• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: центр української культури (список заголовков)
00:14 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Півжиття прожити в готельних кімнатах.
Дивитись, як місяць висить на циркових канатах.
Слухати, як відпустивши свої химери,
Уві сні розмовляють місіонери.

Вітер з ночі – застуджений і терпкуватий.
Жити з простим проханням не турбувати.
Жінки, не поспішаючи, йдуть на ранкову месу.
Напиши мені колись на готельну адресу.

Сходяться на центральній площі шляхи господні.
З ночі в готелі прокидаються найбільш самотні,
Найбільш закохані й найбільш темнолиці.
Жінки від дощу ховаються в темній каплиці.

І одна говорить до іншої, тихо, мов при арешті:
Напевно, цього року все скінчиться нарешті.
Напевно, - відповідає їй інша, - все скінчиться, напевно.

Напиши мені про те, що все було недаремно.
Напиши мені про те, що ти встигла забути.
Напиши, як улітку лікуватися від застуди.
І ще напиши про тих, хто опинився в скруті.
З ночі в готелі плачуть зраджені і забуті.

Зранку зрушує тишу сміх прибиральниць.
І ти ховаєш солодке яблуко в ранець.
Мучаться від безсонь циркові артисти.
Лишається півжиття, щоби про це розповісти.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

18:00 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Спасибо всем за поздравления!
Рухаємося далі=)

СПАДОК/SPADOK.
ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ. МИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОН


Юпка – верхній жіночий одяг, що побутував у центральній та лівобережній Україні в ХІХ – першій половині ХХ століття. Шили юпки зазвичай із купленої мануфактурної тканини: вибійки або ж китайки. У кінці ХІХ століття кількість вусів на спинці юпки була ознакою заможності: чим багатша жінка або дівчина – тим більше складок нараховувалось на її верхньому одязі. На Полтавщині разом з крамними зустрічались юпки, пошиті з домотканого сукна.



ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ. КРИЖОПІЛЬСКИЙ РАЙОН.

читать дальше

@темы: Украина, Наше, #спадок, центр української культури

17:11 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ. ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОН

Нашийна прикраса – салба, поширена виключно на Буковині, складається з нашитих рядами срібних монет, які кріпляться на текстильну основу. Жінки та дівчата виготовляли такі прикраси в домашніх умовах. В деяких салбах можна нарахувати аж 120 монет!
Мінтян – своєрідна хутряна довга безрукавка, оздоблена тхорячим хутром, яскравою аплікацією із сап’яну, та вишивкою.



ТЕРНОПІЛЬСКА ОБЛАСТЬ. ЗАЛІЩИЦЬКИЙ РАЙОН.
Чорна вишивка на Поділлі ніколи не вважалася жалобною. Цей колір асоціювався з кольором землі, а отже з родючістю, достатком та добробутом. У цьому регіоні так вишивали навіть весільні сорочки. Частіше за все нитки для такої вишивки виготовляли з вовни чорних овець.

читать дальше

ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ. БАРАНІВСЬКИЙ РАЙОН
Літник – спідниця з домотканого матеріалу. Найчастіше його шили з вовняної тканини в дрібні кольорові смужки на червоному тлі (в паски), або у клітинку (гратки). У деяких селах для їх виготовлення використовували покупні білі нитки - більку, яку фарбували в домашніх умовах у різні кольори.

читать дальше

РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ. САРНЕНСЬКИЙ РАЙОН
Постоли (личаки) – взуття, плетене з кори дерев: верби, липи, в'яза тощо. В Україні найкраще збереглася традиція носити таке взуття на Поліссі. Одягали їх на полотняні або вовняні онучі, які намотували майже до колін. Личаки зношувались вкрай швидко – за чотири дні літом, і до тижня зимою. За рік одна людина змінювала близько 50 пар.

читать дальше

@темы: Украина, Наше, #спадок, центр української культури

23:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдана Матіяш

навіть коли не знаю де ти і як ти є мені хочеться
з тобою говорити переступаючи з лапи на лапу
весело вимахуючи хвостом розповісти тобі чого не вмію
розповідати більше нікому в світі

хочу розповісти тобі яка красива буває в річках вода
і які чудернацькі ходять в лісах звірі яка досконала і добра
западає тиша після заходу сонця і як на озері
міцно померз лід хочу розповісти який увесь світ
красивий і як багато за все що в ньому є хочеться дякувати
за все що приходить і відходить
за все що тішить і ранить

а потім коли розповім тобі все що знаю
можна буде просто піти відчувши що дорога добра
що добрий пісок під ногами що добре сонце і що добра
ця найгарніша у світі самотність коли нікого навіть тебе
немає і коли кожен навіть ти дуже близько

@темы: центр української культури, вірш дня

00:08 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Один із улюблених віршів у Антонича=)



Богдан-Ігор Антонич

НАЗАВЖДИ

Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка,
І тінь замазує панни, мов образи затерті.
У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись
Об край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод,
Дивитись, як сумна зоря останнім поцілунком
Прощається з сестрою, що у зореколі їй
Не сяяти
Вже більш.
Так ніч
блакитним снігом миє в місті маки меланхолії.
Накривши плечі згорблені кожухом неба синім,
колишеться шофер у сонній лімузині.
Крива ліхтарня — квітка зламана і попіл снігу,
і світло — лій зелений з дзбанка ночі в сутінь литий,
круті і темні сходи, плащ дірявий, крапля сміху
заблукана і місяць — білий птах натхнення злого,
й шовкова куля горлорізів мрійних в тінях скритих,
що, може, мов струни, колись торкнеться серця твого.
Торкнеться й поцілує гордо й ніжно, і навіки
закриє очі сплющені, немов сестра остання.
Мужчини в сивих пальтах із кишень виймають зорі
і платять їх паннам за п’ять хвилин кохання.

Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
колишеться шофер у сонній лімузині.

13 грудня 1935

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Зараз спробую
переповісти це своїми словами.
Так, щоби не говорити про нього,
так, щоби не говорити про неї.
Так, щоби говорити про головне.

Головне полягає в тому, що ніхто не може
встояти перед спокусою бути безнадійно закоханим,
безнадійно і нещасливо,
ніхто не може відмовити собі в задоволенні
бути відлученим від любові,
ніби від церкви, в якій нас усіх свого часу
похрестили.

І щоби далі
не говорити про нього,
не говорити про неї,
я буду говорити про те, що
вважається неважливим,
таким, від чого можна відмовитись.

Ми можемо відмовитись
від уміння плакати,
коли нас переповнює радість,
можемо відмовитись
від бажання жити, коли нас переповнює смерть,
ми можемо від цього відмовитись,

але,
доки ми не відмовились,
доти

чоловіки закохуються так,
як кити вистрибують на берег –
без жодного шансу на повернення.

І жінки далі працюють
на тютюнових фабриках,
і сукні їхні не відпираються
від тютюну.

І своїми словами про це
можна сказати, очевидно, так:

хай працюють фабрики,
хай кришиться тютюн,
хай забивається до кишень і складок одягу,
я знаю, що ніхто ні від чого не відмовиться,
я знаю, що ніхто не відмовиться від головного –
викинутись на берег,
викинутись на берег,
викинутись і не шкодувати.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:54 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

І осінь у цих краях не має ні меж ні слів
цигарки прогорклий смак і пічки старий заслін
скрипить під рукою вже бо слід протопити дім
під ганок листя летить і тягне в повітрі дим
невидимий ще на тлі тих самих сірих небес...
і це відчуття самоти і вічний цей префікс без
без кави без завйвих слів без нових книжок авжеж
без снів безтурботних днів без тебе уже але ж
з тобою ще поряд і ця ніяковість в очах
обійми що затісні і усмішки що мовчать

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:51 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Все гаразд, послухай, все насправді гаразд.
По зимі міста – ніби бідні двори працьовитих ґазд,
Де коліна голі і зелень, а решта все не як слід,
Але груша цвіте, а за нею сливка і глід,
І на тому триває рід.
Все триває – встають тумани, ідуть дощі і стоять доми.
Ну хіба що ті, хто не перебрів цієї зими,
Зачіпаються пір’ям крил за електричні дроти,
І в останніх посмішках кривлять тоскно німі роти –
Ніби кажуть, забудь, пусти.
Все тримає – тремтять міські золоті світла уночі,
І люди одне одному залишають свої ключі,
І разом пригадують або це, або те, і сміються через пусте.
І різні музики випливають на вулиці із осель.
І навіть якщо душа твоя – найпустельніша із пустель,
То і з неї щось проросте.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:04 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

померти у серпні
пройти крізь серпанок
без допусків свідчень і схем
покинути вісім веселих коханок
і пару прикольних тем
лишити прочинені вікна-двері
і вилетіти в трубу
ні праху ні пір'я –
лиш пензлі і пера
і трав перетертих дух
терпкий виноград ще від липня прив'ялий
цукати цикута мускат
анамнез вогнів провінційних вокзалів
й енцикліки вірних цикад
піднятися димом
над домом незримо
триматися хмар і птахів
летіти крізь зливи
вписатися криво
курсивом в небесний архів
і – зникнути зовсім
безслідно безславно
без заповітів і тез
ну жив собі й жив
віддавна донедавна
а потім узяв і – щез
пропасти у серпні
ворожкам на подив
і тінню упасти ниць
у спадок зоставивши тільки подих
в узгір'ях твоїх ключиць

@темы: Центр української культури, вірш дня

23:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Блукати
не відчуваючи втоми
тікати від гостей міста й країни
засинати на холоднім піску спираючись спиною на шезлонг поки сонечка покидають схованки і йдуть грітися натовпом на руки і куртку
і коли море холодне обпалює ноги і збиває дихання доходить до ребер забувати минуле...
замовкати у тиші і знову рушати у стомлене місто крізь дивні квартали
крізь вулиці людні
й безлюдні двори
де коти і каштани
вже майже запалюють свічку наступного року
і кроки лиш кроки і кроки
і сон на піску попри хвилі

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

це – весна, вона прекрасна! а іще вона минає.
я іду тобі назустріч – над Південною Рікою.
цих дерев, цього каміння я торкатимусь рукою,
а дерева і каміння будуть лащитись навзаєм.
доки я іще при тямі і нічого не накоїв,
треба їхати до тебе – там ніхто про нас не знає.

тож візьми мене з на тиждень із цієї порожнечі,
аж кудись туди – за обрій – в передмістя – за собою,
де в сусідньому будинку плачуть скрипка із гобоєм,
де розмірено вростаєш у прості буденні речі –
в невагому тишу, в побут, у годинник з мідним боєм,
і у вірші, а не в прозу – кожен вечір, кожен вечір.

щоб від вечора до рання пізнавати ніч як сутінь,
не ворожу і не хижу, а байдужу – це як данність.
і вона у нас не перша, і не ми у ній останні,
голі й босі перед нею – чи роздягнені й роззуті,
що взаємно. і між нами – ні добра вже, ані зла, ні
навіть пам'яті про річку, що текла для нас по суті.

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

б'ю крилами хмари аж пір'я летить
а мало б звучати літо
здається ще хвиля здається ще мить
і можна буде злетіти

вже скинув баласти вагу й номери
мобільних вампірів і п'явок
та все не пускає до вищої гри
деталей дрібних диявол

розсипалась сіль і сірники
поплутались дати і теми
все робиться з точністю до навпаки
і всюди помилки системні

о ти, що співаєш мені з вишини!
кинь блюз і мінор і щем!
і небо в дієзах для нас відчини
скрипковим своїм ключем

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:58 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ліна Костенко

Простору
простору
простору
і щоб ніяких травм
і чогось такого простого
як проростання трав
і чогось такого дивного
як музика
без блазенств
І слова
хоча б єдиного
що має безсмертний сенс

@темы: Центр української культури, вірш дня

00:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

а ти мені снишся безбожно
в продовженнях наших історій
у дзеркало шафи старої
заходжу неначе у храм
а там — коридор порожній
у лабіринтах апорій
і оживають апорії
під видом дитячих травм

а ти мені снишся безбожно
і бог – наче третій зайвий
стилістика монохрому
виказує сон уві сні
йдемó ми по-свóєму кожен
і кожен із нас – крайній
живéмо одне в однóму
мов титри в німому кіні

а ти мені снишся і снишся
а я тобі пишу і пишу
реальностей вже забагато
хоч все ірреально так

та ми генеруємо тишу
і ми розчиняємось в тиші
і кожен для кожного – свято
і кожен для кожного – знак

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:23 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

В неї червона ниточка на зап’ясті,
блиск для губ на смак як сухе вино
і стільки дрібниць в кишенях, і всі на щастя.
Якщо вночі вікно залишити навстіж –
вересень прийде і всядеться в це вікно.
Якщо вночі залипати надовго з другом,
якщо писати пальцем ім’я на склі
і витирати, спадає якась напруга.
Ранок виходить добрий, і дуже круглий
відбиток чашки лишається на столі.
Якщо скінчились сливи – почнуться груші,
інший сезон нові принесе дива.
Якщо вікно залишити – вітер ворушить
мокре волосся, і небо кольору мушель,
і ніби приплив в дворі шелестить трава.

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

хто я є? я ж нічого свого не маю!
навіть "я" невідомо кому належить
у магнітних полях поміж лівим і правим краєм
б'ється пульс позначаючи власні межі

тільки меж нема як немає "права" чи "ліва"
як нема осі що за неї можна вхопитись
я – лиш пам'ять про те як нестерпно колись боліло
я – лиш спогад про те як вдавалось колись любити

бо любов і біль – це і є полюси напруги
а між ними – ніщо і нізащо його не пізнати
ні за які скарби я не з'явлюся тут удруге
"я" – це тільки ім'я
ну і дві випадкові дати

@темы: вірш дня, Центр української культури, улюблене

00:02 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Тут заговорено на любов. Тут самі собою
Сіються шавлії просто в грунт. І шорсткі і сині
Ночі, як шавлії, шелестять під вітрами осені.
Тут у ріках вода стає на зиму такою незбагненною, голубою,
І дерева шепчуть над ріками – голоси у них голубині,
Із шипшиновими відлуннями, оксамитовими і млосними.

Тут накривається степ небом темним, як океаном
Накриваються піски золоті, безцінні;
І земля, ніби кров, густа і брунатна, тепла на дотик.
Тут навіть зниклі безвісті стають насправді туманом,
Осідають цілющим маревом на вигини і щілини
Поранених полів, виснажених, завмерлих в дрімоті.

Тут заговорено на життя, і життя на подив
Сміхом дитячим кублиться в оселях, як лиси у норах,
Цвітом вишневим невчасним криє сади, де снаряди вивернули коріння,
Сизими хмарками у повітрі холодному людський означує подих.
Тут заговорено на любов, на любов – почуй, не на вогонь і порох,
Тут заговорено же – смерте, не руш, не дай спинити це говоріння.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:54 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Виверни рукава осель.
Весна така неминуча й близька.
Я пам'ятаю тебе, ніби карту східних земель,
З яких мене вибили ворожі війська.

І тепер єдине, чого хочу - вернутись сюди,
Знову зайняти міста, з яких відступив,
Вирізати всіх, хто тішився з моєї поразки й біди,
Вбити по кордону межові стовпи.

Щоби знову бачити те, чого не бачить ніхто,
І те, чого не освітять жодні зірки:
Горло твоє - беззахисне, мов пташине гніздо,
Підсвічене світлом із коридора, ніби вишневі гілки,

Голос твій - схожий на теплий щільник,
В якому щоденно добирається мед,
Хочу відтворювати ім'я твоє, мов діалект, що зник,
Реставруючи за переказами кожну з його прикмет,

Зламати все іще раз, спробувати ще,
Вивернути, мов рукав, прихований ляк.
В цих кордонах усе буде лише
Так, як має бути, чи не буде ніяк.

Життя буде, ніби письмо, просте.
З мокрого каменю проросте трава.
Її ще немає, хоча вона вже росте.
Така, як і щороку. Лише нова.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:07 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Колись був сніг а зараз навпаки
спецтехніка крадеться край ріки
і зранку руки в боки фізруки
тримають світ напружуючи плечі
поштар іде з листівкою надвечір
віщує для убогого різдво
напівзамерзлий світ його їство
звиває телефонів пуповина
на люках тане сніг і хуртовини
не було вже давно у цім краю
ростуть будинки ледь упізнаю
цей горизонт коли здіймаю очі
куниця в хату дивиться щоночі
та бачить в чорнім склі лише себе
і небо чорне зранку голубе
і сон не йде та я його й не хочу

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:58 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

за що не візьмешся – вузлів плутанина
заплетені сіті пропущені петлі
між схрещених нитей прошито людину
недбалою стьожкою гладдю чи хрестиком
і стежки як стяжки затягнуті туго
у мережу що межує з мереживом..

мій боже! мій боже! – кричиш йому в вухо
та будь же уважний чи хоч обережний!
та глухо у бога і хтось безперервно
пряде і гаптує пусту мішковину
а берег далекий манить оберегами
і кожна дорога – тонка павутина

опучками пальців без голки без ножиць
зубами чи нігтями – хто вже як може
невидиму нитку на інші несхожу
виплутує кожен.. ну мало не кожен

кохана
дитинко
ми й в сутінках світу
де поспіхом навхрест прострочено мить
знайдемо свою павутинку зі світла
вона не порветься –
вона задзвенить

@темы: вірш дня, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная