Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: улюблене (список заголовков)
00:02 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Тут заговорено на любов. Тут самі собою
Сіються шавлії просто в грунт. І шорсткі і сині
Ночі, як шавлії, шелестять під вітрами осені.
Тут у ріках вода стає на зиму такою незбагненною, голубою,
І дерева шепчуть над ріками – голоси у них голубині,
Із шипшиновими відлуннями, оксамитовими і млосними.

Тут накривається степ небом темним, як океаном
Накриваються піски золоті, безцінні;
І земля, ніби кров, густа і брунатна, тепла на дотик.
Тут навіть зниклі безвісті стають насправді туманом,
Осідають цілющим маревом на вигини і щілини
Поранених полів, виснажених, завмерлих в дрімоті.

Тут заговорено на життя, і життя на подив
Сміхом дитячим кублиться в оселях, як лиси у норах,
Цвітом вишневим невчасним криє сади, де снаряди вивернули коріння,
Сизими хмарками у повітрі холодному людський означує подих.
Тут заговорено на любов, на любов – почуй, не на вогонь і порох,
Тут заговорено же – смерте, не руш, не дай спинити це говоріння.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:54 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Виверни рукава осель.
Весна така неминуча й близька.
Я пам'ятаю тебе, ніби карту східних земель,
З яких мене вибили ворожі війська.

І тепер єдине, чого хочу - вернутись сюди,
Знову зайняти міста, з яких відступив,
Вирізати всіх, хто тішився з моєї поразки й біди,
Вбити по кордону межові стовпи.

Щоби знову бачити те, чого не бачить ніхто,
І те, чого не освітять жодні зірки:
Горло твоє - беззахисне, мов пташине гніздо,
Підсвічене світлом із коридора, ніби вишневі гілки,

Голос твій - схожий на теплий щільник,
В якому щоденно добирається мед,
Хочу відтворювати ім'я твоє, мов діалект, що зник,
Реставруючи за переказами кожну з його прикмет,

Зламати все іще раз, спробувати ще,
Вивернути, мов рукав, прихований ляк.
В цих кордонах усе буде лише
Так, як має бути, чи не буде ніяк.

Життя буде, ніби письмо, просте.
З мокрого каменю проросте трава.
Її ще немає, хоча вона вже росте.
Така, як і щороку. Лише нова.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:34 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

лови морозний бриз із льодяних полів
лови дедлайни віз хитання голови
утомлених чинуш у боротьбі за час
неспівпадіння душ старіння на очах
від кожного зі слів що влучно долетить
і від очей що злі від млості самоти
від певності у грі з непевності в собі
чекай на перший грім у стомленій юрбі
і просто помічай очами не таких
несхожих на потік і доторком руки
примруженням повік чи змахом догори
чи поглядом простим дивись і говори

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

наші бажання не дружать із січнем
в наших бажаннях зашкал за цельсієм
сонцестояння наше стоїчне
плавить сніги і кордони персії
оптом – субтропіки опіки промені
і межиріччя клімат вільготний
і потаємні умови з хроносом
про перекрій однієї суботи
пошепки доторком послизгом поповзом
ми просуваєм локальне літо
метеорологи мають докази
що біля нас проростають квіти
і потепління – не випадковість
й травень у січні – не катастрофа
просто прогнози склалися в повість
просто пророцтва вийшли за строфи

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Холодно мінус двадцять
вітер з'їда знамена
стрічками виїдаючи їх тканину
мати кладе в кутю
мед із квіток акцій
в церкві панотче згадує згинувших поіменно
молиться без імен
за кожну живу людину
зглянься на нас всевишній
воїнам дай перемоги
транспортники як крижні
з передчуттям тривоги
ввечері без упину
йдуть по своїй глісаді
табір уздовж дороги
начебто із дитсаду
гріють намет малюнки
голод співа у шлунку
сонного вартового
і навкруги нікого
в складності візерунку
що на вікні малює
сивий мороз різдвяний

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

змиритись з зимою як з віком чи з тілом
набрати контрастності і білизни
лишитися з тими що не відлетіли –
лишитися з ними..
лишитися в них..
тримати в заначці вогонь і приправи
пухові перини і грубі светри
мов скнара дивитись на чай і на каву
і дозу на двох
ділити на три
зима – затяжна катаракта на вікнах
зима – летаргія нейронних мереж
та тіло під снігом живе непомітно
і сніг оживає
і дихає теж
і білим по білому пишуться вірші
і чорним по білому креслиться шлях –
це все що по собі ми лишимо іншим
в промерзлих наскрізь понятійних полях

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:12 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

бо вже як любов то любов без нічого
без твого без мого без цих і без тих
така собі довга порожня дорога
де пусто стоїш поки вітер не стих

а поки ще крутяться вітру колеса
і поки ще куряться попіл і дим
витримуй свій прес
бережи інтереси
повільно люби
не вмирай молодим

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Ніби і не знав її.
Всю ніч
сніг летить – розмірено і вбивчо,
і дерева дивляться в обличчя,
не відводячи своїх облич.

Ніби вилітаючи з країв,
де було захолодно й затісно,
входить поночі в порожнє місто,
кинуте надвечір без боїв.

І вона говорить:
«Не дивись».
І тримаєш марну обіцянку.
І розплющиш очі на світанку,
і побачиш. Вперше. Як колись.

Все як вперше – плетиво слідів,
теплий галас на подвір’ї школи.
Ніби і не знав її ніколи.
Ніби і не бачив цих снігів.

Ніби ночі точені ножі
не тримав, затиснувши, в долонях.
Сніг до ранку ляже на кордонах.
Сніг окреслить межі й рубежі.

Ніби він з її найбільших див –
сніг, що захлинається і дише.
Ніби і не знав її раніше,
не тримав,
не бачив,
не любив.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:38 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Історії про любов починаються зранку,
в холодній кімнаті, де ці двоє
намагаються в сліпому світанковому освітленні
твердо дивитися одне одному в очі,
не відводити погляду,
не соромитись щойно сказаного,
не шкодувати за щойно вчиненим.
І коли хтось перший не витримує –
а хто не витримує? він і не витримує –
і дивиться їй за плече,
і помічає перехожих дощу за вікном –
тоді в його погляді й з’являється те,
що можна назвати любов’ю.

Історії про любов завершуються того ж таки
вечора, десь на вулиці, коли їм обом стає
так самотньо, ніби холодним долоням,
схованим у різних кишенях пальто.
Яка різниця, якій долоні самотніше.
Яка різниця, якій холодніше.
Яка різниця, на кого тепер ображатись.

читать дальше

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:47 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

місто, розділене навпіл рікою Бога,
всі дороги ведуть до тебе, і кожна дорога
неодмінно впирається в центральні ворота.
а ти і не проти. звучить Nino Rota,
але не Godfather, а щось із раннього.
це місто приймає кожного зраненого.

воно дарує тепло усім без перебору,
неважливо який ти і яка в тебе історія.
от і я щоразу повертаюся сюди іншим,
змінений картинами, переінакшений віршами.
і воно неодмінно зустрічає мене як сина, –
а я його прощаю – за те, що не любить сильно.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

осінь розлила туш і білило
і підмішала в шал
пасма туману
ожеледь дим і мряку
осінь постала
із амальгами вищерблених дзеркал
осінь сховалась у розділових знаках

попіл і сніг вибілять всіх
вкриють усе палімпсестом
як я не біг так і не зміг
рух обернути в лет
осінь тепер починається із
внутрішнього протесту
осінь – це просто такий поріг
або такий силует..

щораз більше відтінків сірого
шораз менше кольорів у спектрі
і немає такої віри
щоб якось рятувала від смерті
і немає такої смерті
щоби просто: раз – і нема..
йде повільно
прозора
і вперта
зима

мертвий сезон осінній
зовсім глухий як вата
час – збирати каміння
час – його називати

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Міхаліцина

(літо)

коли тобі тепло
ти знаєш, що в неба канікули
бо в серпні так треба
бо серпень для того і є
щоб бути метеликом
жити у снів над повіками
сідати на кучері дітям...

бо хто з нас доп’є
ту крихітну чашу
з долоньок побожно притулених
до пінявих айстр і бездриків крилець тугих
як серпня не буде?
хто вмітиме з яблук зіщулених
за мить до всихання
їх сік позбирати?
горіх
гіркий і зелений
розлущити вправними пальцями
щоб пальці не зжовкли
як листя старе восени?..

три тижні мине – і ми знову
назвемось блукальцями
та поки що серпень
нам тепло
метелики
сни

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

коли до листопада лишається кілька днів,
то сакральне бути чи не бути – так чи ні,
стає головним питанням цієї пори,
бо безлюдніють парки і пустіють двори.
і всі, хто зупиняються на цьому рубежі
вкотре усвідомлюють, що є свої й чужі.

і що своїх небагато, а чужих - пітьма.
тож головне – їх розрізнити, допоки зима,
ще не вступила у володіння всіма людьми,
бо тоді вже не розділитися на вони і ми.
тоді не допомагає навіть червоне вино,
навіть сухе і витримане – навіть воно.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:08 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Віктор Ошовський

Ти руку мою тримай. Допоки міцна і тепла.
Тоді не лякає пекло. Тоді не потрібен рай.

Якби нам довічно йти. Чи було б таким прекрасним?
Борги слід вертати вчасно. Тож руку мою пусти.

Усьому приходить край. Танатос мине і ерос.
А раптом ще перетнемось. Тож руку - запам'ятай.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Вінграновський

На міднім небі вечір почорнів,
Малі, без голосу, у ніч летіли птиці.
Згори гора дивилась у черлінь,
І хилитався човен до човниці.

Безмежний час щось прикидав собі,
На палець міряв небо при дорозі.
Світилися моря, мов сонечка рябі,
І кожне море мало по тривозі.

Прозорий холод гір не покидав,
Лежав на ліктях у долинах морок.
З одного боку світу – середа,
З другого боку – наступав вівторок.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

11:21 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Пам’яті всіх, кого позбавили права,
пам’яті всіх, кого викреслили зі списків,
пам’яті всіх, кого випалила серпнева заграва,
кому за жодних режимів не ставитимуть обелісків,

пам’яті тих, кого викинули за кордони,
пам’яті тих, хто говорив із зашитими вустами,
пам’яті тих, хто залишився на лінії оборони
пливуть небеса цього ранку,
пливуть над містами.

Пливуть над околицями, пливуть над урядовим кварталом,
пливуть над парламентом,
пливуть над університетом.
Відбивається сонце в ріці червоним коралом.
Останні дні літа.
Пахне димом і медом.

Пахне випаленим пшеничним полем.
Виживи в цьому вогні, юний підранку.
Географією твоєю і видноколом
небо пливе над країною, де щоранку

пам’яті тих, хто пішов, розряджаються телефони,
пам’яті тих, хто зник, працюють судноремонтні заводи,
пам’яті тих, кого немає, переганяють вагони,
і жінки, говорячи про дітей, видихають тепло свободи.

Пам’яті тих, хто впав, пливуть вантажні пороми,
пам’яті тих, кого не назвали, починаються зливи,
працюють невидимі
меліоратори та агрономи,
працюють удень і вночі, тому що важливо,

аби влітку не пересихали ріки,
аби в грудні не завмирали пекарні,
аби в містах можна було купити молоко і ліки,
аби не зупиняли роботу вокзали й друкарні,

щоби всім в радість була їхня праця,
щоби всім ставало уважності й сили,
щоби пам’яті тих, хто боїться, хтось підіймався.
щоби пам’яті тих, хто мовчить, щось говорили.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Цілий день
море накочується і відступає,
кидається чайками,
ніби серветками в офіціанта.
Цілий день
вона нарікає і свариться,
жаліє себе,
зневажає.

Цілий день
солона вода
перевертається від безсилля.
Цілий день
пісок осідає
в моря на піднебінні.
Цілий день
вона ходить берегом,
гнівно топче
намоклі газетні шпальти піску.

Сидить на березі,
розбирається з гнівом у собі.

І море теж –
сидить, розбирається
з кораблями в собі.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

12:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан-Ігор Антонич (05.10.1909 - 06.06.1937)

Привітання життя

І день і вік однаково минають. Не задержать
Нам хвилі. Кожна мить знов родить другу мить,
І перша в другій спить, обі у третій, та, як вежа,
Час виростає й меж не має й нас німить.
Так на минулого й майбутнього раменах
Повішено, мов плахту, долю нашу.
Ми — ланцюга поодинокі звена,
Ми — відтинок малий зі стрічки часу.
Це наших днів звичайна тут дорога,
Не падає ніщо до безвісті води.
Віддати треба нам життю щомога,
А треба кожному, ще поки молодий.
Тепер ще квітка дійсності надією цвіте,
Не кидає ще тіні дерево зневіри.
Хоч знає, що морози, серце вірує проте
І ліктями ужитку правди ще не мірить.
Для молодих плечей легкий є неба в’юк,
В одноманітності не явиться нам позіх.
О, не словами уст, але словами рук
Співати будем пісню на житті порозі.
Вітай життя! Що більш даєш, і щастя, і красу,
І сум, і горе. В мені юний пал не вмер ще.
Вітай життя! І на привіт тобі я понесу
М’яке, та в панцир крицевий закуте серце.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ліна Костенко

Заворожили ворони світанок —
не сходить сонце — тільки кар та кар.
Розбившися грудьми об полустанок,
в траві лежить березовий Ікар.

Пливе перон за сизими шибками.
Туман... Шлагбаум... Тиша... Переїзд...
Дерева, як закидані шапками,
стоять у гронах ще порожніх гнізд.

Пройти уранці вулицями тиші.
Знайти готелик. Скинути пальто.
І де я, хто я,— полустанків тисячі,—
хоч день, хоч два не знатиме ніхто.

І тільки шум далекого прибою —
дерева, люди, вулиці, мости...
Валізу віршів привезти з собою
З цього притулку тиші й самоти.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Заходь за мною в сніг.
Тримайся міцно руки.
Я б вибрався звідси, якби я міг,
ніч рвучи на шматки,

пройшов би потойбіч зими,
вийшов би поміж димів,
заговорив би серце пітьми,
якби говорити вмів.

Але в цих снігах
горло п’є німоту,
і голос зривається, ніби птах,
що замерз на льоту.

Не переназвеш слова,
не перечекаєш час,
віра наша доти жива,
доки стосується нас.

Тримайся, тримайся руки,
ступай слід у слід,
доки холодні січневі зірки
обвалюються на Схід,

доки тепло полів
здіймається догори.
Нічого не чути. Немає слів.
Говори,
говори.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

Дневник. Просто дневник.

главная