Записи с темой: центр української культури (список заголовков)
23:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

купити пляшку Kronenbourg Blanc і насолоджуватися першим скупим теплом.
холодити нею долоні, ліниво мружитись на поцяткований сонцем Буг.
все, що нам залишається, це увірувати в спільне помірковане зло,
лагідне і невибагливе ¬– як списане тло у взаємин, бо на решті – табу.

про що мені говорити з тобою – читай, собою – крізь таку далечінь,
яку не подолати вже навіть подумки в передранковій квітневій імлі?
в рівнянні із А і Б, відстань між ними настільки стала, що тут ні при чім
ні час, ні весна, ані вірші – наївно безпомічні і непропорційно малі.

зазвичай запам'ятовуються дрібниці, щось несуттєве – якийсь присмерк і тлін,
що ніяк не вловити словами, бздура й дурня, надійно захована межи рядків.
щось таке, як липкі від морозива руки, чи худюще руде кошеня між колін,
чи літо – до сказу сухе і спекотне, із нами у ньому, – і ми вже назавше такі.

що усвідомити із того, чого немає навіть на денці денця, там, де умовний спід?
хіба що те, що якщо складати літери у слова, а слова у речення, а речення у вірші,
то вкотре лишиться непозбувне передчуття чогось великого, опівнічна задуха й піт,
і як ти нерівно і глибоко дихаєш, і дивишся поверх мене – все вище і вище.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:41 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Написати би їй про останні згірклі сніги,
про міста, що рожевими на світанку встають з туману,
і про довгі потужні ріки, що береги
їхні ніколи більше єдиним цілим не стануть;
про дерева, про безкінечні сизі стрічки доріг,
про дощі, яких розверзаються понад хмарами повні чаші,
про голоса янголів і окремих святих,
котрі чути в голубиному шелесті на піддашші;
про те, як крила складають птахи чорні, ніби зола,
і визбирують у торішній траві горіхи й інші трофеї,
і про довгу, таку довгу зиму, котра нарешті пішла -
не дочекавшись її, не зачекавши на неї.
Про спустошені землі, про зела, що сходять на передових –
зела котрі поки ніхто не взмозі скосити,
і спустошені душі, котрі залишились по тих,
хто хотів, та поки не зміг тих земель захистити.
Але точного слова для цього всього не проросло,
ніякого видиху довгого на письмі, тож він просто до неї пише:
Повертайся, хоча, зрештою, без тебе все тут практично так, як було,
навіть тепліше.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

тиша зараз така на дворі стоїть
повітря у ній таке
що не хочеться згадувати минуле
неповоротке
не хочеться обертатись
знати що там лежить
жаби прокинулись
отже
прокинулись і вужі

серце легке як листя осіннє
небо прозоре і надто синє
як сам станеш батьком то станеш і сином
ось і знання важке

радо вітаєш сусідку через паркан
хоч та і зовсім ніяка
хоча і зла як собака
не така як хотілося б
не така

зранку сови ховаються до ялин
ялин тут мало отже я знаю де вони сплять як один
ворони удень віддали б багато
за це важливе знання
як хитрий хан пропонує злато
аби орді дарма не шукати
аби не йти навмання

та я не стану їм сов видавати
сови тепер танцюють вночі
в них саме танці й любов до світанку
в них тепер страху зовсім нема
сяду на стільчик подалі від ганку
де вони ковзають
де пітьма

@темы: вірш дня, центр української культури

23:26 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдана Матіяш

ти так зовсім близько що слід твого дихання
залишається на моїй правій руці такий спокійний
такий розмірений такий легкий що ним би навіть
не здмухнути пух кульбаби не стривожити
сну немовлят не сколихнути повітря
ти так близько що я можу бачити як у твоїх очах
відбивається небо як у них на якусь найкоротшу
мить з’являються тіні перелітних птахів розкішні
крони дерев тремтіння листя аж так ти близько

@темы: вірш дня, центр української культури

23:17 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ніна Кур`ята

колючка росте незрима
з розпеченої горлянки
час розрізати цитрини
і полоскати склянки

час розгортати попіл
і вигрібати каміння
ще тепле на дотик і докір
що йде за тобою тінню

весна час палити цукор
до чорної карамелі
і приміряти сукні
в вечірнім чужім готелі

і ти приходиш як завше
чеканий і передбачуваний
і вечір як синя замша
і сина заколисавши
ми раптом з тобою плачемо

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Квітень почнеться і не скінчиться потім ніколи.
Сливи і вишні цвістимуть в твоєму дворі й в моєму,
птахи на світанку після вечірки кричатимуть як безумні.
Не буде снігу з дощем і ожеледі, не подорожчає долар,
спека не стане нав’язлива, задушлива, неприємна.
Ні за ким не буде боляче, ні без кого – сумно.
Квітень почнеться – шибки будуть прозорі, наміри щирі,
усміхнені кур’єри доставлятимуть квіти, задоволені діти
повертатимуться з весняних канікул у світлі школи.
Ніколи речі твої не зникнуть із моєї квартири,
і стоси найкращих книг і платівок не треба буде ділити,
і бордюри, насвіжо вибілені, не зблякнуть ніколи.
Квітень почнеться і буде завжди тривати квітень.
Проросте й не зів’яне зламана взимку гілочка глоду,
вдома буде завжди достатньо алкоголю, фруктів і спецій,
без причини, коли захочеться, можна буде тобі дзвонити.
Можна буде більше не мріяти про те, що станеться згодом -
А просто завмерти, видихнувши, і дякувати за все це.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Dimko Dobranich

Знаєш, Ісус ніколи не кидав своїх,
навіть мертвих, не кажучи вже про живих,
Він виводив їх з будь-якого оточення, витягував із любого котла
так що учні казали: «Воістину, дивовижні Твої діла».
Він був Богом блаженних, але не Господом мудаків,
не месією обережних і не пастирем слабаків
(один із апостолів про всяк випадок завжди носив при собі перо –
той, відомий окупаційній адміністрації під погонялом Петро)
Звісно Він знав, що зі стрілки, яку набивають фарисеї та інша колаборантська братва
не вийти живим – це було очевидно, як двічі два.
Та все одно мовив найближчим: «Лишайте вдома свої стволи,
підемо так. Зрештою, ми зробили все, що могли.
Просто пам’ятайте, що навіть коли тебе прицвяхують до хреста
ще до кінця неясно, чия взяла і за ким залишиться висота.
Правда завжди перемагає, хоче хтось цього чи ні.
Головне, щоб особисто ти не відстоявся в стороні».

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:54 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

лютий минає безболісно. вже по зимі.
сніг невагомий. тяжіння, здається, нема.
я перейшов цю безмежність – спромігся, зумів.
все, що потрібно – це віскі і трохи письма.

віскі без льоду – його аж занадто довкіл!
хочеться житнього – виключно цього питва.
чи не естетське єднання мистецьких смаків:
віскі і вірші – читайте, натхнення й слова.

пити не зранку – чекати, терпіти, могти.
не форсувати події. іще не пора.
вийти о сьомій і йти на далекий мотив,
у середмістя, де стільки котів у дворах.

просто блукати, допоки пів міста вві сні.
слухати голос, який безпомильно веде.
щось про безболісний лютий, тяжіння і сніг,
Вінницю й вежу, і небо над ними бліде.

випити кави. стояти, дивитись довкруж.
дихати в пальці. не мати ніяких думок.
те, що насподі, допоки словами не руш.
просто пали і смакуй тютюновий димок.

просто вживайся в усе, що довкола, і це
врешті і стане отим, неповторним в тобі,
що дозволяє дивитися вільно в лице
кожному стрічному, навіть – одразу! – юрбі.

лютий минає. немає у цьому біди.
він зупиняється й дивиться наче чужий.
просто іди вже, заради минулого – йди!
мовчки прощайся, ні слова мені не кажи.

ти ж бо – останній. попереду стільки тепла,
що не залишиться й пам’яті про холоди.
чи не для тебе я вірша прощального склав?
тож не вагайся, а просто прощайся і йди.

віскі і вірші – пора повертатись назад.
запам’ятати б ту жінку – отам, за вікном.
довго дивитись крізь сонце – аж так, щоб сльоза
срібно тремтіла й котилася, як у кіно.

@темы: вірш дня, центр української культури

23:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

знаєш
все що було – це лише магнетизм залишковий
все що буде – це тільки питання інерції
нам про це не казали нічого ні в яких школах
або ж ми прогуляли якісь потаємні лекції
хоч насправді ні шкіл і ні лекцій жодних не було
тільки думки розгін і димок перегрітих рецепторів
це механіка тіл про яку ми успішно забули
і жевріння нейронів у богом забутому секторі
стоїмо на краю бо крім краю нічого немає
ти послухай: ну просто нічого нічого нічого
це не ми вибираємо – пам’ять у нас відбирає
кожен шанс самостійно обрати якусь дорогу
стоїмо біжимо летимо – і усе це на місці
а місця собі мостяться місяться ліпляться в зграї..
забуваю про них ненавмисно а може й навмисно
я люблю тебе тут і тепер
і це все що я нібито
знаю

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:25 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Усміхнений Господь, безлюдний світ,
Украдені плоди, нікому не потрібні.
Впереміш гріх і сніг, оздоби срібні,
Із небом, пурпуровим, наче ад.

І в’ється Гад поміж руїни раю.
Отруєних добром та злом немає.
Маруся не живе. Грицько не помирає.
А небо – небо! – тихо догорає.

Лягає попіл на третину вод.
Розносять скон вітри, вітри, вітри.
...Якнайскоріш написане зітри:
є люди, світ є.

І заплаканий Господь.

@темы: вірш дня, центр української культури

23:47 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Григорій Чубай

Я знаю, коли люди стають поетами —
ранньою весною під тихий березневий вечір,
біля димлячих багать,
тоді, як по садах палять торішнє листя
та сухе гілляччя.

Тоді так багато простору для споминів,
і минущість всього, що на світі,
як ніколи, відчутна тоді.

Торішні газети, поламані лижі, стоптані черевики,
вже непридатні для вжитку (а колись такі свіжі!)
слова —
усе той вогонь обіймає!

…Якщо ви побачите когось задуманим
над весняним багаттям,—
не турбуйте,
дайте побути йому на самоті.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:21 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Карпенко

вони нажаль
у запозиченні бажань
були помічені
життя летіло
й на життя години лічені
лишались ввечері і в ніч з відчутним досвідом
як лід в калюжах кроком зламуєш ще досвіта
і відчуваючи всередині дитиною
себе і всіх шукаєш сміх в очах годинами
і десь ця молодість живе як птах під стріхою
і ті що згадають її собі підбріхують
мовляв дорослішати слід
мовляв дорослі ми
і світ старішає і світ
вбивають пострілом
як префікс не і префікс недо і закінчення
як корінь зла що не дає себе прикінчити

@темы: вірш дня, центр української культури

23:57 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Павло Коробчук

Підніми голову з мого плеча і роздивись краєвид за вікном готелю.
Дозволь своїм тутешнім очам ворушити тобою, як флюгером — легіт.
Розлогі ландшафти — це доказ того, що у подорожах не буває стелі,
це звільнене від тортур майбутнє, це розбиті поглядом кеглі.

Судячи з наших обіймів, точка відліку географії — це завжди любов.
І чим більше поцілунків, тим точніше визначаються координати.
І ми перетворюємося у продовження пейзажу, якому ставлять умови
тільки час і мурахи, що можуть на нас, як на високі гілки, виповзати.

Підніми голову з мого плеча і вийди зі мною до джерела у лісі.
Спробуй пити не тільки з моєї ключиці, прокидатися не лише вранці.
Мої сліди — як контури контрабаса, твої — як скрипки, переплелися.
В лісі усе шарудить непомітно вгору, як бульбашки в мінералці.

Кожен листочок доводить, що більше не треба ні помирати, ні горя.
Кожна бризка із джерела готова прибити того, хто щось погане пише.
Коли втомишся, люба, ходити зі мною у лісі, можемо лягти біля моря.
Просто підніми голову з мого плеча і переклади на інше.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

В теплу харківську зиму,
на сині вечірні схили, схожі на скелі на православних іконах.
Честь тобі, самаритянство дерев на тихих подвір’ях,
шана вашим хребтам, дерева,
що витримують літографію снігу.

Вічна пам’ять беззахисним митарям ніжності.
Випасти листком подорожника
з-поміж сторінок нічного під’їзду.
Сектанти, що ставили пристрасть вище за правила,
і ставили доторки вище за вірші псалмів.

Час складається з дихання.
Він приречений на рівну кількість
отриманого нами і нами відпущеного.

Пам’ять складається з відчаю.
З відчаю й радості.
З радості.
Насамперед.
Передусім.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Господь завжди
говорив до нього
коли рекламою турагенцій
колись питаннями на кіосках
із цигарками чи може преса
питав нав’язливо щодо того
що може хлопцеві досить стресу

про що з ним ще було говорити
питав чи часом не хоче курити
або полетіти кудись на острів
і дещо про серце біля аптеки
вночі відчинялися дискотеки
піджейки казали голосом бога
дурний навіщо тобі іпотека
коли удома нема нікого
їх очі пташині скляні і гострі
питали про те чи до нього в гості
можливо піти на випробний термін

за браком досвіду чи бажання
потреби а може і розрахунку
він не помітив свого кохання
та інші менші його дарунки

коли вдавалося зупинитись
і сісти ввечері десь у парку
йому здавалося ніби всесвіт
кричить до нього у кожну шпарку
і він боявся почути слово
небес чи дерева
чи дитини
що містом вкотре іде повз нього
питає просто котра година
і в очі дивиться якось дивно
так ніби щось йому сповіщає
благая звістка сідай із краю
почуй як ангели розмовляють

як їм під вечір стає самотньо
як їх спіткають життєві кручі
він забуває усе під вечір
але пригадує цю малечу
що вкотре дивиться йому в очі
питає час та іде весела
немов босоніж маленький хлопчик
лишає мокрі сліди на стелі

і він міркує до себе в тиші
про те що всесвіт не розмовляє
як із мішку що прогризли миші
життя тече і кудись зникає

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:23 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Маріанна Кіяновська

Світліє небо, і горить душа,
Роздмухана вітрами до пожежі.
На обрії її ясніють межі,
Як золоті зазубрини ножа.
Це не любов — це тільки ніч без сну.
Жаске відлуння у криницях щастя.
Я птаха, що накликала весну —
І упіймалась в неї за зап’ястя

@темы: вірш дня, центр української культури

23:19 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Виговори мене, ніби назву хвороби,
з якою тепер жити. Східна межа Європи.
Західний напрямок вітру. Снігу нічного лава.
«Слава» - вітається хтось.
І відповідаєш - «Слава».

Виговори мене, мов слово чужої мови,
яким позначають нещастя.
Сніг іде так натхненно, як ідуть до причастя.
Тиха зимова ріка, що впадає в нікуди.
Доки ти нічого не скажеш – нічого й не буде.

Грудневого сонця знеболювальні таблетки.
Світ, мов із атомів, складається з літер твоєї абетки.
Доки ти не скажеш нічого – не буде нічого.
Скажи «світло», щоби всім тут було не надто чорно.

Робота грудневого сонця – така нетривала.
Я складаюсь із голосу, яким ти мене називала,
з теплого наполегливого промовляння.
Короткі дні зимового сонцестояння.

Час, який складається з приписів і положень.
Виговори мене, як номер, за яким тобі допоможуть.
Домішок вітру в голосі – довірливого, легкого.
«Кого нам боятись?» - питає хтось.
І відповідаєш – «Нікого».

Східний кордон, по якому проходить застуда.
Зими, на яку так усі чекали, тимчасова споруда.
Дим підіймається з коминів – залізничний, вагонний.
Сніг лежить на ріці – невиговорений, невагомий.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:31 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Міхаліцина

Шукати себе на чужих фотографіях
Або в поглядах інших людей
Спогадах інших кімнат
У пилюці за секунду до того
Як витреш її футболкою зі зображенням Pink Floyd
Яку знехотя пустила на шмаття
Бо в ній нарешті не можна вже навіть спати
Від кількості дір і запахів
Прихованих слів і контекстів
Шукати там
Але вірити тільки найгіршому про себе
Тому палити чернетки віршів
Торішнє листя і все що не належить теперішньому
Тому не дозволяти собі ніжитися плакати зупинятися
Тому цілувати надто часто
І надто квапливо
Бути не-собою-в-собі
І закінчуватися з кожним прокиданням

@темы: вірш дня, центр української культури

23:45 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Дмитро Лазуткін

пора тривка мов імена загиблих
і вздовж кордону - тягнеться трава…
я вигадав тебе на перший видих
на другий – я відчув твої слова
ніхто не знав – де згуба а де зрада
прицілом поєднавшись мов хрестом
листок здригався
зависав
і падав
бездомний пес крутив своїм хвостом
і ця країна що м’яка як глина
і зорі що у темряву течуть...
на пагорбі примарилась дитина
вона прозора і її не вб’ють
все знаючи – розділиш дні і ночі
навпомацки ітимеш - крок у крок…
ти обіцяв я вірив
Авва Отче
лови мене на зламаний гачок
я – твоя риба
я – за течією
в осінньому тумані край доріг
вимолююся правдою твоєю
і витікаю цівкою з-під ніг
але такі страшні тепер світанки
така непевна між краплин хода
що ранами вимірюються ранки
що кров’ю напивається вода
і щось таке беззахисне між нами
звивається в осінню каламуть
і тіні сновигають блокпостами
закурюють і мовчки далі йдуть

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

18:47 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
©Dimko Dobranich

Лише згодом ми підіб’ємо підсумки тієї зими,
коли порожні скляні пляшки цінувалися більше за повні,
коли над містом висіли чорні густі дими,
і каністри з бензином шикувалися на балконі.
Лише згодом ми осягнемо, що наші ночі тривог,
твої чергування в столовій, мої – на барикаді за кілька кроків,
довгі розмови, алкоголь і секс – все це сходило в нас, як Бог
сходить на тих, кого він обрав собі за пророків.
Нервова напруга плавила довколишній лід,
лишаючи нам по годині сну вже перед самим ранком,
коли я, наче пес, лягав біля твоїх ніг,
ніби і тут заступаючи на якусь варту.
І в цю останню годину ми забували все:
я – свою ненависть, ти – свого чоловіка.
Ніжність оточувала нас захисним кільцем,
і розрізнені сни зливалися в одну ріку.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

Дневник. Просто дневник.

главная