• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: улюблене (список заголовков)
22:18 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Не залишай мене, вітчизно,
не виїжджай услід за зірками,
лишайся зі мною в присмеркових парках
із залізними коробками ігрових автоматів,
які хтось зарядив чорними
серцями підлітків.
Якщо і ти залишиш мене,
чи стане мені впевненості
бити в полкові барабани,
відправляти їхні листи,
займатися кореспонденцією
з дияволом.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

22:14 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Махно

.Псалом перший

Господи – знаю що час Твій у Тебе краду
брами усі зачинено – яку ж Ти відкрив?
як пережити ніч в Гетсиманськім саду?
шелест тривожить горлицю молоду
яку Ти тримаєш ніжно за двійко її крил

час який Ти призначив даруєш в борг
навіть оце каміння – слова і дірявий стих
і якщо Ти повсюди – і якщо із сімох
днів – створив ці пагорби і любов
яку так важко містом Твоїм нести

то чому сповзає з каміння Твого тінь?
і чому міняйли знову ввійшли у храм?
і чому мій ангел змінив свій дім?
і трава поруділа а Ти кажеш: ходім
я покажу тобі камінь що схожий на лик Петра

знаю що навіть пилу із твоїх шнурівок
не можу торкатися – наче синього пір’я горлиць-
не можу знати русел підземних річок
часу який торкнеться мене мов смичок
зимою що надійде колись у ці гори

і якщо дозволяєш написати оцей псалом
і питати про те що за печатями і ключами
я хотів би бути сторожовим псом
при рудій траві що стирчить за селом
перед заходом сонця за Твоїми плечами

або навіть Твоїм цвіркуном де печуть хліб
жити в пекарні поблизу Єрусалима
халою що в Суботу лежить на столі
порядковим числівником в малому числі
рядком у вірші що знайшов свою риму


читать дальше

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Якби всі мали по чотири яблука
якби всі були дужі мов коні
якби всі були однаково безборонні кохаючи
якби кожен мав те ж саме
ніхто нікому не був би потрібен

Дякую Тобі що справедливість Твоя це нерівність
те що маю і чого не маю
навіть те чого не маю кому дати
завжди комусь потрібне
ніч є щоб був день
пітьма щоб зірка світила
є останнє стрівання й перша розлука
молимося бо інші не моляться
умираєм за тих хто не хоче вмирати
кохаєм бо іншим серце вихололо
лист наближає бо інший робиться далі
нерівні потрібні собі
їм найлегше збагнути що кожен існує для інших
і осягнути цілість

(с) отець Ян Твардовський

@темы: улюблене, вірш дня

00:32 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Грицько Чубай

(уривок з поеми "Вертеп")

А світ – вертеп. Кажу я з гіркотою: цей світ – вертеп...
І, мабуть, щонайважче – у ньому залишатися собою,
Від перших днів своїх і до останніх не бути ні актором,
Ні суфлером, ні лялькою на пальчиках облудних,
А лиш собою кожної години, а лиш собою кожної хвилини,
З лицем одвертим твердо йти на кін...

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:41 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Грицько Чубай

наша осінь з маленькими деревами
дуже швидко минула

скільки ж бо треба того часу для
рудого листя
щоб опало воно з невисокого віття

наша осінь з маленькими деревами
дуже швидко минула
минуло після неї багато зим
і багато весен і аж тоді
почало падати листя з дуже
високого дерева яке в нашій
осені було і про існування якого
ми навіть не підозрювали

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Петро Мідянка

Вечори й вечори. Неяситі не чути.
Криволісся під зорями в чорних снігах.
Пережити б цю зиму, а не перебути!
І не хижий озветься - співаючий птах.

У лісах заповідних, у лісах безтяменних
Озоветься до мене, як рідний мій брат.
А тепер Верховина в снігах і для мене.
Чути вовче виття... Шелестить снігопад.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:40 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

...в село над морем де такий глухий Едем
де яблук виплеканих крадена оскома
де просто йдем але здається що грядем
де вже біда але здається просто втома

де вже мовчання але ще здається плач
де вже не бачать нас а чути ще сміються
де чорні пси безсмертні стражі темних дач
про нашу смерть із давніх віршів дізнаються...

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан-Ігор Антонич

Хто ж потребує слів твоїх?
Чи той, що важить хліб і сіль,
Чи той, що відсотки рахує,
Чи той, що у безсонну ніч
Бунтарські зазиви друкує,
Чи той, кого гарячка палить
І з голоду запеклий вже,
Чи той, що чорні тюрми валить,
Чи той, що тюрми береже?

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

У небесних полях чорнокрилий тюльпан,
Чорний щит на черлених воротах,
Незалежний вішак, незворушний жупан
І неправда в казках косоротих...

На світанку - закислі свої продери,
По сніданку - читай на зарінку,
Доки в книзі віків довгорукі вітри
Перегорнуть останню сторінку.

А тоді - жебони, гомони, говори,
Допивай побрехеньку до деньця...
Тільки ж ліс попід сивим верхів´ям гори -
Як зелена пов´язка чеченця.

Тільки ж тіні з осель попідземних ідуть
У небесні поля... - і довіку
Не впізнають ні зору твого каламуть,
Ні твою доброту без´язику.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Зима видається занадто довшою,
Ніж того треба. Мітиш підошвою
Межі відлиги, що суне тужаво
На прикордонні райони держави.
Крапле дощ — терпка сукровиця
З Господнього тіла. Тьмяніють лиця.

Міста порожніють. Йдучи по лезу
Свого виживання, залишки плебсу
Кидають квартали скніти в ремонті,
І сон довірливо шепче дрімоті:
Вимри, кохана, зроби то хутко —
Не стане дзвонів твоєму смутку.

Птахи обирають вирій, що згодом
Стає перманетний. Зрощені голодом
Лишаються діти — сварливе завтра
Старої республіки, оскільки варта
Давно розгубила багнети й набої,
Крім того, лишаємось ми з тобою.

В розбитих будинках скалічений Каїн
Шукає вцілілі речі. Камінь
В підмурках Вітчизни хиріє. Натомість
Тверднуть дерева, гусне свідомість,
І час іде, як загиблий вояк
В чергову атаку, тобто — ніяк.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

02:55 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Четверта ранку тихий рок і теплий плед
Я випросив у тебе трохи рому
Лишилося півпачки сигарет
А решта невідома

Гравці твоє волосся розплетуть
І Дюрер у старій пінакотеці
Розкаже щó лишається на серці
А що з собою на Вкраїну не беруть

Усе таке пречисте і пусте
Побачимось у снах або у віршах
І може все складеться щасливіше
Тоді коли п'ять років перейде

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:26 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Коли о п'ятій рaнку сніг пaде,
Досліджуючи зими кaм'яні,
Сягaючи святинь і змінюючи їх
Нa ряд понять, цілком aлгебрaїчних;
Коли без бaтькa п'ю своє вино,
Дописуючи вірш, нікому не потрібний,
Домислюючи ніч, як долю своєрідну, -
Тоді приходить Бог. І вибивa вікно.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

03:24 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

молочний туман протікає між пальцями й пагорбами
відсвічує міддю оголений ранком ландшафт
імла осідає в низинах потоками жадоби
і чутно зітхання в легенях закинутих шахт

цей ерос ранковий такий безпорадний і сонний
повітря пронизливе й сонце м'яке наче віск
а холод нічний витікає крізь діри озонові
і наче чернець із колін піднімається листяний ліс

ми – тіло ландшафту його невротична версія
ми – слово від слова і камінь на камені ми
ми – сума секунд що часами складаються в терцію
щоб вийти на голос із нетрів глухої пітьми

містерія ранку повільна вогка й безтурботна –
брутальність реалій іще непомітна ніде
ще віриться в спокій і мир і у свято суботи
яке повернеться і станеться й нас неодмінно знайде

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:09 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Віктор Ошовський

pirhospr.livejournal.com/186399.html

Весна. Чорніють рукави річок.
Із них верба проглядує несміло.
Землі прозоре невагоме тіло
Гойдається між зоряних свічок.

Сон лише зовні темрява і смерть.
Болить - окраєць серця відітнуло.
Од берега тхне розпачем і мулом.
Не чутно чайок. Гнізда шкереберть.

В долонях моря не перенесу.
Милуюсь сонним і недоторканним.
Що залишається, щоб гоїти ці рани?
Добро чинити. Множити красу.

Воно мудріше всіх, хто тут осів.
У нім і відповідь живе, і запитання.
І байдуже - уперше чи востаннє.
Хто бачив море – знає Божий спів.

Хто бачив море, вірить, що в цей край
Весна приходить дивовижно вчасно,
І все Господнє в ній напрочуд ясне,
А решта - в нас. Приспи, не випускай.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/469680.html

а ще, коли бува побачиш шторм
не з берега, коли навколо хвилі
бува собі промовишь, Боже милий,
врятуй мене, щоб я живим пішов.

тремтиш зсередині, як листя до зими
усю нікчемність відчуваєш власну.
життя, як вогник - мить і ледь не згасне,
але хтось бачить берег у цю мить

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

01:20 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Тому що кожна дорога - це наші радість і втома,
Тому що кожна зупинка - це наші тиша й самотність,
Тому що ми завжди знаємо, хто нас чекає вдома,
Знаємо, що таке відданість і що таке незворотність.

Кожному з нас буде що розповісти по смерті,
Хоча жоден із нас не вірить в її можливість.
Небо нам нагріває наші куртки подерті.
Я маю серце - і саме тому розумію його важливість.

Я маю голос - і саме тому вмію порозумітись,
І ця дорога насправді може бути легкою,
Бо над нею завжди висить теплий місяць,
І його завжди можна торкнутись рукою.

І тому ми будуємо цю дорогу з тиші та глею,
Протягуємо її, ніби нитку, лишаємо за собою,
Між голосом і мовчанням, між небесами й землею,
Між темрявою і світлом, між забуттям і любов'ю.

@темы: Центр української культури, вірш дня, улюблене

01:57 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

знаєш коли все це скінчиться ми мало що зможем згадати
а про те як було говоритимуть мемуаристи
називаючи імена топоніми точні цифри дати
і усе звучатиме трохи тривожно і урочисто

а кожен із нас пам'ятатиме тільки дрібниці –
іскріння на кінчиках пальців петлі опіки
хай буде що буде бо зірка уже в криниці
і відблиск її непомітно змінює строфіку

хай буде як буде хай збудеться воля моя
на тихе іскріння і ніжність цілком незужиту
і на амнезію де зникнемо ти і я
де будемо разом і довго і гарно жити

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:15 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Над нашою хатиною малою
Господнє Літо хутко перейшло,
І Міста, про яке писав Павло,
Не видно за осінньою імлою.

І ми перемовляємся з тобою
Двома-трьома словами — про тепло,
Про те, що літа наче й не було,
Так само, як життя; й не спим обоє

Чекаючи пробудження від сну,
В якому повно смерті й туману,
Безсоння — і безсмертя — і любові…

Цей сон тече і тчеться з людських слів,
Та, вірячи апостолу Павлові,
В густій імлі щезають журавлі.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

03:56 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

не звикати до болю
не шукати у собі провин
не ходити по лезу у пошуках адреналіну
залишатися голим
за сотнями вбраних спин
зберігаючи біль як останню свою провину
залишатись убогим і темним аж до кінця
спокушатись відважно хіба лише тим що зневажене
і вбивати у собі вічноживого мерця
що за мене тримає кермо й натискає на важелі
не звикати до болю бо це наркотик важкий –
жити бажано просто а можна і радісно кажуть
не звикати до бога – хто він взагалі такий?
що він має насправді окрім неперервного стажу?
не чекати не ждати не вірити тисячам правд –
знаєш – це не рецепти потрапити якось на небо
це мій спосіб на біль: не кидати не скінчених справ
не зникати нікуди й ніяк не звикати до тебе

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:15 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

вигораєм потроху втрачаємо колір
виглядаєм прозоро як дим в бурштині
тілом – тінь перетинок перекотиполя
духом – пух календарно змарнованих днів
я крізь шкіру твою бачу сад капілярів
ти у венах моїх ловиш хвилі і хміль
ми вглядаємось в себе крізь себе навзаєм
і в собі розчиняємо солод і сіль
і нема ані кОристі тут ні корИсті
і ніхто з нас нікого не вбереже –
наші книги іще кольорові й барвисті
та полички під ними прозорі уже
дим загус в бурштині чорне дзеркало кави
дикий чай з молоком і зацукрений мед
виграє варраван догорає варшава
проростає прозорість із сотні прикмет
ми втрачаємо колір вологу і гнучкість
набуваємо дивних властивостей лінз
і щезаємо поміж молекул беззвучно –
без золи без жалю без прощання без сліз

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная