Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

це – весна, вона прекрасна! а іще вона минає.
я іду тобі назустріч – над Південною Рікою.
цих дерев, цього каміння я торкатимусь рукою,
а дерева і каміння будуть лащитись навзаєм.
доки я іще при тямі і нічого не накоїв,
треба їхати до тебе – там ніхто про нас не знає.

тож візьми мене з на тиждень із цієї порожнечі,
аж кудись туди – за обрій – в передмістя – за собою,
де в сусідньому будинку плачуть скрипка із гобоєм,
де розмірено вростаєш у прості буденні речі –
в невагому тишу, в побут, у годинник з мідним боєм,
і у вірші, а не в прозу – кожен вечір, кожен вечір.

щоб від вечора до рання пізнавати ніч як сутінь,
не ворожу і не хижу, а байдужу – це як данність.
і вона у нас не перша, і не ми у ній останні,
голі й босі перед нею – чи роздягнені й роззуті,
що взаємно. і між нами – ні добра вже, ані зла, ні
навіть пам'яті про річку, що текла для нас по суті.

@темы: вірш дня, Центр української культури