Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: центр української культури (список заголовков)
01:09 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

є такий світ
де ім'я твоє – синонім пекла і раю
є такий дах
під яким ми – вдома
є така ніч що горить і не вигорає
а до неї – день
що говорить чужими мовами
там і шкіра твоя – папір цигарковий
там і тіло моє – листя прив'ялене
і на перший погляд усе – випадковість
та на другий погляд – мости вже спалено
а на третій погляд усе щезає
і залишається тільки світло голе
і воно собі щось там про нас знає
і воно якось там за нас молиться
за світ у якому майже нічого немає
де лиш ім'я твоє і моя воля
де синоніми пекла і раю
йдуть по колу
розходяться колами

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:35 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

а пам'ятаєш золото груш?
а пам'ятаєш сонця глюкозу?
літо спіймало декілька душ
осінь звела їх в прохаськову прозу
тьмяні світанки срібло дзеркал
світла скорбота темні тривоги
повінь нас винесла на перевал
за перевалом – інші дороги
вибір – химера вибір – пусте
лиш декларація усна
збудеться все що повинно..

..і те
що не сказав заратустра

@темы: вірш дня, Центр української культури

16:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
для тих хто вижив у цьому огромі
для тих хто врешті вийшов з оточення
для тих хто не здався режимові і коменданту гуртожитка
велика втіха

крутити заклеєні скотчем старі транзистори
вимикати радіо на програмах соціального захисту
сидіти з ангелами де-небудь на пляжі
і тихо про щось говорити
після розкурки


(c) Cергій Жадан, з поеми "Іслам"

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня, Цитаты

00:31 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/520084.html

Ванна вино закрити вікно
почуття вини притулить до стіни
як відьма у хаті лишає мітлу
і підзабувши що ми в тилу
очі заплющуй і спи удень
Слухай як за вікном гуде
всесвіт легкий і всесвіт важкий
слухай тремор його ватажків
в остраху смерті і від образ
слухай фрази і вартість фраз
Більше ніколи не пам'ятай
та пригадай що ти зовсім не та
і пригадай що мета проста
сон викликай і рахуй до ста
очі заплющ і закрий вуста
слова нікому не говори
сніг на місто піде згори
все відпусти нівелюй прости
сон оминатиме блок-пости
фронт у снігу і брудні віки
непритомних чоловіків
холод в наметах нечутний спів
всіх кого іще не зустрів
вітер в підірваних фермах моста
просто рахуй до ста

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:07 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

помолися за мене своєму богу
помолися за мене кому-небудь –
обриваються прірвою всі дороги
і на пил розпадається власна суть
помолися за мене куди захочеш
хоч в діру у стіні хоч в небесний просвіт
вже несила терпіти стилістику ночі
вже несила дивитись на чорний цей світ
помолися за мене окрайцем думки
чи ударами серця – без сліз і слів
за лаштунками світу є інші лаштунки
а за ними – вітрила нових кораблів
помолися бодай же за тих хто в морі
в морі горя розпуки війни біди
помолись за вертеп цей убогий хворий
і не йди вже від мене
нікуди не йди
із твоїх молитов я складу колискову –
хай спочине цей світ
хай хоч трохи поспить
хай почнеться все знов з обережного слова
і за мить до кінця
хай зупиниться мить

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
22:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Андрухович

На Різдво в Україні діються речі
Потаємні й вічні. Скажімо, місяць
Виявляється зайвим, тому Святвечір
Переходить не в ніч, над якою висять

Херувими сонні, а в ніч — як море,
По якій навряд чи спроможні трії
Мандрівні царі, подолавши гори,
Своєчасно встигнути до Марії.

Це, однак, не значить, що все даремно,
Всі прогнози, прикмети цілком опуклі.
Попри те, що зимно і те, що темно,
Неминучим є чудо, скажімо, в Дуклі,

Чи де-небудь. Це, як і з'ява комети,
Як сама зоря, що провадила, пасла
Пастушків, ягнят, як і всі предмети, —
Все збувається: Йосиф, яскиня, ясла,

Коляда збувається, сіно, свічка.
А проте — лишень у вертепній скрині,
до якої доступ і вхід крізь вічка,
Бо насправді нема яскині, нині

Я, здається, готовий прийти з дарами,
Хоч діряво в кишенях, а в небі сіро.
Тут мене ловили вітрини, брами.
Треба їхати. Може, сконає Ірод.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

17:23 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Костюми заміжніх жінок Західного Полісся. Проект "Щирі"


@темы: Центр української культури, Украина

15:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Тарас Компаніченко та "Хорея Козацька" - українська традиційна та шляхетська музика 15-18 століття.

Текст:
читать дальше









Слова - Григорій Савич Сковорода.
Всякому голову мучит свой дур.
А мні одна только в світі дума,
Как би умерти мні не без ума.



@темы: Музыка, улюблене, Центр української культури

00:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/519491.html

Коли забуваєш навіть обличчя
Минуле триває у формі звичок,
У поворотах до закапелків,
Де під дощами мокне веселка.

Влітку і ввечері десь у липні
Липовий цвіт до підошов липне,
Руки рушають шукать цигарки
В декількох кроках від школи і парку.

Стежки змінити все ж таки важко,
І на відміну від міста і ліжка
– кава без цукру, зайва є ложка,
Ось поворот, перехід через арку.

Кішка руда, на розі волошки,
Черга за хлібом, вулична сварка
Тихо ідеш як зі школи, від дошки
В запах трави і мотокосарки.

Тиха розмова поміж дерева,
Кроки повільні потроху стихають.
Чуєш, людино далека і кревна,
Вдома кипить кавоварка.

Виллєш усю і на двір кавувати,
Терти горнятко гірке наче присмак,
Тих, кого як пригадаєш обличчя,
Щось тобі тисне.

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

І що це була за осінь, з утечами та кредитами:
Зупинки у різних норах і переїзди потому,
Дзвінки з чужих телефонів, що були настільки убитими,
Аж помирали в руках від виснаження та перевтоми.

Але вона мовчала й дивилася, ніби дійсно втішалася
Усім випадковим будинкам з дахами холодними.
І навіть коли можна було піти – вона лишалася,
І навіть коли можна було залишитись – вона виходила.

А на ніч вона читала мені церковні збірники,
Оскільки ми й не мали тоді особливого вибору:
Про всі ці дива святого Антонія, які мені видавались спірними,
Там, де він виходить на берег і проповідує перед рибою,

Розповідає рибам про те, що всіх нас об´єднує:
Про чорний папір повітря, на якому вже все написано,
Про страх, який ми долаємо, про сни, що стають об´ємними,
Наповнюючись нашим диханням,
Нашим голосом
І нашими рисами.

Розповідає про вітер під шкірою, який робить нас витривалими,
Про жіноче довге волосся, до якого прив´язуєшся,
Про глибокі проточні водойми, в яких не варто рибалити,
Аби не виловити птахів із рваними м´язами.

Стоїть і говорить рибам, не маючи ні втоми, ні голоду,
про ненадійність тонких плавників, якими вони тут рухають.
І риби слухають його, вистромивши з води свої голови.
Задихаються, але слухають.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:50 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Фаустове свято. Ніч


@темы: Центр української культури, улюблене, Музыка

02:54 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Андрусяк

з повітря зійшли і в повітря зайшли
між пальців дощу їм коротка пора є
відколи на лаві слова постелив
– поезія відпочиває

відколи придумав самі відчуття
з яких не постане не перехрестившись
на маковім денці колишніх звитяг
тоненький матрацик словесної тирси

їй на́твердо спати не вперше мабуть
у теплім шинку́ чи в холоднім сараї
хай воші кусають чи миші шкребуть
– поезія відпочиває

що при́йде ніким не призначений час –
повірити годі бо часу немає
на наших дідах на батьках і на нас
– поезія відпочиває

на замковій вежі годинник не б’є
і дядько пушкар не ладує гармату
за слово яке вже давно не моє
не зводить ніхто ані спалює хату

у жменю холодне повітря беру
повільно стискаю – пручатись не варто
поезія спить… усміхається ватра
– продовжує гру

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

23:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Андрусяк

так вітражі кохаються — колись
вуста закрию виторгую очі
і теплий погляд снігу на обочі
як мізансцена викотиться вниз

так з пастки п’ють вуаль або вино
чорніючи над лісом безпорадним
і дерево неначе доміно
заплутається в сітях аріядни

так виживаю мила — озарінь
весела маска кришиться додолу
і запах що вміщається в стодолу
тоненький і обскубаний як тінь

мовчу тебе люблю тебе терплю
тебе в собі як білу рибу в плавнях
а дні стікають знуджено і плавно
вистежуючи кроплену смолу

чи дочекаюсь — день на вітражах
розмазаний розгублений розбитий
любити сад любити світ любити
а тільки сонця стомленого жаль

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:23 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/513524.html

Знаєш
то все ж таки певний фен-шуй
варити у ввечері липневий борщ
бо до завтра відчув вже замало часу
чекати дітей із прогулянки
й тишком
відкоркувати пляшку
від друга з далеких мандрівок

то щастя яке не купити за гроші
останній день липня завершити в справі
що сумнів не викличе
коли розумієш що якби і мав останню годину
робив би те саме
варив дітям борщ чекав їх додому
розгойдував пляшку й писав оці літери
на вигляд неважко
тож я сподіваюсь
у тебе тепер є небо і зорі
велика вода доки вистачить зору
і сосни що ввечері линуть до неба
і може звичайно нам більшого треба
та чогось забракло
в житті забагато вокзалів
замало людей до яких
виїжджаєш опівночі тишком
та я сподіваюсь ти матимеш книжку
від мене
про тебе
про все це
про серце
і небо
хоч щось та на згадку

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Літо лишило тобі високу пшеницю.
Літо минало, доки ти жила, ніби летіла.
Я знаю, для чого вони зберігали його плащаницю –
Щоби завжди мати при собі обриси його тіла.

Я б теж, якби міг, зберігав твої простирадла,
Рушники, якими ти обгортала своє волосся,
Чужі сорочки, які ти довго перебирала,
І в яких дотепер твоє тепло збереглося.

Зберігав би книжки, яких ти колись торкалась,
Перебирав би перечитану цю бібліотеку,
Бачив би між окремими літерами і сторінками
Твою зосередженість – одиноку і теплу.

Я розумію, що потім, колись, буде щось інше.
Ночі стануть порожніми, ранки тихими.
Але це повітря ніколи не буде таким, як раніше,
Якщо ти до нього входила, якщо ти ним дихала.

І якщо потім, колись, когось охоплять сумніви,
І хтось западе в зневіру, втомиться чи відступиться,
Я вивішу цю тканину, темну, як сутінки –
Хай собі дивляться, хай дивуються.

Від того, чого нам усім бракує, немає ліків,
Немає кордонів, немає іншого виходу.
Але подивіться на відбитки її гострих ліктів –
Все було насправді, я нічого не вигадав.

Можете відчувати тепер, як німіє шкіра,
Можете відступатись, можете падати.
Тому, хто боїться – потрібна віра.
Тому, хто любить – достатньо пам’яті.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

осінь розлила туш і білило
і підмішала в шал
пасма туману
ожеледь дим і мряку
осінь постала
із амальгами вищерблених дзеркал
осінь сховалась у розділових знаках

попіл і сніг вибілять всіх
вкриють усе палімпсестом
як я не біг так і не зміг
рух обернути в лет
осінь тепер починається із
внутрішнього протесту
осінь – це просто такий поріг
або такий силует..

щораз більше відтінків сірого
шораз менше кольорів у спектрі
і немає такої віри
щоб якось рятувала від смерті
і немає такої смерті
щоби просто: раз – і нема..
йде повільно
прозора
і вперта
зима

мертвий сезон осінній
зовсім глухий як вата
час – збирати каміння
час – його називати

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

01:14 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/501067.html

це дуже особисте дуже зайве
у марево барвисте сонце зайде
і сніг піде напевне до світанку
а зранку до юрби стрибнеш із ганку
і вечір наближаючи щомиті
підводиш до небесної блакиті
змарнілі очі і питаєш в нього
але проснешся і нема нічого
тихенько зранку сам їси сніданок
з собою наодинці на те й ранок
обід розділиш з другом а вечерю
для ворога залишиш але він
скоріш за все у котрий раз не прийде
і ти собі знов спатимеш один

@темы: Центр української культури, вірш дня

00:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Перші дні листопада.
Вона спить у порожній кімнаті, в чужому ліжку.
А він думає: чуже місто, чужа кімната —
Як я її тут залишу?

Третя по обіді.
Суха осінь.
Посиджу, доки вона спить, заговорюючи постійно.
Світло таке легке.
Вона четвертий день у дорозі.
Хай їй хоча би тут буде спокійно.

Якщо буде потрібно —
Поправлятиму ковдру.
Якщо буде холодно —
Причинятиму вікна.
Спробую перехитрити її застуду невиліковну.
Я сам усе це вигадав,
Вона ні в чому не винна.

Як я її залишу?
Незабаром почнеться вечір.
Швидко стемніє, повітря остигне.
Краще вже охоронятиму її речі.
Краще вже грітиму її стигми.

Раптом, коли я піду, ріки затоплять кімнату,
Раптом птахи почнуть битися в стіни,
Раптом дерева обступлять її й поведуть на страту,
Раптом сусіди почнуть рвати тіло її на частини,

Раптом, щойно я вийду, вона забуде про мене,
Раптом забуде все, що говорила до цього,
Раптом серце її, золоте й шалене,
Буде битись тепер для когось чужого.

Хай спить. Хай розбереться зі снами.
Хай її нинішні сни перетечуть у колишні.
Навіть якщо в своєму сні вона мене не впізнає.
Навіть якщо їй буде снитись хтось інший.

І ось він сидить, відраховуючи хвилини.
Сидить, нервує без потреби.
А вона не прокидається лише з тієї причини,
Що боїться, прокинувшись, не побачити його коло себе.

Осінь над ними з льоду й сталі.
Холодні ріки, незнайомі люди.
Найбільше вони бояться, що все це триватиме далі.
Найбільше вони бояться, що більше нічого не буде.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:35 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Погода, погода, повільно сідає на руки,
Мов навчений птах, облітаючи пастку міґрацій.
Суботня утома і гострі липневі сполуки
Все більше помітні
В примхливому диханні станцій.

Ще поночі тягнеться в небі оголений протяг.
Вгортаються в тишу дерева – коричневі, темні.
Твої сновидіння, зібравши розкиданий одяг,
Ідуть повз ремонтні склади
І забуті майстерні.

Іще вартовий стереже павутину за вітром,
Ламаються відстані – що я у цьому порушу?
І тихий Господь вимикає, виходячи, світло,
І точеним шприцом
Із тебе витягує душу.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная