• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: улюблене (список заголовков)
00:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Що ти будеш згадувати про ці часи?
Адже пам'ять змиває всі голоси,
Адже пам'ять не пам'ятає жодних імен, жодних назв,
Але ти все одно собі згадуй, згадуй про кожного з нас.

Згадуй про нашу закоханість у твоє лице,
Навіть якщо тобі це не подобалось — згадуй про це,
Навіть якщо ти не вірила в серйозність наших хвороб,
Навіть якщо не сумнівалась у марності наших спроб,

Навіть якщо не зможеш згадати наших імен
І якщо тебе завжди дратував колір наших знамен,
Мова наших освідчень,
Біографії наших святих,
Кількість у наших будинках зброї, вина і книг.

Згадуй усе, що ми писали тобі в листах,
Згадуй, скільки нас полягло в чужих містах,
Згадуй, скільки з нас зламалося й продалось,
Згадуй хоча б між іншим, хоча б когось.

Згадуй, як ми ловили твої слова,
Згадуй наші поразки й наші дива,
Нашу вірність, нашу відвагу, наші страхи,
Носи при собі нашу любов, ніби старі гріхи.

Без тебе нічого не буде, хочеш чи ні.
Наші серця, як підводні міни, стоять в глибині.
Згадуй кожну з утеч, згадуй кожну з атак —
Скільки зможеш, хоча б до смерті, хоча би так.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

01:00 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Завжди повертатись на ці пагорби й ріки,
Де при брамах стоять митарі й охоронці.
Євангелісти в церквах тут мають такі темні лики,
Ніби цілими днями збирають виноград на сонці.

Чоловіки тут носять на собі стільки золота,
Що смерті незручно забирати їх із собою.
А жінок уночі торкає чорна гризота,
І вони малюють очі фарбою голубою.

Діти тут змалку вивчають такі небезпечні ремесла,
Що, виростаючи, так і лишаються безробітними.
Кожна війна для них, як манна небесна,
І загиблих героїв завжди прикрашають квітами.

Фури з Півдня ввозять до міста заразу.
Опівночі жебраки підраховують втрати.
І все, що мені випадає кожного разу –
Всіх пам’ятати й завжди сюди повертатись.

Говорити собі:
Ось осінь - ще не помітна.
Ось вечірні дерева, мов полкові знамена.
Ось її темний будинок, ось її вікна.

Можливо, вона чекає.
Можливо, навіть на мене.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Прийдуть, як віщий сон, іриси сині,
Торкнуться там, де риси навісні,
Де ліній долі ніжне павутиння
Заплуталось безбожно навесні.

І галактичний пил над головою,
І лон глибоких золотий пилок
Відіб’ються солоною луною
Закушених, мов губи, пелюсток,

І заполонять сад священні гами
Роси, нанизаної на твоє ім’я,
Так звабливо гойднеться під ногами
Не в той бік заокруглена земля.

Але ти вже не раз цю чула притчу.
Іриси в’януть, вичахають сни,
І навскоси відходить електричка
В останній день безпутньої весни.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:25 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Чорна, ламана, зла, зимова
Тиша, як смерть, стоїть за дверима.
З цієї зими залишиться мова –
Та, якою ти говорила.

Їй ще приписуватимуть усі біди.
Її ще розтягуватимуть на цитати.
Я буду просто її любити,
Буду просто її пам’ятати.

Пам’ятати небо з його висотою,
Пам’ятати міста, сполохані криком.
Історія буде зрозумілою і простою,
Якщо ти її сам наповнював сміхом.

Пам’ятати сніг у тебе на віях,
Пам’ятати сонце – різке, мов опік.
Діти, що народяться по таких сніговіях,
Будуть пізнавати цю землю на дотик.

Будуть пізнавати на смак її воду,
Будуть пізнавати колір її пшениці,
Любитимуть її навіть за посухи та негоду,
Любитимуть її навіть за госпіталі та в’язниці.

Пам’ятати холод, що в’їдався під нігті,
Пам’ятати жар, що сушив гортані,
Пам’ятати рухи твої опівнічні –
Легкі, недовірливі, останні.

Діти, що народяться під такими зірками,
І яких називатимуть іменами загиблих,
Говорячи зі злодіями та ворогами,
Вкладатимуть мудрість у кожен свій видих.

Так, ніби до них не було смерті,
Так, ніби за ними немає люті.
Будуть упевнені та уперті,
Будуть пам’ятати всі речі забуті.

Пробиватимуть шлях у нічних завіях,
Долатимуть перешкоди й завади.
У тебе вийде, спробуй, навчи їх
Любити, вірити і пам’ятати.

Пам’ятати все, що несли з собою,
Чорну траву під ламкими снігами,
Небо над випаленою головою,
Землю під втомленими ногами.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Вночі я не встиг про це сказати.
Ніч — це серця з золотими нервами.
А на ранок виходиш зі своєї казарми —
Сонце вгорі
І туман між деревами.

Діти його просвічують душами,
Основи його — вологі, останні.
Якщо не хочеш про мене думати —
Думай про ці дерева в тумані.

Думай про них, коли тобі радісно,
Думай, коли тобі хочеться плакати.
Дерева в тумані схожі на радіо —
Діляться бідами,
Діляться планами.

Якщо не хочеш про мене згадувати,
Якщо не маєш сили та спокою,
Думай про ліс, що стоїть загатою —
Міцною, надійною та високою.

Думай про сталеве коріння,
Думай про надрізи й крону.
Нехай ця земля, смоляна і осіння,
Наповнить теплом
Ніч твою чорну.

Думай про мокру траву між дюнами,
Думай собі, ніби так і треба.
Я ж знаю, про що ти насправді думаєш,
Коли ти думаєш про дерева.

Я знаю, я все це собі переховую
Серед туману й огрому нічного.
Немає нічого випадкового.
Немає нічого.
Зовсім нічого.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Прифронтове місто напередодні Різдва.
Всі йдуть до церкви, ніхто не знає слова.
Повторюють за втомленими панотцями.
Плачуть за самогубцями та мерцями.
Сніг чорніє, ніби відрубана голова.
Марія співає з сиротами та вдівцями.

Церква робить нас схожими на дітей –
Що нам потрібно ще, крім добрих вістей?
Співаймо псалми, змагаймося з сатаною,
Слухаймо вовче виття зими за спиною.
Б’ють гармати в степу, господиня кличе гостей.
Сонні воли прокидаються за стіною.

А смерть чекає на вулиці, знає де ми стоїмо,
Вичікує, не поспішає, коментує святе письмо,
Коментує безрадісно апостольські теплі послання,
Їй здається, що в діях апостолів надто багато вагання,
А в нашій вірі, здається їй, замало тепла.
На вашу любов, - говорить, - не вистачає зла.

читать дальше

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Кость Москалець, "Келія чайної троянди" (уривок)

"У тому рaю мусить бути дуже бaгaто снігу, - бо нaдто пекучим було полум'я, в якому згоріли Джим і Дженіс, і немa їм числa… немa нaм числa, тим, що пaлaли, пaлaють, летять і долетять тaки до своєї долі, до здійснення її, тобто - до істини. Дуже бaгaто снігу в рaю. Зaсніжені кaнaли, стрункі собори, в яких з музикою Бaхa, Генделя, Моцaртa звучить і музикa Альбіноні. Хори, в яких Моррісон і Джоплін співaють рaзом. Ви знaєте, що вони співaють?

Тaк. Вони співaють: "Ми - є".

@темы: Цитаты, улюблене, Центр української культури

00:58 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять

і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити

я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною
і нехай твоє слово станеться тілом

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

18:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Добре, добре, знищуй листи,
Стирай номери, пали мости,
Просто стирай, просто громи,
Ми вдосталь мали цієї зими.
Знищуй коди, знищуй замки,
Теплі промені серед ріки,
Знищуй підозри, знищуй сміх,
Довіра сходила на нас усіх,
Тому знищуй те, що дісталось тобі,
Те, що вигадалося в боротьбі,
Те, що втратилося без жалю,
Те, що я і дотепер люблю.

Стирай адреси та імена,
Ти й далі лишаєшся така одна,
Таких як ти важко знайти,
Пали ці нікому не потрібні мости,
Пали книги, пали словники,
Готельні чортові рушники,
Постіль зі слідами чорнил,
Ошмаття прапорів та вітрил,
Знищуй голос, знищуй слова,
Ти далі будеш так само жива,
Знищуй усе, що створила сама.
Все буде добре. Триває зима.

Забудь кожен із осінніх домів,
Забудь усе, що я умів,
Забудь усе, що вміла ти,
Пали ці обірвані мости,
Випалюй сліди поразок і втрат,
Раптом захочеш повернутись назад,
Раптом згадаєш собі ще раз,
Після всіх проклять і образ,
Як добре було, як нестерпно було,
Як тебе нищило і вело,
Як це торкалось твоїх основ,
Як просто все це почати знов.

Тому краще знищуй, краще пали,
Неважливо хто, неважливо коли,
Неважливо навіщо, неважливо з ким.
В тебе попереду ще стільки зим.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

01:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Я знаю, що вже зріє у мені
Троянда чорна, наче та черниця.
Вона зійде рум'янцями на лицях,
Розтане у ласкавому вогні.

Але не попіл, тільки ранній сніг
Лягатиме на пагорби столиці,
Кричатиме тривожно сіра птиця
В безлюдній світанковій тишині.

Мій перевізник мовчки відштовхнеться
Від берега, що диким зостається,
Плюндруючи святі дари богів;

Не витримаю, ще раз озирнуся,
Та за густими лавами снігів
Нічого не побачу — й посміхнуся.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:41 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Ця жінка, яка фотографує дерева січня,
Їхню вогку динаміку і переплетіння,
Маленькі будинки з димами,
Засипані снігом узбіччя,
Неба тяжкі простирадла зі складками й тінями.

Ось вона стоїть за повітрям, наче за ширмою,
Стежить за цими деревами, мов за тваринами,
За їхнім дитячим шепотом, за ходою пташиною,
За тонкими руками, за збитими в кров колінами.

Ось вона ловить їх, як птахолов, розкидає тіні,
Стрічками прив’язує собі до зап’ястя.
А чорні порожні озера, кригою вкриті,
Постійно віщують їй усілякі нещастя.

Говорять: всі, кого ти собі впіймаєш,
До смерті будуть тепер іти за тобою.
Будеш їм віддавати усе, що маєш,
Будеш ділитися з ними вином і водою.

Але вона говорить: все, що я справді маю –
Це стрічки, щоб триматися поруч із ними,
І їхні слова, які я ніяк не запам’ятаю,
І постійно раню уста їхніми голосними.

Ті, що йдуть за тобою, тебе про це не питаються,
Ти сам себе прив’язуєш ніжністю і ворожнечею.
Ось зараз, бачите, як вони наді мною хитаються?
Це вони все почули,
І тепер заперечують.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

16:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
для тих хто вижив у цьому огромі
для тих хто врешті вийшов з оточення
для тих хто не здався режимові і коменданту гуртожитка
велика втіха

крутити заклеєні скотчем старі транзистори
вимикати радіо на програмах соціального захисту
сидіти з ангелами де-небудь на пляжі
і тихо про щось говорити
після розкурки


(c) Cергій Жадан, з поеми "Іслам"

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня, Цитаты

00:07 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

помолися за мене своєму богу
помолися за мене кому-небудь –
обриваються прірвою всі дороги
і на пил розпадається власна суть
помолися за мене куди захочеш
хоч в діру у стіні хоч в небесний просвіт
вже несила терпіти стилістику ночі
вже несила дивитись на чорний цей світ
помолися за мене окрайцем думки
чи ударами серця – без сліз і слів
за лаштунками світу є інші лаштунки
а за ними – вітрила нових кораблів
помолися бодай же за тих хто в морі
в морі горя розпуки війни біди
помолись за вертеп цей убогий хворий
і не йди вже від мене
нікуди не йди
із твоїх молитов я складу колискову –
хай спочине цей світ
хай хоч трохи поспить
хай почнеться все знов з обережного слова
і за мить до кінця
хай зупиниться мить

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
22:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Андрухович

На Різдво в Україні діються речі
Потаємні й вічні. Скажімо, місяць
Виявляється зайвим, тому Святвечір
Переходить не в ніч, над якою висять

Херувими сонні, а в ніч — як море,
По якій навряд чи спроможні трії
Мандрівні царі, подолавши гори,
Своєчасно встигнути до Марії.

Це, однак, не значить, що все даремно,
Всі прогнози, прикмети цілком опуклі.
Попри те, що зимно і те, що темно,
Неминучим є чудо, скажімо, в Дуклі,

Чи де-небудь. Це, як і з'ява комети,
Як сама зоря, що провадила, пасла
Пастушків, ягнят, як і всі предмети, —
Все збувається: Йосиф, яскиня, ясла,

Коляда збувається, сіно, свічка.
А проте — лишень у вертепній скрині,
до якої доступ і вхід крізь вічка,
Бо насправді нема яскині, нині

Я, здається, готовий прийти з дарами,
Хоч діряво в кишенях, а в небі сіро.
Тут мене ловили вітрини, брами.
Треба їхати. Може, сконає Ірод.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

15:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Тарас Компаніченко та "Хорея Козацька" - українська традиційна та шляхетська музика 15-18 століття.

Текст:
читать дальше









Слова - Григорій Савич Сковорода.
Всякому голову мучит свой дур.
А мні одна только в світі дума,
Как би умерти мні не без ума.



@темы: Музыка, улюблене, Центр української культури

00:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

І що це була за осінь, з утечами та кредитами:
Зупинки у різних норах і переїзди потому,
Дзвінки з чужих телефонів, що були настільки убитими,
Аж помирали в руках від виснаження та перевтоми.

Але вона мовчала й дивилася, ніби дійсно втішалася
Усім випадковим будинкам з дахами холодними.
І навіть коли можна було піти – вона лишалася,
І навіть коли можна було залишитись – вона виходила.

А на ніч вона читала мені церковні збірники,
Оскільки ми й не мали тоді особливого вибору:
Про всі ці дива святого Антонія, які мені видавались спірними,
Там, де він виходить на берег і проповідує перед рибою,

Розповідає рибам про те, що всіх нас об´єднує:
Про чорний папір повітря, на якому вже все написано,
Про страх, який ми долаємо, про сни, що стають об´ємними,
Наповнюючись нашим диханням,
Нашим голосом
І нашими рисами.

Розповідає про вітер під шкірою, який робить нас витривалими,
Про жіноче довге волосся, до якого прив´язуєшся,
Про глибокі проточні водойми, в яких не варто рибалити,
Аби не виловити птахів із рваними м´язами.

Стоїть і говорить рибам, не маючи ні втоми, ні голоду,
про ненадійність тонких плавників, якими вони тут рухають.
І риби слухають його, вистромивши з води свої голови.
Задихаються, але слухають.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:50 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Фаустове свято. Ніч


@темы: Центр української культури, улюблене, Музыка

02:54 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Андрусяк

з повітря зійшли і в повітря зайшли
між пальців дощу їм коротка пора є
відколи на лаві слова постелив
– поезія відпочиває

відколи придумав самі відчуття
з яких не постане не перехрестившись
на маковім денці колишніх звитяг
тоненький матрацик словесної тирси

їй на́твердо спати не вперше мабуть
у теплім шинку́ чи в холоднім сараї
хай воші кусають чи миші шкребуть
– поезія відпочиває

що при́йде ніким не призначений час –
повірити годі бо часу немає
на наших дідах на батьках і на нас
– поезія відпочиває

на замковій вежі годинник не б’є
і дядько пушкар не ладує гармату
за слово яке вже давно не моє
не зводить ніхто ані спалює хату

у жменю холодне повітря беру
повільно стискаю – пручатись не варто
поезія спить… усміхається ватра
– продовжує гру

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

00:23 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/513524.html

Знаєш
то все ж таки певний фен-шуй
варити у ввечері липневий борщ
бо до завтра відчув вже замало часу
чекати дітей із прогулянки
й тишком
відкоркувати пляшку
від друга з далеких мандрівок

то щастя яке не купити за гроші
останній день липня завершити в справі
що сумнів не викличе
коли розумієш що якби і мав останню годину
робив би те саме
варив дітям борщ чекав їх додому
розгойдував пляшку й писав оці літери
на вигляд неважко
тож я сподіваюсь
у тебе тепер є небо і зорі
велика вода доки вистачить зору
і сосни що ввечері линуть до неба
і може звичайно нам більшого треба
та чогось забракло
в житті забагато вокзалів
замало людей до яких
виїжджаєш опівночі тишком
та я сподіваюсь ти матимеш книжку
від мене
про тебе
про все це
про серце
і небо
хоч щось та на згадку

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная