Записи с темой: улюблене (список заголовков)
23:17 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ніна Кур`ята

колючка росте незрима
з розпеченої горлянки
час розрізати цитрини
і полоскати склянки

час розгортати попіл
і вигрібати каміння
ще тепле на дотик і докір
що йде за тобою тінню

весна час палити цукор
до чорної карамелі
і приміряти сукні
в вечірнім чужім готелі

і ти приходиш як завше
чеканий і передбачуваний
і вечір як синя замша
і сина заколисавши
ми раптом з тобою плачемо

@темы: улюблене, вірш дня, центр української культури

23:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Квітень почнеться і не скінчиться потім ніколи.
Сливи і вишні цвістимуть в твоєму дворі й в моєму,
птахи на світанку після вечірки кричатимуть як безумні.
Не буде снігу з дощем і ожеледі, не подорожчає долар,
спека не стане нав’язлива, задушлива, неприємна.
Ні за ким не буде боляче, ні без кого – сумно.
Квітень почнеться – шибки будуть прозорі, наміри щирі,
усміхнені кур’єри доставлятимуть квіти, задоволені діти
повертатимуться з весняних канікул у світлі школи.
Ніколи речі твої не зникнуть із моєї квартири,
і стоси найкращих книг і платівок не треба буде ділити,
і бордюри, насвіжо вибілені, не зблякнуть ніколи.
Квітень почнеться і буде завжди тривати квітень.
Проросте й не зів’яне зламана взимку гілочка глоду,
вдома буде завжди достатньо алкоголю, фруктів і спецій,
без причини, коли захочеться, можна буде тобі дзвонити.
Можна буде більше не мріяти про те, що станеться згодом -
А просто завмерти, видихнувши, і дякувати за все це.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Dimko Dobranich

Знаєш, Ісус ніколи не кидав своїх,
навіть мертвих, не кажучи вже про живих,
Він виводив їх з будь-якого оточення, витягував із любого котла
так що учні казали: «Воістину, дивовижні Твої діла».
Він був Богом блаженних, але не Господом мудаків,
не месією обережних і не пастирем слабаків
(один із апостолів про всяк випадок завжди носив при собі перо –
той, відомий окупаційній адміністрації під погонялом Петро)
Звісно Він знав, що зі стрілки, яку набивають фарисеї та інша колаборантська братва
не вийти живим – це було очевидно, як двічі два.
Та все одно мовив найближчим: «Лишайте вдома свої стволи,
підемо так. Зрештою, ми зробили все, що могли.
Просто пам’ятайте, що навіть коли тебе прицвяхують до хреста
ще до кінця неясно, чия взяла і за ким залишиться висота.
Правда завжди перемагає, хоче хтось цього чи ні.
Головне, щоб особисто ти не відстоявся в стороні».

@темы: улюблене, вірш дня, центр української культури

23:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

знаєш
все що було – це лише магнетизм залишковий
все що буде – це тільки питання інерції
нам про це не казали нічого ні в яких школах
або ж ми прогуляли якісь потаємні лекції
хоч насправді ні шкіл і ні лекцій жодних не було
тільки думки розгін і димок перегрітих рецепторів
це механіка тіл про яку ми успішно забули
і жевріння нейронів у богом забутому секторі
стоїмо на краю бо крім краю нічого немає
ти послухай: ну просто нічого нічого нічого
це не ми вибираємо – пам’ять у нас відбирає
кожен шанс самостійно обрати якусь дорогу
стоїмо біжимо летимо – і усе це на місці
а місця собі мостяться місяться ліпляться в зграї..
забуваю про них ненавмисно а може й навмисно
я люблю тебе тут і тепер
і це все що я нібито
знаю

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:47 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Григорій Чубай

Я знаю, коли люди стають поетами —
ранньою весною під тихий березневий вечір,
біля димлячих багать,
тоді, як по садах палять торішнє листя
та сухе гілляччя.

Тоді так багато простору для споминів,
і минущість всього, що на світі,
як ніколи, відчутна тоді.

Торішні газети, поламані лижі, стоптані черевики,
вже непридатні для вжитку (а колись такі свіжі!)
слова —
усе той вогонь обіймає!

…Якщо ви побачите когось задуманим
над весняним багаттям,—
не турбуйте,
дайте побути йому на самоті.

@темы: вірш дня, центр української культури, улюблене

23:57 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Павло Коробчук

Підніми голову з мого плеча і роздивись краєвид за вікном готелю.
Дозволь своїм тутешнім очам ворушити тобою, як флюгером — легіт.
Розлогі ландшафти — це доказ того, що у подорожах не буває стелі,
це звільнене від тортур майбутнє, це розбиті поглядом кеглі.

Судячи з наших обіймів, точка відліку географії — це завжди любов.
І чим більше поцілунків, тим точніше визначаються координати.
І ми перетворюємося у продовження пейзажу, якому ставлять умови
тільки час і мурахи, що можуть на нас, як на високі гілки, виповзати.

Підніми голову з мого плеча і вийди зі мною до джерела у лісі.
Спробуй пити не тільки з моєї ключиці, прокидатися не лише вранці.
Мої сліди — як контури контрабаса, твої — як скрипки, переплелися.
В лісі усе шарудить непомітно вгору, як бульбашки в мінералці.

Кожен листочок доводить, що більше не треба ні помирати, ні горя.
Кожна бризка із джерела готова прибити того, хто щось погане пише.
Коли втомишся, люба, ходити зі мною у лісі, можемо лягти біля моря.
Просто підніми голову з мого плеча і переклади на інше.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

В теплу харківську зиму,
на сині вечірні схили, схожі на скелі на православних іконах.
Честь тобі, самаритянство дерев на тихих подвір’ях,
шана вашим хребтам, дерева,
що витримують літографію снігу.

Вічна пам’ять беззахисним митарям ніжності.
Випасти листком подорожника
з-поміж сторінок нічного під’їзду.
Сектанти, що ставили пристрасть вище за правила,
і ставили доторки вище за вірші псалмів.

Час складається з дихання.
Він приречений на рівну кількість
отриманого нами і нами відпущеного.

Пам’ять складається з відчаю.
З відчаю й радості.
З радості.
Насамперед.
Передусім.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Господь завжди
говорив до нього
коли рекламою турагенцій
колись питаннями на кіосках
із цигарками чи може преса
питав нав’язливо щодо того
що може хлопцеві досить стресу

про що з ним ще було говорити
питав чи часом не хоче курити
або полетіти кудись на острів
і дещо про серце біля аптеки
вночі відчинялися дискотеки
піджейки казали голосом бога
дурний навіщо тобі іпотека
коли удома нема нікого
їх очі пташині скляні і гострі
питали про те чи до нього в гості
можливо піти на випробний термін

за браком досвіду чи бажання
потреби а може і розрахунку
він не помітив свого кохання
та інші менші його дарунки

коли вдавалося зупинитись
і сісти ввечері десь у парку
йому здавалося ніби всесвіт
кричить до нього у кожну шпарку
і він боявся почути слово
небес чи дерева
чи дитини
що містом вкотре іде повз нього
питає просто котра година
і в очі дивиться якось дивно
так ніби щось йому сповіщає
благая звістка сідай із краю
почуй як ангели розмовляють

як їм під вечір стає самотньо
як їх спіткають життєві кручі
він забуває усе під вечір
але пригадує цю малечу
що вкотре дивиться йому в очі
питає час та іде весела
немов босоніж маленький хлопчик
лишає мокрі сліди на стелі

і він міркує до себе в тиші
про те що всесвіт не розмовляє
як із мішку що прогризли миші
життя тече і кудись зникає

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:19 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Виговори мене, ніби назву хвороби,
з якою тепер жити. Східна межа Європи.
Західний напрямок вітру. Снігу нічного лава.
«Слава» - вітається хтось.
І відповідаєш - «Слава».

Виговори мене, мов слово чужої мови,
яким позначають нещастя.
Сніг іде так натхненно, як ідуть до причастя.
Тиха зимова ріка, що впадає в нікуди.
Доки ти нічого не скажеш – нічого й не буде.

Грудневого сонця знеболювальні таблетки.
Світ, мов із атомів, складається з літер твоєї абетки.
Доки ти не скажеш нічого – не буде нічого.
Скажи «світло», щоби всім тут було не надто чорно.

Робота грудневого сонця – така нетривала.
Я складаюсь із голосу, яким ти мене називала,
з теплого наполегливого промовляння.
Короткі дні зимового сонцестояння.

Час, який складається з приписів і положень.
Виговори мене, як номер, за яким тобі допоможуть.
Домішок вітру в голосі – довірливого, легкого.
«Кого нам боятись?» - питає хтось.
І відповідаєш – «Нікого».

Східний кордон, по якому проходить застуда.
Зими, на яку так усі чекали, тимчасова споруда.
Дим підіймається з коминів – залізничний, вагонний.
Сніг лежить на ріці – невиговорений, невагомий.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:45 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Дмитро Лазуткін

пора тривка мов імена загиблих
і вздовж кордону - тягнеться трава…
я вигадав тебе на перший видих
на другий – я відчув твої слова
ніхто не знав – де згуба а де зрада
прицілом поєднавшись мов хрестом
листок здригався
зависав
і падав
бездомний пес крутив своїм хвостом
і ця країна що м’яка як глина
і зорі що у темряву течуть...
на пагорбі примарилась дитина
вона прозора і її не вб’ють
все знаючи – розділиш дні і ночі
навпомацки ітимеш - крок у крок…
ти обіцяв я вірив
Авва Отче
лови мене на зламаний гачок
я – твоя риба
я – за течією
в осінньому тумані край доріг
вимолююся правдою твоєю
і витікаю цівкою з-під ніг
але такі страшні тепер світанки
така непевна між краплин хода
що ранами вимірюються ранки
що кров’ю напивається вода
і щось таке беззахисне між нами
звивається в осінню каламуть
і тіні сновигають блокпостами
закурюють і мовчки далі йдуть

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

18:47 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
©Dimko Dobranich

Лише згодом ми підіб’ємо підсумки тієї зими,
коли порожні скляні пляшки цінувалися більше за повні,
коли над містом висіли чорні густі дими,
і каністри з бензином шикувалися на балконі.
Лише згодом ми осягнемо, що наші ночі тривог,
твої чергування в столовій, мої – на барикаді за кілька кроків,
довгі розмови, алкоголь і секс – все це сходило в нас, як Бог
сходить на тих, кого він обрав собі за пророків.
Нервова напруга плавила довколишній лід,
лишаючи нам по годині сну вже перед самим ранком,
коли я, наче пес, лягав біля твоїх ніг,
ніби і тут заступаючи на якусь варту.
І в цю останню годину ми забували все:
я – свою ненависть, ти – свого чоловіка.
Ніжність оточувала нас захисним кільцем,
і розрізнені сни зливалися в одну ріку.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

00:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Хтось підглядає за тобою в шпарку.
Типографський шрифт зимового парку.
Птахи – крикливі, наче плакАти.
Будеш плАкати. Будеш зникати.

Зима буде теплою і живою.
Будеш чути над головою
ідиш пташиний з нічного краю.
Якщо забудеш – я нагадаю.

Все, що стосується цієї миті,
гострі лінії в деревориті,
спалах крихкої озерної криги,
незагоєне серце відлиги,

незавершені фрески снігу,
дякуй за втому, дякуй за втіху,
дякуй за сподівання і втрати,
за можливість плАкати і зникати.

Забувати все,
забувати всіх –
синя прожилка
проймає сніг,
пам’ять збивається
в налякану зграю.
Спи, не бійся –
я нагадаю.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

17:32 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Цього літа всі полюють акул.
Небо розглядає рибалок впритул.
Рибалки зранку бовтаються в спекоті неживій.
Надвечір починається буревій.

Вітрило розгортається, мов чай, кинутий у кип’яток.
Море схоже на книгу з великою кількістю помилок.
Рибалка радить акулам рухатись на рятівний маяк,
я потім, каже, всіх порятую, просто не знаю ще як.

Забудь, кажуть йому акули, забудь, не витрачай зусиль.
Краще допоможи тим, хто дійсно гине між хвиль.
Допоможи тим, хто не вигрібає, дай їм руку, допоможи.
Скоро ніч. Дощі просвічуються промінням, як вітражі.

Краще допоможи безнадійно слабким,
тим, хто далі уявляє себе невідомо ким,
хто і досі гадає вийти сухим із цієї води.
Зроби для них щось, якщо вже прийшов сюди.

Зроби хоч щось для тих, хто холоне в тьмі.
Не витрачай свою волю на нас – ми розберемся самі.
Небо над нами розірвалося й пролилось.
Не треба рятувати світ, спробуй урятувати хоча б когось.

Вогонь остигнув і перегорів.
Тишу порушують повільні рухи морських корів.
Піймана риба висить на веранді, мов на хресті.
В церкві все як у житті,
все-все як у житті.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:55 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Dimko Dobranich

Відтепер це місто затісне для нас двох –
його вулиці, площі, кав’ярні, бари
нанесені на наші спільні карти, і ми стикаємося в них, ніби авто,
здіймаючи в небо довгі тривожні сигнали.
Відтепер це не наше місто. Відтепер воно твоє і моє,
розділене навпіл ніби двома арміями, жодній з яких не вистачає сили
взяти його цілком, вибивши іншого. І демаркаційний бар’єр
проходить по всьому, що ми колись любили
робити удвох.
Відтепер кожний сам за себе. Точніше – сам по собі.
Навіть дивно, як воно все так вийшло.

Як того самого першого дня, ми стоїмо віч-на-віч. Але на випаленій землі.
І воно затісне відтепер для нас двох, це місто.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Як це діється тут, на Сході?
Світло спалахує за рікою.
Квітка місяця в неба на споді
здається темною і загіркою.

Небо в січні криваве, наче
пускають троянди у воду проточну.
Кордон під снігом зранку означать
діти, що наново стежку протопчуть.

Зимують під сонцем птахи і тварини.
Тяжіють збіжжям підвали й комори.
Ріка по холодній щоці країни
сльозою стікає в Азовське море.

Зима заходить у заводь широку.
Діти в свята залишають школу.
Бог народжується щороку
саме тут – в заплавах Осколу.

Лис обережно пробує кригу.
Рибалки – тихі в місті над міру –
везуть на ярмарок сушену рибу,
мов мощі святих, що померли за віру.

І віддають їх у руки циганок.
І кожне торкання лишає опік.
Несуть покупці повз церковний ганок
олію, вугілля і теплий одяг.

А в церкві знаються на законах.
Лежить вогонь на кожнім мерцеві.
В церкві святі на старих іконах
одягнені просто, як всі місцеві.

Ісус на іконі сумирний вранці,
мовить слова – печальні, нагорні.
Комір у нього на вишиванці
темніє, ніби шрам на горлі.

Течуть на Південь води проточні.
Течуть цілий день золотими шовками.
Ягнят, народжених проти ночі,
гріють жіночими кожухами.

Гріють дітей і сонну худобу.
Ростуть уві сні ягнята і діти.
Діти мають триматися дому.
Худоба має добре родити.

Рибалок хрипка пізня говірка.
Пахне вугіллям від залізниці.
Сходить над ярмарком перша зірка.
Мовкнуть діти. Співають лисиці.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

00:14 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Григорій Чубай

Чоловік
замислений стоїть на сходах чоловік
і спостерігає як обіймаються в небі
дві помаранчеві хмари
потім він починає лаштуватися в
дорогу і лаштуючись прозорішає
дві помаранчеві хмари розминаються
в небі за годину як чужі і
незнайомі
а вже зовсім прозорий чоловік раптом
пригадує що в нього немає ніякої
дороги

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

не вітаймося тут серед вулиць дивних пустельних
повних вітру дощу і криків наляканих птахів
тут де попіл — наче попіл листів
наче літо минулого року
із собаками та дієсловами в усіх на світі дієвідмінах
із вишнями блискавицями дзвонами та апельсинами
із усім що було і чого більше ніколи-ніколи не буде

отак я кажу тобі тут серед вулиць пустельних
засипаних попелом —
не вітаймося тут зробімо вигляд що ми незнайомі

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:45 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Cергій Жадан

І що залишиться по всьому,
по наших голосах невчасних?
Це перший рейс о пів на сьому
вивозить з міста всіх нещасних.

Усіх відважних і шалених,
неназваних і непокірних,
уздовж долин – іще зелених,
і рік – надламаних, пунктирних.

Усіх, кому немає місця
під сонцем мертвих і невтішних,
усіх, кому тепер не спиться –
довірливих, чужих і ніжних.

Я хочу в цьому падолисті,
в цю листопадову навалу,
щоб хтось тебе в твоєму місті
провів на ранок до вокзалу.

Нехай тобі не буде темно,
не буде чорно й невиразно,
нехай все буде недаремно,
невипадково, своєчасно.

Хай буде шлях, мов нагорода,
нехай чекають добрі вісті,
хай робиться важка робота
провідників і машиністів.

Хай буде сенс у довгій праці,
хай час приймають, як спокуту,
хай жоден потяг нині вранці
не зійде зі свого маршруту.

Нехай чекають на кінцевій
усіх, кого зривав неспокій.

Вогню твоїй пітьмі серцевій.
Тепла твоїй зимі глибокій.

@темы: вірш дня, центр української культури, улюблене

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

змиритись з зимою як з віком чи з тілом
набрати контрастності і білизни
лишитися з тими що не відлетіли –
лишитися з ними..
лишитися в них..
тримати в заначці вогонь і приправи
пухові перини і грубі светри
мов скнара дивитись на чай і на каву
і дозу на двох
ділити на три
зима – затяжна катаракта на вікнах
зима – летаргія нейронних мереж
та тіло під снігом живе непомітно
і сніг оживає
і дихає теж
і білим по білому пишуться вірші
і чорним по білому креслиться шлях –
це все що по собі ми лишимо іншим
в промерзлих наскрізь понятійних полях

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

За шклом старенькі привиди і сніг
нічна година борзо втíче з ними
ще можна грати в шахи consordino
із відображенням у темному вікні

і вірний пес пантрує карим оком
як дзиґар вибирає цілу ніч
між гніздами що високо у горах
і тими що є глибоко в мені

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

Дневник. Просто дневник.

главная