Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: улюблене (список заголовков)
01:46 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан–Ігор Антонич

Мов птах, співає телефонна трубка,
мов чорний птах в ліщині срібній дроту.
Коли покине друг і зрадить любка,
що вибереш: зненависть чи скорботу?

О квітко звуків в чорнім шовку сяєв!
Музика б’є в обличчя, мов зле птаство.
Життя нам юний захват відбирає,
мов скнара, заздрий на своє багатство.

Вже вмієш зорі на слова міняти,
вже висловиш вогонь душі страдальний —
наприкінці на досвід став багатий:
життя трудне мистецтво ненавчальне.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

01:21 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Стус
(6.01. 1938 – 4.09. 1985)



Увечері везли віолончель,
Немов джмеля, дрімотного й німого,
Як запліталась порохом дорога,
Лягаючи трубою на плече.
Як бубон, бився волохатий жаль,
На поворотах автострада тихла
І ластівок ласкаве чорне пікколо
Ліпилось як гніздо до етажа
Безлистих посвистів осінніх крон
(плането душ! Ти вигорілий кратер!)
Рвав вітер на шматки далекий трактор
І поніч рвав, мов стінки хорих бронх.
Шуміли шини, шастали колеса
І пересохлий сипався пісок
У кузов. Угорі літак прокреслювався,
Мов у відьомське зловлений ласо —
Робив віраж управо — аж до місяця
І крихкотіли зорі на льоду
Нічного безгоміння. Раптом виткався
Ставок під фарами. Болотний дух
Убгався в плеса, кумканням застелені.
Шофер, почувши жаб'ячий оркестр,
На гальма тиснув: од шляху за метр
Ставок доходив форм віолончельних.
А в кузові її німий округ
Гамує хрипи хорого музики.
Пливуть над ставом перехлипи тихі
І дикі перехлюпи темних рук.

*******
читать дальше

@темы: улюблене, Центр української культури

23:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Хвильовий

Та невже ніколи не забуду
Ці шляхи, цю тирсу, широчінь,
Не заб'ю в собі зміюку люту,
Що хитренько про степи сичить?

Як орган в костьолі, на молитві,
Ці уперті спогади з села
Знову кажуть: «Ти послухай, рід твій
Нас до тебе, зраднику, послав».
Що ти робиш? Де ти забарився?
Чи забув, як явори шумлять
На тому хихлатому узліссі,
Відкіля розходяться поля?
Ми прийшли до тебе із оселі,
Де весною присмерк, мов мара,
Де за клунею в синяві невеселій
Молодик химерний умирав.
За весною — червень, липень, серпень
На озерах, на пустелі чорногуз.

...Пам'ятаєш, як дзвонили верби
Про хрусталь надуманих медуз?
А цю осінь, в злоті, оксамиті...
Та невже ти враз її забув?
Що ти краще десь найшов на світі
За осінню далечінь в степу?
За вітрами падають сніжинки,
І на стріхах білий сніг лежить.
Всюди тиша. Лиш собаки дзвінко
На церковній заливаються межі.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

04:01 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Герасим'юк

Осінні пси Карпат

Іду — немов траву чиюсь толочу —
Отак мені. Не погляд і не зойк
З гущавини. Та озирнутись хочу,
Поглянути на слід бодай разок.

Не видно сліду. Не крадуться тіні.
Ніхто не скочить і — по рукоять!..
Але я знаю: є ще пси осінні —
Вони мене почули і не сплять.

Не виють. Не печуть небесні схили.
Отари не женуть — то відійшло.
Верхи їх відпустили й побіліли —
Вже був мороз. Вже вкуталось село.

Вже все забуто!
Згризено в гонитві!
А що насподі — чорне і круте,
Аж крутить листям буковим на вітрі,
Аж менша псота кумельгом іде!

Їх спини жовті, їх зіниці білі.
Їх лапи відігріті у золі.
Їх ґазди мокрі в тихому похміллі.
Їх зорі вічні, їх ґаздині злі…

А ти ідеш — печаль чиюсь толочиш.
В ногах чиїхось часом, як щеня,
Заскімлиш…

Часом озирнутись хочеш,
Немовби хтось тебе наздоганя.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

14:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
У Тараса Чубая сьогодні день народження - вже 41 рік, і ще тільки 41 рік=)

Буде нам з тобою що загадати - Романс УПА




читать дальше

@темы: Музыка, улюблене

01:13 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

Миколі Воробйову

Чуєш? – сіно шемрає в траві,
Жовте у зеленім крекче тихо,
Кряче ніж у мокрім рукаві,
В’юн пищить, казан туманом диха, -

Знов, Миколо, серпень і вогонь,
А мовчиш... Не клюнуло на голос?
Таж на денці плетених долонь
Роздуває жабра мегаполіс!

Не змигне бездумним ліхтарем
І спливе в безмов’я білим воском...
Не за молодим календарем
Серпень – за апокрифом і Босхом,

І тому говориш – а мовчиш,
Відтинаєш час, але не муку
Словом, що розкладене, як ніж,
На колодку смислу й лезо звуку.

...Юшка збігла. Вогнище згаса.
Йдем по хмиз – можливо, розігрієм
Сургучеві темні небеса
Над серпневим темним чорториєм,

Щоб колись дотошний вік зламав,
Як печаті на старім сувої,
Лиця риболовів, ребра трав
І хребет рибини воскової.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

03:57 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
14:30 

Рутенія - Пане полковнику

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Автор - Олександр Веремчук
Виконує - Кость Єрофєєв (1966-2008)


@темы: Музыка, Украина, улюблене

03:08 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
00:04 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)


Андрій Любка

andrijlyubka.livejournal.com/212776.html

До весни вже так близько, що, здається, от-от
піднімеш голову, стишиш крок і відкриєш рот:
Птахи літають так низько, немов небеса
Тихо котяться вниз, як цей світ і твоя сльоза.

Данте мав рацію: пекло всередині нас, і шлюз,
Десь справа від серця, одразу над шлунком, плюс
Ключів від нього ні в кого нема, і нерівний пульс,
Як азбука Морзе, підказує коли ухилятись від куль.

Я вертаюсь додому не сам, а з ромом і сумом,
І б’ється, як струмом, спогад про тебе, і суне
На мене зсередини, і живу я в тривкій напрузі,
І зими залишилось вже мало, як вірних друзів.

Я пишу ці рядки і почуваюсь, як бовдур.
Але час надійде і ти до мене залізеш під ковдру,
І всю цю гарячу вічність – поки не спиться –
Я тобі шепотітиму в вухо ніжні дурниці.

@темы: Музыка, улюблене, Центр української культури

02:31 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
15:35 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Євген Маланюк

Весняний вітер віє листям ржавим.
Снує туман. Земля стопила сніг.
Чому ж Ви там, за брамою Варшави,
Чий брук співа під кроком ніжних ніг?

Чому ж Ви там? І тут хвилясті хмари,
Весну крізь ніч ворожать зорі й тут,
Вартують мій весняний сум примари,
Весняні сни сріблясту млу прядуть.

Вже скоро. Ось — вже вітер пружить крила,
До сонця п’яна попливе земля.
Невже ж отут, де знов життя пригріло,—
Не розцвітем навіки — Ви і я?

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

15:19 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Грицько Чубай

І знов нестерпно тихо настає
якась чужа зухвала веремія,
де тінь моя мене не впізнає,
де голос мій — і той мені чужіє.

Я там мовчу. Задихано мовчу.
Я там слова навшпиньки обминаю.
Мов хрест важкенний, душу волочу,
і сам себе на ньому розпинаю.

Я там мовчу. Приречено мовчу
під тихим криллям втомленого дому
і знов свічу мовчання, як свічу,
за упокій собі ж таки самому.

...Дощу предовгі пальці на шибках
заграють щось достоту, як музики,
що й звідкілясь прийде до мене страх
поглянути, чи став на грані крику.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

03:20 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Мойсей Фішбейн

Ми житимемо там, де ми жили –
Де сон метелика, де спомини бджоли,
Де повна плоді піднебесна таця,
Де в пáзолоті павітри й жнива,
Де в горнім горлі крапелька жива, –
Нам жити там і знов туди вертаться,
Блукавши поміж гонів і годин,
Коли на нас подивиться Один,
Коли на нас пресвітле сяйво лику
Сяйне з-поза всегорньої габи,
Надовкруги оглянемось, аби
Знайти величину рівновелику.

@темы: улюблене, Центр української культури

19:13 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Андрухович

На Різдво в Україні діються речі
Потаємні й вічні. Скажімо, місяць
Виявляється зайвим, тому Святвечір
Переходить не в ніч, над якою висять
Херувими сонні, а в ніч — як море,
По якій навряд чи спроможні трії
Мандрівні царі, подолавши гори,
Своєчасно встигнути до Марії.
Це, однак, не значить, що все даремно,
Всі прогнози, прикмети цілком опуклі.
Попри те, що зимно і те, що темно,
Неминучим є чудо, скажімо, в Дуклі,
Чи де-небудь. Це, як і з'ява комети,
Як сама зоря, що провадила, пасла
Пастушків, ягнят, як і всі предмети, —
Все збувається: Йосиф, яскиня, ясла,
Коляда збувається, сіно, свічка.
А проте — лишень у вертепній скрині,
До якої доступ і вхід крізь вічка,
Бо насправді нема яскині, нині
Я, здається, готовий прийти з дарами,
Хоч діряво в кишенях, а в небі сіро.
Тут мене ловили вітрини, брами.
Треба їхати. Може, сконає Ірод.

@темы: Центр української культури, улюблене

21:40 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
23:23 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Андрусяк

вічними не будемо ніколи
мертвими не станемо навіки
осінь як останню непокору
збережуть поети і каліки

дощ як перестояне мовчання
вкриють до зажмуреної жмені
тільки голоси немов прочани
сухо обійматимуть легені

тільки до корозії дозрілі
кашлем вириваючись понурим
будуть як мурахи жити в тілі
створюючи мову крізь фістули

мова кара — їй потрібен отвір
страх і бог оскома і спокуса
золотих дощів нічні полотна
усмішки держава світло-руса

осені наврочена крамола
сонця перестояного ліки
і вона залишиться ніколи
і вона просочиться — навіки

*******

прощання смислу — вирок і пророцтво
словам не доторкнутися до слів
допоки губи вимочивши оцтом
не заговориш: істина — в землі

її прозорих крил тонка рослина
ще проростає зрошена в собі
а ти живеш допоки біль нахлине
прокинешся — на те вона і біль

і погляду розтуленим огромом
зриваєш листя кроплених дощів
не знаючи що справжній шлях додому
розрубаний дрімає на мечі

і крила що спираються на крила
і люди що волають до людей
і де на світі є остання сила
яка веде куди вона веде…

@темы: улюблене, Центр української культури

14:02 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдана Матіяш

Мені подобається звучання наших імен –
вони пересипаються в долонях,
як цитринові зернятка,
а після дощу важчають і тяжать на долоні,
як кісточки персиків або достиглі сливи.

Мені подобається, що вони розквітають навесні,
як квітки сакури, котрої я ніколи не бачила,
а осипаються від чийогось необачного поруху
звичайнісіньким цвітом вишні, і тоді стає прикро,
що весна така коротка…

Мені подобається дивовижний гербарій,
що його так поволеньки складають
неслухняні старечі, дитячі, а може,
й твої вправні пальці.
Для наших імен не вистачає картону
або хоча б маленького листочка,
на якому ми залишили б бодай пелюстку,
одну на двох…

Мені бо так подобається звучання наших імен,
але хіба ти про це колись дізнаєшся?..

@темы: улюблене, Центр української культури

14:18 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Зеров

Емаль Дніпра, сліпучо-синій сплав.
Газон алей і голе жовтоглиння,
І в поводі прозорого каміння
Зелені луки — як розлогий став.

Ніколи так жадібно не вбирав
Я красоти весняного одіння,
Пісок обмілин, жовтобоке ріння,
Брунатні лози і смарагди травю

Крізь цеглу й брук пульсує кров зелена
Земних ростин, і листя чорноклена
Кривавиться у світлі ліхтарів.

І між камінних мурів за штахетом
Округлих яблунь темний кущ процвів
Таким живим розпадистим букетом.

@темы: улюблене, Центр української культури

15:14 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Петро Мідянка

Церковних книг червоний сафіян,
Солодка яблуня, замшіла та крислата,
За річкою чорніє чеська хата,
З гори безлісої повзе у діл туман.
Понуре шемрання предвічних сизих млак,
Ізраїльтянський цвинтар та каміння,
Дроздів переспіви, потоку плюскотіння,
В родючій нивці дощовий черв`як...
Ти пережив ті золоті часи:
Блаженний вік. Періклове правління.
І перетворення трави в пахуче сіно,
Дмухни на пломінь свічки. Погаси,
Її поклав ти на зелений гріб,
На мох квітневий цвинтаря сумного,
Де хрест дубовий виглядає вбого,
А відьма втиснута у чорний розколіп.
Земля чорніє навесні, як жаль,
І ясени вихлюпуються в небо,
І панотець страсні читає треби.
Блищить блакитна віденська емаль...

@темы: улюблене, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная