00:25 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Чорна, ламана, зла, зимова
Тиша, як смерть, стоїть за дверима.
З цієї зими залишиться мова –
Та, якою ти говорила.

Їй ще приписуватимуть усі біди.
Її ще розтягуватимуть на цитати.
Я буду просто її любити,
Буду просто її пам’ятати.

Пам’ятати небо з його висотою,
Пам’ятати міста, сполохані криком.
Історія буде зрозумілою і простою,
Якщо ти її сам наповнював сміхом.

Пам’ятати сніг у тебе на віях,
Пам’ятати сонце – різке, мов опік.
Діти, що народяться по таких сніговіях,
Будуть пізнавати цю землю на дотик.

Будуть пізнавати на смак її воду,
Будуть пізнавати колір її пшениці,
Любитимуть її навіть за посухи та негоду,
Любитимуть її навіть за госпіталі та в’язниці.

Пам’ятати холод, що в’їдався під нігті,
Пам’ятати жар, що сушив гортані,
Пам’ятати рухи твої опівнічні –
Легкі, недовірливі, останні.

Діти, що народяться під такими зірками,
І яких називатимуть іменами загиблих,
Говорячи зі злодіями та ворогами,
Вкладатимуть мудрість у кожен свій видих.

Так, ніби до них не було смерті,
Так, ніби за ними немає люті.
Будуть упевнені та уперті,
Будуть пам’ятати всі речі забуті.

Пробиватимуть шлях у нічних завіях,
Долатимуть перешкоди й завади.
У тебе вийде, спробуй, навчи їх
Любити, вірити і пам’ятати.

Пам’ятати все, що несли з собою,
Чорну траву під ламкими снігами,
Небо над випаленою головою,
Землю під втомленими ногами.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

URL
Комментарии
2015-03-10 в 21:18 

Ulric
Как у людей получается писать настолько сильные стихи.

Комментирование для вас недоступно.
Для того, чтобы получить возможность комментировать, авторизуйтесь:
 
РегистрацияЗабыли пароль?

Дневник. Просто дневник.

главная