Записи с темой: центр української культури (список заголовков)
23:58 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Осені ще немає,
але він її розпізнає
за нитками туману в серпневій ріці.
На світанку, напружуючи кругле око своє,
він бачить сонце, схоже на мед в молоці.

І думає: час залишати басейн цієї ріки
й вибиратися з насиджених очеретів
на Південь, де тьмяніють сухі часники,
і пахне зібраною пшеницею від портів.

Ще кілька ночей на плесах, кілька днів,
і рушати на Південь за вигинами русла,
за спинами неповоротких линів,
за річкою, якою б довгою вона не була.

Зранку він упізнає вітряний потік,
ловить його своїм качиним крилом,
і повітря несе його над найріднішою з рік,
над чужим обійстям, над чиїмось житлом.

І внизу під ним лежать степові міста,
і мости під ним поєднують пустоту,
і йому так щемко, що коли в нього й була мета,
він уже встиг забути свою мету.

Внизу під ним лежать станції та хутори,
до нього підіймають голови пастухи,
і дух стиглих полів здіймається догори,
щоби ним дихали перелітні птахи.

І вгорі над ним росте південний циклон,
і шум дощу йому видається заголосним.
І по ліве його крило виокремлюється кордон,
і теж тягнеться на Південь, слідом за ним.

Він знає, що повернеться сюди аж навесні,
а до весни тут буде лежати сніг,
знає, що морози будуть люті, а дощі – рясні,
і що вже тепер слід думати про нічліг,

знає, що не він обирав собі цей маршрут,
вздовж якого палять багаття на берегах,
і найбільше йому б хотілось лишитись на зиму тут,
в цих зазимках, в цих сутінках і снігах,

при цій ріці, де незабаром стане зима,
в цій країні, якій не вистачає тепла,
яка не може зігріти себе сама,
в якої на повіках лежить ранкова імла.

Але знає, що коли залишиться біля цієї води,
навряд чи добуде тут до наступних жнив,
скоріше за все не переживе холоди,
і вб’є його саме те, що він найбільше любив.

Вб’є повітря своїм грудневим свинцем,
вб’є землі вистуджена мерзлота,
і тепер ось перед його пташиним лицем
стоїть його дорога,
себто, його мета.

І тому, що він мусить летіти звідсіль,
тому, що він любить усе, що лишає тут,
він тримається за свій простір з останніх сил,
і з останніх сил тримається за свій маршрут.

Тримається серцем за повітря густе,
осіннє повітря щедрот і повітря втрат.

Серця його і вистачає саме на те,
Щоби любити.
Себто, щоби вернутись назад.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:38 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
15.09.2017 в 23:55
Пишет Klod:

Переспів французьким співаком Полем Манондізом (Paul Manandise) популярної української пісні-романсу, створеної у 1965 році Василем Михайлюком (музика) та Миколою Юрійчуком (слова).
читать дальше



URL записи

@темы: Музыка, центр української культури

23:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Калитко

Буває, створить Бог такого твого когось, і пустить вас в
різних кошиках плисти по річці з народження, пристати
до суходолу, на нім почуватись гостями, ранитись об
повітря, мати подібно зношену шкіру на згині доль.

І тут ця осінь велика, як синій кит, впливає у місто, і б’є
хвостом, і дихає, голосно схлипуючи, під крики і сміх
випиває у два ковтки усі ті відстані, які ви досі пройшли,
і далі чорнильно та безіменно майбутній овид росте, а
почуття переводить дух і б’є в свої тулумбаси.

Торгуючи при вокзалі іменами й словами предтеч,
божевільна торговка говорить пропитим басом, що
все гниє, і рядюжки імен розповзаються просто під
пальцями, купіть за три гривні – вкривати звіра
у серці тільки, і ви, шукаючи слів у кошику, раптом собі
доторкаєтесь руками і, як обпечені, кидаєтесь навтіки.

Але страх поступово маліє, як яблуко, пожерте роєм
осиним, і приходить Бог, і виводить назустріч тобі –
твого, і чухає спинку китові осінньому синьому.
І далеко, на тому березі, загоряється і не гасне великий-
великий, до крайсвіту вогонь.

@темы: центр української культури, вірш дня

23:34 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

вгору простягаючи долоні
пісню я нанизую на пісню
так кружляє дервіш-кататонік
уявляючи себе земною віссю
я вінків сонетів не сплітаю
в цім намисті – камінці і мушлі
мушлі й камінці – усе що маю
навіть шліфувати їх не мушу
а прийде вода велика знову
і усе на дно поверне чесно
колообіг давньої любові
обіцяє всім що всі воскреснуть
і пірнуть в едем глибоководний
всі напівпрозорі риби-душі
віднайду тебе у цій безодні
за намистом з камінців і мушель

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:34 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Навіть якби ти покинула ті місця
в яких народилась і де лишалась чекати,
де формувались риси твого лиця
і починались географічні карти,

навіть якби ти вживала чужі слова,
торкалась чужих плечей і чужих простирадел,
і навіть звідтіль, куди мало хто заплива,
не поверталась, хоч хто би тобі не радив,

навіть якби ти тікала від власних слідів,
від власних снігів на подвір’ї і сонця в ринвах,
якби уникала присмерків і холодів,
приспавши чужих кошенят на своїх колінах,

ти би примчала, всупереч всім листам,
назад — де високі дими і гарячі стіни,
напевне знаючи, що навіть там
ти його не зустрінеш.

@темы: центр української культури, вірш дня

00:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Стус

Так явно свiт тобi належать став,
Що, вражений дарованим багатством
Оцього дня, вiдчув як святотатство:
Блукати лiсом, йти межи отав,
Топтати ряст, аби спiзнати в зорi
Наближення своїх грiховних прав.
Рушай вперед. I добротою хворий,
Розтань росою димною мiж трав.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:40 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ростислав Мельників

поїзди моєї республіки
не завжди приходять вчасно
поїзди моєї республіки
не завжди знають своєї наступної станції
інколи вони їдуть безвісти і не повертаються взагалі
тоді розпачливий крик проймає залізницю
подейкують
то голосить привид першого паровоза
рейки для котрого пропалили цей жилавий степ
поїзди моєї республіки
ніколи не зважають на подібні дрібниці
їхні колеса щоразу вибивають нові ритми старих легенд
і це дає підстави не зважати на подібні дрібниці
навіть коли рейки вкриваються іржею і трухнуть шпали
навіть коли вимкнені усі семафори й сигнальні вогні
навіть коли пожовклі від часу мапи сполучень
не передбачають жодного руху
і всі колії ведуть у тупик
поїзди моєї республіки
розрізають тишу
вони їдуть
адже
у них
як і в моєї республіки
немає вибору

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

15:31 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Галина Крук

у небі намалював
ластівку і шуліку
каже мені: стеж
за цими двома в русі,
за цими двома в парі
а вони вже так далеко,
що не бачу, хто з них де
що не розрізняю, де з них хто

найсумніше відкриття:
нема так, щоб саме тільки добро
нема добра без зла
нема добра і зла без мене

@темы: вірш дня, центр української культури

23:04 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Наші шифри то хвилі ріки
що тече багатьма містами
човники поплавки
буйки і вогні під мостами
хоч горять насправді то над
наші шифри то списки втрат
у яких проминає війна
наче тінь нависає вона
у словах ледь помітна вина
і помітно багато чого
ось уже посивіле чоло
і серпневе проміння років
що навколо веселих очей
коли сонце у спину надвечір пече
полохливі річкові птахи
нам освячують в серпень шляхи
ми самі вибираємо друга
дружину гріхи
і життя наче світло вечірнє
повільно зповзає із стін
покидає дахи

@темы: вірш дня, центр української культури

16:24 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Грицько Чубай

уривок з "П'ятикнижжя"

насниться Тобі чиста вода
повертайся
лети в літаку
щоб повторити шлях зозулі
від первоспіву аж до оніміння
гляди згори в порожні гнізда
повернися раніше світла
раніше вирію і раніше свого голосу
увійди до хати мовчки

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:24 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Томаш Деяк

виходячи на берег озирнись
сліди розчинить місячна стежина
у смужці молока. зберуться тіні
навколо тебе й падатимуть вниз

і ти впадеш у платину трави
такий великий і такий незграбний
вологий від роси, а звук заслабне
і ти його благатимеш: “живи!”

і ніч впаде, безмежна та лунка
накриє передмістя й передсердя
вода в ріці зупиниться, затвердне
і каменем тремтітиме в руках

@темы: вірш дня, центр української культури

23:02 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

знаєш
все що було – це лише магнетизм залишковий
все що буде – це тільки питання інерції
нам про це не казали нічого ні в яких школах
або ж ми прогуляли якісь потаємні лекції
хоч насправді ні шкіл і ні лекцій жодних не було
тільки думки розгін і димок перегрітих рецепторів
це механіка тіл про яку ми успішно забули
і жевріння нейронів у богом забутому секторі
стоїмо на краю бо крім краю нічого немає
ти послухай: ну просто нічого нічого нічого
це не ми вибираємо – пам’ять у нас відбирає
кожен шанс самостійно обрати якусь дорогу
стоїмо біжимо летимо – і усе це на місці
а місця собі мостяться місяться ліпляться в зграї..
забуваю про них ненавмисно а може й навмисно
я люблю тебе тут і тепер
і це все що я нібито
знаю

@темы: улюблене, вірш дня, центр української культури

16:58 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Мар'яна Савка

Кожен шукає щастя,
тільки ж не всі уміють
чути його присутність,
подих його легкий.
Над бастіоном серця
світить сонце надії,
сонце простої суті –
просто тепло руки.
Вітер такий пекучий,
простір такий незнаний.
Скільки іти в пустелі,
скільки суворих днів?
На горизонті кручі,
мов кам’яні боввани,
а обабіч не скелі –
тільки стовпи соляні.
Вечір спадає скоро,
щемно голосять звірі.
Як же, як же нам буде? –
ночі не видно дна…
Буде просто й суворо –
буде тобі по вірі.
Серце твоє у грудях –
правда твоя одна.

@темы: вірш дня, центр української культури

23:26 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Серпень – місяць, в якому помреш,
ставши вночі над повільним річищем.
Світ лишається теплим, уривчастим,
з духом гірким торф’яних пожеж.

В серпні не буде провини й страху,
буде так, як буває в серпні –
в повітрі просторо, ніби в майстерні,
тьма, як звір, добирає вагу.

Буде так: вода річкова –
чорна, наче мокре вугілля,
прокачує тишу, й найменші зусилля
твої перетворюються на слова.

І говориш, і стережеш,
борониш слів темне звучання.
Місяць невидимого втручання.
Місяць відваги й перейдених меж.

Місяць, коли постають дими,
поєднуючи небеса і води
духом стиглості і свободи,
духом перших ознак зими.

Коли слова з серпневих багать,
з рік, що прорізають поверхню
торкають тебе – натруджено, зверхньо,
разом із тобою горять, горять.

Місяць, коли виростають вогні.
Місяць, коли нагріваються стебла.
Рука її – ще по-літньому тепла.
Пісок збивається на мілині.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

стежки небесні – земним не міра
зірки горішні – як скло тóвчене
виходять із гри любов і довіра
входять у гру фігури замовчування

вони наче тлін – силуети і тіні
їх наче нема – та давно помічено:
це ми тут насправді минущі і тлінні
а все що промовчане житиме вічно

бо все що не назване – те не існує
а все що не сказане – того немає
слова відживають промовлені всує
а паузи множаться і не вмирають

і входять у гру безмовні фантоми
живуть замість нас там де ми не насмілились
і бігають мовчки в яскравих бантиках
по битому склу і тихо посміюються

а виросте ще із мовчання дерево
і буде родити птахами й рибами
життя – на жаль – воно безперервне
і смерть – на жаль – це не справа вибору

а жаль – на жаль – це все що залишиться
бо доля слова – вона печальна
хлібними крихтами з неба зорі кришаться
і котиться сонця срібна медалька

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:04 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Галина Крук

зачитані до чорних дір листи
і вже з рядка в рядок не доповзти,
не пронести підбите тіло змісту
повз розділових знаків блокпости.
у цих листів засніжених полях,
де навіть галочка від твого нігтя – птах
реліктовий, у кров стирати лікті –
повзти nach Osten, або просто нах…
у цій давно не азбучній війні,
де окликів надривні позивні
обламуються в мертвому ефірі,
морзянку серця не вловить мені
є простір, але часу – на нулі,
щоб всі крапки розставити над «і»
суцільна терра коґніта розлуки –
її всі на світі мапи замалі.
а там, де починаються рядки,
там над письмом від ніжності крихким
сидиш таким самотнім чоловіком,
що й літери тікають з-під руки

@темы: центр української культури, вірш дня

23:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Махно

Господи – знаю що час Твій у Тебе краду
брами усі зачинено – яку ж Ти відкрив?
як пережити ніч в Гетсиманськім саду?
шелест тривожить горлицю молоду
яку Ти тримаєш ніжно за двійко її крил

час який Ти призначив даруєш в борг
навіть оце каміння – слова і дірявий стих
і якщо Ти повсюди – і якщо із сімох
днів – створив ці пагорби і любов
яку так важко містом Твоїм нести

то чому сповзає з каміння Твого тінь?
і чому міняйли знову ввійшли у храм?
і чому мій ангел змінив свій дім?
і трава поруділа а Ти кажеш: ходім
я покажу тобі камінь що схожий на лик Петра

знаю що навіть пилу із твоїх шнурівок
не можу торкатися – наче синього пір’я горлиць-
не можу знати русел підземних річок
часу який торкнеться мене мов смичок
зимою що надійде колись у ці гори

і якщо дозволяєш написати оцей псалом
і питати про те що за печатями і ключами
я хотів би бути сторожовим псом
при рудій траві що стирчить за селом
перед заходом сонця за Твоїми плечами

або навіть Твоїм цвіркуном де печуть хліб
жити в пекарні поблизу Єрусалима
халою що в Суботу лежить на столі
порядковим числівником в малому числі
рядком у вірші що знайшов свою риму

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:31 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Анна Малігон

Боже, стань потойбіч води, розгорни фрактал,
Аби вона брала узори і думала, що своє.
І довіряла тільки міцним хребтам,
І перестала вірити в те, що не настає.

Поверни її серцем до себе, лицем – туди
Де здіймається сонце рожеве, як немовля.
Зупини її входження в сиве нутро води,
Благослови всі виходи за поля…

Хай би вона слова знаходила поміж тих
Приозерних птахів, що зривають ранковий сон.
Там, де сині дерева з чернеток її нічних
Укладаються тінями на пісок.

І такими дрібними тобі здаються її сліди,
Боже, як тонко, боже, утримуй цю хвилю, бо
Вона вже стоїть і думає, як би втретє зайти
В олов'яну ріку, в безхребетну свою любов.

@темы: центр української культури, вірш дня

23:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

що я насправді любив
це хмари над своїм будинком
в середині травня
як сонце вже майже на заході впало
і світлом виблискують рейки трамвайні
тополя кружляє як сніг перед очі
і ночі ростуть до найдовшої ночі
де діти ростимуть до розмірів долі
і трави заквітнуть і ляжуть поволі
на стежки з боків щоб ішовши на ранок
штанами збирати росу й забаганок
ні власних ані вже чужих не питати
і літо попереду довге й строкате
неначе цукерки в коробці закриті
їх ніби багато та скінчаться миттю
бо все вивільняється з нас мимоволі
дитина зростає до розмірів долі
і дружба зростає і хилиться потім
як сонце в дорозі мандрує капотом
і коли сідає засліплює очі
і ночі ростуть до найдовшої ночі

@темы: вірш дня, центр української культури

23:59 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ірина Саковець

Насичено-синє повітря вечірнього спліну
Рікою вливається в небо, темніше на тон.
Ця музика вогкого листя услід за авто,
Неначе весняне прощання, бринить без упину.

Не ставши почутими, тихо-розмірено тонуть
Слова, як монети, в медово-солодкій імлі.
А літо собі нашиває блаженну теплінь
На білих акацій розкішні пахучі хітони.

@темы: вірш дня, центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная