Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: улюблене (список заголовков)
23:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Заходь за мною в сніг.
Тримайся міцно руки.
Я б вибрався звідси, якби я міг,
ніч рвучи на шматки,

пройшов би потойбіч зими,
вийшов би поміж димів,
заговорив би серце пітьми,
якби говорити вмів.

Але в цих снігах
горло п’є німоту,
і голос зривається, ніби птах,
що замерз на льоту.

Не переназвеш слова,
не перечекаєш час,
віра наша доти жива,
доки стосується нас.

Тримайся, тримайся руки,
ступай слід у слід,
доки холодні січневі зірки
обвалюються на Схід,

доки тепло полів
здіймається догори.
Нічого не чути. Немає слів.
Говори,
говори.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:35 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець - Віктор Морозов. Палять листя.


@темы: Музыка, улюблене, Центр української культури

23:50 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Ще один рік свої тримаються за своїх.
Нічні вогні схожі на пташині хвости.
Що робить смерть? Роз’єднує всіх,
Ламає мову, мов залізничні мости.

І коли мова, ніби хребет, розбита вщерть,
Нею все одно пишуть, щойно минає шок.
Поети, вони як лисиці – першими чують смерть,
Першими брешуть на місяць, який ще не зійшов.

Пишуть знаками, серед яких ми живемо.
Але знаки змінюються, як і кожен із нас.
Змінюється все.
Змінюється почерк.
Змінюється письмо –
В ньому все більше присутній минулий час.

В минулому часі згадуються імена,
в минулому часі більшість дієслів,
в минулому часі пишуться території, а ось війна
пишеться в теперішньому
і з маленької в кожному з листів.

В теперішньому говориться до нічних гостей.
Темрява додає ваги словам.
І чоловіки так називають своїх дітей,
ніби дають імена рікам і островам.

Коли кожна літера в слові ніжність – важлива й нова.
Коли врожаєм відходить письмо старе.
Вчись говорити так, ніби твої слова –
останнє, що почує той, хто завтра помре.

Літні ріки обступає трава.
Теплу твань торкає важке весло.
Птахи вгорі, ніби дієслова,
Складаються в дієслівні рими всім на зло.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:00 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

new.vk.com/tatchyn

зрештою, – серпень. рано ще
кликати осінь в дім.
рано для пізніх крайнощів,
пізно – для ранніх.
втім,
осінь – уже у вересні.
звідси вона така, –
наче туман при березі,
наче конверт в руках, –
ще без листа, без імені, –
білий, нічий, пустий.

пізню любов – прости мені.
і нелюбов – прости.

рано іще сідати нам
за письмена оці.
серпень – тире між датами
в передчуттях мерців.
ранніх світанків золото
і вечорів бурштин
він відбирає змолоду
тільки в таких, як ти.
а небеса заквітчані –
тільки в таких, як я.

порівну щастя й відчаю, –
ти не моя й моя.

хмари лежать покосами
у голубих полях.
можна ходити босими, –
ще не чужа земля.
зрештою, – ще не вересень,
сонце іще пече.
ще не пора для хересу.
серпень між нами ще.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

23:59 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Мені 42. Я не знаю нічого про існування.
Наді мною щоранку займаються небесні сфери.
В жінках є щось від кораблебудування –
в твердості їхніх ключиць проступають галери.

Коли вони ідуть – назавжди, навіки,
на межі радості і тривоги,
вітрила їхніх легень розгортаються на вітрі,
наповнюючись солоним духом дороги.

Так, ніби це припливи формують їхній подих,
так, ніби їх утримують тут швартові троси.
Я чую щоразу, зустрічаючи їх на сходах,
як у їхніх рухах дзвенять корабельні сосни.

Море довкола них ніколи не знає міри.
Мова, якою вони говорять вві сні – давніша санскриту.
Про жінок я знаю лише те, що хребці в них з-під шкіри
проступають, мов материки з-під води
на початках світу.

Сузір’я в чорному небі, як шиті рани.
Вона озивається вночі на кожен шерех.
Захлинаються побережжя, дихають океани
пам’яті тих, хто помер на цих галерах.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Vinicio Capossela - Morna (album "Il ballo di San Vito")


@темы: Музыка, улюблене

00:08 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Довго стоять на залізничній платформі.
Не знають – розбігатись їм чи стояти далі,
Не знають, про що говорити,
Що робити з руками.
Небо – чорне і нерухоме.
Не лишається нічого від подихів і слів.
Не лишається нічого від дотику до теплої тканини.
Серце перекачує малинову кров,
Ніби річище, проганяє крізь себе всю воду світу.
І доки все це не зникло,
І доки не зникло чорне небо,
І доки є можливість бодай чимось поділитись –
Лишається цілуватись на цій платформі,
Разом із десятками таких само вигнанців,
Разом із десятками тих, хто хоче
Бодай чимось поділитися,
Бодай щось по собі лишити.

Країно з поганими новинами,
Ніби з хворими легенями –
Вилікуєшся лише сама,
Одужаєш лише самотужки.
Цілуйся з тими, хто ні в що не вірить,
Цілуйся з тими, хто втратив мужність.
Даруй їм рештки солодкого кисню.
Даруй повітря
Тим,
Хто задихається.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:38 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Люби, люби своє ремесло,
Коли життя відгороджується ровами,
І навіть про те, чого не було
Слід говорити простими словами.

Коли небо складається з холодних медуз,
І птахи голосять, як панотці до парафії.
Що таке поезія? Поезія це Ісус,
Якого розпинають на хресті орфографії.

Коли серце тебе підіймає щодня
Сурмою колоніальної армії.
Що таке любов? Любов це щеня,
Чий господар загинув в автомобільній аварії.

Воно тримається вірності, яка була,
І хоче вирватися на свободу,
І в клапанах твого серця потоки тепла
Постійно змішуються з потоками холоду.

Світ солодкий, мов різдвяна кутя,
І зірки в кишені, як липкі цукати.
Смерть вигадав той, хто не любить життя –
Йому просто потрібно було все зіпсувати.

Люби своє ремесло, люби.
Святі приставучі, як вуличні музиканти.
Те, що виросте з твоєї журби
Теж можна розспівувати в церквах, мов канти.

Нічна невидима течія.
Небо заповнює собою історію.
Я повторюю подумки твоє ім’я.
Ніхто не чує. Тому і повторюю.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

вересень вересень місяць для єресі
лагідне сонце гіркаві меди
вже аж до березня будем на березі
цілого моря чужої води
течії літні зникають на півночі
рівно півночі на сон і любов
десь півжиття вже минуло за грінвічем
те що лишилося буде недо...
буде недовго іскрити в розетках
але згорить все до тла до основ
лишиться лиш обгоріла чернетка:
«рівно півночі на сон і любов»

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:57 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Не буде смутку та вини,
тривога буде невідома,
лише птахів висока втома,
така помітна восени.

Їм ще вбиватись між зірки,
злітаючи за голосами
над вересневими лісами,
над чорним грифелем ріки.

Вони ще падатимуть в сніг,
у ніч глибоку та безкраю –
птахи Босфору та Дунаю,
птахи циклонів і відлиг.

Уже згубивши береги,
уже торкнувшись серцевини
гіркої, світлої країни,
солодкої її ваги.

Коли замерзлий чорнотроп,
як шрам на битім передпліччі.
Земля, що дивиться у вічі,
ріка з обпаленим нутром,

країна тихої зими,
країна русел і перонів
(їм ще торкатися кордонів
своїми теплими крильми),

нечутна о такій порі,
з деревами та берегами –
її пізнаєш за птахами,
за впертим рухом угорі,
за гострим світлом звідтіля.

Лишаються, як перевага,
такі слова, така відвага,
така земля.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

16:02 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Валентина Купріна - Cпогад ( Поїзд у Варшаву )

Музика - В.Верменич
Слова - Ліна Костенко



@темы: улюблене, Ретро, Музыка

23:51 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Зима приносить віру і спокій,
Відточує виваженість і снагу.
Літери імені твого глибокі,
Ніби перші сліди на снігу.

Вони тепер окреслено й чітко
Ламають беззахисне покриття,
З наших імен і наших учинків
Витворюючи наше життя,

Змінюючи все докорінно й миттєво,
Збиваючи зі стежок і доріг.
І кожна літера – ніби дерево,
Чорним чорнилом випалює сніг.

Все, що знане й давно відоме –
Читати дерева, ніби псалми.
Пишеться, пишеться без утоми
Книга полів цієї зими.

Сонце гусне в гарячому інеї,
Обпалена шкіра, і поза тим –
Світла граматика твого імені,
Якою пишуть подяки святим.

Не знаючи що це за мова і звідки,
Хто збирав її в словники,
Але пишуть подяки запеклі підлітки,
Пишуть похмурі чоловіки.

Приходять в церкви і стоять там доти,
Доки їх не покличуть звідтіль,
І співають, не знаючи, що таке ноти,
Люблять, не знаючи, що таке біль.

Важкі розлами русел і вирів.
Срібне проміння гілок і трав.
Підспівують ті, хто любив і вірив.
Дивуються ті, хто нічого не знав.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

23:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Тарас Федюк

а з тебе вийшла би непогана черниця
віри немає але є обличчя біле
але є ім’я легке і коротке як чорна птиця
і є ще те що ми вдвох залишитись не зуміли

краще Богові аніж наприклад шулявському лоху
твої губи і складені разом долоні
в тебе вийде – я вірю – молитись за цю епоху
і ще трохи за мене коли мої руки тобі схолонуть

і у келії тихій серед української тихої ночі
одну книгу де хрест замість назви
у тебе вийде читати…
…а повітря як одяг знятий довгий
і чорний тріпоче
коли ти на кухню вночі за цигарками
виходиш з кімнати…

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:11 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

і от уже травень і перша гроза
хоч були й прогнози й вірші й гороскопи
це завжди як впервину
й завше як знак
щасливого шансу нового потопу

а отже — ковчега й нової землі
десь над араратом чи єрусалимом
де легко із тілом римується хліб
де бог незрадливий а пари сміливі

де дзвонять не дзвони а бджоли й джмелі
про мед майовий що достигне на осінь
де трави тамують ще соки і дим
де гояться травми розсічених просік

і поки ще ной добирає внизу
для кожного пару по цілому світу
я в хмарах знаходжу травневу грозу
щоб з нею зухвало відплисти у літо

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Старші питають Фому:
«Скажи, Фомо, чому
ти кожного разу будуєш церкву,
а отримуєш на виході
чергову тюрму?

І сидиш в цій тюрмі,
де навіть слідчі німі,
чекаючи, що зійде те, що не сіяв
у мерзлому ґрунті по довгій зимі.

Скажи, Фомо, чому
ти готовий вірити будь-кому,
але не хочеш слухати власного серця,
яке переганяє цю лють німу?»

А Фома відповідає так:
«Вважайте, що я останній мудак,
але так як ви несете свою віру,
хіба що вбитих виносять
під час піхотних атак.

Ви ж не думаєте взагалі,
як нам виглядати на вашому тлі,
як після вас нам лишатися жити,
тим більше – як нам лежати в землі.

Ось ви за ним ідете,
спів його тихий, а волосся густе,
але як йому вірити, коли я знаю,
що з цього каміння нічого не зросте?»

«Та ладно, – кажуть старші, – Фомо,
а для чого ми тут стоїмо?
Для чого зазираємо йому в обличчя
з надією, наче сліпі в трюмо?

Думаєш, нас не вбиває,
скільки розпачу містять його слова,
як він однім дарує віру,
а іншим лише громадянські права?

Просто, Фомо, не бійся, не бійся.
Страх у серці – найжорстокіший вбивця.
Страх позбавляє тебе любові.
Він не боїться – і ти не бійся.
Страх не лишає тобі надії,
він діє на того, на кого діє.
Страх – це не пам’ять про те, що минуло,
А відсутність віри в майбутні події».

«Ладно, – говорить Фома, –
віра ніколи не приходить сама,
віра – як форель, на яку полюєш
і тримаєш по тому руками обома,

Хай тепер б’є хвостом,
лускою зблискує над блок-постом.
В мене є лише те, що я тримаю в долонях.
Так само ось із вашим Христом.

Ви самі вірите лише тоді,
коли він втішає вас у біді.
Легко вірити, коли з вами поруч
хтось радиться з мертвими і ходить по воді».

А старші кажуть: «Фомо,
а з чого ми живемо?
З того, що небо працює, мов машина,
і в надійних руках аварійне кермо.
Ти теж можеш вірити, Фомо, вір,
оскільки жоден демон і жоден звір
не позбавить тебе твого права на віру,
доки ти маєш мову і зір.

Говори про довгі жнива,
про почуті підлоти і побачені дива.
Неважливо, чи при цьому хтось тебе почує,
головне, чи знайдеш ти потрібні слова».

І старші стоять над ним,
діляться справжнім і головним,
говорять, як глухонімі зазвичай
говорять із іншим глухонімим.

Протягом довгих років
життя половлює боржників
і робить із атеїстів та клерків
місіонерів та чоловіків:

йти в одній із ватаг,
писати знамення на прапорах,
вірити в те, у що насправді не віриш,
не боятись того, що вганяє в страх.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Вінграновський

Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас,
Але осінь зійшла по плечі,
Осінь, ви і осінній час,
Коли стало любити важче,
І солодше любити знов…
Сеньйорито, колюче щастя,
Хто воно за таке любов?
Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні,
Ступцювало і душу й тіло,
Вже б, здалося, нащо мені?
У годину суху та вологу
Відходились усі мости
І сказав я — вже слава богу,
І, нарешті, перехрестивсь —
Коли ж — здрастуйте, добрий вечір.
Ви з якої дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечі —
Осінь, ви і осінній я…

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

ми будемо жити
на тихому-тихому березі
в дитячій іще не наляканій
єресі неначе у Форосі
в еросі недремний наш страж
нескінченний наш серпень
відбитки засмаглого тіла твого
роздрукує на теплім піску як
на ксероксі тайнопис
солодкий клинопис коліна
і лікті і вузлики
гулкі переповнені віщими знаками
вулики допоки в медовій імлі
у знемозі я наше несправжнє минуле
як Трою розкопую
читає при місяці янгол піщану
твою ксерокопію

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

небеса все зробили щоби були ми з тобою не разом
небеса записали нас на різно як каву і чай
і у кожного з нас є свій камінь наріжний і стрази
та не має ніхто з нас ні від себе ні від кого ключа

і спливають намарно дні-моменти коменти і чвари
і течуть паралельно дві могутні і дикі ріки
і не випустиш пару і не зліпиш ніяк із нас пари
ми щезаємо тихо як злітає пушинка з руки

але руки і ролі ниті-пальці і пасма волосся
вже заплутались косо у косу і в розвилку вузлів
і повільно як равлик зникає твоє відголосся
і лишаються плями від доторків подихів слів

і довільно міняються розміри ритми і теми
і немає прогнозів ні про грози ні про рози вітрів
вигрібаєм як можем відгрібаєм по повній системі
ще до нас не один вже згорів чи здурів та ніхто не зумів

нас зробили нарізно нас назвали запізно і звели
нам давали вакцини нам навісили ціни на все
але світиться небо у пробоїнах битої стелі
і рука у руці як ріка у ріці – вітер гонить а хвиля несе

небеса все зробили але ми відійшли й розламали
і зібрали на ново й запустили інакший маршрут
ми вчимося любити і тому нам усього замало
ми повсюди й ніде нас ніхто не знайде ми не там і не тут

наші фантомні болі і чорнильні хімічні атаки
ця мімікрія стилів і це підглядання здаля
ми «нємєстниє» тут ну бо ми емігранти з ітаки
і наш острів плавучий – це наша священна земля

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:47 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Міста будували з сонця і глини,
Замішували їх на вірі й надії.
Але приходить літо в холодні долини,
І на камінні гріються змії.

Змії заповзають в наші будинки,
Змії сплять на ламких простирадлах,
Обживають кишені й армійські ботинки,
Лежать по коморах і сухих підвалах.

Від червня горить, не згасаючи, спека,
І змії вичікують під подушками,
Ховаються в кухнях та бібліотеках,
Звиваються за віршами та словниками.

І ми стоїмо під пекучим небом,
І не можемо зайти на власні подвір’я.
Наші міста загусають медом.
В наших вітальнях літає пір’я.

І прогріваються могильні плити,
І всі завмирають, ніби в давньому танці.
Але один хтось знає, що треба робити,
І якось зранку береться до праці.

Тримайся нас, наша любове,
Лють цього літа – дзвінка і висока.
Доброго полювання тобі, змієлове,
Твердої руки й гострого ока.

Кожен із нас тебе знає й кличе,
І доки діти бояться заснути,
Доброї роботи тобі, чоловіче,
Хай менше довкола буде отрути.

Знайди бодай якесь виправдання
Цьому місту із тисячею криївок.
Хай повертаються після вигнання
Вагітні жінки до своїх домівок.

Вулиці тонуть у сонячній млості,
Літню зелень не перебороти.
Життя дається для любові і злості.
Кожному вистачить роботи.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Цього літа всі полюють акул.
Небо розглядає рибалок впритул.
Рибалки зранку бовтаються в спекоті неживій.
Надвечір починається буревій.

Вітрило розгортається, мов чай, кинутий у кип’яток.
Море схоже на книгу з великою кількістю помилок.
Рибалка радить акулам рухатись на рятівний маяк,
Я потім, каже, всіх порятую, просто не знаю ще як.

Забудь, кажуть йому акули, забудь, не витрачай зусиль.
Краще допоможи тим, хто дійсно гине між хвиль.
Допоможи тим, хто не вигрібає, дай їм руку, допоможи.
Скоро ніч. Дощі просвічуються промінням, як вітражі.

Краще допоможи безнадійно слабким,
Тим, хто далі уявляє себе невідомо ким,
Хто і досі гадає вийти сухим із цієї води.
Зроби для них щось, якщо вже прийшов сюди.

Зроби хоч щось для тих, хто холоне в тьмі.
Не витрачай свою волю на нас – ми розберемся самі.
Небо над нами розірвалося й пролилось.
Не треба рятувати світ, спробуй урятувати хоча б когось.

Вогонь остигнув і перегорів.
Тишу порушують повільні рухи морських корів.
Піймана риба висить на веранді, мов на хресті.
В церкві все як у житті,
Все-все як у житті.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная