• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: центр української культури (список заголовков)
00:50 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

збережи в собі те що ніяк не вдається назвати
збережи в собі все що існує як чиста можливість
імена вигорають зникають і назви і дати
розсипається все що здавалось міцним і важливим

збережи в собі вірність на вістрі холодної зради
і густі переливи кольорів на райдузі ока
збережи своє вміння плисти у сріблястих свічадах
і свій дар проростати у мене корінням глибоким

хай там чим обернеться цей світ невловимий мов майя
хай яка не чекає нас пустка поразка чи згуба
збережи в собі те що здається цілком нереальним
збережи це ніщо і воно вбереже тебе люба

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:31 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Кожного разу, коли вони зустрічалися,
коли сварилися і сперечалися,
все перекочувалося і не закінчувалось,
і кожного разу повітря засвічувалось,
з очей виганяючи найменший сумнів,
і історія їхніх дивних стосунків
не мала продовження і жодного змісту,
але варта того, щоби її розповісти.

Коли вони втомлювалися і поверталися,
коли вивітрювалися і не віталися,
боролися вперто зі своїми видіннями,
і говорили тільки з псами і тінями,
вони трималися болю і відчаю,
знаючи, що тільки їхньою вбивчою,
понівеченою, північною ніжністю
можна посперечатися з вічністю.

І коли їх вчергове ламало і кидало,
і планети над ними пливли розхитано,
коли їх знаходили ранками тихими,
відслідковуючи їхнє дихання,
вони зупинялися в мороці теплому,
й освітлювали навколишню темряву
зірками, сигналками й сірниками,
переплітаючись язиками.

І кожного разу, коли їх відспівували,
відстрілювали і хором підспівували,
ніби життя кримінальних ангелів
вичитували з церковних євангеліїв,
переповідали їхню історію,
темну, спотворену і нескорену,
переписану,
недоговорену,
ними самими
вкотре повторену.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:32 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Грицько Чубай

Тиша вечірня...
Тільки десь у полях
Одинокий віз торохтить приглушено,
Наче зерня в достиглому яблуці...

То серпень від нас крадькома від'їжджає...

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:34 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Євген Маланюк

Пані, це вересня пізні дні,
Пані, невдовзі - жовтень:
Мов спалене на жертовнім огні,
Падає листя жовте.
Ні, не вагайтеся, поспішім:
Скоро дощі заплачуть.
Невже, нам залишиться тільки дим
Минулого і втіха плачу?
Невже самота і голодний сум,
І порожня сутінь кімнати?
Пані, вітер розвіє красу -
Немає часу чекати.
Скоріше, скоріш, поки сонце ллє
Останнє осіннє сяйво,
Хай серце устами нашими п'є
Радість. Все інше - зайве.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:12 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Зеров (1890 - 1937)

Свічки і теплий чад. З високих хор
Лунає спів туги і безнадії;
Навколо нас – кати і кустодії,
Синедріон, і кесар, і претор.

Це долі нашої смутний узор,
Це нам пересторогу півень піє,
Для нас на дворищі багаття тліє
І слуг гуде архієрейський хор.

І темний ряд євангельських історій
Звучить як низка тóнких алегорій
Про наші підлі і скупі часи.

А за дверми, на цвинтарі, в притворі
Весна і дзвін, дитячі голоси
І в вогкому повітрі вогкі зорі.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:56 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Візьми лише найважливіше. Візьми листи.
Візьми лише те, що зможеш сама нести.
Візьми рушники та ікони, візьми срібні ножі,
Візьми дерев’яні розп’яття, золочені муляжі.

Візьми хліб і городину, потім іди.
Ми ніколи більше не повернемося сюди.
Ми ніколи більше не побачимо наші міста.
Візьми листи. Всі. До останнього злого листа.

Нам ніколи не повернутись до наших нічних крамниць.
Нам ніколи не пити з сухих криниць.
Нам ніколи більше не бачити знайомих облич.
Ми з тобою біженці. Нам з тобою бігти крізь ніч.

Нам з тобою бігти вздовж соняшникових полів.
Нам з тобою тікати від псів, спати поміж волів.
Нам збирати воду в долоні, чекаючи в таборах,
дратувати драконів на бойових прапорах.

Друзі не вернуться, і ти не прийдеш назад.
Не буде задимлених кухонь, не буде звичних посад,
Не буде сонного світла серед нічних осель,
Не буде зелених долин і заміських пустель.

Буде розмазане сонце за плацкартним вікном.
Буде холерна яма, залита вапном.
Буде криваве взуття на жіночих ногах,
Вимучені вартові в прикордонних снігах,

Підстрелений листоноша з порожнім мішком,
Підвішений за ребро священик із безжурним смішком,
Цвинтарна тиша, гамір комендатур,
Списки загиблих, друковані без коректур,

Такі безкінечні, що навіть часу не стає
Шукати в них щоранку ім’я своє.

@темы: вірш дня, Центр української культури

14:08 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ну і нове

Сергій Жадан

2015-ий рік.
Світ складається з відкритих повік
На тебе дивиться тисяча очей.
Що в тебе є з особистих речей?
Якщо цьому небу судилося згоріти -
Яка різниця - в якій із речей?

2015-та зима.
Смерть ніколи не приходить сама.
За нею зазвичай приходить пам'ять -
На наї хворіють, від неї потерпають.
Ти бачиш - я вижив, у мене два серця,
Зроби що-небудь з ними обома.

Все, що відомо мені:
Світ розділяється на ночі й дні,
Минуле складається з прози і віршів.
Мені заважає лише те, що я вижив.
Розмови з мерцями - об'єктивна даність.
Питання не в принципах, питання в ціні.

40 років зими.
Осінь протягує тебе крізь дими.
Зима добиває тебе ногами.
Добре - це коли не безнадійно погано.
Свобода, зазвичай, в тому й полягає,
Аби добровільно вернутися до тюрми.

Це ще не кінець.
В повітрі б'ється тисяча сердець.
Кожне з них невиліковне і тепле
Кожне з них б'ється за тебе.
Коли говоритимешь про рівність і
Братерство
Спитай, що думає про все це творець.

Спитай, чому він затих.
Церква - лише певна кількість святих,
Кількість відмолених і кількість вбитих.
Кому я маю дякувати за кожен свій видих?
Їх немає не те що поруч -
Їх просто немає серед живих.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

13:12 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергієві Жадану сьогодні виповнюється 40 років.
Епоха.

Речі,заради яких помирають стосуються саме життя. Стосуються невагомості, стосуються тертя, стосуються того, до чого не мають стосунку

А тут - ніби щось тобі не вернули, і пам*ять волочиться, мов парашути. Ходиш і забуваєш минуле. Забуваєш - і не можеш забути

Просто, збиваючись у цьому диму, серце, з яким я живу роками, не зупинилось лише тому, що по ньому били весь час кулаками.

Маючи вибір, завжди обирай свободу, Граючи в меншості, тримай глуху оборону

Ця влада посилює в мені любов до холодної зброї.
Ця держава позбавляє мене почуття вітчизни.


душа сама знає, де небезпека, і взимку вона болить, тому що морози, а влітку - тому що спека.

… насправдi простiр не подiляється на свiй або чужий, простiр буває або вiльний, або контрольований.

Іноді життя забуває про нашу присутність і починає нам подобатись.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:50 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

- Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?
- Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.

Наше місто було з каменю та заліза.
У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.
У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.
Тепер навіть у наших снах пахне горілим.

Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.
Їхні пальці вночі торкались безодні.
Джерела в місті були глибокі, наче жили.
Церкви були просторі. Ми їх самі спалили.

Найкраще про нас розкажуть могильні плити.
Можеш із нами просто поговорити?
Даруй нам свою любов, стискай лещата.
Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.

Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.
Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.
Скажи, принаймні, що буде покарано винних.
Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах.

- Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.
Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.
І невинних вона, до речі, теж чекає потому.
Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.

Чому саме ви потрапили до темних потоків?
Потрібно було уважніше читати книги пророків.
Потрібно було оминати пекельні діри.
Для мирянина головне – не бачити в дії символи віри.

Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,
Про птахів, які падають на міста, мов каміння?
Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.
В кінці – там взагалі погано, не буду навіть розповідати.

Яка між нами різниця? Як між приголосними й голосними.
Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.
Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.
Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого сказати.

Я не знаю нічого про неминучість спокути.
Я не знаю де вам жити і як вам бути.
Я говорю про те, що кожному з нас властиво.
Якби ви знали, як нам усім не пощастило.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

01:02 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

все що у тебе є – все воно може боліти
те чого в тебе немає боліти не буде
тож позбувайся добра допоки ще літо
і не ховайся від зла бо воно повсюди

і не звертай із дороги якої не видно
і зупиняйся скрізь де знайдеш спочинок
краще обходити збоку все необхідне
краще не підбирати з дороги піщинок

«свій» і «чужий» – це слова що нічого не значать
«хочу» і «можу» – ілюзія для олімпійців
майя суцільна – усе що ти чуєш і бачиш
пік параної – біг у мішках на милицях

воля й бажання – проекції термодинаміки
смерть і життя – лиш питання сухої статистики
годі шукати на небі підказок і натяків
годі пройти вздовж межі уникаючи ризиків

все що ти маєш і любиш – усе воно буде боліти
все що вже втратив – не станеться навіть журбою
є тільки простір і час – і обидва вони відкриті
є тільки біль у тобі що минеться разом із тобою

@темы: Центр української культури, вірш дня

00:19 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Андрусяк

...а звідки ми вийшли -
ні слова про те -
бо звідти виходить звір
і нитку слідів
плете-не-плете
між наших колишніх нір

і міри нема з його вороття
коли вороття нема -
сорока рятує тобі життя
сорока ж і відніма

бо доки не йде -
і день не іде
і голову пустиш з рук
...а звідки ми вийшли
- ні звуку про те
бо тиша іде на звук

@темы: вірш дня, Центр української культури

22:18 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Не залишай мене, вітчизно,
не виїжджай услід за зірками,
лишайся зі мною в присмеркових парках
із залізними коробками ігрових автоматів,
які хтось зарядив чорними
серцями підлітків.
Якщо і ти залишиш мене,
чи стане мені впевненості
бити в полкові барабани,
відправляти їхні листи,
займатися кореспонденцією
з дияволом.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

22:14 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Махно

.Псалом перший

Господи – знаю що час Твій у Тебе краду
брами усі зачинено – яку ж Ти відкрив?
як пережити ніч в Гетсиманськім саду?
шелест тривожить горлицю молоду
яку Ти тримаєш ніжно за двійко її крил

час який Ти призначив даруєш в борг
навіть оце каміння – слова і дірявий стих
і якщо Ти повсюди – і якщо із сімох
днів – створив ці пагорби і любов
яку так важко містом Твоїм нести

то чому сповзає з каміння Твого тінь?
і чому міняйли знову ввійшли у храм?
і чому мій ангел змінив свій дім?
і трава поруділа а Ти кажеш: ходім
я покажу тобі камінь що схожий на лик Петра

знаю що навіть пилу із твоїх шнурівок
не можу торкатися – наче синього пір’я горлиць-
не можу знати русел підземних річок
часу який торкнеться мене мов смичок
зимою що надійде колись у ці гори

і якщо дозволяєш написати оцей псалом
і питати про те що за печатями і ключами
я хотів би бути сторожовим псом
при рудій траві що стирчить за селом
перед заходом сонця за Твоїми плечами

або навіть Твоїм цвіркуном де печуть хліб
жити в пекарні поблизу Єрусалима
халою що в Суботу лежить на столі
порядковим числівником в малому числі
рядком у вірші що знайшов свою риму


читать дальше

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:21 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Цю тишу можна краяти ножем.
Вона - достигле яблуко достоту,
І хризантема присмерків, природа,
Яка цвіте, блукаючи між полум'ям та сном.

А іншими словами - то є тема,
Яка продовжує лунати і тоді,
Коли відгомоніли інші теми,
Коли натомлені музики розбрелися по кав'ярнях,
І, затиснувши, кофри поміж ніг,
Смакують вина прохолодні та пліткують.

Цю тему можна різати ножем,
Коли безлюдна філармонія тече
У потойбічні вулиці, у час
Розлучених коханців та героїв,
Що, не сягнувши чину, в забуття
Поволі опадають і лежать там,
Немов метелики намоклі у квасолі,
Пригнічені тоталітетом тиші,
Але живі, бо все ще рання осінь,
І божевільний - німець та філософ -
Учив колись, що є повторний час.

Приготувавши свіжий чай, ти забуваєш
Про золотий ланцюг недолі. Ти живеш
Так високо, що вже поняття меж
Не є придатними для вжитку, для розмови, -
Всі вимагають неповторності, авжеж;
А ти повторення бажаєш і віднови.

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:32 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Грицько Чубай

(уривок з поеми "Вертеп")

А світ – вертеп. Кажу я з гіркотою: цей світ – вертеп...
І, мабуть, щонайважче – у ньому залишатися собою,
Від перших днів своїх і до останніх не бути ні актором,
Ні суфлером, ні лялькою на пальчиках облудних,
А лиш собою кожної години, а лиш собою кожної хвилини,
З лицем одвертим твердо йти на кін...

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:41 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Грицько Чубай

наша осінь з маленькими деревами
дуже швидко минула

скільки ж бо треба того часу для
рудого листя
щоб опало воно з невисокого віття

наша осінь з маленькими деревами
дуже швидко минула
минуло після неї багато зим
і багато весен і аж тоді
почало падати листя з дуже
високого дерева яке в нашій
осені було і про існування якого
ми навіть не підозрювали

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Петро Мідянка

Вечори й вечори. Неяситі не чути.
Криволісся під зорями в чорних снігах.
Пережити б цю зиму, а не перебути!
І не хижий озветься - співаючий птах.

У лісах заповідних, у лісах безтяменних
Озоветься до мене, як рідний мій брат.
А тепер Верховина в снігах і для мене.
Чути вовче виття... Шелестить снігопад.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

Не розчахнувши навпіл долі,
Не скинувши старих одеж,
Усе ж крізь листопад підеш –
Наосліп, навстіж, мимоволі –

У дім, що душу напролом
Розгледів, облетів по колу...
І жінка, як колись, до столу
Запросить білим рукавом,

А на прощання, як дорогу,
Простелить голос в перший сніг,
Слідів питаючи твоїх,
Пришестя прагнучи чужого.

@темы: вірш дня, Центр української культури

01:55 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Малкович

Поїзд мене забере: крізь прочинені двері,
Не зупиняючись, тихо мене забере,
І в вагоні легкім, як Андріївська церква Растреллі,
Ми поїдем в диму зеленавім печерських дерев.
Крізь прочинені двері — прижовклий, бездомний —
Поїзд-приблуда, якого нізвідки не ждуть,
В'їде стиха у серце моє, а вже там — невідомо:
Хто з нас кого прихистить і куди наша путь...

@темы: вірш дня, Центр української культури

01:13 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

ніжність не плаче і не голосить
голосом тихим говорить ніжність
ніжність живе у твоєму волоссі
повівом вітру подихом свіжим
днесь проростаючи з тіла поволі
майже невидимо майже нечутно
пальці мов паростки кволі і голі
не афішують своєї присутності
і не займають чужих територій
і не ламають негласних конвенцій
тіло у тілі – давня апорія:
все що минуще – те не минеться
все що нечутне – буде почуто
й на противагу тліну й смерті
ніжність зійде як окрема сутність
тиха мов лист у пустому конверті

@темы: вірш дня, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная