• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: улюблене (список заголовков)
02:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

такий цей світ без тебе убогий
такий пустий такий намарний
так ніби свідки якогось єгови
втюхали всім стандартну карму
атлас захмарний салат з омарів
соло безкарне сіль скам'яніла
ніде тут немає для мене пари
без голосу твого без твого тіла
без твого сміху без твого слова
без твого поту без твого подиху
світ цей не вартий ні злата ні олова
ні шеляга ламаного перепохованого
безглузді лиця порожні очі
змертвілі мрії серця порожні
щось вони просять чогось вони хочуть
чогось їм ще треба окремо кожному
і так це працює і так це крутиться
тупа круговерть на вістрі голки
а я лише рук твоїх потребую
і тихого шелесту твого шовку
і чистого сяйва твого місяця..

цей світ не потрібен мені ані разу
якщо не знайдеться у ньому місця
і трохи вічності
в якій ми – разом

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

слухай але мовчи
це як вода уночі
глибоко під тобою
живуть холодні ключі

тоді всі риби й зірки
з євангелія від луки
запливаючи вгору
їжу беруть з руки

здавалося б що за біда
ти слухаєш як вода
спочатку завжди підіймається
потім завжди опада

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:00 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

зустрічаємось урочисто – ветерани дошкільного віку
жертви воєн і боєнь дитинства, політв'язні зашторених вікон
пластик в серці, метал в головах, в пальці вшито маніпулятори
а в очах – недовіра і страх, а на грудях – медалі і лати
підійди, відчепи ордени, скинь мундир і шовкові онучі
це не ми ветерани війни, це не ми її діти і учні
цинамоновий запах долонь, сібазоновий блиск у зіницях
ти береш мене легко в полон, я без бою вступаю в столицю
це не гра, не любов, не війна і не криза середньовіччя
в піктограмі чужого вікна – пік цвітіння твого передпліччя
у пробоїнах стін – небеса, у пробоїнах дна – літні води
це не гра, не війна, коли сам розпадаєшся на вуглеводи
проникаєш у мозок і кров і живеш у собі, наче вірус
це не гра, не війна, не любов – це соляріс, а, може, сіріус
просто мінус ламається в плюс, просто вени і вікна розчахнуто
це бліц-кріг, це піке, це аншлюз, де побоїщем навіть не пахне
просто світ цей розбито давно на фаланги, полки, легіони
просто виглянь в відкрите вікно
просто скинь ордени і погони

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець - Віктор Морозов. От уже й зима...


@темы: Музыка, улюблене, Центр української культури

23:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

Якщо Небу ти не потрібен,
Ще не факт, що не зможеш літати –
Є для цього всілякі крила
І літальні є апарати.
Вихід також знайдеться завжди,
На крайняк може бути й летальним..
Та зазвичай він – нелегальний,
Бо на Небі немає правди.

Та немає на Небі й кривди –
Взагалі ніфіга немає,
Тож давай вже, вилазь з парадигми,
Поспіваєм собі, політаєм.
Якщо Небу ти не потрібна,
Ти потрібна землі і водам,
Ти синоптик, ти робиш погоду,
Ти на срібло сонця подібна.

Небеса нам таки без потреби –
Ми ж тобою всесильні, мила.
Ми змайструємо власне небо
І засвітимо власні світила,
Власні крила розгорнем, як книгу –
Ми ж з тобою всевладні, люба.
Бачиш світло в кінці YouTub'а?
Чуєш хрускіт небесної криги?

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

22:11 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

зима починається щойно на зламі зими
і манна небесна у щільних шарах атмосфери
являється снігом і перевдягаємось ми
на вимогу метеорологів і Режисера

партер у заметах гальорка застигла в льодах
з балконів звисають снопи крижаних сталактитів
на сцені актори полярний відтворюють жах
бо солодко так замерзати під світлом софітів

ми ловим в соляріях сонце як флуоресцент
ми гріємось від запальничок рятуємось бігом
плекаєм надію на янгольський дивертисмент
та манна небесна вже вкотре являється снігом

і так відморозками тупо чекаєм весни
щоночі щоранку щоднини... і тільки надвечір
згадаєм що нібито парами створені ми
на опір зимі і глобальній оцій холоднечі

як тіло від тіла душа відтає від душі
і серце від серця рушає без електрошоку
прогнози погоди ти сам собі перепиши
(лише не забудь не забудь про всевидяче Око)

а переписати напевно неважко усе:
придумай що хочеш і збудеться просто з паперу
бо в світі твоєму — ні реплік ні актів ні сцен —
нема сценариста а може нема й режисера

зима починається щойно на зламі зими
та вже ненадовго її викрутаси нестерпні
і ми відігріємось і перевдягнемось ми
і ми доживемо —
до червня
до липня
до серпня

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:24 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Зеров

Цей сон на яві ніби бачив я:
Нараз потухли шуми пароплавні,
Лиш очерет, та ясновербні плавні,
Та многовода дужа течія.

Країно див загублена моя,
Я знав тебе у дні щасливі, давні,—
Та напосіли злидні непоправні,
І я забув святе твоє ім’я.

І ось тепер вечірньої години
Не стало їх, тривог і мотанини,
Відкрились знову "двері у стіні":

Стих очерет, замшілі сплять колеса,
І чаплі, знявшися на мілині,
Перелітають золотисті плеса.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

22:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Олег Ольжич
(21.07.1907, Житомир - 10.06 1944, концтабір Заксенгаузен)


Давнім трунком, терпкістю Каяли
Ці — і кров, і смерть.
Небо — княжі київські емалі.
Небо знову — твердь.

Знов не вгору несміливим зором —
В безкраї степів,
Жити повно, широко і скоро
І урвать, як спів.

Як колись, горіти і п'яніти,
Шоломом п'ючи,
І життя наопашки носити
На однім плечі.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

18:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан-Ігор Антонич

Весна на вiльхах палить ладан,
І пахне ранкiв холод синiй.
Зелений кодекс квiтня влада
Для карасiв напише й линiв.
До ставу, що закрився гаєм,
Ідуть дiвчата хмари прати,
І вiтер листя розгортає,
Бо хоче сонце з вiльх зiрвати.
I серце знов знаходить слово
Струнке, закохане й сп’янiле!
У небо ясне й малинове,
Мов птахи, вiльхи полетiли.

@темы: улюблене, Центр української культури

13:07 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

Дай, доле, нам високої води —
Щоб не кортіло тихий брід шукати,
Щоб не впіймати золотої рибки
На черв’яка, що часом душу точить.
У синю прірву, доле, нас веди —

Де свище сонце, вкутане в цунамі,
Де не врятують акваланги фраз,
Де будуть тільки мускули і море,
І під нами — все. Лиш небо понад нами.

Якщо не допливем до віри в берег —
Не дай нам, доле, доброго дельфіна.
Якщо не допливем — то глянем чесно
В зіниці допотопних чорних перлів
І будем гідні лиш співати в хорі
Безмовних риб у різнобарвних вберях.

Не дай пізнати так свою вину,
Як той, що на сумного птаха схожий,
Що п’є коньяк вприкуску з валідолом
І вперто ігнорує сивину.

О як він плив! — потужно і прощально.
Глибинний гул у жилавих руках.
І райдуга в солоному волоссі.
І ми — іще зі страхом в надувних
Човнах — пливли до неї, як прочани...

Не дай пізнати нам його вину.
Дай, доле, нам високої води.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Уривок із поеми Грицька Чубая "Говорити, мовчати і говорити знову"

все стає справжнім лише під осінь
все стає очевидним лише під осінь


коли знову із глибини
з-під коріння старих і напрочуд привітних акацій
кістки Піфагора вигрібає бульдозер
і знову як і щороку об сій порі
стурбовані батьки нахиляються
над його усміхненим черепом
а потім поквапно беруть за руки дітей
і відводять до школи
щоби ті якнайскорше навчилися Геометрії Доброти
хоча кожному із батьків досить добре відомо
що в Геометрії Зла і Добра — однакові правила
і що тихий та хриплуватий голос
старого вчителя з рукавами зашмуляними крейдою
щоосені зовсім заглушує
жовтого і червоного листя
велетенський духовий оркестр

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

03:14 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан-Ігор Антонич

Вже спалюється день на вугіль ночі,
Росою вечір трави з попелу полоще,
І ляк, мов свердло, твоє серце точить,
І місяць тіні згублені полошить.

Самітний друже, мов у ночі пояс,
Ти в таємничість світу оповитий.
В цей вечір весняний ходи зо мною
В корчмі на місяці горілку пити.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

16:46 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)


Слова і музика - Кость Москалець

На шляху до Вифлеєму
Сніг засипав землю темну,
І на всю пустелю білу
Зірка перша мерехтіла.

Цілу ніч вона вела,
Де стаєнка є мала.
Там Пречиста Діва сина
Повивала, люляла.

Пастухів сопілки грають
Сина Божого вітають.
Над вертепом, понад степом
Білі ангели кружляють.

Три царі зі Сходу йдуть
І дари свої несуть.
Поміж темряви густої
Бога-Світло віднайдуть.

Забере неситий Ірод
Ладан, золото і миро.
Але кожен по своєму,
Ми дійдем до Вифлеєму.

Під ногами сніг рипить,
Наша зірка мерехтить,
І безмежної любові
Може серце не вмістить...

@темы: Музыка, улюблене

16:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Петро Мідянка

Відкриєш давній крицевий замок
І ще давніші смерекові двері.
Та стіл з книжками зранку… Без вечері.
І вчишся ґаздувати без жінок.
Розговориться в коминку вогонь,
Радіовісті чутимеш з кімнати
І розіб’єш на вікнах льоду грати
Гарячкою натруджених долонь,
Щоб в надвечір’ї роздивитись сад…
На тлі гори – щось схоже на офорти…
Хай віднесе буденщина марноти,
Бо з садом, з домом ти уже не сам.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

14:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
23:23 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан-Ігор Антонич

Крилата скрипка на стіні,
Червоний дзбан, квітчаста скриня.
У скрипці творчі сплять вогні,
Роса музична срібна й синя.

В квітчастій скрині співний корінь,
П’янливе зілля, віск, насіння
Та на самому дні три зорі,
Трьох перстенів ясне каміння.

В червонім дзбані м’ятний трунок,
Зелені краплі яворові.
Дзвони, окриленая струно,
Весні шаленій і любові!

Підноситься угору дах,
Кружляє дзбан, співає скриня.
І сонце, мов горючий птах,
І ранок, спертий на вориння.

@темы: улюблене, Центр української культури

03:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Петро Мідянка

Вечори й вечори. Неяситі не чути.
Криволісся під зорями в чорних снігах.
Пережити б цю зиму, а не перебути!
І не хижий озветься - співаючий птах.

У лісах заповідних, у лісах безтяменних
Озоветься до мене, як рідний мій брат.
А тепер Верховина в снігах і для мене.
Чути вовче виття... Шелестить снігопад.

@темы: улюблене, Центр української культури

16:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Дмитро Фальківський

Одшуміло літо...

Вперше опубліковано у журналі "Життя й революція" (1926, №8) як відповідь на вірш Євгена Плужника Дикий сон мені щоночі сниться...

Одшуміло літо... Одспівало жито.
Тільки вітер креше іскри по стерні
І, як тінь докори, наступа копитом
Сухоребра осінь на поля сумні.

Там, де грали роси у вишневих ранках,
Не сміються дзвінко ніжні васильки,
Не шелеснуть листям над самотнім ганком
В тишині вечірній ясени стрункі...

Не озветься поле у задумі сонній...
У задумі сонній синьоока даль.
І прядеться тихо в мене під віконням
Біле павутиння й золота печаль...

А з печаллю разом і думки про осінь...
(Це ж із нею роки так підручки йдуть!)
Розгублю в дорозі дні золотокосі,
Як розгубить вітер листя у саду.

І прийду розбитий... І прийду порожній.
А куди — не знаю... Чи ж не все одно?
Мрійником родився, здохну подорожнім,
Як приблудна сука під чужим вікном.

І не прийде батько... І не стане мати,
Руки заломивши в ревному плачі,—
Тільки пес голодний, тільки пес кудлатий
Лапами облапить труп мій уночі.

І, задравши морду на янтарні зорі,
Проскавчить голодним і сумним виттям,
Скаржучись, оближе губи мої хворі
І до вітру сходить на моє шмаття...

Ах, ця осінь, о-сінь... Ця проклята осінь!..
Білим павутинням заплітає дні...
А пожовкле листя мчить кудись у просинь
І безсило пада на стежки сумні...

Ах, ця осінь, о-сінь! Це завжди із нею
Смуток допрядає кужелясту тінь...
А у серці сохнуть снігові лілеї,
Молоді лілеї молодих хотінь.

Все таке байдуже... Чи тому, що хворий?
Чи тому, що роки в золотім огні?
І на буйні очі вже лягла покора
Днів моїх роздертих, розіп'ятих днів...

Ах, ця осінь, о-сінь у задумі сонній...
У задумі сонній синьоока даль...
І прядеться тихо в мене під віконням
Біле павутиння й золота печаль...

@темы: улюблене, Центр української культури

02:33 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Наталка Білоцерківець

Є лагідна земля, де діви, мов кришталь,
А діти ніби сталь — незламні неодмінно;
Де ангелів вино в холодній тиші заль
П’ють змієборці, ставши на коліно.

Є лагідна земля, конаюча трава,
Там, де дракон співа, чекаючи віками.
Нахилена його розумна голова,
Наба могутніх крил гаптована квітками.

Червоний колір скель, де келії ченців,
Де у нужді осель горять камінні чаші;
Де ангелів вино невидиме давно,
Як сльози на ріці, як мертві душі наші.

Тут перемог нема, й поразок теж нема;
Тут скорпіон дріма в ногах рододендрона.
І в сяєві вікна — божественна пітьма,
Неначе письмена на шкірі скорпіона.

@темы: улюблене, Центр української культури

00:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Олександр Ірванець

ще один день в цьому світі прожито без тебе.
тихо спокійно без коливання основ..
немов коліщатка дуже складної системи
ми, розійшовшись, ніяк не зійдемося знов.
крутиться пас і вали обертаються плавно..
ту недоречні печаль, чи смуток, чи гнів,
ще один день на минуле вже переплавлено
у механізмі по переплавленню днів.
ще один день затвердіє в підставленій формі,
(згусток не наших з тобою спіткань і розмов)
стане, підписаний в шафці лабораторній:
“день, у який вони не зустрілися знов”.
час, мов алхімік, працює таємно, без свідків..
все ж я на ним усміхнутися можу, коли
згадую кілька від нього прихованих злитків -
днів, у які ми все-таки разом були.

@темы: улюблене, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная