• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: улюблене (список заголовков)
01:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

цей вересень – березня брат
і доля його така:
тисяча струн
тисяча врат
і тисяча молока

а серпень зібрав жнива
і просто собі погас
в її руках – голова
в його голові – джаз

це осінь – весні сестра
ніжна терпка м’яка
тисяча мантр
тисяча тантр
і крапелька молока

@темы: Центр української культури, улюблене

22:00 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Петро Мідянка

Мадам сумна. Маленький “Мулен-Руж”...
Брудний столи... І виноградні вуса.
А пиво чеське все-таки не пунш,
Та я за вас сьогодні вже нап’юся.
Мадам, от після травня місяць червень є,
Оса маніпулює по серветці.
А я з вами смачно свіже пиво п’єм,
Обом нам тяжко, любочко, на серці.
То не біда, що не подали пунш,
Хоча година промайнула рання.
Офіціантки улесливі, без душ.
Такі, немов обсмоктана тараня.
Мадам, підемо звідси, нам пора,
Липневий спір грози якраз доречний...
Повернемось до тихого двора.
Повернемось... І там посуперечмо.

@темы: улюблене, Центр української культури

01:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іздрик

цього літа так важко дається чекати грозу
хоч відлуння і зблиски її десь кружляють поблизу
за небесні помилки ми платимо тут унизу
то й за наші проколи хай платять сусіди з-під низу
помилкове усе — місце метод а може і час
непомильна лише сценографія мильної драми
там на небі напевно давно вже забули про нас
але все про нас знає той світ що під нами
цього літа так важко чекати наступного дня
а добути до завтра по суті — єдина потреба
щоб пустити коріння у твердь особистого дна
попри метод і час і помилки байдужого неба

@темы: улюблене, Центр української культури

16:46 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Олександр Ірванець

На перехресті осені й зими
Навряд чи варто зачинать love story.
Ліси порожні і поля просторі –
Чи ж в просторі не згубимося ми?..
На роздоріжжі осені й зими
Нізащо зарікатися не буду
Я ані від тюрми, ні від суми,
Тим паче від сурми Страшного Суду.
У осені на дні, на самім дні,
В холодні дні, нудні й немилосердні,
Сказати “так” (або сказати “ні”)
Не легко, як, скажімо, десь у серпні.
І в кожнім дні, немов у вигнанні –
Ми, й невтямки нікому з нас, нікому,
Що зовсім не на білому коні,
І навіть не на іншому якому, –
На ВMW, або й на БМП
Зима влетить по вимерзлій шосейці.
(Чуття – холодне, темне і тупе,
Мов скринька замикається на серці.)

Тож чи знайдемо ми спасенний спосіб
В передчутті мелодії сурми
Порятувати цю одквітну осінь
З-під гострих крижаних коліс зими…

@темы: улюблене, Центр української культури

22:33 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Петро Мідянка

Кохана Ельзо, край наш не Ельзас;
Скульптури Божі ліплені із сиру,
Костьолики без внутрішніх прикрас,
Лише черешні вдягнуто в порфіру...
І засурмлять, здається, вийде князь
І розпочне забаву, потім – учта.
Кохана Ельзо, бачиться Ельзас,
А це німа окраїна та пуща.

Але і в пущі приязнь є і власть,
Свої божки, обителі й ікони,
А вже навкіл квітує зелен ряст,
І вже срібляться букові колони.

І простаки шустять. як та черва –
Для них же тут біоценоз і сила.
Коли б на лузі молода трава
Дощу від неба твердо не просила.

Була б пустеля, знав би волопас:
Не потребує їдла та багаття...
Кохана Ельзо, тямте про Ельзас,
Кохана Ельзо, знайте Закарпаття!

@темы: улюблене, Центр української культури

23:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Над нашою хатиною малою
Господнє Літо хутко перейшло,
І Міста, про яке писав Павло,
Не видно за осінньою імлою.

І ми перемовляємся з тобою
Двома-трьома словами — про тепло,
Про те, що літа наче й не було,
Так само, як життя; й не спим обоє

Чекаючи пробудження від сну,
В якому повно смерті й туману,
Безсоння — і безсмертя — і любові…

Цей сон тече і тчеться з людських слів,
Та, вірячи апостолу Павлові,
В густій імлі щезають журавлі.

@темы: улюблене, Центр української культури

18:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Переживи цей четвер,
Перетрави, наче їжу,
Цю зрадливу ніч – найдовшу, найгіршу,
Що важко ломиться в двері.
Переживи це небо,
Коли синя водойма душі
промерзає до самого споду,
Коли риба думок,
задихаючись без повітря,
бурштином вмерзає у воду,
Коли хвора свідомість
черговим загиджена НЕПом.
Переживи ці дні, проміжками між снів,
Дірявлячи компостером язика
талончики тертих шаблонів
І зафіксовуючи в долоні
Мокрий сніг...
...Підвечір, коли попускає
і погляди ніби освідчення,
Ти сідаєш до вагона, мов до в'язниці.
І над тобою в холодному небі
яскраво засвічується
Сузір'я
Південної
Залізниці.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

02:01 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

Чорна чаша наповнена вщерть,
І воістину нас небагато, —
Що ж сорочку, пошиту на смерть,
Одягаєш на свято?

Перевідано друзів і рід…
Сатаніють в кишені дукати —
Ти виходиш у світ із воріт
Воріженька свойого шукати,

Щоби ніч празникову оцю
З ним удвох протинятись шинками
Й наостанок шматками свинцю
Обмінятись, немов крашанками…

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

01:46 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан–Ігор Антонич

Мов птах, співає телефонна трубка,
мов чорний птах в ліщині срібній дроту.
Коли покине друг і зрадить любка,
що вибереш: зненависть чи скорботу?

О квітко звуків в чорнім шовку сяєв!
Музика б’є в обличчя, мов зле птаство.
Життя нам юний захват відбирає,
мов скнара, заздрий на своє багатство.

Вже вмієш зорі на слова міняти,
вже висловиш вогонь душі страдальний —
наприкінці на досвід став багатий:
життя трудне мистецтво ненавчальне.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

01:21 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Стус
(6.01. 1938 – 4.09. 1985)



Увечері везли віолончель,
Немов джмеля, дрімотного й німого,
Як запліталась порохом дорога,
Лягаючи трубою на плече.
Як бубон, бився волохатий жаль,
На поворотах автострада тихла
І ластівок ласкаве чорне пікколо
Ліпилось як гніздо до етажа
Безлистих посвистів осінніх крон
(плането душ! Ти вигорілий кратер!)
Рвав вітер на шматки далекий трактор
І поніч рвав, мов стінки хорих бронх.
Шуміли шини, шастали колеса
І пересохлий сипався пісок
У кузов. Угорі літак прокреслювався,
Мов у відьомське зловлений ласо —
Робив віраж управо — аж до місяця
І крихкотіли зорі на льоду
Нічного безгоміння. Раптом виткався
Ставок під фарами. Болотний дух
Убгався в плеса, кумканням застелені.
Шофер, почувши жаб'ячий оркестр,
На гальма тиснув: од шляху за метр
Ставок доходив форм віолончельних.
А в кузові її німий округ
Гамує хрипи хорого музики.
Пливуть над ставом перехлипи тихі
І дикі перехлюпи темних рук.

*******
читать дальше

@темы: улюблене, Центр української культури

23:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Хвильовий

Та невже ніколи не забуду
Ці шляхи, цю тирсу, широчінь,
Не заб'ю в собі зміюку люту,
Що хитренько про степи сичить?

Як орган в костьолі, на молитві,
Ці уперті спогади з села
Знову кажуть: «Ти послухай, рід твій
Нас до тебе, зраднику, послав».
Що ти робиш? Де ти забарився?
Чи забув, як явори шумлять
На тому хихлатому узліссі,
Відкіля розходяться поля?
Ми прийшли до тебе із оселі,
Де весною присмерк, мов мара,
Де за клунею в синяві невеселій
Молодик химерний умирав.
За весною — червень, липень, серпень
На озерах, на пустелі чорногуз.

...Пам'ятаєш, як дзвонили верби
Про хрусталь надуманих медуз?
А цю осінь, в злоті, оксамиті...
Та невже ти враз її забув?
Що ти краще десь найшов на світі
За осінню далечінь в степу?
За вітрами падають сніжинки,
І на стріхах білий сніг лежить.
Всюди тиша. Лиш собаки дзвінко
На церковній заливаються межі.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

04:01 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Герасим'юк

Осінні пси Карпат

Іду — немов траву чиюсь толочу —
Отак мені. Не погляд і не зойк
З гущавини. Та озирнутись хочу,
Поглянути на слід бодай разок.

Не видно сліду. Не крадуться тіні.
Ніхто не скочить і — по рукоять!..
Але я знаю: є ще пси осінні —
Вони мене почули і не сплять.

Не виють. Не печуть небесні схили.
Отари не женуть — то відійшло.
Верхи їх відпустили й побіліли —
Вже був мороз. Вже вкуталось село.

Вже все забуто!
Згризено в гонитві!
А що насподі — чорне і круте,
Аж крутить листям буковим на вітрі,
Аж менша псота кумельгом іде!

Їх спини жовті, їх зіниці білі.
Їх лапи відігріті у золі.
Їх ґазди мокрі в тихому похміллі.
Їх зорі вічні, їх ґаздині злі…

А ти ідеш — печаль чиюсь толочиш.
В ногах чиїхось часом, як щеня,
Заскімлиш…

Часом озирнутись хочеш,
Немовби хтось тебе наздоганя.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

14:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
У Тараса Чубая сьогодні день народження - вже 41 рік, і ще тільки 41 рік=)

Буде нам з тобою що загадати - Романс УПА




читать дальше

@темы: Музыка, улюблене

01:13 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

Миколі Воробйову

Чуєш? – сіно шемрає в траві,
Жовте у зеленім крекче тихо,
Кряче ніж у мокрім рукаві,
В’юн пищить, казан туманом диха, -

Знов, Миколо, серпень і вогонь,
А мовчиш... Не клюнуло на голос?
Таж на денці плетених долонь
Роздуває жабра мегаполіс!

Не змигне бездумним ліхтарем
І спливе в безмов’я білим воском...
Не за молодим календарем
Серпень – за апокрифом і Босхом,

І тому говориш – а мовчиш,
Відтинаєш час, але не муку
Словом, що розкладене, як ніж,
На колодку смислу й лезо звуку.

...Юшка збігла. Вогнище згаса.
Йдем по хмиз – можливо, розігрієм
Сургучеві темні небеса
Над серпневим темним чорториєм,

Щоб колись дотошний вік зламав,
Як печаті на старім сувої,
Лиця риболовів, ребра трав
І хребет рибини воскової.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

03:57 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
14:30 

Рутенія - Пане полковнику

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Автор - Олександр Веремчук
Виконує - Кость Єрофєєв (1966-2008)


@темы: Музыка, Украина, улюблене

03:08 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
00:04 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)


Андрій Любка

andrijlyubka.livejournal.com/212776.html

До весни вже так близько, що, здається, от-от
піднімеш голову, стишиш крок і відкриєш рот:
Птахи літають так низько, немов небеса
Тихо котяться вниз, як цей світ і твоя сльоза.

Данте мав рацію: пекло всередині нас, і шлюз,
Десь справа від серця, одразу над шлунком, плюс
Ключів від нього ні в кого нема, і нерівний пульс,
Як азбука Морзе, підказує коли ухилятись від куль.

Я вертаюсь додому не сам, а з ромом і сумом,
І б’ється, як струмом, спогад про тебе, і суне
На мене зсередини, і живу я в тривкій напрузі,
І зими залишилось вже мало, як вірних друзів.

Я пишу ці рядки і почуваюсь, як бовдур.
Але час надійде і ти до мене залізеш під ковдру,
І всю цю гарячу вічність – поки не спиться –
Я тобі шепотітиму в вухо ніжні дурниці.

@темы: Музыка, улюблене, Центр української культури

02:31 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
15:35 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Євген Маланюк

Весняний вітер віє листям ржавим.
Снує туман. Земля стопила сніг.
Чому ж Ви там, за брамою Варшави,
Чий брук співа під кроком ніжних ніг?

Чому ж Ви там? І тут хвилясті хмари,
Весну крізь ніч ворожать зорі й тут,
Вартують мій весняний сум примари,
Весняні сни сріблясту млу прядуть.

Вже скоро. Ось — вже вітер пружить крила,
До сонця п’яна попливе земля.
Невже ж отут, де знов життя пригріло,—
Не розцвітем навіки — Ви і я?

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная