Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

стежки небесні – земним не міра
зірки горішні – як скло тóвчене
виходять із гри любов і довіра
входять у гру фігури замовчування

вони наче тлін – силуети і тіні
їх наче нема – та давно помічено:
це ми тут насправді минущі і тлінні
а все що промовчане житиме вічно

бо все що не назване – те не існує
а все що не сказане – того немає
слова відживають промовлені всує
а паузи множаться і не вмирають

і входять у гру безмовні фантоми
живуть замість нас там де ми не насмілились
і бігають мовчки в яскравих бантиках
по битому склу і тихо посміюються

а виросте ще із мовчання дерево
і буде родити птахами й рибами
життя – на жаль – воно безперервне
і смерть – на жаль – це не справа вибору

а жаль – на жаль – це все що залишиться
бо доля слова – вона печальна
хлібними крихтами з неба зорі кришаться
і котиться сонця срібна медалька

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури