• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: улюблене (список заголовков)
23:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Глибокі подвір'я, на яких уночі не чути нікого,
Лише яблука падають в жорстку траву, пробиваючи листя.
Жінки у вересні чутливі, наче пальці сліпого,
Наче в кожній із них ще один голос прокинувся і оселився,

І озивається тепер до мене, і говорить зі мною,
І пояснює мені речі – таємні та очевидні:
Що навіть вода у вересні темною стає і мутною,
Пам'ятаючи все, що з нею трапилося в липні;

Що у вересні жіноче дихання гріє, ніби каміння,
Прикладаєш його до горла, аби спинити застуду,
Що в жінок восени прокидається дивне вміння -
Бачити в темряві кожну стежку і кожну споруду;

Що навіть остання вуличка зі своїми псами,
З брамами зачиненими і нічними трамваями
Є прихистком для нас усіх із нашими голосами,
Є притулком для світел, які ми в собі тримаємо.

Тепер і нам, думаю я, доведеться пройти крізь зиму,
Яка вже стоїть і чекає за міською стіною.
Навіть якщо я вас і не виведу, я все одно ітиму,
Тож і ви не спиняйтеся, ідучи за мною.

А всім, хто лишається тут, у своїх вересневих будинках,
Чоловікам і жінкам, дітям, старим і пропащим,
Всім, хто просіює час в аптеках, школах, на ринках,
Всім, хто збирав дбайливо свої кольори і пахощі,

Всім ряженим і переродженим, хворим і порятованим,
Всім стійким і розгубленим під темрявою терпкою,
Всім, хто любить у цьому місті без сумніву та утоми,
Всім вам теплої зими і тихого спокою.

Інею вам на дахах, сонця на гратах.
Гарячої вам зневаги і знання головного.
Народжуйте веселих дітей.
Помирайте в своїх кімнатах.
Кидайте це чортове місто.
Повертайтеся в нього.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:19 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Коли тобі доведеться мати справу з рослинами,
з їхнім корінням, з невидимими частинами,
з їхнім соком гірким, з їхніми тінями теплими,
з їхнім упертим листям і високими стеблами,

коли тобі трапиться доглядати за кольорами,
за обважнілими травами, ніби за прапорами,
за густотою і світлом, за гіркотою і солодом,
за рослинним рухом, теплом і холодом,

завжди пам’ятай про наші порядки й звичаї,
про наші історії, що комусь видаються вбивчими,
про наше небо, яке нас завжди триматиме,
про наші бригади, про наші церкви з громадами,

про наші таємні книги з попередженнями та строками,
про веселих чоловіків, що виявилися пророками,
про їхні запилені ранці з бомбами та інструментами,
про захоплені ними офіси та боротьбу з конкурентами,

про наші гімни та співи, які нам були за основу,
про те, що все виросте, все помре, і потім виросте знову,
бо вся ця зелень зводиться між надбаннями і втратами,
не залежно від того, хто її доглядатиме,

не залежно від того, на чиїй вона території,
які там у нас проблеми, і що там у нас за історії,
буде тягнутися вгору, наснажуватись боротьбою,
наповнюючи повітря рухом, теплом, собою.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Вінграновський

Не починайся. Ні з очей,
Ні з губ мені не починайся.
В Холодній Балці сон тече —
Не снись. Не звись. Не називайся.

Труїти душу кожен раз
Я вже не можу — будь я прокляті
Пищать дощі, і води топлять
І душу, і терпіння, й час…

Степліло подихом легким,
Степліло в прикрощах минулих
Тепло заснулої руки,
Тепло щасливих губ заснулих.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:25 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Темна й солодка пора зими.
Важкі вечори, невагомі ранки.
Жінки, що чистять в снігу килими,
Мов обробляють земельні ділянки.

Низького неба пляшкове скло
З зеленими демонами та зірками,
І перетікає горлом тепло,
Ніби жовті меди щільниками.

Поштова торба з останнім листом,
Теплі бари і мокрі монети,
Комети з довгим яскравим хвостом,
Як фазани залітають в замети.

Всіх подорожніх по довгій зимі
Будуть вірно чекати удома.
На всьому, що діється в цій пітьмі,
Буде лежати терпка утома.

Так би й палити густі дими,
Так би й слухати в темінь тиху,
Як щука рухається в глибині,
Бурштином вмерзаючи в кригу.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

23:51 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Знаєш, мабуть, я знаю таке, що сприймають як дотик дівочий.
Пояснити його? Передати комусь? Чи продати,
Підкорившись невільним засадам свобідного ринку
У кривавому світлі Покрови, без тебе…

Це вагання перед народженням, спроба втиснути лад
У контекст осяйного хаóсу, дати правила хоті, потреба
Научити слова бути знову твердими - як речі
У примарному світлі Покрови, у передзим’ї.

Хай живе самоціль: безкінечні листи до душі,
Що живе без мети, п’є вино насолод і страждань,
Чи мандрує містами зі снів, різні мови вивчає і тужить
На безлюдних вокзалах Дамаску, вночі.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Що ти будеш згадувати про ці часи?
Адже пам'ять змиває всі голоси,
Адже пам'ять не пам'ятає жодних імен, жодних назв,
Але ти все одно собі згадуй, згадуй про кожного з нас.

Згадуй про нашу закоханість у твоє лице,
Навіть якщо тобі це не подобалось — згадуй про це,
Навіть якщо ти не вірила в серйозність наших хвороб,
Навіть якщо не сумнівалась у марності наших спроб,

Навіть якщо не зможеш згадати наших імен
І якщо тебе завжди дратував колір наших знамен,
Мова наших освідчень,
Біографії наших святих,
Кількість у наших будинках зброї, вина і книг.

Згадуй усе, що ми писали тобі в листах,
Згадуй, скільки нас полягло в чужих містах,
Згадуй, скільки з нас зламалося й продалось,
Згадуй хоча б між іншим, хоча б когось.

Згадуй, як ми ловили твої слова,
Згадуй наші поразки й наші дива,
Нашу вірність, нашу відвагу, наші страхи,
Носи при собі нашу любов, ніби старі гріхи.

Без тебе нічого не буде, хочеш чи ні.
Наші серця, як підводні міни, стоять в глибині.
Згадуй кожну з утеч, згадуй кожну з атак —
Скільки зможеш, хоча б до смерті, хоча би так.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

01:00 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Завжди повертатись на ці пагорби й ріки,
Де при брамах стоять митарі й охоронці.
Євангелісти в церквах тут мають такі темні лики,
Ніби цілими днями збирають виноград на сонці.

Чоловіки тут носять на собі стільки золота,
Що смерті незручно забирати їх із собою.
А жінок уночі торкає чорна гризота,
І вони малюють очі фарбою голубою.

Діти тут змалку вивчають такі небезпечні ремесла,
Що, виростаючи, так і лишаються безробітними.
Кожна війна для них, як манна небесна,
І загиблих героїв завжди прикрашають квітами.

Фури з Півдня ввозять до міста заразу.
Опівночі жебраки підраховують втрати.
І все, що мені випадає кожного разу –
Всіх пам’ятати й завжди сюди повертатись.

Говорити собі:
Ось осінь - ще не помітна.
Ось вечірні дерева, мов полкові знамена.
Ось її темний будинок, ось її вікна.

Можливо, вона чекає.
Можливо, навіть на мене.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Прийдуть, як віщий сон, іриси сині,
Торкнуться там, де риси навісні,
Де ліній долі ніжне павутиння
Заплуталось безбожно навесні.

І галактичний пил над головою,
І лон глибоких золотий пилок
Відіб’ються солоною луною
Закушених, мов губи, пелюсток,

І заполонять сад священні гами
Роси, нанизаної на твоє ім’я,
Так звабливо гойднеться під ногами
Не в той бік заокруглена земля.

Але ти вже не раз цю чула притчу.
Іриси в’януть, вичахають сни,
І навскоси відходить електричка
В останній день безпутньої весни.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:25 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Чорна, ламана, зла, зимова
Тиша, як смерть, стоїть за дверима.
З цієї зими залишиться мова –
Та, якою ти говорила.

Їй ще приписуватимуть усі біди.
Її ще розтягуватимуть на цитати.
Я буду просто її любити,
Буду просто її пам’ятати.

Пам’ятати небо з його висотою,
Пам’ятати міста, сполохані криком.
Історія буде зрозумілою і простою,
Якщо ти її сам наповнював сміхом.

Пам’ятати сніг у тебе на віях,
Пам’ятати сонце – різке, мов опік.
Діти, що народяться по таких сніговіях,
Будуть пізнавати цю землю на дотик.

Будуть пізнавати на смак її воду,
Будуть пізнавати колір її пшениці,
Любитимуть її навіть за посухи та негоду,
Любитимуть її навіть за госпіталі та в’язниці.

Пам’ятати холод, що в’їдався під нігті,
Пам’ятати жар, що сушив гортані,
Пам’ятати рухи твої опівнічні –
Легкі, недовірливі, останні.

Діти, що народяться під такими зірками,
І яких називатимуть іменами загиблих,
Говорячи зі злодіями та ворогами,
Вкладатимуть мудрість у кожен свій видих.

Так, ніби до них не було смерті,
Так, ніби за ними немає люті.
Будуть упевнені та уперті,
Будуть пам’ятати всі речі забуті.

Пробиватимуть шлях у нічних завіях,
Долатимуть перешкоди й завади.
У тебе вийде, спробуй, навчи їх
Любити, вірити і пам’ятати.

Пам’ятати все, що несли з собою,
Чорну траву під ламкими снігами,
Небо над випаленою головою,
Землю під втомленими ногами.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Вночі я не встиг про це сказати.
Ніч — це серця з золотими нервами.
А на ранок виходиш зі своєї казарми —
Сонце вгорі
І туман між деревами.

Діти його просвічують душами,
Основи його — вологі, останні.
Якщо не хочеш про мене думати —
Думай про ці дерева в тумані.

Думай про них, коли тобі радісно,
Думай, коли тобі хочеться плакати.
Дерева в тумані схожі на радіо —
Діляться бідами,
Діляться планами.

Якщо не хочеш про мене згадувати,
Якщо не маєш сили та спокою,
Думай про ліс, що стоїть загатою —
Міцною, надійною та високою.

Думай про сталеве коріння,
Думай про надрізи й крону.
Нехай ця земля, смоляна і осіння,
Наповнить теплом
Ніч твою чорну.

Думай про мокру траву між дюнами,
Думай собі, ніби так і треба.
Я ж знаю, про що ти насправді думаєш,
Коли ти думаєш про дерева.

Я знаю, я все це собі переховую
Серед туману й огрому нічного.
Немає нічого випадкового.
Немає нічого.
Зовсім нічого.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Прифронтове місто напередодні Різдва.
Всі йдуть до церкви, ніхто не знає слова.
Повторюють за втомленими панотцями.
Плачуть за самогубцями та мерцями.
Сніг чорніє, ніби відрубана голова.
Марія співає з сиротами та вдівцями.

Церква робить нас схожими на дітей –
Що нам потрібно ще, крім добрих вістей?
Співаймо псалми, змагаймося з сатаною,
Слухаймо вовче виття зими за спиною.
Б’ють гармати в степу, господиня кличе гостей.
Сонні воли прокидаються за стіною.

А смерть чекає на вулиці, знає де ми стоїмо,
Вичікує, не поспішає, коментує святе письмо,
Коментує безрадісно апостольські теплі послання,
Їй здається, що в діях апостолів надто багато вагання,
А в нашій вірі, здається їй, замало тепла.
На вашу любов, - говорить, - не вистачає зла.

читать дальше

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Кость Москалець, "Келія чайної троянди" (уривок)

"У тому рaю мусить бути дуже бaгaто снігу, - бо нaдто пекучим було полум'я, в якому згоріли Джим і Дженіс, і немa їм числa… немa нaм числa, тим, що пaлaли, пaлaють, летять і долетять тaки до своєї долі, до здійснення її, тобто - до істини. Дуже бaгaто снігу в рaю. Зaсніжені кaнaли, стрункі собори, в яких з музикою Бaхa, Генделя, Моцaртa звучить і музикa Альбіноні. Хори, в яких Моррісон і Джоплін співaють рaзом. Ви знaєте, що вони співaють?

Тaк. Вони співaють: "Ми - є".

@темы: Цитаты, улюблене, Центр української культури

00:58 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять

і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити

я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною
і нехай твоє слово станеться тілом

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

18:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Добре, добре, знищуй листи,
Стирай номери, пали мости,
Просто стирай, просто громи,
Ми вдосталь мали цієї зими.
Знищуй коди, знищуй замки,
Теплі промені серед ріки,
Знищуй підозри, знищуй сміх,
Довіра сходила на нас усіх,
Тому знищуй те, що дісталось тобі,
Те, що вигадалося в боротьбі,
Те, що втратилося без жалю,
Те, що я і дотепер люблю.

Стирай адреси та імена,
Ти й далі лишаєшся така одна,
Таких як ти важко знайти,
Пали ці нікому не потрібні мости,
Пали книги, пали словники,
Готельні чортові рушники,
Постіль зі слідами чорнил,
Ошмаття прапорів та вітрил,
Знищуй голос, знищуй слова,
Ти далі будеш так само жива,
Знищуй усе, що створила сама.
Все буде добре. Триває зима.

Забудь кожен із осінніх домів,
Забудь усе, що я умів,
Забудь усе, що вміла ти,
Пали ці обірвані мости,
Випалюй сліди поразок і втрат,
Раптом захочеш повернутись назад,
Раптом згадаєш собі ще раз,
Після всіх проклять і образ,
Як добре було, як нестерпно було,
Як тебе нищило і вело,
Як це торкалось твоїх основ,
Як просто все це почати знов.

Тому краще знищуй, краще пали,
Неважливо хто, неважливо коли,
Неважливо навіщо, неважливо з ким.
В тебе попереду ще стільки зим.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

01:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Я знаю, що вже зріє у мені
Троянда чорна, наче та черниця.
Вона зійде рум'янцями на лицях,
Розтане у ласкавому вогні.

Але не попіл, тільки ранній сніг
Лягатиме на пагорби столиці,
Кричатиме тривожно сіра птиця
В безлюдній світанковій тишині.

Мій перевізник мовчки відштовхнеться
Від берега, що диким зостається,
Плюндруючи святі дари богів;

Не витримаю, ще раз озирнуся,
Та за густими лавами снігів
Нічого не побачу — й посміхнуся.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:41 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Ця жінка, яка фотографує дерева січня,
Їхню вогку динаміку і переплетіння,
Маленькі будинки з димами,
Засипані снігом узбіччя,
Неба тяжкі простирадла зі складками й тінями.

Ось вона стоїть за повітрям, наче за ширмою,
Стежить за цими деревами, мов за тваринами,
За їхнім дитячим шепотом, за ходою пташиною,
За тонкими руками, за збитими в кров колінами.

Ось вона ловить їх, як птахолов, розкидає тіні,
Стрічками прив’язує собі до зап’ястя.
А чорні порожні озера, кригою вкриті,
Постійно віщують їй усілякі нещастя.

Говорять: всі, кого ти собі впіймаєш,
До смерті будуть тепер іти за тобою.
Будеш їм віддавати усе, що маєш,
Будеш ділитися з ними вином і водою.

Але вона говорить: все, що я справді маю –
Це стрічки, щоб триматися поруч із ними,
І їхні слова, які я ніяк не запам’ятаю,
І постійно раню уста їхніми голосними.

Ті, що йдуть за тобою, тебе про це не питаються,
Ти сам себе прив’язуєш ніжністю і ворожнечею.
Ось зараз, бачите, як вони наді мною хитаються?
Це вони все почули,
І тепер заперечують.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

16:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
для тих хто вижив у цьому огромі
для тих хто врешті вийшов з оточення
для тих хто не здався режимові і коменданту гуртожитка
велика втіха

крутити заклеєні скотчем старі транзистори
вимикати радіо на програмах соціального захисту
сидіти з ангелами де-небудь на пляжі
і тихо про щось говорити
після розкурки


(c) Cергій Жадан, з поеми "Іслам"

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня, Цитаты

00:07 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

помолися за мене своєму богу
помолися за мене кому-небудь –
обриваються прірвою всі дороги
і на пил розпадається власна суть
помолися за мене куди захочеш
хоч в діру у стіні хоч в небесний просвіт
вже несила терпіти стилістику ночі
вже несила дивитись на чорний цей світ
помолися за мене окрайцем думки
чи ударами серця – без сліз і слів
за лаштунками світу є інші лаштунки
а за ними – вітрила нових кораблів
помолися бодай же за тих хто в морі
в морі горя розпуки війни біди
помолись за вертеп цей убогий хворий
і не йди вже від мене
нікуди не йди
із твоїх молитов я складу колискову –
хай спочине цей світ
хай хоч трохи поспить
хай почнеться все знов з обережного слова
і за мить до кінця
хай зупиниться мить

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
22:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Андрухович

На Різдво в Україні діються речі
Потаємні й вічні. Скажімо, місяць
Виявляється зайвим, тому Святвечір
Переходить не в ніч, над якою висять

Херувими сонні, а в ніч — як море,
По якій навряд чи спроможні трії
Мандрівні царі, подолавши гори,
Своєчасно встигнути до Марії.

Це, однак, не значить, що все даремно,
Всі прогнози, прикмети цілком опуклі.
Попри те, що зимно і те, що темно,
Неминучим є чудо, скажімо, в Дуклі,

Чи де-небудь. Це, як і з'ява комети,
Як сама зоря, що провадила, пасла
Пастушків, ягнят, як і всі предмети, —
Все збувається: Йосиф, яскиня, ясла,

Коляда збувається, сіно, свічка.
А проте — лишень у вертепній скрині,
до якої доступ і вхід крізь вічка,
Бо насправді нема яскині, нині

Я, здається, готовий прийти з дарами,
Хоч діряво в кишенях, а в небі сіро.
Тут мене ловили вітрини, брами.
Треба їхати. Може, сконає Ірод.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

Дневник. Просто дневник.

главная