• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: центр української культури (список заголовков)
23:35 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець - Віктор Морозов. Палять листя.


@темы: Музыка, улюблене, Центр української культури

00:02 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

достигло літо. серпень. всі живі.
пекуче сонце біле і високе.
і кожен день – як яблуко в траві,
в якому хмелю – стільки ж, як і соку.

мені без тебе солодко. зима
в небесних жорнах сніг не скоро змеле.
і все, що я ще матиму чи мав,
мене п'янить оцим серпневим хмелем.

він молодий і не перебродив.
мені без тебе легко. навіть дуже.
в цих небесах ні вітру, ні води,
ні корабля, що ще шукає сушу.

він сів на міль на вінницькій косі.
всі перейшли на берег мілиною
й тепер мовчать. хоч вижили усі.
ніхто не вірить в тебе поза мною.

стягають рештки, крутять цигарки,
ладнають одяг, палять, мружать очі.
один годує голуба з руки,
а ще один його впіймати хоче.

пекуче сонце стигне по кривій.
ніхто нікому – й віршика не винен.
достигло літо. серпень. всі живі.
усі мовчать і п'ють серпневі вина.

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:11 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Уляна Галич

Такі речі

Такі речі відбуваються поступово, повільно,
Як ростуть у саду прищеплені тобою ренети.
Як молитва, котра потроху стає спільною
З обох боків планети.

Як ліниве літо, що плентається околяса,
Не готове до нової зустрічі, бо не хоче розлуки.
Як сільські дітлахи, що чекають на Медового Спаса,
відмиваючи від шовковиць руки.

Чи як ці магічні надвечірні години,
Коли ніч витрушується на землю крізь діряве сито.
І найголовніше завдання кожнісінької людини -
Жити.

Такі речі зазвичай починаються мимохіть.
Якось ніби заввиграшки, ніби все, що ти знав і бачив -
Найжаданіші марева і найжахливіші зі страхіть, -
Уже нічого не значать.

І почавшись одного разу, ці речі не закінчуються просто так.
Не просочуються між пальцями живою водою.
Якщо Господь існує, то він - великий дивак,
Єднаючи цими речами нас із тобою.

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:50 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Ще один рік свої тримаються за своїх.
Нічні вогні схожі на пташині хвости.
Що робить смерть? Роз’єднує всіх,
Ламає мову, мов залізничні мости.

І коли мова, ніби хребет, розбита вщерть,
Нею все одно пишуть, щойно минає шок.
Поети, вони як лисиці – першими чують смерть,
Першими брешуть на місяць, який ще не зійшов.

Пишуть знаками, серед яких ми живемо.
Але знаки змінюються, як і кожен із нас.
Змінюється все.
Змінюється почерк.
Змінюється письмо –
В ньому все більше присутній минулий час.

В минулому часі згадуються імена,
в минулому часі більшість дієслів,
в минулому часі пишуться території, а ось війна
пишеться в теперішньому
і з маленької в кожному з листів.

В теперішньому говориться до нічних гостей.
Темрява додає ваги словам.
І чоловіки так називають своїх дітей,
ніби дають імена рікам і островам.

Коли кожна літера в слові ніжність – важлива й нова.
Коли врожаєм відходить письмо старе.
Вчись говорити так, ніби твої слова –
останнє, що почує той, хто завтра помре.

Літні ріки обступає трава.
Теплу твань торкає важке весло.
Птахи вгорі, ніби дієслова,
Складаються в дієслівні рими всім на зло.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:00 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

new.vk.com/tatchyn

зрештою, – серпень. рано ще
кликати осінь в дім.
рано для пізніх крайнощів,
пізно – для ранніх.
втім,
осінь – уже у вересні.
звідси вона така, –
наче туман при березі,
наче конверт в руках, –
ще без листа, без імені, –
білий, нічий, пустий.

пізню любов – прости мені.
і нелюбов – прости.

рано іще сідати нам
за письмена оці.
серпень – тире між датами
в передчуттях мерців.
ранніх світанків золото
і вечорів бурштин
він відбирає змолоду
тільки в таких, як ти.
а небеса заквітчані –
тільки в таких, як я.

порівну щастя й відчаю, –
ти не моя й моя.

хмари лежать покосами
у голубих полях.
можна ходити босими, –
ще не чужа земля.
зрештою, – ще не вересень,
сонце іще пече.
ще не пора для хересу.
серпень між нами ще.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

23:59 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Мені 42. Я не знаю нічого про існування.
Наді мною щоранку займаються небесні сфери.
В жінках є щось від кораблебудування –
в твердості їхніх ключиць проступають галери.

Коли вони ідуть – назавжди, навіки,
на межі радості і тривоги,
вітрила їхніх легень розгортаються на вітрі,
наповнюючись солоним духом дороги.

Так, ніби це припливи формують їхній подих,
так, ніби їх утримують тут швартові троси.
Я чую щоразу, зустрічаючи їх на сходах,
як у їхніх рухах дзвенять корабельні сосни.

Море довкола них ніколи не знає міри.
Мова, якою вони говорять вві сні – давніша санскриту.
Про жінок я знаю лише те, що хребці в них з-під шкіри
проступають, мов материки з-під води
на початках світу.

Сузір’я в чорному небі, як шиті рани.
Вона озивається вночі на кожен шерех.
Захлинаються побережжя, дихають океани
пам’яті тих, хто помер на цих галерах.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:41 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

майже немає такого у людях що не побачити чи не відчути
сердце що раптом забилося в грудях вени як містом чужі маршрути
лихо в очах щастя там само листя в волоссі до осені ближче
схильність до бійки близькість до сану певне тяжіння схилитися нижче
і говорити просто у вухо щось надбентежне щось надважливе
бачу що хочеш бачу що духу тобі не стане й добре можливо

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:56 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

ніжність повільна лінива нахабна
лізе під шкіру кличе у трави
то віртуозна а то незграбна
берег є лівий
берег є правий
нас береже перестиглий серпень
нас береже недозрілий травень
падає хустка
котиться перстень
і намистини біжать по краю
ніжність манірна смішна навмисна
то сміхотлива а то печальна
як соло гітарне вгорі зависне
як мед до чаю на дні розтане
ніжність – алергік
вона дитинна
рветься на волю і капризує
завжди під кайфом завше на нервах
завше в перервах
здебільшого всує
ніжність без відліку ніжність без даху
така мала – і така бездомна!
але без пустки тривоги і страху
і безнадії
і без утоми

берегом лівим і берегом правим
руслом ріки
сірим асфальтом
пристрасть тече вулканічною лавою
сіючи паніку й хаос вокзальний
всіх спопелить – дальніх і ближніх
все рознесе – рано чи пізно
виживуть тільки ніжні й ліниві
виживуть тільки ліниві і ніжні

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:08 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Довго стоять на залізничній платформі.
Не знають – розбігатись їм чи стояти далі,
Не знають, про що говорити,
Що робити з руками.
Небо – чорне і нерухоме.
Не лишається нічого від подихів і слів.
Не лишається нічого від дотику до теплої тканини.
Серце перекачує малинову кров,
Ніби річище, проганяє крізь себе всю воду світу.
І доки все це не зникло,
І доки не зникло чорне небо,
І доки є можливість бодай чимось поділитись –
Лишається цілуватись на цій платформі,
Разом із десятками таких само вигнанців,
Разом із десятками тих, хто хоче
Бодай чимось поділитися,
Бодай щось по собі лишити.

Країно з поганими новинами,
Ніби з хворими легенями –
Вилікуєшся лише сама,
Одужаєш лише самотужки.
Цілуйся з тими, хто ні в що не вірить,
Цілуйся з тими, хто втратив мужність.
Даруй їм рештки солодкого кисню.
Даруй повітря
Тим,
Хто задихається.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:15 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Маріанна Кіяновська

Липень зрубано, лишився голий пень,
Без кори, без шелесту, без тіні,
Без очей, без вух і без легень -
Суєта суєт у зніщотінні.
Голе місце - в часі на землі,
Гола порожнеча - гостролиста.
Але ген далеко, десь в імлі -
Липа, вся в цвіту, жива і чиста.

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:22 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Зношений світ наш
прорветься стара мішковина
ми посипемось з нього
як цибуля достигла у жовтень
перед першим морозом ...
Він погляне на нас
якось надто серйозно
і морозом укриється спина
сім одеж наших жовтих
наче поглядом зніме
цей піде на яєшню
цей потрапить у лечо
цей закотиться в глечик
і пролежить там зиму
ці а як бути з цими
що свій потяг сердечний
не послабили досі
що у вир безкінечний
не промовили
досить

@темы: Центр української культури, вірш дня

23:38 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Люби, люби своє ремесло,
Коли життя відгороджується ровами,
І навіть про те, чого не було
Слід говорити простими словами.

Коли небо складається з холодних медуз,
І птахи голосять, як панотці до парафії.
Що таке поезія? Поезія це Ісус,
Якого розпинають на хресті орфографії.

Коли серце тебе підіймає щодня
Сурмою колоніальної армії.
Що таке любов? Любов це щеня,
Чий господар загинув в автомобільній аварії.

Воно тримається вірності, яка була,
І хоче вирватися на свободу,
І в клапанах твого серця потоки тепла
Постійно змішуються з потоками холоду.

Світ солодкий, мов різдвяна кутя,
І зірки в кишені, як липкі цукати.
Смерть вигадав той, хто не любить життя –
Йому просто потрібно було все зіпсувати.

Люби своє ремесло, люби.
Святі приставучі, як вуличні музиканти.
Те, що виросте з твоєї журби
Теж можна розспівувати в церквах, мов канти.

Нічна невидима течія.
Небо заповнює собою історію.
Я повторюю подумки твоє ім’я.
Ніхто не чує. Тому і повторюю.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

вересень вересень місяць для єресі
лагідне сонце гіркаві меди
вже аж до березня будем на березі
цілого моря чужої води
течії літні зникають на півночі
рівно півночі на сон і любов
десь півжиття вже минуло за грінвічем
те що лишилося буде недо...
буде недовго іскрити в розетках
але згорить все до тла до основ
лишиться лиш обгоріла чернетка:
«рівно півночі на сон і любов»

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:45 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Осока

із бузини тебе украв із бузини
моя смаглява золота сопілко
я коней гнав я коней зупинив
на ній не ворухнулась жодна гілка
коли я взяв і пахощі твої
як музику налив собі у вічі
гарячих слів незмислимі рої
літали німо над твоїм обличчям

а я ішов не бачив куряви
під бузиною залишались коні
і погляд сонця наче неживий
мені котився на солоні скроні
ми так були і музика була
та музика ще й досі не погасла
щоночі білі китиці тепла
до сонних коней сиплються у ясла

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:57 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Не буде смутку та вини,
тривога буде невідома,
лише птахів висока втома,
така помітна восени.

Їм ще вбиватись між зірки,
злітаючи за голосами
над вересневими лісами,
над чорним грифелем ріки.

Вони ще падатимуть в сніг,
у ніч глибоку та безкраю –
птахи Босфору та Дунаю,
птахи циклонів і відлиг.

Уже згубивши береги,
уже торкнувшись серцевини
гіркої, світлої країни,
солодкої її ваги.

Коли замерзлий чорнотроп,
як шрам на битім передпліччі.
Земля, що дивиться у вічі,
ріка з обпаленим нутром,

країна тихої зими,
країна русел і перонів
(їм ще торкатися кордонів
своїми теплими крильми),

нечутна о такій порі,
з деревами та берегами –
її пізнаєш за птахами,
за впертим рухом угорі,
за гострим світлом звідтіля.

Лишаються, як перевага,
такі слова, така відвага,
така земля.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:08 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

І знов дощитиме від ранку цілий день
і склом донизу мандруватимуть краплини
це незвичайне почуття коли в людей
знайомі обриси обличчя руки спини

і ось у натовпі неначе уві сні
через півсвіту в далині та ніби поруч
зверни ліворуч у провулки на весні
зверни ліворуч і ще тричі
майже поруч

заходь у парк де листя впало на сліди
що поза сумнівом її бодай зі спини
скажи що-небудь в далечінь її туди
де лише небо у воді тяжіє синє

сам ледве себе чутимеш відтак
повітря лиш хапатимеш тривожно
прокинешся під ковдрою літак
із ранку перший рейс напівпорожній

і голова твоя валіза подорожня
і все на світі має бути так

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:51 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Зима приносить віру і спокій,
Відточує виваженість і снагу.
Літери імені твого глибокі,
Ніби перші сліди на снігу.

Вони тепер окреслено й чітко
Ламають беззахисне покриття,
З наших імен і наших учинків
Витворюючи наше життя,

Змінюючи все докорінно й миттєво,
Збиваючи зі стежок і доріг.
І кожна літера – ніби дерево,
Чорним чорнилом випалює сніг.

Все, що знане й давно відоме –
Читати дерева, ніби псалми.
Пишеться, пишеться без утоми
Книга полів цієї зими.

Сонце гусне в гарячому інеї,
Обпалена шкіра, і поза тим –
Світла граматика твого імені,
Якою пишуть подяки святим.

Не знаючи що це за мова і звідки,
Хто збирав її в словники,
Але пишуть подяки запеклі підлітки,
Пишуть похмурі чоловіки.

Приходять в церкви і стоять там доти,
Доки їх не покличуть звідтіль,
І співають, не знаючи, що таке ноти,
Люблять, не знаючи, що таке біль.

Важкі розлами русел і вирів.
Срібне проміння гілок і трав.
Підспівують ті, хто любив і вірив.
Дивуються ті, хто нічого не знав.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

23:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Тарас Федюк

а з тебе вийшла би непогана черниця
віри немає але є обличчя біле
але є ім’я легке і коротке як чорна птиця
і є ще те що ми вдвох залишитись не зуміли

краще Богові аніж наприклад шулявському лоху
твої губи і складені разом долоні
в тебе вийде – я вірю – молитись за цю епоху
і ще трохи за мене коли мої руки тобі схолонуть

і у келії тихій серед української тихої ночі
одну книгу де хрест замість назви
у тебе вийде читати…
…а повітря як одяг знятий довгий
і чорний тріпоче
коли ти на кухню вночі за цигарками
виходиш з кімнати…

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:11 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

і от уже травень і перша гроза
хоч були й прогнози й вірші й гороскопи
це завжди як впервину
й завше як знак
щасливого шансу нового потопу

а отже — ковчега й нової землі
десь над араратом чи єрусалимом
де легко із тілом римується хліб
де бог незрадливий а пари сміливі

де дзвонять не дзвони а бджоли й джмелі
про мед майовий що достигне на осінь
де трави тамують ще соки і дим
де гояться травми розсічених просік

і поки ще ной добирає внизу
для кожного пару по цілому світу
я в хмарах знаходжу травневу грозу
щоб з нею зухвало відплисти у літо

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Так буяє весна
і останнім вкривається зеленню виноград
а передостаннім дуб
ти ідеш відчуваючи землю на смак
не стишуючи ходу
розкривається листя а у ньому наступна зима
та зима про це диво здається не знає сама
ось твій клапоть землі ось лопата ось шлях у роках
все складається з того що тримаєш в руках
це ти бачив із неба коли повертався назад
це подвір'я мале цей будинок старий
і цей сад

@темы: вірш дня, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная