• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: центр української культури (список заголовков)
23:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

вересень вересень місяць для єресі
лагідне сонце гіркаві меди
вже аж до березня будем на березі
цілого моря чужої води
течії літні зникають на півночі
рівно півночі на сон і любов
десь півжиття вже минуло за грінвічем
те що лишилося буде недо...
буде недовго іскрити в розетках
але згорить все до тла до основ
лишиться лиш обгоріла чернетка:
«рівно півночі на сон і любов»

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:45 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Осока

із бузини тебе украв із бузини
моя смаглява золота сопілко
я коней гнав я коней зупинив
на ній не ворухнулась жодна гілка
коли я взяв і пахощі твої
як музику налив собі у вічі
гарячих слів незмислимі рої
літали німо над твоїм обличчям

а я ішов не бачив куряви
під бузиною залишались коні
і погляд сонця наче неживий
мені котився на солоні скроні
ми так були і музика була
та музика ще й досі не погасла
щоночі білі китиці тепла
до сонних коней сиплються у ясла

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:57 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Не буде смутку та вини,
тривога буде невідома,
лише птахів висока втома,
така помітна восени.

Їм ще вбиватись між зірки,
злітаючи за голосами
над вересневими лісами,
над чорним грифелем ріки.

Вони ще падатимуть в сніг,
у ніч глибоку та безкраю –
птахи Босфору та Дунаю,
птахи циклонів і відлиг.

Уже згубивши береги,
уже торкнувшись серцевини
гіркої, світлої країни,
солодкої її ваги.

Коли замерзлий чорнотроп,
як шрам на битім передпліччі.
Земля, що дивиться у вічі,
ріка з обпаленим нутром,

країна тихої зими,
країна русел і перонів
(їм ще торкатися кордонів
своїми теплими крильми),

нечутна о такій порі,
з деревами та берегами –
її пізнаєш за птахами,
за впертим рухом угорі,
за гострим світлом звідтіля.

Лишаються, як перевага,
такі слова, така відвага,
така земля.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:08 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

І знов дощитиме від ранку цілий день
і склом донизу мандруватимуть краплини
це незвичайне почуття коли в людей
знайомі обриси обличчя руки спини

і ось у натовпі неначе уві сні
через півсвіту в далині та ніби поруч
зверни ліворуч у провулки на весні
зверни ліворуч і ще тричі
майже поруч

заходь у парк де листя впало на сліди
що поза сумнівом її бодай зі спини
скажи що-небудь в далечінь її туди
де лише небо у воді тяжіє синє

сам ледве себе чутимеш відтак
повітря лиш хапатимеш тривожно
прокинешся під ковдрою літак
із ранку перший рейс напівпорожній

і голова твоя валіза подорожня
і все на світі має бути так

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:51 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Зима приносить віру і спокій,
Відточує виваженість і снагу.
Літери імені твого глибокі,
Ніби перші сліди на снігу.

Вони тепер окреслено й чітко
Ламають беззахисне покриття,
З наших імен і наших учинків
Витворюючи наше життя,

Змінюючи все докорінно й миттєво,
Збиваючи зі стежок і доріг.
І кожна літера – ніби дерево,
Чорним чорнилом випалює сніг.

Все, що знане й давно відоме –
Читати дерева, ніби псалми.
Пишеться, пишеться без утоми
Книга полів цієї зими.

Сонце гусне в гарячому інеї,
Обпалена шкіра, і поза тим –
Світла граматика твого імені,
Якою пишуть подяки святим.

Не знаючи що це за мова і звідки,
Хто збирав її в словники,
Але пишуть подяки запеклі підлітки,
Пишуть похмурі чоловіки.

Приходять в церкви і стоять там доти,
Доки їх не покличуть звідтіль,
І співають, не знаючи, що таке ноти,
Люблять, не знаючи, що таке біль.

Важкі розлами русел і вирів.
Срібне проміння гілок і трав.
Підспівують ті, хто любив і вірив.
Дивуються ті, хто нічого не знав.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

23:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Тарас Федюк

а з тебе вийшла би непогана черниця
віри немає але є обличчя біле
але є ім’я легке і коротке як чорна птиця
і є ще те що ми вдвох залишитись не зуміли

краще Богові аніж наприклад шулявському лоху
твої губи і складені разом долоні
в тебе вийде – я вірю – молитись за цю епоху
і ще трохи за мене коли мої руки тобі схолонуть

і у келії тихій серед української тихої ночі
одну книгу де хрест замість назви
у тебе вийде читати…
…а повітря як одяг знятий довгий
і чорний тріпоче
коли ти на кухню вночі за цигарками
виходиш з кімнати…

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:11 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

і от уже травень і перша гроза
хоч були й прогнози й вірші й гороскопи
це завжди як впервину
й завше як знак
щасливого шансу нового потопу

а отже — ковчега й нової землі
десь над араратом чи єрусалимом
де легко із тілом римується хліб
де бог незрадливий а пари сміливі

де дзвонять не дзвони а бджоли й джмелі
про мед майовий що достигне на осінь
де трави тамують ще соки і дим
де гояться травми розсічених просік

і поки ще ной добирає внизу
для кожного пару по цілому світу
я в хмарах знаходжу травневу грозу
щоб з нею зухвало відплисти у літо

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Так буяє весна
і останнім вкривається зеленню виноград
а передостаннім дуб
ти ідеш відчуваючи землю на смак
не стишуючи ходу
розкривається листя а у ньому наступна зима
та зима про це диво здається не знає сама
ось твій клапоть землі ось лопата ось шлях у роках
все складається з того що тримаєш в руках
це ти бачив із неба коли повертався назад
це подвір'я мале цей будинок старий
і цей сад

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Старші питають Фому:
«Скажи, Фомо, чому
ти кожного разу будуєш церкву,
а отримуєш на виході
чергову тюрму?

І сидиш в цій тюрмі,
де навіть слідчі німі,
чекаючи, що зійде те, що не сіяв
у мерзлому ґрунті по довгій зимі.

Скажи, Фомо, чому
ти готовий вірити будь-кому,
але не хочеш слухати власного серця,
яке переганяє цю лють німу?»

А Фома відповідає так:
«Вважайте, що я останній мудак,
але так як ви несете свою віру,
хіба що вбитих виносять
під час піхотних атак.

Ви ж не думаєте взагалі,
як нам виглядати на вашому тлі,
як після вас нам лишатися жити,
тим більше – як нам лежати в землі.

Ось ви за ним ідете,
спів його тихий, а волосся густе,
але як йому вірити, коли я знаю,
що з цього каміння нічого не зросте?»

«Та ладно, – кажуть старші, – Фомо,
а для чого ми тут стоїмо?
Для чого зазираємо йому в обличчя
з надією, наче сліпі в трюмо?

Думаєш, нас не вбиває,
скільки розпачу містять його слова,
як він однім дарує віру,
а іншим лише громадянські права?

Просто, Фомо, не бійся, не бійся.
Страх у серці – найжорстокіший вбивця.
Страх позбавляє тебе любові.
Він не боїться – і ти не бійся.
Страх не лишає тобі надії,
він діє на того, на кого діє.
Страх – це не пам’ять про те, що минуло,
А відсутність віри в майбутні події».

«Ладно, – говорить Фома, –
віра ніколи не приходить сама,
віра – як форель, на яку полюєш
і тримаєш по тому руками обома,

Хай тепер б’є хвостом,
лускою зблискує над блок-постом.
В мене є лише те, що я тримаю в долонях.
Так само ось із вашим Христом.

Ви самі вірите лише тоді,
коли він втішає вас у біді.
Легко вірити, коли з вами поруч
хтось радиться з мертвими і ходить по воді».

А старші кажуть: «Фомо,
а з чого ми живемо?
З того, що небо працює, мов машина,
і в надійних руках аварійне кермо.
Ти теж можеш вірити, Фомо, вір,
оскільки жоден демон і жоден звір
не позбавить тебе твого права на віру,
доки ти маєш мову і зір.

Говори про довгі жнива,
про почуті підлоти і побачені дива.
Неважливо, чи при цьому хтось тебе почує,
головне, чи знайдеш ти потрібні слова».

І старші стоять над ним,
діляться справжнім і головним,
говорять, як глухонімі зазвичай
говорять із іншим глухонімим.

Протягом довгих років
життя половлює боржників
і робить із атеїстів та клерків
місіонерів та чоловіків:

йти в одній із ватаг,
писати знамення на прапорах,
вірити в те, у що насправді не віриш,
не боятись того, що вганяє в страх.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Катерина Калитко

І приводить любов тебе на край світу із торбою камінців,
Каже: випусти їх, най шукають братів у ріці.
По одному, повільно, всіх назви на ім'я,
Я любов, я кривавий м'якуш, я вся твоя.
Над зеленими горами куриться дим і спів,
Облітає від подиху цвіт із абрикос і слив.
І каміння на дні ріки завмирає, дивиться сни.
Говори зі мною, любове, хоч щось мені поясни.
Як ми йшли з цим камінням - Коста, Іван, Абдуллах,
І сушили кривавий піт на сімох вітрах,
Як ми несли тягар цей - Сильвестр, Петро, Славко -
Вимиваючи з ран живу золу молоком.
І тепер нікого, і легкість така страшна,
Ще страшніша за камені, названі іменами.
Де, любове, взяти ще трохи світу мені?
І тремтять на тім березі в людських вікнах вогні,
Голуби попід стріхами ворушиться і не сплять.
Відчуваєш, каже любов, як потепліла земля?
Ляж, нехай трава покладе на очі бинти.
Чуєш серце? Воно продовжує йти
І йти.

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Вінграновський

Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас,
Але осінь зійшла по плечі,
Осінь, ви і осінній час,
Коли стало любити важче,
І солодше любити знов…
Сеньйорито, колюче щастя,
Хто воно за таке любов?
Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні,
Ступцювало і душу й тіло,
Вже б, здалося, нащо мені?
У годину суху та вологу
Відходились усі мости
І сказав я — вже слава богу,
І, нарешті, перехрестивсь —
Коли ж — здрастуйте, добрий вечір.
Ви з якої дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечі —
Осінь, ви і осінній я…

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

ми будемо жити
на тихому-тихому березі
в дитячій іще не наляканій
єресі неначе у Форосі
в еросі недремний наш страж
нескінченний наш серпень
відбитки засмаглого тіла твого
роздрукує на теплім піску як
на ксероксі тайнопис
солодкий клинопис коліна
і лікті і вузлики
гулкі переповнені віщими знаками
вулики допоки в медовій імлі
у знемозі я наше несправжнє минуле
як Трою розкопую
читає при місяці янгол піщану
твою ксерокопію

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

небеса все зробили щоби були ми з тобою не разом
небеса записали нас на різно як каву і чай
і у кожного з нас є свій камінь наріжний і стрази
та не має ніхто з нас ні від себе ні від кого ключа

і спливають намарно дні-моменти коменти і чвари
і течуть паралельно дві могутні і дикі ріки
і не випустиш пару і не зліпиш ніяк із нас пари
ми щезаємо тихо як злітає пушинка з руки

але руки і ролі ниті-пальці і пасма волосся
вже заплутались косо у косу і в розвилку вузлів
і повільно як равлик зникає твоє відголосся
і лишаються плями від доторків подихів слів

і довільно міняються розміри ритми і теми
і немає прогнозів ні про грози ні про рози вітрів
вигрібаєм як можем відгрібаєм по повній системі
ще до нас не один вже згорів чи здурів та ніхто не зумів

нас зробили нарізно нас назвали запізно і звели
нам давали вакцини нам навісили ціни на все
але світиться небо у пробоїнах битої стелі
і рука у руці як ріка у ріці – вітер гонить а хвиля несе

небеса все зробили але ми відійшли й розламали
і зібрали на ново й запустили інакший маршрут
ми вчимося любити і тому нам усього замало
ми повсюди й ніде нас ніхто не знайде ми не там і не тут

наші фантомні болі і чорнильні хімічні атаки
ця мімікрія стилів і це підглядання здаля
ми «нємєстниє» тут ну бо ми емігранти з ітаки
і наш острів плавучий – це наша священна земля

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

ось подивися на нас уранці
ось так ми йдемо в порожність вулиць
вітай нас ранішнім співом горлиць
коли на двох нам не стане тиші
ми обіцяли не брати бранців
самі здавалися а уранці
вже прокидалися поруч інші

тікали тихо повз таксофони
щоб не позбавити сну таксистів
щоб не торкнутись руками листя
що під вікном розкрива обійми
лише воно тут за нас молодше
людей що прагнуть шляхів коротших

таким напевне і був його задум
втрачати дещо що вже позаду
і дещо втім півжиття пам’ятати
вітати сонце як нетутешнє
тікати з димом в дощі прийдешні
із кимось лягати спати

@темы: Центр української культури, вірш дня

00:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

з зимової голої яблуні
три яблука ще не впало
чи літо у них уявлене
чи просто осінь проспали
одне – золотисте й воскове
як тіло твоє прегоже
налите тугою кров’ю
плодом залишилося божим
прив’ялене друге й гіркаве
як мозок мій сточений червом –
йому мабуть просто цікаво
звисати на голому нерві
а третє мале зморшкувате
зелене мов давня спокуса
хтось прийде його зірвати
і разом всі три надкусить

@темы: вірш дня, Центр української культури

01:01 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Ганошенко

Літо (Фрагменти)

ми не відлітаємо
крига неначе пісок
молоко знає мало історій
дерева хотіли б пограти в футбол
електрика вважає себе міфом
будинок виріс на півповерхи й злякався
я заспокоююсь недобрими ділами
хліб втратив сенс життя і хоче вмерти
собака заздрить хмарі тої ж форми
стіни воліли б мінятись місцями
вокзал ні з ким не дружить
ти знов нервуєш
кіт наче сир прокрався і лежить
завжди мокрі пальці в людей незнайомих
птахи сьогодні учать слово вічність
я коли сніг іде дивлюся в інший бік
ворони все знають й мовчати не будуть
папір хотів би вмерти чистим
фото на стінах не тиснуть у них вихідний
серветка хоче праску і боїться
ти засинаєш прокидаєшся й нервуєш
бруківка знов ненавидить балкони
я хочу бути ковдрою для тебе
дзвінки як діти не сидять на місці
ти лічиш до п’ятсот але нервуєш
а погляди чайок спиняються й гуснуть
весь надмір деталей порогами ляже
на дно в їхній річці й забудеться
бо так має бути
ми не відлітаємо

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:31 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко


Таксі в цьому місті
везе тебе двадцять хвилин у інший кінець
і поки доїдеш
диспетчер в ефірі промовить адресу
ледь не кожної з твоїх колишніх
чи не всіх загублених друзів

і поки в обличчя заглянеш згадаєш по черзі
усмішку слово що взяте від кожного
за двадцять хвилин майнуть тридцять років
за двадцять хвилин усе знову згасне

іще десять кроків у жерло вокзалу
щоб знову поїхати та не назавжди
щоб знов повернутись
бо хто пам’ятатиме їхнє обличчя
будинок і вулицю

і деколи
власне здебільшого
я почуваюся сторожем
полишених вулиць

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:47 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Міста будували з сонця і глини,
Замішували їх на вірі й надії.
Але приходить літо в холодні долини,
І на камінні гріються змії.

Змії заповзають в наші будинки,
Змії сплять на ламких простирадлах,
Обживають кишені й армійські ботинки,
Лежать по коморах і сухих підвалах.

Від червня горить, не згасаючи, спека,
І змії вичікують під подушками,
Ховаються в кухнях та бібліотеках,
Звиваються за віршами та словниками.

І ми стоїмо під пекучим небом,
І не можемо зайти на власні подвір’я.
Наші міста загусають медом.
В наших вітальнях літає пір’я.

І прогріваються могильні плити,
І всі завмирають, ніби в давньому танці.
Але один хтось знає, що треба робити,
І якось зранку береться до праці.

Тримайся нас, наша любове,
Лють цього літа – дзвінка і висока.
Доброго полювання тобі, змієлове,
Твердої руки й гострого ока.

Кожен із нас тебе знає й кличе,
І доки діти бояться заснути,
Доброї роботи тобі, чоловіче,
Хай менше довкола буде отрути.

Знайди бодай якесь виправдання
Цьому місту із тисячею криївок.
Хай повертаються після вигнання
Вагітні жінки до своїх домівок.

Вулиці тонуть у сонячній млості,
Літню зелень не перебороти.
Життя дається для любові і злості.
Кожному вистачить роботи.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

13:19 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

для надійності не для зручності не для безпеки
у гонитві за полуднем на узбіччі сільської дороги
сівши в тіні старого кремезного глеку
розглядаючи його гілля міцне і розлоге
ти рушаєш подалі за село де внутрішній простір...
перевищує все що побачити можна очима
і у власне дитинство до себе забутого в гості
де усі що пішли постають за твоїми плечима
розпадається день на сузір’я і зорі окремі
розчиняється ніч у яку тебе мов запросили
на порожнім подвір’ї з тобою усі твої кревні
біля глеку хлопчисько веселий замріяний сивий

@темы: Центр української культури, вірш дня

00:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Цього літа всі полюють акул.
Небо розглядає рибалок впритул.
Рибалки зранку бовтаються в спекоті неживій.
Надвечір починається буревій.

Вітрило розгортається, мов чай, кинутий у кип’яток.
Море схоже на книгу з великою кількістю помилок.
Рибалка радить акулам рухатись на рятівний маяк,
Я потім, каже, всіх порятую, просто не знаю ще як.

Забудь, кажуть йому акули, забудь, не витрачай зусиль.
Краще допоможи тим, хто дійсно гине між хвиль.
Допоможи тим, хто не вигрібає, дай їм руку, допоможи.
Скоро ніч. Дощі просвічуються промінням, як вітражі.

Краще допоможи безнадійно слабким,
Тим, хто далі уявляє себе невідомо ким,
Хто і досі гадає вийти сухим із цієї води.
Зроби для них щось, якщо вже прийшов сюди.

Зроби хоч щось для тих, хто холоне в тьмі.
Не витрачай свою волю на нас – ми розберемся самі.
Небо над нами розірвалося й пролилось.
Не треба рятувати світ, спробуй урятувати хоча б когось.

Вогонь остигнув і перегорів.
Тишу порушують повільні рухи морських корів.
Піймана риба висить на веранді, мов на хресті.
В церкві все як у житті,
Все-все як у житті.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная