Записи с темой: центр української культури (список заголовков)
00:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Хтось підглядає за тобою в шпарку.
Типографський шрифт зимового парку.
Птахи – крикливі, наче плакАти.
Будеш плАкати. Будеш зникати.

Зима буде теплою і живою.
Будеш чути над головою
ідиш пташиний з нічного краю.
Якщо забудеш – я нагадаю.

Все, що стосується цієї миті,
гострі лінії в деревориті,
спалах крихкої озерної криги,
незагоєне серце відлиги,

незавершені фрески снігу,
дякуй за втому, дякуй за втіху,
дякуй за сподівання і втрати,
за можливість плАкати і зникати.

Забувати все,
забувати всіх –
синя прожилка
проймає сніг,
пам’ять збивається
в налякану зграю.
Спи, не бійся –
я нагадаю.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

17:32 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Цього літа всі полюють акул.
Небо розглядає рибалок впритул.
Рибалки зранку бовтаються в спекоті неживій.
Надвечір починається буревій.

Вітрило розгортається, мов чай, кинутий у кип’яток.
Море схоже на книгу з великою кількістю помилок.
Рибалка радить акулам рухатись на рятівний маяк,
я потім, каже, всіх порятую, просто не знаю ще як.

Забудь, кажуть йому акули, забудь, не витрачай зусиль.
Краще допоможи тим, хто дійсно гине між хвиль.
Допоможи тим, хто не вигрібає, дай їм руку, допоможи.
Скоро ніч. Дощі просвічуються промінням, як вітражі.

Краще допоможи безнадійно слабким,
тим, хто далі уявляє себе невідомо ким,
хто і досі гадає вийти сухим із цієї води.
Зроби для них щось, якщо вже прийшов сюди.

Зроби хоч щось для тих, хто холоне в тьмі.
Не витрачай свою волю на нас – ми розберемся самі.
Небо над нами розірвалося й пролилось.
Не треба рятувати світ, спробуй урятувати хоча б когось.

Вогонь остигнув і перегорів.
Тишу порушують повільні рухи морських корів.
Піймана риба висить на веранді, мов на хресті.
В церкві все як у житті,
все-все як у житті.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:34 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Герасим'юк

Я написав стільки віршів
про твої руки, плечі,
волосся, очі,
що тепер не знаю,
якими вони були...

Я пам'ятаю, як ти усміхалась,
про що ми розмовляли,
які переглянули кінофільми...
Я згадую, як ти засинала,
як прокидалась -
і мені перехоплює подих...

А все інше - вірші.

@темы: вірш дня, центр української культури

23:19 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Томаш Деяк

лише свинцеве небо тече, землю розмочує
ступиш - в’язко, глина до ніг ліпиться
і пам’ять твоя знеструмлена червоточина
з точкою входу, але без точки виходу

ліпиш сніг, а він обпалює, тане. Жилами
розносить холод, розносить відчай і втому
риба зимою шукає глибини вірячи
що саме у них намацає обриси дому

і є тут щось від останньої акробатики
листа, що втрачає зв’язок із своїм деревом
вода огортає плечі і ти пригадуєш
як оживає на шкірі судин плетиво

бо холоди відступлять, врешті знесиляться
чорно-брудне відбиратиме площу у білого
і коли ти дихатимеш, твої вилиці
дрижатимуть в такт птахам що вертають з вирію

і зрезонує серце, пришвидшиться, буде боляче
спочатку, а потім весна потече по пальцях
сонце розтопить усе - істерики, розпачі
усміхайся!

@темы: вірш дня, центр української культури

23:55 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Dimko Dobranich

Відтепер це місто затісне для нас двох –
його вулиці, площі, кав’ярні, бари
нанесені на наші спільні карти, і ми стикаємося в них, ніби авто,
здіймаючи в небо довгі тривожні сигнали.
Відтепер це не наше місто. Відтепер воно твоє і моє,
розділене навпіл ніби двома арміями, жодній з яких не вистачає сили
взяти його цілком, вибивши іншого. І демаркаційний бар’єр
проходить по всьому, що ми колись любили
робити удвох.
Відтепер кожний сам за себе. Точніше – сам по собі.
Навіть дивно, як воно все так вийшло.

Як того самого першого дня, ми стоїмо віч-на-віч. Але на випаленій землі.
І воно затісне відтепер для нас двох, це місто.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Наталія Дьомова

я тобі не скажу
як погода вибілює гори
як виболює горе
і горло і робиться душно
і приходять на голос до мене чужі кредитори
забирати подушне

бо немає вини
і нікому ніхто не повинен
очевидно по суті
і замість тут лити водицю
ти обидві відразу собі забирай половини
хай тобі пригодиться

хай тебе береже
хай тебе обпереже як руни
хай затягує рани і хай проступає в зіницях
і за рік у якомусь порту
у дівиці-фортуни
обміняй на дурницю

@темы: центр української культури, вірш дня

16:04 

Kozak System - Сніг

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
23:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Як це діється тут, на Сході?
Світло спалахує за рікою.
Квітка місяця в неба на споді
здається темною і загіркою.

Небо в січні криваве, наче
пускають троянди у воду проточну.
Кордон під снігом зранку означать
діти, що наново стежку протопчуть.

Зимують під сонцем птахи і тварини.
Тяжіють збіжжям підвали й комори.
Ріка по холодній щоці країни
сльозою стікає в Азовське море.

Зима заходить у заводь широку.
Діти в свята залишають школу.
Бог народжується щороку
саме тут – в заплавах Осколу.

Лис обережно пробує кригу.
Рибалки – тихі в місті над міру –
везуть на ярмарок сушену рибу,
мов мощі святих, що померли за віру.

І віддають їх у руки циганок.
І кожне торкання лишає опік.
Несуть покупці повз церковний ганок
олію, вугілля і теплий одяг.

А в церкві знаються на законах.
Лежить вогонь на кожнім мерцеві.
В церкві святі на старих іконах
одягнені просто, як всі місцеві.

Ісус на іконі сумирний вранці,
мовить слова – печальні, нагорні.
Комір у нього на вишиванці
темніє, ніби шрам на горлі.

Течуть на Південь води проточні.
Течуть цілий день золотими шовками.
Ягнят, народжених проти ночі,
гріють жіночими кожухами.

Гріють дітей і сонну худобу.
Ростуть уві сні ягнята і діти.
Діти мають триматися дому.
Худоба має добре родити.

Рибалок хрипка пізня говірка.
Пахне вугіллям від залізниці.
Сходить над ярмарком перша зірка.
Мовкнуть діти. Співають лисиці.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

17:55 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
KOZAK SYSTEM feat. Megitza — Lemkowska


@темы: Музыка, центр української культури

00:14 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Григорій Чубай

Чоловік
замислений стоїть на сходах чоловік
і спостерігає як обіймаються в небі
дві помаранчеві хмари
потім він починає лаштуватися в
дорогу і лаштуючись прозорішає
дві помаранчеві хмари розминаються
в небі за годину як чужі і
незнайомі
а вже зовсім прозорий чоловік раптом
пригадує що в нього немає ніякої
дороги

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

не вітаймося тут серед вулиць дивних пустельних
повних вітру дощу і криків наляканих птахів
тут де попіл — наче попіл листів
наче літо минулого року
із собаками та дієсловами в усіх на світі дієвідмінах
із вишнями блискавицями дзвонами та апельсинами
із усім що було і чого більше ніколи-ніколи не буде

отак я кажу тобі тут серед вулиць пустельних
засипаних попелом —
не вітаймося тут зробімо вигляд що ми незнайомі

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:45 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Cергій Жадан

І що залишиться по всьому,
по наших голосах невчасних?
Це перший рейс о пів на сьому
вивозить з міста всіх нещасних.

Усіх відважних і шалених,
неназваних і непокірних,
уздовж долин – іще зелених,
і рік – надламаних, пунктирних.

Усіх, кому немає місця
під сонцем мертвих і невтішних,
усіх, кому тепер не спиться –
довірливих, чужих і ніжних.

Я хочу в цьому падолисті,
в цю листопадову навалу,
щоб хтось тебе в твоєму місті
провів на ранок до вокзалу.

Нехай тобі не буде темно,
не буде чорно й невиразно,
нехай все буде недаремно,
невипадково, своєчасно.

Хай буде шлях, мов нагорода,
нехай чекають добрі вісті,
хай робиться важка робота
провідників і машиністів.

Хай буде сенс у довгій праці,
хай час приймають, як спокуту,
хай жоден потяг нині вранці
не зійде зі свого маршруту.

Нехай чекають на кінцевій
усіх, кого зривав неспокій.

Вогню твоїй пітьмі серцевій.
Тепла твоїй зимі глибокій.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

змиритись з зимою як з віком чи з тілом
набрати контрастності і білизни
лишитися з тими що не відлетіли –
лишитися з ними..
лишитися в них..
тримати в заначці вогонь і приправи
пухові перини і грубі светри
мов скнара дивитись на чай і на каву
і дозу на двох
ділити на три
зима – затяжна катаракта на вікнах
зима – летаргія нейронних мереж
та тіло під снігом живе непомітно
і сніг оживає
і дихає теж
і білим по білому пишуться вірші
і чорним по білому креслиться шлях –
це все що по собі ми лишимо іншим
в промерзлих наскрізь понятійних полях

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

За шклом старенькі привиди і сніг
нічна година борзо втíче з ними
ще можна грати в шахи consordino
із відображенням у темному вікні

і вірний пес пантрує карим оком
як дзиґар вибирає цілу ніч
між гніздами що високо у горах
і тими що є глибоко в мені

@темы: улюблене, вірш дня, центр української культури

23:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

а новини такі: холоднеча, дощить, тринадцяте, понеділок.
але я почуваюся на сьомому небі – і душею, і тілом.
мрії мріються, рукописи пишуться, я розмінюю житло. і останнє –
якщо вірити у глобальне потепління, то холод між нами тане.

та й врешті, скільки там того холоду, скільки там того льоду.
приблизно тиждень пішки, півдоби потягом, година льоту.
але щось нас тримає – напевно, ще не пора, ще не на часі.
вірніше не так – просто наш спільний відлік іще не почався.

та годинник заведено, бо я відчуваю, як вібрує пружина.
але той, хто над нами, німує – агов! ну хоч щось розкажи нам.
приміром, про сонце – навіщо воно із білого стає червоним?
чи про церкву, яку я не бачу, але щоночі молюся на її дзвони.

розкажи про наратив і його недоліки, про пусту риторику.
про самогубця сусіда чи двірника-п'яничку з нашого дворика.
розкажи щось таке, в що я не вслухатимусь, як у дощ чи вітер,
і нехай нас не зачепить цей еклектичний словесний витвір.

це віддалено схоже на те, як Господь сотворив Адама.
і от він байдикує, безтурботно вештається якимись містами.
замовляє каву, впівока вивчає інших Адамів з їхніми Євами,
передчуваючи власну, і якщо треба ребер – то в нього є вони.

і відсутність ребра його не лякає – ти ж чуєш? ти ж віриш!?
це ніби затятого атеїста тягне до церкви, чи сонце – до шкіри.
це схоже на те, як дерева навесні прокидаються назустріч соку,
чи як посеред шторму зо дна океану здіймається спокій.

врешті-решт, це – тринадцяте. і воно улюблене, воно – любиме.
а глобальне потепління починається з кожного, і от – якби ми
рушили назустріч, то… – може, оця причина нас і тримає.
бо іншої немає – іншої немає – іншої немає.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Блукати порожнім дачним містечком
Їсти холодний виноград з чиїхось парканів
нарешті солодкий
як ніколи до цього чи після
і чорноплідну горобину терпку
просто з кущів понад вулицю
і вогники обліпихи кислосолдкі
на смак як життя
розкусити й тримати на язиці
дорогою до крамниці за цигарками
і може чимось іще
купити цеглину білого хлібу що ранком з пекарні
смачна запашна і свіжа
і вийти під дощ
а дощ до обіду і після аж хмари такі густі
що не визначиш котра година за сонцем
весь день ніби вечір

трава стелитемиться дорогою до взуття
важка від води
готова вже зникнути під снігом до березня
але здається до запаху снігу у скронях
ще не так близько

повернешся мокрий щасливий і тихий
підкинеш березову гілку у грубу
і щось до каміну що згасне напевне
та ще може жеврітиме десь глибоко усередині
сядеш читати Лишегу
Великий Міст
вона теж про дещо таке
про якихось таких людей і місця пору року і стан
що дає відчуття наповненості і порожнечі
так ніби блукаєш в тумані
де всього забагато та не видно нічого
у пошуках того що поруч
а бачити зась

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:50 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Махно

і можна на isla negra а можна — на білій яхті
жити — повітря проламується — яма на ямі
і та що мене любила і та що тепер не любить
і та що спільне майно від мене відсудить
і та що любила музику і та що вдавала музу
і та у якої погляд зеленої кукурудзи

і та що мене хотіла і та що мене дурила
і та що вночі вставала і цілу ніч курила
і та що казала: не знаю і та що уникла шлюбу
і та що носила кітель а потім лисячу шубу
і та що мені годила і та що мене тримала
і та що тепер поїде восьмим швидким трамваєм

і та на губі якої ще молоко не обсохло
і та яку бачив на Ґрінич та яку бачив на Сохо
і та що казала приїде і не була у Белґраді
і та яку як монетку я залишив в Ґранаді
і та котра мала квартиру але не мала щастя
казала що сповідається але казала нечасто

і та що писала вірші і та що співала в барі
і та що мені ніколи не пасувала до пари
і та що слухала Коена а інша любила кіна
і та що кричала: ще приповзеш на колінах
і та що мене забула і та що уже померла
і та що була медом і потім зчорніла як мерва

і можна в старечому домі — а можна у віршах
яма над головою і під ногами ширшає
і тій що колись любила і тій що садила квіти
і тій що дивилась на тебе: які в неї будуть діти
і тій що тебе просила і тій що тебе прогнала
і тій що на колінах книжку твою тримала

і ти що любив — а тій ось морочив голову
і ти що комусь говорив що помираєш з голоду
і ти що дощем чи звуками в снігах у бузкових запахах
коли твоє тіло любов’ю глюкози прокапали
подумав: кінець ну дійшов ти до дна
хто стане тобі в головах і хто вона та одна?

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:26 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Осока

Стояв чи дим, чи вітер, чи юга –
було не видно. Очі червоніли.
Душа, як аркуш, чорна і блага,
і віхола – розпатлана Сивіла
хитала світ. Вогні чи не вогні?
Ти тут? Ти там? То постріли, то згуки.
Чия то смерть влітала на коні?
Чия душа заламувала руки?
Було не видно. Вітер, заметіль.
Було не чутно – ні душі, нікого.
Лише рука, чиясь рука звідтіль
лице твоє показувала Богу.

@темы: центр української культури, вірш дня

16:59 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Bandura & Button accordion | B&B project | FULL MP3 ALBUM 2017 | Ukrainian instrumental cover music


@темы: Музыка, улюблене, центр української культури

23:52 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Дмитро Добраніч

Рішення, які ми приймаємо, часто грунтуючись на неповних даних,
На випадкових обставинах і алкогольних зривах,
Роблять нас схожими на кораблі, що блукають в густих туманах,
Регулярно наражаючись одне на одного і псуючи картину
Міжнародному бюро пароплавства та страховим компаніям,
Змушуючи їх до виплат, позбавляючи агентів премій та службових надбавок,
Розмазуючи плями мазуту по водній гладі,
Що витікає з наших сердець зазвичай під ранок,
Коли ми нарешті засинаємо, відставивши спорожнілі пляшки,
Сказавши всі зайві слова і зробивши те, про що пожалкуємо згодом.
І може бачимо уві сні бога, який розсіює ці тумани і світить кожній душі,
Не даючи нам остаточно піти під воду.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

Дневник. Просто дневник.

главная