Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: центр української культури (список заголовков)
23:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

змиритись з зимою як з віком чи з тілом
набрати контрастності і білизни
лишитися з тими що не відлетіли –
лишитися з ними..
лишитися в них..
тримати в заначці вогонь і приправи
пухові перини і грубі светри
мов скнара дивитись на чай і на каву
і дозу на двох
ділити на три
зима – затяжна катаракта на вікнах
зима – летаргія нейронних мереж
та тіло під снігом живе непомітно
і сніг оживає
і дихає теж
і білим по білому пишуться вірші
і чорним по білому креслиться шлях –
це все що по собі ми лишимо іншим
в промерзлих наскрізь понятійних полях

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:12 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

бо вже як любов то любов без нічого
без твого без мого без цих і без тих
така собі довга порожня дорога
де пусто стоїш поки вітер не стих

а поки ще крутяться вітру колеса
і поки ще куряться попіл і дим
витримуй свій прес
бережи інтереси
повільно люби
не вмирай молодим

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:22 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Олег Каданов (vk.com/id139042909)

залишаю в твоїм минулім
половину своєї тіні
четвертину всього що було
закодовано у насінні
одна восьма - живе в блокноті
а мовчання у інтервалі
залишаю секунду ноті
щоб звучати могла і далі
решта все на аероплані
хай кружляє довкола світу
як крізь товщу вод океану
вічна риба пливе у літо

@темы: Центр української культури, вірш дня

23:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

вчора впали сніги
щось таке крутилося в голові
ніби пісня що лине долиною
пригадав уявив
у дитинстві під ліхтарем...
як навшпиньки стаєш
але не вистачаэ ноги
щоб побачити сніг
на гарячому склі
і сніжинки малі укривають тебе
з голови і до ніг
засипають всю видиму далечінь
як долоня лежить на твоєму плечі
а на ранок уже не розгледиш сліди
але звідкись оце відчуття
що хтось тихо блукає
між деревами уночі

@темы: Центр української культури, вірш дня

00:24 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Балкон і ранок наодинці
сусід несе пляшки порожні
ворони ніби ті ординці
в юрбі тривожній
...
калюжі тріскають під кроком
і листя дихає з під льоду
він цю замислював погоду
чого уроком

І тиск зашкалює у скронях
немов нагадує самому
що міра це не просто слово
і так в усьому

всі наші твори неписьменні
усі думки усі розмови
ми забуваємо щоденно
а потім знову

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Ніби і не знав її.
Всю ніч
сніг летить – розмірено і вбивчо,
і дерева дивляться в обличчя,
не відводячи своїх облич.

Ніби вилітаючи з країв,
де було захолодно й затісно,
входить поночі в порожнє місто,
кинуте надвечір без боїв.

І вона говорить:
«Не дивись».
І тримаєш марну обіцянку.
І розплющиш очі на світанку,
і побачиш. Вперше. Як колись.

Все як вперше – плетиво слідів,
теплий галас на подвір’ї школи.
Ніби і не знав її ніколи.
Ніби і не бачив цих снігів.

Ніби ночі точені ножі
не тримав, затиснувши, в долонях.
Сніг до ранку ляже на кордонах.
Сніг окреслить межі й рубежі.

Ніби він з її найбільших див –
сніг, що захлинається і дише.
Ніби і не знав її раніше,
не тримав,
не бачив,
не любив.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:35 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Господи
що нам точно відомо
що нам твої віки
будні гарячі ночі незрячі
кам’яний дім і з ріки
вітер в волосся хмари на захід
ось вся наука твоя
видимим досі нахилом осі
осінь крадеться у яр
з липня у серпень вкотиться сонце
пляма яєчні в таріль
яблукам сниться яблучний оцет
каменю скеля вгорі
ми розлучаємось тихі щасливі
всотуймо воду і хміль
крапля за краплею котяться зливи
і розчиняється сіль

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:38 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Історії про любов починаються зранку,
в холодній кімнаті, де ці двоє
намагаються в сліпому світанковому освітленні
твердо дивитися одне одному в очі,
не відводити погляду,
не соромитись щойно сказаного,
не шкодувати за щойно вчиненим.
І коли хтось перший не витримує –
а хто не витримує? він і не витримує –
і дивиться їй за плече,
і помічає перехожих дощу за вікном –
тоді в його погляді й з’являється те,
що можна назвати любов’ю.

Історії про любов завершуються того ж таки
вечора, десь на вулиці, коли їм обом стає
так самотньо, ніби холодним долоням,
схованим у різних кишенях пальто.
Яка різниця, якій долоні самотніше.
Яка різниця, якій холодніше.
Яка різниця, на кого тепер ображатись.

читать дальше

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:47 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

місто, розділене навпіл рікою Бога,
всі дороги ведуть до тебе, і кожна дорога
неодмінно впирається в центральні ворота.
а ти і не проти. звучить Nino Rota,
але не Godfather, а щось із раннього.
це місто приймає кожного зраненого.

воно дарує тепло усім без перебору,
неважливо який ти і яка в тебе історія.
от і я щоразу повертаюся сюди іншим,
змінений картинами, переінакшений віршами.
і воно неодмінно зустрічає мене як сина, –
а я його прощаю – за те, що не любить сильно.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

осінь розлила туш і білило
і підмішала в шал
пасма туману
ожеледь дим і мряку
осінь постала
із амальгами вищерблених дзеркал
осінь сховалась у розділових знаках

попіл і сніг вибілять всіх
вкриють усе палімпсестом
як я не біг так і не зміг
рух обернути в лет
осінь тепер починається із
внутрішнього протесту
осінь – це просто такий поріг
або такий силует..

щораз більше відтінків сірого
шораз менше кольорів у спектрі
і немає такої віри
щоб якось рятувала від смерті
і немає такої смерті
щоби просто: раз – і нема..
йде повільно
прозора
і вперта
зима

мертвий сезон осінній
зовсім глухий як вата
час – збирати каміння
час – його називати

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Міхаліцина

(літо)

коли тобі тепло
ти знаєш, що в неба канікули
бо в серпні так треба
бо серпень для того і є
щоб бути метеликом
жити у снів над повіками
сідати на кучері дітям...

бо хто з нас доп’є
ту крихітну чашу
з долоньок побожно притулених
до пінявих айстр і бездриків крилець тугих
як серпня не буде?
хто вмітиме з яблук зіщулених
за мить до всихання
їх сік позбирати?
горіх
гіркий і зелений
розлущити вправними пальцями
щоб пальці не зжовкли
як листя старе восени?..

три тижні мине – і ми знову
назвемось блукальцями
та поки що серпень
нам тепло
метелики
сни

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

коли до листопада лишається кілька днів,
то сакральне бути чи не бути – так чи ні,
стає головним питанням цієї пори,
бо безлюдніють парки і пустіють двори.
і всі, хто зупиняються на цьому рубежі
вкотре усвідомлюють, що є свої й чужі.

і що своїх небагато, а чужих - пітьма.
тож головне – їх розрізнити, допоки зима,
ще не вступила у володіння всіма людьми,
бо тоді вже не розділитися на вони і ми.
тоді не допомагає навіть червоне вино,
навіть сухе і витримане – навіть воно.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:38 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

є такий світ
де ім'я твоє – синонім пекла і раю
є такий дах
під яким ми – вдома
є така ніч що горить і не вигорає
а до неї – день
що говорить чужими мовами
там і шкіра твоя – папір цигарковий
там і тіло моє – листя прив'ялене
і на перший погляд усе – випадковість
та на другий погляд – мости вже спалено
а на третій погляд усе щезає
і залишається тільки світло голе
і воно собі щось там про нас знає
і воно якось там за нас молиться
за світ у якому майже нічого немає
де лиш ім'я твоє і моя воля
де суцільні синоніми пекла і раю
йдуть по колу
спрокво́ла
розходяться колами

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:08 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Віктор Ошовський

Ти руку мою тримай. Допоки міцна і тепла.
Тоді не лякає пекло. Тоді не потрібен рай.

Якби нам довічно йти. Чи було б таким прекрасним?
Борги слід вертати вчасно. Тож руку мою пусти.

Усьому приходить край. Танатос мине і ерос.
А раптом ще перетнемось. Тож руку - запам'ятай.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Вінграновський

На міднім небі вечір почорнів,
Малі, без голосу, у ніч летіли птиці.
Згори гора дивилась у черлінь,
І хилитався човен до човниці.

Безмежний час щось прикидав собі,
На палець міряв небо при дорозі.
Світилися моря, мов сонечка рябі,
І кожне море мало по тривозі.

Прозорий холод гір не покидав,
Лежав на ліктях у долинах морок.
З одного боку світу – середа,
З другого боку – наступав вівторок.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:50 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

І далі дивися як падають яблука
як садом кружляє останній метелик
як день уповільнює рух по обіді
і листя шепоче осінню молитву
ось берег ось плити крихкого бетону
ось вересень поруч стоїть з таксофоном
і слухавку тисне до скроні як бритву
ось сонце холодне із відтінком міді
ось повна торбина назбираних мідій
і потяг чекає за три дні на втечу
і поруч з тобою лежить безкінечність
три кроки до краю і світ замовкає
і серце хапається ритмом за хвилі

@темы: Центр української культури, вірш дня

11:21 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Пам’яті всіх, кого позбавили права,
пам’яті всіх, кого викреслили зі списків,
пам’яті всіх, кого випалила серпнева заграва,
кому за жодних режимів не ставитимуть обелісків,

пам’яті тих, кого викинули за кордони,
пам’яті тих, хто говорив із зашитими вустами,
пам’яті тих, хто залишився на лінії оборони
пливуть небеса цього ранку,
пливуть над містами.

Пливуть над околицями, пливуть над урядовим кварталом,
пливуть над парламентом,
пливуть над університетом.
Відбивається сонце в ріці червоним коралом.
Останні дні літа.
Пахне димом і медом.

Пахне випаленим пшеничним полем.
Виживи в цьому вогні, юний підранку.
Географією твоєю і видноколом
небо пливе над країною, де щоранку

пам’яті тих, хто пішов, розряджаються телефони,
пам’яті тих, хто зник, працюють судноремонтні заводи,
пам’яті тих, кого немає, переганяють вагони,
і жінки, говорячи про дітей, видихають тепло свободи.

Пам’яті тих, хто впав, пливуть вантажні пороми,
пам’яті тих, кого не назвали, починаються зливи,
працюють невидимі
меліоратори та агрономи,
працюють удень і вночі, тому що важливо,

аби влітку не пересихали ріки,
аби в грудні не завмирали пекарні,
аби в містах можна було купити молоко і ліки,
аби не зупиняли роботу вокзали й друкарні,

щоби всім в радість була їхня праця,
щоби всім ставало уважності й сили,
щоби пам’яті тих, хто боїться, хтось підіймався.
щоби пам’яті тих, хто мовчить, щось говорили.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Цілий день
море накочується і відступає,
кидається чайками,
ніби серветками в офіціанта.
Цілий день
вона нарікає і свариться,
жаліє себе,
зневажає.

Цілий день
солона вода
перевертається від безсилля.
Цілий день
пісок осідає
в моря на піднебінні.
Цілий день
вона ходить берегом,
гнівно топче
намоклі газетні шпальти піску.

Сидить на березі,
розбирається з гнівом у собі.

І море теж –
сидить, розбирається
з кораблями в собі.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

12:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан-Ігор Антонич (05.10.1909 - 06.06.1937)

Привітання життя

І день і вік однаково минають. Не задержать
Нам хвилі. Кожна мить знов родить другу мить,
І перша в другій спить, обі у третій, та, як вежа,
Час виростає й меж не має й нас німить.
Так на минулого й майбутнього раменах
Повішено, мов плахту, долю нашу.
Ми — ланцюга поодинокі звена,
Ми — відтинок малий зі стрічки часу.
Це наших днів звичайна тут дорога,
Не падає ніщо до безвісті води.
Віддати треба нам життю щомога,
А треба кожному, ще поки молодий.
Тепер ще квітка дійсності надією цвіте,
Не кидає ще тіні дерево зневіри.
Хоч знає, що морози, серце вірує проте
І ліктями ужитку правди ще не мірить.
Для молодих плечей легкий є неба в’юк,
В одноманітності не явиться нам позіх.
О, не словами уст, але словами рук
Співати будем пісню на житті порозі.
Вітай життя! Що більш даєш, і щастя, і красу,
І сум, і горе. В мені юний пал не вмер ще.
Вітай життя! І на привіт тобі я понесу
М’яке, та в панцир крицевий закуте серце.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:35 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Вінграновський

Я дві пори в тобі люблю.
Одну, коли сама не знаєш,
Чого ти ждеш, чого бажаєш —
Уваги, ревнощів, жалю?

В гірчичнім світлі днів осінніх,
На літо старша, ти ідеш,
Й тече твій погляд темно-синій,
Як вітер в затінку небес.

І час твій берег ще не миє,
І твої губи ще уста…
Дорога давня молодіє,
Де б твій веселий крок не став.

Ти вся — із щастя! і з тобою
Ще не вітається печаль,
Та біль з розлукою німою,
І нелюбові чорна даль.

Я дві пори в тобі люблю…
Люблю ту пору благовісну,
Коли до неї, як до пісні,
Свою я голову хилю.

Ця вже пора повільноплинна,
Як біля вогнища в пітьмі,
Де слово пахне, як дитина,
Де вже не скажеш “так” та “ні”…

Де почалося все тобою
І не поверне навпаки,
Де вже вітаються з любов’ю
Печалі, болі і роки.

Хоч все те саме: світ осінній,
Прозорість вод схололих плес
Й той самий погляд темно-синій,
Як вітер в затінку небес…

@темы: вірш дня, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная