Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: улюблене (список заголовков)
18:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан-Ігор Антонич

Весна на вiльхах палить ладан,
І пахне ранкiв холод синiй.
Зелений кодекс квiтня влада
Для карасiв напише й линiв.
До ставу, що закрився гаєм,
Ідуть дiвчата хмари прати,
І вiтер листя розгортає,
Бо хоче сонце з вiльх зiрвати.
I серце знов знаходить слово
Струнке, закохане й сп’янiле!
У небо ясне й малинове,
Мов птахи, вiльхи полетiли.

@темы: улюблене, Центр української культури

13:07 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

Дай, доле, нам високої води —
Щоб не кортіло тихий брід шукати,
Щоб не впіймати золотої рибки
На черв’яка, що часом душу точить.
У синю прірву, доле, нас веди —

Де свище сонце, вкутане в цунамі,
Де не врятують акваланги фраз,
Де будуть тільки мускули і море,
І під нами — все. Лиш небо понад нами.

Якщо не допливем до віри в берег —
Не дай нам, доле, доброго дельфіна.
Якщо не допливем — то глянем чесно
В зіниці допотопних чорних перлів
І будем гідні лиш співати в хорі
Безмовних риб у різнобарвних вберях.

Не дай пізнати так свою вину,
Як той, що на сумного птаха схожий,
Що п’є коньяк вприкуску з валідолом
І вперто ігнорує сивину.

О як він плив! — потужно і прощально.
Глибинний гул у жилавих руках.
І райдуга в солоному волоссі.
І ми — іще зі страхом в надувних
Човнах — пливли до неї, як прочани...

Не дай пізнати нам його вину.
Дай, доле, нам високої води.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Уривок із поеми Грицька Чубая "Говорити, мовчати і говорити знову"

все стає справжнім лише під осінь
все стає очевидним лише під осінь


коли знову із глибини
з-під коріння старих і напрочуд привітних акацій
кістки Піфагора вигрібає бульдозер
і знову як і щороку об сій порі
стурбовані батьки нахиляються
над його усміхненим черепом
а потім поквапно беруть за руки дітей
і відводять до школи
щоби ті якнайскорше навчилися Геометрії Доброти
хоча кожному із батьків досить добре відомо
що в Геометрії Зла і Добра — однакові правила
і що тихий та хриплуватий голос
старого вчителя з рукавами зашмуляними крейдою
щоосені зовсім заглушує
жовтого і червоного листя
велетенський духовий оркестр

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

03:14 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан-Ігор Антонич

Вже спалюється день на вугіль ночі,
Росою вечір трави з попелу полоще,
І ляк, мов свердло, твоє серце точить,
І місяць тіні згублені полошить.

Самітний друже, мов у ночі пояс,
Ти в таємничість світу оповитий.
В цей вечір весняний ходи зо мною
В корчмі на місяці горілку пити.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

16:46 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)


Слова і музика - Кость Москалець

На шляху до Вифлеєму
Сніг засипав землю темну,
І на всю пустелю білу
Зірка перша мерехтіла.

Цілу ніч вона вела,
Де стаєнка є мала.
Там Пречиста Діва сина
Повивала, люляла.

Пастухів сопілки грають
Сина Божого вітають.
Над вертепом, понад степом
Білі ангели кружляють.

Три царі зі Сходу йдуть
І дари свої несуть.
Поміж темряви густої
Бога-Світло віднайдуть.

Забере неситий Ірод
Ладан, золото і миро.
Але кожен по своєму,
Ми дійдем до Вифлеєму.

Під ногами сніг рипить,
Наша зірка мерехтить,
І безмежної любові
Може серце не вмістить...

@темы: Музыка, улюблене

16:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Петро Мідянка

Відкриєш давній крицевий замок
І ще давніші смерекові двері.
Та стіл з книжками зранку… Без вечері.
І вчишся ґаздувати без жінок.
Розговориться в коминку вогонь,
Радіовісті чутимеш з кімнати
І розіб’єш на вікнах льоду грати
Гарячкою натруджених долонь,
Щоб в надвечір’ї роздивитись сад…
На тлі гори – щось схоже на офорти…
Хай віднесе буденщина марноти,
Бо з садом, з домом ти уже не сам.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

14:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
23:23 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан-Ігор Антонич

Крилата скрипка на стіні,
Червоний дзбан, квітчаста скриня.
У скрипці творчі сплять вогні,
Роса музична срібна й синя.

В квітчастій скрині співний корінь,
П’янливе зілля, віск, насіння
Та на самому дні три зорі,
Трьох перстенів ясне каміння.

В червонім дзбані м’ятний трунок,
Зелені краплі яворові.
Дзвони, окриленая струно,
Весні шаленій і любові!

Підноситься угору дах,
Кружляє дзбан, співає скриня.
І сонце, мов горючий птах,
І ранок, спертий на вориння.

@темы: улюблене, Центр української культури

03:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Петро Мідянка

Вечори й вечори. Неяситі не чути.
Криволісся під зорями в чорних снігах.
Пережити б цю зиму, а не перебути!
І не хижий озветься - співаючий птах.

У лісах заповідних, у лісах безтяменних
Озоветься до мене, як рідний мій брат.
А тепер Верховина в снігах і для мене.
Чути вовче виття... Шелестить снігопад.

@темы: улюблене, Центр української культури

16:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Дмитро Фальківський

Одшуміло літо...

Вперше опубліковано у журналі "Життя й революція" (1926, №8) як відповідь на вірш Євгена Плужника Дикий сон мені щоночі сниться...

Одшуміло літо... Одспівало жито.
Тільки вітер креше іскри по стерні
І, як тінь докори, наступа копитом
Сухоребра осінь на поля сумні.

Там, де грали роси у вишневих ранках,
Не сміються дзвінко ніжні васильки,
Не шелеснуть листям над самотнім ганком
В тишині вечірній ясени стрункі...

Не озветься поле у задумі сонній...
У задумі сонній синьоока даль.
І прядеться тихо в мене під віконням
Біле павутиння й золота печаль...

А з печаллю разом і думки про осінь...
(Це ж із нею роки так підручки йдуть!)
Розгублю в дорозі дні золотокосі,
Як розгубить вітер листя у саду.

І прийду розбитий... І прийду порожній.
А куди — не знаю... Чи ж не все одно?
Мрійником родився, здохну подорожнім,
Як приблудна сука під чужим вікном.

І не прийде батько... І не стане мати,
Руки заломивши в ревному плачі,—
Тільки пес голодний, тільки пес кудлатий
Лапами облапить труп мій уночі.

І, задравши морду на янтарні зорі,
Проскавчить голодним і сумним виттям,
Скаржучись, оближе губи мої хворі
І до вітру сходить на моє шмаття...

Ах, ця осінь, о-сінь... Ця проклята осінь!..
Білим павутинням заплітає дні...
А пожовкле листя мчить кудись у просинь
І безсило пада на стежки сумні...

Ах, ця осінь, о-сінь! Це завжди із нею
Смуток допрядає кужелясту тінь...
А у серці сохнуть снігові лілеї,
Молоді лілеї молодих хотінь.

Все таке байдуже... Чи тому, що хворий?
Чи тому, що роки в золотім огні?
І на буйні очі вже лягла покора
Днів моїх роздертих, розіп'ятих днів...

Ах, ця осінь, о-сінь у задумі сонній...
У задумі сонній синьоока даль...
І прядеться тихо в мене під віконням
Біле павутиння й золота печаль...

@темы: улюблене, Центр української культури

02:33 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Наталка Білоцерківець

Є лагідна земля, де діви, мов кришталь,
А діти ніби сталь — незламні неодмінно;
Де ангелів вино в холодній тиші заль
П’ють змієборці, ставши на коліно.

Є лагідна земля, конаюча трава,
Там, де дракон співа, чекаючи віками.
Нахилена його розумна голова,
Наба могутніх крил гаптована квітками.

Червоний колір скель, де келії ченців,
Де у нужді осель горять камінні чаші;
Де ангелів вино невидиме давно,
Як сльози на ріці, як мертві душі наші.

Тут перемог нема, й поразок теж нема;
Тут скорпіон дріма в ногах рододендрона.
І в сяєві вікна — божественна пітьма,
Неначе письмена на шкірі скорпіона.

@темы: улюблене, Центр української культури

00:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Олександр Ірванець

ще один день в цьому світі прожито без тебе.
тихо спокійно без коливання основ..
немов коліщатка дуже складної системи
ми, розійшовшись, ніяк не зійдемося знов.
крутиться пас і вали обертаються плавно..
ту недоречні печаль, чи смуток, чи гнів,
ще один день на минуле вже переплавлено
у механізмі по переплавленню днів.
ще один день затвердіє в підставленій формі,
(згусток не наших з тобою спіткань і розмов)
стане, підписаний в шафці лабораторній:
“день, у який вони не зустрілися знов”.
час, мов алхімік, працює таємно, без свідків..
все ж я на ним усміхнутися можу, коли
згадую кілька від нього прихованих злитків -
днів, у які ми все-таки разом були.

@темы: улюблене, Центр української культури

01:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

цей вересень – березня брат
і доля його така:
тисяча струн
тисяча врат
і тисяча молока

а серпень зібрав жнива
і просто собі погас
в її руках – голова
в його голові – джаз

це осінь – весні сестра
ніжна терпка м’яка
тисяча мантр
тисяча тантр
і крапелька молока

@темы: Центр української культури, улюблене

22:00 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Петро Мідянка

Мадам сумна. Маленький “Мулен-Руж”...
Брудний столи... І виноградні вуса.
А пиво чеське все-таки не пунш,
Та я за вас сьогодні вже нап’юся.
Мадам, от після травня місяць червень є,
Оса маніпулює по серветці.
А я з вами смачно свіже пиво п’єм,
Обом нам тяжко, любочко, на серці.
То не біда, що не подали пунш,
Хоча година промайнула рання.
Офіціантки улесливі, без душ.
Такі, немов обсмоктана тараня.
Мадам, підемо звідси, нам пора,
Липневий спір грози якраз доречний...
Повернемось до тихого двора.
Повернемось... І там посуперечмо.

@темы: улюблене, Центр української культури

01:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іздрик

цього літа так важко дається чекати грозу
хоч відлуння і зблиски її десь кружляють поблизу
за небесні помилки ми платимо тут унизу
то й за наші проколи хай платять сусіди з-під низу
помилкове усе — місце метод а може і час
непомильна лише сценографія мильної драми
там на небі напевно давно вже забули про нас
але все про нас знає той світ що під нами
цього літа так важко чекати наступного дня
а добути до завтра по суті — єдина потреба
щоб пустити коріння у твердь особистого дна
попри метод і час і помилки байдужого неба

@темы: улюблене, Центр української культури

16:46 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Олександр Ірванець

На перехресті осені й зими
Навряд чи варто зачинать love story.
Ліси порожні і поля просторі –
Чи ж в просторі не згубимося ми?..
На роздоріжжі осені й зими
Нізащо зарікатися не буду
Я ані від тюрми, ні від суми,
Тим паче від сурми Страшного Суду.
У осені на дні, на самім дні,
В холодні дні, нудні й немилосердні,
Сказати “так” (або сказати “ні”)
Не легко, як, скажімо, десь у серпні.
І в кожнім дні, немов у вигнанні –
Ми, й невтямки нікому з нас, нікому,
Що зовсім не на білому коні,
І навіть не на іншому якому, –
На ВMW, або й на БМП
Зима влетить по вимерзлій шосейці.
(Чуття – холодне, темне і тупе,
Мов скринька замикається на серці.)

Тож чи знайдемо ми спасенний спосіб
В передчутті мелодії сурми
Порятувати цю одквітну осінь
З-під гострих крижаних коліс зими…

@темы: улюблене, Центр української культури

22:33 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Петро Мідянка

Кохана Ельзо, край наш не Ельзас;
Скульптури Божі ліплені із сиру,
Костьолики без внутрішніх прикрас,
Лише черешні вдягнуто в порфіру...
І засурмлять, здається, вийде князь
І розпочне забаву, потім – учта.
Кохана Ельзо, бачиться Ельзас,
А це німа окраїна та пуща.

Але і в пущі приязнь є і власть,
Свої божки, обителі й ікони,
А вже навкіл квітує зелен ряст,
І вже срібляться букові колони.

І простаки шустять. як та черва –
Для них же тут біоценоз і сила.
Коли б на лузі молода трава
Дощу від неба твердо не просила.

Була б пустеля, знав би волопас:
Не потребує їдла та багаття...
Кохана Ельзо, тямте про Ельзас,
Кохана Ельзо, знайте Закарпаття!

@темы: улюблене, Центр української культури

23:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Над нашою хатиною малою
Господнє Літо хутко перейшло,
І Міста, про яке писав Павло,
Не видно за осінньою імлою.

І ми перемовляємся з тобою
Двома-трьома словами — про тепло,
Про те, що літа наче й не було,
Так само, як життя; й не спим обоє

Чекаючи пробудження від сну,
В якому повно смерті й туману,
Безсоння — і безсмертя — і любові…

Цей сон тече і тчеться з людських слів,
Та, вірячи апостолу Павлові,
В густій імлі щезають журавлі.

@темы: улюблене, Центр української культури

18:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Переживи цей четвер,
Перетрави, наче їжу,
Цю зрадливу ніч – найдовшу, найгіршу,
Що важко ломиться в двері.
Переживи це небо,
Коли синя водойма душі
промерзає до самого споду,
Коли риба думок,
задихаючись без повітря,
бурштином вмерзає у воду,
Коли хвора свідомість
черговим загиджена НЕПом.
Переживи ці дні, проміжками між снів,
Дірявлячи компостером язика
талончики тертих шаблонів
І зафіксовуючи в долоні
Мокрий сніг...
...Підвечір, коли попускає
і погляди ніби освідчення,
Ти сідаєш до вагона, мов до в'язниці.
І над тобою в холодному небі
яскраво засвічується
Сузір'я
Південної
Залізниці.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

02:01 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

Чорна чаша наповнена вщерть,
І воістину нас небагато, —
Що ж сорочку, пошиту на смерть,
Одягаєш на свято?

Перевідано друзів і рід…
Сатаніють в кишені дукати —
Ти виходиш у світ із воріт
Воріженька свойого шукати,

Щоби ніч празникову оцю
З ним удвох протинятись шинками
Й наостанок шматками свинцю
Обмінятись, немов крашанками…

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная