• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: улюблене (список заголовков)
03:24 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

молочний туман протікає між пальцями й пагорбами
відсвічує міддю оголений ранком ландшафт
імла осідає в низинах потоками жадоби
і чутно зітхання в легенях закинутих шахт

цей ерос ранковий такий безпорадний і сонний
повітря пронизливе й сонце м'яке наче віск
а холод нічний витікає крізь діри озонові
і наче чернець із колін піднімається листяний ліс

ми – тіло ландшафту його невротична версія
ми – слово від слова і камінь на камені ми
ми – сума секунд що часами складаються в терцію
щоб вийти на голос із нетрів глухої пітьми

містерія ранку повільна вогка й безтурботна –
брутальність реалій іще непомітна ніде
ще віриться в спокій і мир і у свято суботи
яке повернеться і станеться й нас неодмінно знайде

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:09 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Віктор Ошовський

pirhospr.livejournal.com/186399.html

Весна. Чорніють рукави річок.
Із них верба проглядує несміло.
Землі прозоре невагоме тіло
Гойдається між зоряних свічок.

Сон лише зовні темрява і смерть.
Болить - окраєць серця відітнуло.
Од берега тхне розпачем і мулом.
Не чутно чайок. Гнізда шкереберть.

В долонях моря не перенесу.
Милуюсь сонним і недоторканним.
Що залишається, щоб гоїти ці рани?
Добро чинити. Множити красу.

Воно мудріше всіх, хто тут осів.
У нім і відповідь живе, і запитання.
І байдуже - уперше чи востаннє.
Хто бачив море – знає Божий спів.

Хто бачив море, вірить, що в цей край
Весна приходить дивовижно вчасно,
І все Господнє в ній напрочуд ясне,
А решта - в нас. Приспи, не випускай.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/469680.html

а ще, коли бува побачиш шторм
не з берега, коли навколо хвилі
бува собі промовишь, Боже милий,
врятуй мене, щоб я живим пішов.

тремтиш зсередині, як листя до зими
усю нікчемність відчуваєш власну.
життя, як вогник - мить і ледь не згасне,
але хтось бачить берег у цю мить

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

01:20 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Тому що кожна дорога - це наші радість і втома,
Тому що кожна зупинка - це наші тиша й самотність,
Тому що ми завжди знаємо, хто нас чекає вдома,
Знаємо, що таке відданість і що таке незворотність.

Кожному з нас буде що розповісти по смерті,
Хоча жоден із нас не вірить в її можливість.
Небо нам нагріває наші куртки подерті.
Я маю серце - і саме тому розумію його важливість.

Я маю голос - і саме тому вмію порозумітись,
І ця дорога насправді може бути легкою,
Бо над нею завжди висить теплий місяць,
І його завжди можна торкнутись рукою.

І тому ми будуємо цю дорогу з тиші та глею,
Протягуємо її, ніби нитку, лишаємо за собою,
Між голосом і мовчанням, між небесами й землею,
Між темрявою і світлом, між забуттям і любов'ю.

@темы: Центр української культури, вірш дня, улюблене

01:57 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

знаєш коли все це скінчиться ми мало що зможем згадати
а про те як було говоритимуть мемуаристи
називаючи імена топоніми точні цифри дати
і усе звучатиме трохи тривожно і урочисто

а кожен із нас пам'ятатиме тільки дрібниці –
іскріння на кінчиках пальців петлі опіки
хай буде що буде бо зірка уже в криниці
і відблиск її непомітно змінює строфіку

хай буде як буде хай збудеться воля моя
на тихе іскріння і ніжність цілком незужиту
і на амнезію де зникнемо ти і я
де будемо разом і довго і гарно жити

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:15 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Над нашою хатиною малою
Господнє Літо хутко перейшло,
І Міста, про яке писав Павло,
Не видно за осінньою імлою.

І ми перемовляємся з тобою
Двома-трьома словами — про тепло,
Про те, що літа наче й не було,
Так само, як життя; й не спим обоє

Чекаючи пробудження від сну,
В якому повно смерті й туману,
Безсоння — і безсмертя — і любові…

Цей сон тече і тчеться з людських слів,
Та, вірячи апостолу Павлові,
В густій імлі щезають журавлі.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

03:56 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

не звикати до болю
не шукати у собі провин
не ходити по лезу у пошуках адреналіну
залишатися голим
за сотнями вбраних спин
зберігаючи біль як останню свою провину
залишатись убогим і темним аж до кінця
спокушатись відважно хіба лише тим що зневажене
і вбивати у собі вічноживого мерця
що за мене тримає кермо й натискає на важелі
не звикати до болю бо це наркотик важкий –
жити бажано просто а можна і радісно кажуть
не звикати до бога – хто він взагалі такий?
що він має насправді окрім неперервного стажу?
не чекати не ждати не вірити тисячам правд –
знаєш – це не рецепти потрапити якось на небо
це мій спосіб на біль: не кидати не скінчених справ
не зникати нікуди й ніяк не звикати до тебе

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:15 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

вигораєм потроху втрачаємо колір
виглядаєм прозоро як дим в бурштині
тілом – тінь перетинок перекотиполя
духом – пух календарно змарнованих днів
я крізь шкіру твою бачу сад капілярів
ти у венах моїх ловиш хвилі і хміль
ми вглядаємось в себе крізь себе навзаєм
і в собі розчиняємо солод і сіль
і нема ані кОристі тут ні корИсті
і ніхто з нас нікого не вбереже –
наші книги іще кольорові й барвисті
та полички під ними прозорі уже
дим загус в бурштині чорне дзеркало кави
дикий чай з молоком і зацукрений мед
виграє варраван догорає варшава
проростає прозорість із сотні прикмет
ми втрачаємо колір вологу і гнучкість
набуваємо дивних властивостей лінз
і щезаємо поміж молекул беззвучно –
без золи без жалю без прощання без сліз

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

13:56 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сьогодні день народження поета, письменника, філософа, композитора - Костя Москальця.








@темы: Музыка, улюблене

22:59 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

коли обітниця стає інстинктом
ні честь ні вірність вже не мають значення
коли обітниця стає інстинктом
уже не важить що ти чув чи бачив ти
і що ти думаєш і знаєш –
без різниці
у що ти віруєш і що ненавидиш
так чує поклик місяця вовчиця
так чутно місяць у сонаті клавішній
то вже якими б ночі й дні не були лютими
і хай вже як це не звучало б дивно
коли кажу що я люблю тебе –
це ненавмисно
це інстинктивно

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:55 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

в половині зими посередині тижня
десь між ніччю і днем
між буттям й небуттям
прокидаємось ми поки спить ще всевишній
ніби тіло одне
ніби сонне дитя
і нема ще довкола ні світу ні світла
і нема ще всередині «я» і «не-я»
лиш у спільних легенях – запаси повітря
і застигле в повітрі єдине ім'я
нам обіцяно було світанок прекрасний
дім без темних кутів і маршрут без покут
народилися ми як завжди передчасно
прокидайся же господи
поки ми тут

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

14:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Григорій Чубай ( 23 січня 1949 — 16 травня 1982)

Скрипучі двері пам'яті причинено,
І згадкам всім підрубано крило.
Біління снігу — п'яне і причинне —
Тіла тверезих вулиць пройняло.

І над ажурні вишукані русла,
Де вже давно не бігає вода,
Скорботна пам'ять пам'яті зависла,
Згубивши слід останнього гнізда.

...А те гніздо — то біле, то червоне —
Свою барвисту сутність обмина,
У ньому пам'ять білої ворони
У ньому сніг, і наші білі імена.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

moskalets.wordpress.com/2014/01/06/різдво-2014/

Став на паузу Вісконті
Недодивлені дива -
Впали сутінки бузкові
Православного Різдва.

По коліна у болоті
Три царі на Схід бредуть.
Ангел, мокрий і самотній,
Джіпіесить їхню путь.

Як і перше, білі крила,
А під віями – імла.
Намальовано акрилом,
Зверху лак, усі діла.

І двосічні зливи січня -
Із нікуди у ніде.
На Майдані споконвічна
Революція іде.

І царі безповоротно
Розчиняються в юрбі.
…Зірко, ясна та холодна,
Як я скучив о тобі.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

14:24 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

немає в цифрах мудрості немає в числах містики
немає в буквах істини – ніде її нема
самі собі для себе ми господнії намісники
шукаєм в небі тріщини здається надарма

бо як би там не міряти і що не рахувати би
неточна і калічна виявляється лічба
і кожна комбінація закінчується патом
й загрожує цугцвангом із цейтнотом боротьба

між цифрами і числами як у пітьмі зависли ми
і ходимо по колу від початку до кінця
і підпираєм вежу оцифрованими смислами
а вежа розсипається як пісенька оця..

..є таке «ми» де усіх нас багато
є таке «ми» де лиш двоє нас є
двоє втомилися все рахувати
двоє лиш навпіл ділять своє

ми ігноруємо числа і дати
і не втрачаєм при цьому лиця
скажем «початок» – буде початок
скажем «кінець» – і не буде кінця

@темы: вірш дня, мои рекомендации, улюблене, Центр української культури

01:02 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Роман Скиба

А в очах твоїх падав сніг…
Падав сніг на догоду січневі.
Я вкотре увійти не міг
У свої вечори коричневі.
Увіскритись би в блиск вітрин.
Затінитись би в тьму смерекову…
Може я і не той один,
Що колись був знайомий декому.
Сивий вітер любив мене,
Добрі звірі по снах стрічалися.
Ми не знали, що це мине.
Ми забули, як це почалося.
Налипає до босих ніг
Свіжа паморозь, мов із терну вся.
Не дивись мені вслід — то гріх.
Це не правда, що я не вернуся.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

22:09 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

стільки відважних і неуважних
стільки успішних але смішних
стільки вродливих але зрадливих
випий за них помолися за них

стільки багатих і тупуватих
стільки розумних але сліпих
стільки захланних та безталанних
випий за них помолися за них

стільки чеснот непридатних для честі
стільки щедрот невимовно скупих
стільки красот у відразливих бестій
можна і з ними – краще без них

кожному всього по правді відважено
я лиш одного просив би між тим:
дай мені боже бути уважним
дай мені боже не бути сліпим

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

22:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Доки тебе стереже твоя спрага,
Доки тебе тримається віра,
Сонце рухається з точністю птаха
І час підбирається з обережністю звіра.

Вітчизни пізня вокзальна облава,
Теплі руки й грудневі дороги.
Країна болить, як перебита лапа
Щеняти, що виривається з нічної облоги.

Виривайся, виривайся з ночі й туману,
Вигризай зневіру та безнадію.
Я потім лікуватиму твою рану,
Наскільки встигну, наскільки зумію.

Я потім зрозумію, потім побачу,
Коли слідом за тобою вирвусь,
Всю цю твою безпритульність псячу,
Всю цю твою дитячу вірність.

Лишай ні з чим їхню підлу варту,
Оминай розставлені вміло пастки.
Варто битись і підводитись варто,
Якщо потому й доведеться впасти.

Зірки мають виснути над тобою,
Або розриватись, як ручні гранати.
Серце має заливатися кров’ю
І переганяти її, переганяти.

Кості мають міцно зростатись.
Шрами повинні додавати злості.
Щось із тобою повинно статись.
Щось сталося вже і триває досі.

Доки ти всім цим живеш і мариш.
Доки вихоплюєш, доки полюєш.
Доки ти все це в собі тримаєш.
Доки ненавидиш. Доки любиш.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:55 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

ранкове передмістя сну про тебе
вертаюся до брами — і назад
Бог загорта не дочитавши небо
і кілька слів упало в білий сад

і кілька солов’їв із інеєм на крилах
течуть у гнізда втомлено мовчать
неповерненна незбагненно світла
і неминуча наче та печаль

і сходить сонце Боже як це просто
і вигорає місто до землі
і вже прокинувшись
усе ще чую постріл —
це знак це повернулись кораблі

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

22:06 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

не вітаймося тут серед вулиць дивних пустельних
повних вітру дощу і криків наляканих птахів
тут де попіл — наче попіл листів
наче літо минулого року
із собаками та дієсловами в усіх на світі дієвідмінах
із вишнями блискавицями дзвонами та апельсинами
із усім що було і чого більше ніколи-ніколи не буде

отак я кажу тобі тут серед вулиць пустельних
засипаних попелом —
не вітаймося тут зробімо вигляд що ми незнайомі

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

15:25 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Стус

На Лисій горі догоряє багаття нічне
І листя осіннє на Лисій горі догоряє,
А я вже забув, де та Лиса гора, і не знаю,
Чи Лиса гора впізнала б мене.
Середина жовтня, пора надвечір'їв твоїх,
Твоїх недовір і невір і осіннього вітру.
І вже половина життя забувається. Гріх
Уже забувається. Горе і радість нехитра.
Середина жовтня — пора тонкогорлих розлук,
І я вже не знаю, не знаю, не знаю, не знаю
Чи я вже помер, чи живу чи живцем помираю,
Бо вже відбриніло, відквітло, відгасло, відграло навкруг.
Коли б ти лиш знала, о як ти ще й досі болиш…
Та досі ще пахнуть тужливі долоні твої,
І губи гіркі, аж солоні, і досі ще пахнуть,
І тінь твоя проліта — схарапудженим птахом,
І глухо, як кров у аортах, надсадно гудуть солов'ї.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная