Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: улюблене (список заголовков)
22:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Доки тебе стереже твоя спрага,
Доки тебе тримається віра,
Сонце рухається з точністю птаха
І час підбирається з обережністю звіра.

Вітчизни пізня вокзальна облава,
Теплі руки й грудневі дороги.
Країна болить, як перебита лапа
Щеняти, що виривається з нічної облоги.

Виривайся, виривайся з ночі й туману,
Вигризай зневіру та безнадію.
Я потім лікуватиму твою рану,
Наскільки встигну, наскільки зумію.

Я потім зрозумію, потім побачу,
Коли слідом за тобою вирвусь,
Всю цю твою безпритульність псячу,
Всю цю твою дитячу вірність.

Лишай ні з чим їхню підлу варту,
Оминай розставлені вміло пастки.
Варто битись і підводитись варто,
Якщо потому й доведеться впасти.

Зірки мають виснути над тобою,
Або розриватись, як ручні гранати.
Серце має заливатися кров’ю
І переганяти її, переганяти.

Кості мають міцно зростатись.
Шрами повинні додавати злості.
Щось із тобою повинно статись.
Щось сталося вже і триває досі.

Доки ти всім цим живеш і мариш.
Доки вихоплюєш, доки полюєш.
Доки ти все це в собі тримаєш.
Доки ненавидиш. Доки любиш.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:55 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

ранкове передмістя сну про тебе
вертаюся до брами — і назад
Бог загорта не дочитавши небо
і кілька слів упало в білий сад

і кілька солов’їв із інеєм на крилах
течуть у гнізда втомлено мовчать
неповерненна незбагненно світла
і неминуча наче та печаль

і сходить сонце Боже як це просто
і вигорає місто до землі
і вже прокинувшись
усе ще чую постріл —
це знак це повернулись кораблі

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

22:06 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

не вітаймося тут серед вулиць дивних пустельних
повних вітру дощу і криків наляканих птахів
тут де попіл — наче попіл листів
наче літо минулого року
із собаками та дієсловами в усіх на світі дієвідмінах
із вишнями блискавицями дзвонами та апельсинами
із усім що було і чого більше ніколи-ніколи не буде

отак я кажу тобі тут серед вулиць пустельних
засипаних попелом —
не вітаймося тут зробімо вигляд що ми незнайомі

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

15:25 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Стус

На Лисій горі догоряє багаття нічне
І листя осіннє на Лисій горі догоряє,
А я вже забув, де та Лиса гора, і не знаю,
Чи Лиса гора впізнала б мене.
Середина жовтня, пора надвечір'їв твоїх,
Твоїх недовір і невір і осіннього вітру.
І вже половина життя забувається. Гріх
Уже забувається. Горе і радість нехитра.
Середина жовтня — пора тонкогорлих розлук,
І я вже не знаю, не знаю, не знаю, не знаю
Чи я вже помер, чи живу чи живцем помираю,
Бо вже відбриніло, відквітло, відгасло, відграло навкруг.
Коли б ти лиш знала, о як ти ще й досі болиш…
Та досі ще пахнуть тужливі долоні твої,
І губи гіркі, аж солоні, і досі ще пахнуть,
І тінь твоя проліта — схарапудженим птахом,
І глухо, як кров у аортах, надсадно гудуть солов'ї.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

17:01 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

знаєш
все що було – це лише магнетизм залишковий
все що буде – це тільки питання інерції
нам про це не казали нічого ні в яких школах
або ж ми прогуляли якісь потаємні лекції
хоч насправді ні шкіл і ні лекцій жодних не було
тільки думки розгін і димок перегрітих рецепторів
це механіка тіл про яку ми успішно забули
і жевріння нейронів у богом забутому секторі
стоїмо на краю бо крім краю нічого немає
ти послухай: ну просто нічого нічого нічого
це не ми вибираємо – пам'ять у нас відбирає
кожен шанс самостійно обрати якусь дорогу
стоїмо біжимо летимо – і усе це на місці
а місця собі мостяться місяться ліпляться в зграї..
забуваю про них ненавмисно а може й навмисно
я люблю тебе тут і тепер
і це все що я ніби-то
знаю

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

16:14 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Стус

28 років тому, 4 вересня 1985 року, табір ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермської області

Сховатися од долі - не судилось.
Ударив грім - і зразу шкереберть
Пішло життя. І ось ти - все, що снилось
Як смертеіснування й життєсмерть.
Тож іспитуй, як золото, на пробу
Коханих, рідних, друзів і дітей:
Чи підуть крізь сто твоїх смертей
Тобі услід? А чи твою подобу
Збагнуть - бодай в передкінці життя?
Чи серцем не жахнуться од ознобу
На цих всебідах? О, коли б знаття...
Та відчайдушно пролягла дорога
Несамовитих. Світ весь - на вітрах.
Ти подолала, доле, слава Богу.
На хижім вітрі щезне й ниций страх.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

14:20 

Перший день осені

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Максим Рильський

Запахла осінь в'ялим тютюном,
Та яблуками, та тонким туманом, —
І свіжі айстри над піском рум'яним
Зоріють за одчиненим вікном.

У травах коник, як зелений гном,
На скрипку грає. І пощо ж весна нам,
Коли ми тихі та дозрілі станем
І вкриє мудрість голову сріблом?

Бери сакви, і рідний дім покинь,
І пий холодну, мовчазну глибінь
На взліссях, де медово спіють дині!

Учися чистоти і простоти
І, стоптуючи килим золотий,
Забудь про вежі темної гордині.


читать дальше

@темы: Осень, вірш дня, улюблене, Центр української культури

14:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Рання осень (уривок)

"... Ця пора все необхідне має сама в собі; і невідомо, чи це наслідок блукань, достиглі плоди боротьби, а чи Дар Божий.. Озираєшся з гірким подивом, пригадуєш вулички міст, дерева і людей, які за тисячі кілометрів звідси бачили тебе серед інших осеней. "Живи спокійно і лікуй свій розум", - пригадуєш слова того, хто так само промандрував усе життя. Надвечір приходиш до річки, стаєш навколішки і довго вмиваєшся холодною запашною водою, і річка забирає твою мало не споконвічну втому земного життя, забирає весь твій бруд и всю твою нікчемність; це майже молитва, а такою молитва повинна і бути - надвечір, на самоті. Повз тебе повільно пливуть корови і пастухи, ідуть жінки, біжать діти, - і всі туди, за зникаючим сонцем; і тьмяно-вишневий присмерк падає на лози, і стоїть туман над рікою, і літають два ангели над місцем, де немає більше церкви, по черзі дмухаючи у золоту сурму; той звук лине далеко-далеко, примушуючи підводити голови і дивитися у небо.
Ти навіть не помітиш, коли станеш чистим і спокійним, коли прийде Різдво"

@темы: улюблене, Центр української культури

14:06 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Слова і музика - Кость Москалець



Я не спав цілу ніч,
Дощ на місто падав,
І пливли за вікном
Одинокі авта.
Ти пішла, але був
Голос твій зі мною,
Він казав, що усім
Хочеться любові.

читать дальше

@темы: улюблене, Музыка, Центр української культури

01:19 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

губи липкі від липневих ягід
пальці липкі від твоїх секретів..
ждали ми з моря погоди в пагоді
зайвим вважаючи кожного третього
крайнім лишався з нас кожен другий
друзями були і трохи коханцями
мали ми скрипку й чарівний бубен
бавились стафом і бальними танцями
грались на зміну в кота і мишку
брались за ролі поета і пасії
вдвох написали веселу книжку
вдвох збудували невидиму азію

ягоди наші ростуть у гіпофізі
пагода наша – зліва де серце
з моря погода нам зрештою пофігу
ми самостійно виношуєм сенси
і самосійні у нас психоделіки
і саморобні наші нірвани
ми ще збудуємо дві-три америки
і атлантиду під океаном

всього нам мало – такі ми жадібні
все у нас є – і любов і липень
сипляться ягоди з вікон пагоди
губи до губ безнадійно липнуть
ми найкрутіші на світі коханці
і нероздільні і невмирущі
тісно сплітаються наші пальці
смачно кохаються наші душі

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

16:56 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Знову осінь, брате мій.
Час відтворення подій,
Час квитання.
Де ти зараз? Угорі
Зорі сходяться горіть.
Ти завжди відповідав
На усі мої питання.

Чай заварений стоїть,
Сигарета мерехтить.
Рільке. Вечір.
І бентежиться, тремтить
Черемшини гола віть,
Наче йдеться про любов
Та про інші вічні речі.

Я тут свічку запалив
І вина тобі налив
Зо-ло-то-го...
Довго-довго так сидів,
Тільки ти - не відповів.
Не така вже й новина,
Але що кому до того.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

01:30 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Усе, що ти побачиш уві сні –
Твої аеродроми запасні,
Трава в басейнах і птахи в депо,
Осіннє пересіяне тепло,

Усе лежить під товщею морів,
Й команди торгівельних кораблів
Витягують із вугільного тла
Підводних духів ламані тіла,

Не сплять до ранку, збившись зі шляху,
Минають темінь – мічену, суху,
З вогнем і льодом в серці та душі
Вганяються в негоди і дощі.

І капітани чорної зими,
Ховаючись від втоми та тюрми,
Вже сваряться заведено в імлі,
Затоплюючи власні кораблі.

Пропалюють ракетами туман,
І висипають щедро в океан
Печальний чай цейлонських узбереж.
Тепер і ти до ранку не заснеш.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

02:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

такий цей світ без тебе убогий
такий пустий такий намарний
так ніби свідки якогось єгови
втюхали всім стандартну карму
атлас захмарний салат з омарів
соло безкарне сіль скам'яніла
ніде тут немає для мене пари
без голосу твого без твого тіла
без твого сміху без твого слова
без твого поту без твого подиху
світ цей не вартий ні злата ні олова
ні шеляга ламаного перепохованого
безглузді лиця порожні очі
змертвілі мрії серця порожні
щось вони просять чогось вони хочуть
чогось їм ще треба окремо кожному
і так це працює і так це крутиться
тупа круговерть на вістрі голки
а я лише рук твоїх потребую
і тихого шелесту твого шовку
і чистого сяйва твого місяця..

цей світ не потрібен мені ані разу
якщо не знайдеться у ньому місця
і трохи вічності
в якій ми – разом

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

слухай але мовчи
це як вода уночі
глибоко під тобою
живуть холодні ключі

тоді всі риби й зірки
з євангелія від луки
запливаючи вгору
їжу беруть з руки

здавалося б що за біда
ти слухаєш як вода
спочатку завжди підіймається
потім завжди опада

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:00 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

зустрічаємось урочисто – ветерани дошкільного віку
жертви воєн і боєнь дитинства, політв'язні зашторених вікон
пластик в серці, метал в головах, в пальці вшито маніпулятори
а в очах – недовіра і страх, а на грудях – медалі і лати
підійди, відчепи ордени, скинь мундир і шовкові онучі
це не ми ветерани війни, це не ми її діти і учні
цинамоновий запах долонь, сібазоновий блиск у зіницях
ти береш мене легко в полон, я без бою вступаю в столицю
це не гра, не любов, не війна і не криза середньовіччя
в піктограмі чужого вікна – пік цвітіння твого передпліччя
у пробоїнах стін – небеса, у пробоїнах дна – літні води
це не гра, не війна, коли сам розпадаєшся на вуглеводи
проникаєш у мозок і кров і живеш у собі, наче вірус
це не гра, не війна, не любов – це соляріс, а, може, сіріус
просто мінус ламається в плюс, просто вени і вікна розчахнуто
це бліц-кріг, це піке, це аншлюз, де побоїщем навіть не пахне
просто світ цей розбито давно на фаланги, полки, легіони
просто виглянь в відкрите вікно
просто скинь ордени і погони

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець - Віктор Морозов. От уже й зима...


@темы: Музыка, улюблене, Центр української культури

23:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

Якщо Небу ти не потрібен,
Ще не факт, що не зможеш літати –
Є для цього всілякі крила
І літальні є апарати.
Вихід також знайдеться завжди,
На крайняк може бути й летальним..
Та зазвичай він – нелегальний,
Бо на Небі немає правди.

Та немає на Небі й кривди –
Взагалі ніфіга немає,
Тож давай вже, вилазь з парадигми,
Поспіваєм собі, політаєм.
Якщо Небу ти не потрібна,
Ти потрібна землі і водам,
Ти синоптик, ти робиш погоду,
Ти на срібло сонця подібна.

Небеса нам таки без потреби –
Ми ж тобою всесильні, мила.
Ми змайструємо власне небо
І засвітимо власні світила,
Власні крила розгорнем, як книгу –
Ми ж з тобою всевладні, люба.
Бачиш світло в кінці YouTub'а?
Чуєш хрускіт небесної криги?

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

22:11 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

зима починається щойно на зламі зими
і манна небесна у щільних шарах атмосфери
являється снігом і перевдягаємось ми
на вимогу метеорологів і Режисера

партер у заметах гальорка застигла в льодах
з балконів звисають снопи крижаних сталактитів
на сцені актори полярний відтворюють жах
бо солодко так замерзати під світлом софітів

ми ловим в соляріях сонце як флуоресцент
ми гріємось від запальничок рятуємось бігом
плекаєм надію на янгольський дивертисмент
та манна небесна вже вкотре являється снігом

і так відморозками тупо чекаєм весни
щоночі щоранку щоднини... і тільки надвечір
згадаєм що нібито парами створені ми
на опір зимі і глобальній оцій холоднечі

як тіло від тіла душа відтає від душі
і серце від серця рушає без електрошоку
прогнози погоди ти сам собі перепиши
(лише не забудь не забудь про всевидяче Око)

а переписати напевно неважко усе:
придумай що хочеш і збудеться просто з паперу
бо в світі твоєму — ні реплік ні актів ні сцен —
нема сценариста а може нема й режисера

зима починається щойно на зламі зими
та вже ненадовго її викрутаси нестерпні
і ми відігріємось і перевдягнемось ми
і ми доживемо —
до червня
до липня
до серпня

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:24 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Зеров

Цей сон на яві ніби бачив я:
Нараз потухли шуми пароплавні,
Лиш очерет, та ясновербні плавні,
Та многовода дужа течія.

Країно див загублена моя,
Я знав тебе у дні щасливі, давні,—
Та напосіли злидні непоправні,
І я забув святе твоє ім’я.

І ось тепер вечірньої години
Не стало їх, тривог і мотанини,
Відкрились знову "двері у стіні":

Стих очерет, замшілі сплять колеса,
І чаплі, знявшися на мілині,
Перелітають золотисті плеса.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

22:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Олег Ольжич
(21.07.1907, Житомир - 10.06 1944, концтабір Заксенгаузен)


Давнім трунком, терпкістю Каяли
Ці — і кров, і смерть.
Небо — княжі київські емалі.
Небо знову — твердь.

Знов не вгору несміливим зором —
В безкраї степів,
Жити повно, широко і скоро
І урвать, як спів.

Як колись, горіти і п'яніти,
Шоломом п'ючи,
І життя наопашки носити
На однім плечі.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная