• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: улюблене (список заголовков)
23:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

стежки небесні – земним не міра
зірки горішні – як скло тóвчене
виходять із гри любов і довіра
входять у гру фігури замовчування

вони наче тлін – силуети і тіні
їх наче нема – та давно помічено:
це ми тут насправді минущі і тлінні
а все що промовчане житиме вічно

бо все що не назване – те не існує
а все що не сказане – того немає
слова відживають промовлені всує
а паузи множаться і не вмирають

і входять у гру безмовні фантоми
живуть замість нас там де ми не насмілились
і бігають мовчки в яскравих бантиках
по битому склу і тихо посміюються

а виросте ще із мовчання дерево
і буде родити птахами й рибами
життя – на жаль – воно безперервне
і смерть – на жаль – це не справа вибору

а жаль – на жаль – це все що залишиться
бо доля слова – вона печальна
хлібними крихтами з неба зорі кришаться
і котиться сонця срібна медалька

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Махно

Господи – знаю що час Твій у Тебе краду
брами усі зачинено – яку ж Ти відкрив?
як пережити ніч в Гетсиманськім саду?
шелест тривожить горлицю молоду
яку Ти тримаєш ніжно за двійко її крил

час який Ти призначив даруєш в борг
навіть оце каміння – слова і дірявий стих
і якщо Ти повсюди – і якщо із сімох
днів – створив ці пагорби і любов
яку так важко містом Твоїм нести

то чому сповзає з каміння Твого тінь?
і чому міняйли знову ввійшли у храм?
і чому мій ангел змінив свій дім?
і трава поруділа а Ти кажеш: ходім
я покажу тобі камінь що схожий на лик Петра

знаю що навіть пилу із твоїх шнурівок
не можу торкатися – наче синього пір’я горлиць-
не можу знати русел підземних річок
часу який торкнеться мене мов смичок
зимою що надійде колись у ці гори

і якщо дозволяєш написати оцей псалом
і питати про те що за печатями і ключами
я хотів би бути сторожовим псом
при рудій траві що стирчить за селом
перед заходом сонця за Твоїми плечами

або навіть Твоїм цвіркуном де печуть хліб
жити в пекарні поблизу Єрусалима
халою що в Суботу лежить на столі
порядковим числівником в малому числі
рядком у вірші що знайшов свою риму

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

22:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

майже немає такого у людях що не побачити чи не відчути
серце що раптом забилося в грудях вени як містом чужі маршрути
лихо в очах щастя там само листя в волоссі до осені ближче
схильність до бійки близькість до сану певне тяжіння схилитися нижче
і говорити просто у вухо щось надбентежне щось надважливе
бачу що хочеш бачу що духу тобі не стане й добре можливо

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я.

Добре було б знати, звідки вона прийшла й куди поверталась вночі,
Хто живе за тими дверима, до яких підходять її ключі,
Чому вона нічого не може згадати й звідки в неї всі ці знання.
Якби наряд перевірив її кишені – хтось би точно отримав нове звання.

Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
Її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран,
Чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
І палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.

Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин.
Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим.
Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє.
З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є.

Але вона прокидалась і все починалося саме тоді.
Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах.

Стережіть її, янголи, беріть під крило легке.
Скажіть їй хай зберігає спокій, коли входить в чергове піке,
Хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне,
До речі, спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:51 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
"Мені вже 32, а я такий нерівний, і мало не Сосюра. Словом, мені зараз такий настрій, що тільки й говорити про весняний вечір в молодняку, про далекі згадки, про вальдшнепів, про вечірню тишу над ставком... Словом, на мене вплинуло пиво "Нової Баварії" .

© Микола Хвильовий

@темы: Цитаты, улюблене

23:41 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

ходити по воду
в замерзлу криницю відро опускати
дивитись на хату
на комин що з нього ідуть білі хмари
надіятись марно але необхідно
бо навченим хибно
вже час відкривати невидючі очі

ось вітер він хоче в промерзлий будинок
що став ненадовго оселею знову
де все випадкове крім тріщин у льоді
і майже все марне
окрім нелюбові що схована в грудях

іти межи люди
вітатися чемно прощатися щемко
тепло з кожним видихом небу віддати
ущент замерзати вертатись до хати
і воду холодну поклавши на грубу
долонею змочиш потріскані губи
вітаючи зиму у місяці повнім

лягаєш на північ і чуєш як ззовні
зима заколисує ліс із рікою
у стані спокою підперши рукою
важку свою скроню
що сивіє раптом
від надлишку досвіду
надлишку часу

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:26 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

ніжність не плаче і не голосить
голосом тихим говорить ніжність
ніжність живе у твоєму волоссі
повівом вітру подихом свіжим
днесь проростаючи з тіла поволі
майже невидимо майже нечутно
пальці мов паростки кволі і голі
не афішують своєї присутності
і не займають чужих територій
і не ламають негласних конвенцій
тіло у тілі – давня апорія:
все що минуще – те не минеться
все що нечутне – буде почуто
на противагу тліну й смерті
ніжність зійде як окрема сутність
тиха мов лист у пустому конверті

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

16:50 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Євген Маланюк

А дні пливуть — мелодія в блакить.
А дні дзвенять, як золото в лазурі,
І вічністю триває кожна мить,
І в спокої втопились давні бурі,

І океаном заясніла вись,
І тиша, тиша. Тільки в вишнях білих
Бриніння бджіл замріяно злились
В один хорал блаженний і безсилий.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Я залишаю це дивне місто,
місто прощених і прокажених,
яке тримає – впевнено й міцно
робочі долоні в глибоких кишенях.
В якому ніколи не сплять чорнороби,
в яке прибувають нічні експреси,
в якому про успіхи та хвороби
вичитуєш із ранкової преси.

Я забуваю цю дивну жінку,
забуваю її мовчанку,
мов недочитану сторінку
починаю читати спочатку.
Ніби знову вчусь писати,
вчу абетку – веселу й співочу,
знаючи, що мої адресати
нічого від мене давно не хочуть.

Хай на світанку його передмістя
озвуться за мною фабричним гулом,
хай я, подібно до палого листя,
залишусь для когось печальним минулим.
Хай по мені не залишиться сліду,
хай не залишиться жодного жалю –
я так чи інакше з нього вже їду,
я ось його уже залишаю.

І жінка ця хай навчається жити,
так, ніби завжди жила без мене,
хай не спиняються літні пружини,
нагріваючи небо зелене,
хай працюють державні контори,
хай не запізнюються трамваї,
хай будуть відчиненими коридори,
в яких вона мене забуває.

Я забуватиму його ріки,
буду заплющувати повіки,
буду зчитувати плакати,
я буду чекати, я вмію чекати.
Тож хай все забудеться – я не проти.
В її листах стільки турботи,
стільки любові, стільки отрути.
І спробуй її після цього забути.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

дві кави гіркаві
і постатей двійко
між пагорби міста вповзає імла
у тебе сльоза – наче срібна копійка
у мене як змійка – майнула й втекла

прощаємось швидко мов риби чи звірі
привіт! – як діла? – що нового? – бувай!
на нас дивлячи́сь вже ніхто б не повірив
який ми плекали безбашенний рай

як дзвінко котилися жарти і зойки
як падали зорі мов літні дощі
як поруч співали тойоти і сойки
а ми загортались в плащі і плющі

плелися ліани і пружно і туго
а квіти розчахлі так п'янко цвіли..
лишилась жало́ба лишилася туга
а ми загубились у пасмах імли

а ми розійшлись попрощавшись і зникли
бо небу здалося – усе вже збулось
лиш на парапеті – як поклик і виклик
дві вистиглі кави чекають когось

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:19 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Григорій Чубай

ВІДШУКУВАННЯ ПРИЧЕТНОГО

На воді, навіть кола по чистій воді
Скороминущі зелені кола
Навіть тоді, навіть тоді,
Як нікого, ніде, ніколи, ніколи… ...
А що, як і справді раптом ніде,
А що, як і справді раптом нікого,
А що, як і справді раптом ніколи,
І тільки ми, нарочито видимі,
Тільки ми, нарочито існуючі,
Більше всього на світі перелякані
Свого власного небуття
Віримо, що все-таки десь
Віримо, що все-таки хтось
І наше тіло, і наші душі
І дай же нам дне
Бачите, то причинилися двері,
Котрі насправді є.
То прийшов хтось із нас і каже,
Що він бачив сьогодні речі
За видимістю речей,
І що зараз він бачить тіло,
За видимістю нашого тіла,
І, що ми дуже дотепно граємося в живих.
Але стіна, грає в стіну
Іще дотепніше ніж ми.
І тисяча видимих тигрів
Нас менше лякає
Ніж одна невидима зоря,
Хоча саме її нам не вистачає далеко попереду,
Щоб до неї дійти.
Хоча саме її нам не вистачає далеко позаду,
Щоб до неї повертати.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

00:14 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Півжиття прожити в готельних кімнатах.
Дивитись, як місяць висить на циркових канатах.
Слухати, як відпустивши свої химери,
Уві сні розмовляють місіонери.

Вітер з ночі – застуджений і терпкуватий.
Жити з простим проханням не турбувати.
Жінки, не поспішаючи, йдуть на ранкову месу.
Напиши мені колись на готельну адресу.

Сходяться на центральній площі шляхи господні.
З ночі в готелі прокидаються найбільш самотні,
Найбільш закохані й найбільш темнолиці.
Жінки від дощу ховаються в темній каплиці.

І одна говорить до іншої, тихо, мов при арешті:
Напевно, цього року все скінчиться нарешті.
Напевно, - відповідає їй інша, - все скінчиться, напевно.

Напиши мені про те, що все було недаремно.
Напиши мені про те, що ти встигла забути.
Напиши, як улітку лікуватися від застуди.
І ще напиши про тих, хто опинився в скруті.
З ночі в готелі плачуть зраджені і забуті.

Зранку зрушує тишу сміх прибиральниць.
І ти ховаєш солодке яблуко в ранець.
Мучаться від безсонь циркові артисти.
Лишається півжиття, щоби про це розповісти.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

00:08 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Один із улюблених віршів у Антонича=)



Богдан-Ігор Антонич

НАЗАВЖДИ

Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка,
І тінь замазує панни, мов образи затерті.
У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись
Об край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод,
Дивитись, як сумна зоря останнім поцілунком
Прощається з сестрою, що у зореколі їй
Не сяяти
Вже більш.
Так ніч
блакитним снігом миє в місті маки меланхолії.
Накривши плечі згорблені кожухом неба синім,
колишеться шофер у сонній лімузині.
Крива ліхтарня — квітка зламана і попіл снігу,
і світло — лій зелений з дзбанка ночі в сутінь литий,
круті і темні сходи, плащ дірявий, крапля сміху
заблукана і місяць — білий птах натхнення злого,
й шовкова куля горлорізів мрійних в тінях скритих,
що, може, мов струни, колись торкнеться серця твого.
Торкнеться й поцілує гордо й ніжно, і навіки
закриє очі сплющені, немов сестра остання.
Мужчини в сивих пальтах із кишень виймають зорі
і платять їх паннам за п’ять хвилин кохання.

Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
колишеться шофер у сонній лімузині.

13 грудня 1935

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Зараз спробую
переповісти це своїми словами.
Так, щоби не говорити про нього,
так, щоби не говорити про неї.
Так, щоби говорити про головне.

Головне полягає в тому, що ніхто не може
встояти перед спокусою бути безнадійно закоханим,
безнадійно і нещасливо,
ніхто не може відмовити собі в задоволенні
бути відлученим від любові,
ніби від церкви, в якій нас усіх свого часу
похрестили.

І щоби далі
не говорити про нього,
не говорити про неї,
я буду говорити про те, що
вважається неважливим,
таким, від чого можна відмовитись.

Ми можемо відмовитись
від уміння плакати,
коли нас переповнює радість,
можемо відмовитись
від бажання жити, коли нас переповнює смерть,
ми можемо від цього відмовитись,

але,
доки ми не відмовились,
доти

чоловіки закохуються так,
як кити вистрибують на берег –
без жодного шансу на повернення.

І жінки далі працюють
на тютюнових фабриках,
і сукні їхні не відпираються
від тютюну.

І своїми словами про це
можна сказати, очевидно, так:

хай працюють фабрики,
хай кришиться тютюн,
хай забивається до кишень і складок одягу,
я знаю, що ніхто ні від чого не відмовиться,
я знаю, що ніхто не відмовиться від головного –
викинутись на берег,
викинутись на берег,
викинутись і не шкодувати.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:51 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Все гаразд, послухай, все насправді гаразд.
По зимі міста – ніби бідні двори працьовитих ґазд,
Де коліна голі і зелень, а решта все не як слід,
Але груша цвіте, а за нею сливка і глід,
І на тому триває рід.
Все триває – встають тумани, ідуть дощі і стоять доми.
Ну хіба що ті, хто не перебрів цієї зими,
Зачіпаються пір’ям крил за електричні дроти,
І в останніх посмішках кривлять тоскно німі роти –
Ніби кажуть, забудь, пусти.
Все тримає – тремтять міські золоті світла уночі,
І люди одне одному залишають свої ключі,
І разом пригадують або це, або те, і сміються через пусте.
І різні музики випливають на вулиці із осель.
І навіть якщо душа твоя – найпустельніша із пустель,
То і з неї щось проросте.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

б'ю крилами хмари аж пір'я летить
а мало б звучати літо
здається ще хвиля здається ще мить
і можна буде злетіти

вже скинув баласти вагу й номери
мобільних вампірів і п'явок
та все не пускає до вищої гри
деталей дрібних диявол

розсипалась сіль і сірники
поплутались дати і теми
все робиться з точністю до навпаки
і всюди помилки системні

о ти, що співаєш мені з вишини!
кинь блюз і мінор і щем!
і небо в дієзах для нас відчини
скрипковим своїм ключем

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

а ти мені снишся безбожно
в продовженнях наших історій
у дзеркало шафи старої
заходжу неначе у храм
а там — коридор порожній
у лабіринтах апорій
і оживають апорії
під видом дитячих травм

а ти мені снишся безбожно
і бог – наче третій зайвий
стилістика монохрому
виказує сон уві сні
йдемó ми по-свóєму кожен
і кожен із нас – крайній
живéмо одне в однóму
мов титри в німому кіні

а ти мені снишся і снишся
а я тобі пишу і пишу
реальностей вже забагато
хоч все ірреально так

та ми генеруємо тишу
і ми розчиняємось в тиші
і кожен для кожного – свято
і кожен для кожного – знак

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

хто я є? я ж нічого свого не маю!
навіть "я" невідомо кому належить
у магнітних полях поміж лівим і правим краєм
б'ється пульс позначаючи власні межі

тільки меж нема як немає "права" чи "ліва"
як нема осі що за неї можна вхопитись
я – лиш пам'ять про те як нестерпно колись боліло
я – лиш спогад про те як вдавалось колись любити

бо любов і біль – це і є полюси напруги
а між ними – ніщо і нізащо його не пізнати
ні за які скарби я не з'явлюся тут удруге
"я" – це тільки ім'я
ну і дві випадкові дати

@темы: вірш дня, Центр української культури, улюблене

00:02 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Тут заговорено на любов. Тут самі собою
Сіються шавлії просто в грунт. І шорсткі і сині
Ночі, як шавлії, шелестять під вітрами осені.
Тут у ріках вода стає на зиму такою незбагненною, голубою,
І дерева шепчуть над ріками – голоси у них голубині,
Із шипшиновими відлуннями, оксамитовими і млосними.

Тут накривається степ небом темним, як океаном
Накриваються піски золоті, безцінні;
І земля, ніби кров, густа і брунатна, тепла на дотик.
Тут навіть зниклі безвісті стають насправді туманом,
Осідають цілющим маревом на вигини і щілини
Поранених полів, виснажених, завмерлих в дрімоті.

Тут заговорено на життя, і життя на подив
Сміхом дитячим кублиться в оселях, як лиси у норах,
Цвітом вишневим невчасним криє сади, де снаряди вивернули коріння,
Сизими хмарками у повітрі холодному людський означує подих.
Тут заговорено на любов, на любов – почуй, не на вогонь і порох,
Тут заговорено же – смерте, не руш, не дай спинити це говоріння.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:54 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Виверни рукава осель.
Весна така неминуча й близька.
Я пам'ятаю тебе, ніби карту східних земель,
З яких мене вибили ворожі війська.

І тепер єдине, чого хочу - вернутись сюди,
Знову зайняти міста, з яких відступив,
Вирізати всіх, хто тішився з моєї поразки й біди,
Вбити по кордону межові стовпи.

Щоби знову бачити те, чого не бачить ніхто,
І те, чого не освітять жодні зірки:
Горло твоє - беззахисне, мов пташине гніздо,
Підсвічене світлом із коридора, ніби вишневі гілки,

Голос твій - схожий на теплий щільник,
В якому щоденно добирається мед,
Хочу відтворювати ім'я твоє, мов діалект, що зник,
Реставруючи за переказами кожну з його прикмет,

Зламати все іще раз, спробувати ще,
Вивернути, мов рукав, прихований ляк.
В цих кордонах усе буде лише
Так, як має бути, чи не буде ніяк.

Життя буде, ніби письмо, просте.
З мокрого каменю проросте трава.
Її ще немає, хоча вона вже росте.
Така, як і щороку. Лише нова.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

Дневник. Просто дневник.

главная