• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: центр української культури (список заголовков)
23:01 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Леона Вишневська

І погляд її вартий мільйона слів,
в ньому стільки відвертості, спокою,
солодкого серпневого літа.
Поряд з нею усі мої дні, наче з аплікацій,
яскраві, казкові.
Між нами щось більше, ніж просто синхронний набір
карамельних літер,
ми з нею у дотиках спілкуємось на одній мові.

Це сонячне павутиння у її волоссі,
ці вуста такі до болю налиті, ягідні.
І ця сукня з метеликом на комірці,
що робить її невагомою, вона, мов пелюстка, яку
в будь-яку мить може зірвати вітер.
І її посмішка…Там ховається сум та ніжність,
що гострим вістрям раптових стріл потрапляють у моє серце -
в таку раніше байдужу, а тепер до божевілля залежну ціль.

Наші мрії, мов чорнильні птахи,
відлетять у скуйовджений вирій.
Вся моя гордість від їх присутності відтята
під самісінький корінь.
Так важко вірити,
коли на душі хтось залишив непосильні гирі,
так нестерпно сподіватись, знаючи вирок.
Коли в усіх цих безжальних “за що” і “чому” винні зорі.

@темы: вірш дня, центр української культури

23:41 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

ходити по воду
в замерзлу криницю відро опускати
дивитись на хату
на комин що з нього ідуть білі хмари
надіятись марно але необхідно
бо навченим хибно
вже час відкривати невидючі очі

ось вітер він хоче в промерзлий будинок
що став ненадовго оселею знову
де все випадкове крім тріщин у льоді
і майже все марне
окрім нелюбові що схована в грудях

іти межи люди
вітатися чемно прощатися щемко
тепло з кожним видихом небу віддати
ущент замерзати вертатись до хати
і воду холодну поклавши на грубу
долонею змочиш потріскані губи
вітаючи зиму у місяці повнім

лягаєш на північ і чуєш як ззовні
зима заколисує ліс із рікою
у стані спокою підперши рукою
важку свою скроню
що сивіє раптом
від надлишку досвіду
надлишку часу

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

00:10 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Сонце сходить над морем, як апельсин.
Місяць викочується над гори, ніби гранат.
Хтось у човні на обрії – не знати, що за один,
Чого він завмер на веслах, кому чоловік чи брат,
Не знати навіть, чи колись припливе назад.
Сіль землі проступає на обідках криниць,
Тепле каміння, дерево, висушена трава,
Діти сміються на березі, качаються горілиць,
Дикий плющ, затемнені вітрини малих крамниць,
Полудень наплива, ніби повінь, і знов сплива,
Ховається за іржавими брамами, де принишклі сади.
Жовтень у дрібних помідорах, в риб’ячих головах,
Жовтень – і тріскають в міхах перестиглі плоди.
Мушлі на піску, жінки на пристані, кошики в них в руках,
І баклажани світяться в сутінках, лискучі, сині, тверді.

@темы: вірш дня, центр української культури

23:26 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

ніжність не плаче і не голосить
голосом тихим говорить ніжність
ніжність живе у твоєму волоссі
повівом вітру подихом свіжим
днесь проростаючи з тіла поволі
майже невидимо майже нечутно
пальці мов паростки кволі і голі
не афішують своєї присутності
і не займають чужих територій
і не ламають негласних конвенцій
тіло у тілі – давня апорія:
все що минуще – те не минеться
все що нечутне – буде почуто
на противагу тліну й смерті
ніжність зійде як окрема сутність
тиха мов лист у пустому конверті

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

00:11 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Є тільки дикої яблуні квіт, вельон біло-рожевий,
впала вона вже давно, але все ще триває життя –
лежачи квітне, ніким не помічена, в хащах,
квітне для себе, а бджоли спивають нектар
і таїну бережуть, повертаючись після причастя.

О, зроби нам гніздо, заховай і його в пелюстках,
крізь усі палімпсести призахідних хмар незліченних
научи нас читати найперше, єдине мовчання,
що записане в небі притомності рунами.

@темы: вірш дня, центр української культури

10:51 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
СПАДОК/SPADOK. ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ. КОДИМСЬКИЙ РАЙОН

Шарафан – тип жіночого вбрання, характерний для півночі Одеської області (Східне Поділля). Назва походить від слова «шарий» – сірий. Буденні шарафани були саме сірими або чорними, а святкові – яскравих насичених кольорів. Шили їх переважно з покупних тканин, низ спідниці рясно прикрашали стрічками, мереживом, плисом тощо. На пошиття такого шарафану йшло близько 6-8 метрів тканини.


@темы: #спадок, Украина, центр української культури

00:18 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
СПАДОК/SPADOK. ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ. ГОРОДНЯНСЬКИЙ РАЙОН

Юпка – легка вкорочена жіноча свита з домотканого грубого сукна. Найдорожчими вважалися білі свити, найдешевшими чорні та брунатні. Колір та якість домотканого сукна залежали від віку та породи овець, найкраще сукно отримували з вовни ягнят.
Окрім вишитих сорочок на Поліссі побутували і ткані сорочки, орнамент на яких майстриня створювала в процесі виготовлення полотна. Зазвичай їх оздоблювали геометричним та рослинно-геометризованим орнаментом.


@темы: #спадок, Украина, центр української культури

11:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Андрухович

вітер то птах опівнічний змах
що там за вікнами в сонних домах
тьмяні жарівки свічковий сад
тихі водойми рожевих кімнат
риби на стінах безгучно шепочуть
з кранів іржаві потоки хлюпочуть
отже прийшла кристалічна тверда
з чорних лісів запізніла вода
промінь метелика в люстро влетів
місячно вигнуті спини котів
чаші чарки на серветі
сервант
погруддя мислителя (певно кант)
іноді з піни фіранки лице
виплине
ніби чекав я на це

@темы: вірш дня, центр української культури

12:23 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
СПАДОК/SPADOK. ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ. ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОН

Камінне намисто виготовляли з кольорового скла, смальти. Сільські дівчата й молодиці могли одночасно вдягати близько 25 разків намиста, а то й більше. У піст і в траур не носили червоного намиста, натомість одягали біле, блакитне, зелене, жовте чи бурякове. В будень при роботі дівчата не вдягали багато прикрас, бо боялися, що нитка розірветься і намистинки загубляться. Однак зовсім без намиста дівчатам ходити не можна було.

Ґерсет – тип керсетки, характерний для Півночі Черкащини. читать дальше


@темы: #спадок, Наше, Украина, центр української культури

12:06 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

ми з тобою – країна ніколи й ніким не визнана
материк безіменний і матриця матріархату
з рук і ніг із волосся і пальців сплели вітчизну ми
і тепер так безтямно вчимося її кохати
а вона як зазвичай примхлива тривожна й відчужена
а вона як буває цілком іще дика й незвідана
і нема тут коліс – лиш монети тотемне кружало
й темні джунглі – твоє символічне придане
а моя дівизна – голі камені на узбережжі
а твоя лівизна – у кристалах кварцу і соди
в нас нема ще кордонів і досить умовні межі
ми ще точно не знаєм чи нам чогось справді шкода
ми вчимося любити сади своїх тіл достиглих
ми вчимося сплітати ріки пустелі гори
ми вчимось впізнавати кожен ландшафтний вигин
ми говоримо мовами якими ніхто не говорить
ця країна ніколи не буде названа
ця країна ніколи не буде визнана
але землі свої ні за що не віддасть вона
і нікому чужому ніколи не стане вітчизною

@темы: вірш дня, центр української культури

23:18 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
СПАДОК/SPADOK.
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОН


Дукач – традиційна прикраса українських селянок, що мала вигляд великої монети з металевим бантом, оздобленим кольоровими скельцями. На його виготовлення потрібно було дві монети: одну вставляли в оправу, а з іншої робили бант. Золотий дукач своїй похресниці дарував хрещений батько на першу річницю хрестин. Бажано було, щоб на монеті був викарбуваний образ тієї великомучениці, ім’я якої носила похресниця: Катерина, Варвара, Марія тощо.


@темы: центр української культури, Украина, Наше, #спадок

16:50 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Євген Маланюк

А дні пливуть — мелодія в блакить.
А дні дзвенять, як золото в лазурі,
І вічністю триває кожна мить,
І в спокої втопились давні бурі,

І океаном заясніла вись,
І тиша, тиша. Тільки в вишнях білих
Бриніння бджіл замріяно злились
В один хорал блаженний і безсилий.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Я залишаю це дивне місто,
місто прощених і прокажених,
яке тримає – впевнено й міцно
робочі долоні в глибоких кишенях.
В якому ніколи не сплять чорнороби,
в яке прибувають нічні експреси,
в якому про успіхи та хвороби
вичитуєш із ранкової преси.

Я забуваю цю дивну жінку,
забуваю її мовчанку,
мов недочитану сторінку
починаю читати спочатку.
Ніби знову вчусь писати,
вчу абетку – веселу й співочу,
знаючи, що мої адресати
нічого від мене давно не хочуть.

Хай на світанку його передмістя
озвуться за мною фабричним гулом,
хай я, подібно до палого листя,
залишусь для когось печальним минулим.
Хай по мені не залишиться сліду,
хай не залишиться жодного жалю –
я так чи інакше з нього вже їду,
я ось його уже залишаю.

І жінка ця хай навчається жити,
так, ніби завжди жила без мене,
хай не спиняються літні пружини,
нагріваючи небо зелене,
хай працюють державні контори,
хай не запізнюються трамваї,
хай будуть відчиненими коридори,
в яких вона мене забуває.

Я забуватиму його ріки,
буду заплющувати повіки,
буду зчитувати плакати,
я буду чекати, я вмію чекати.
Тож хай все забудеться – я не проти.
В її листах стільки турботи,
стільки любові, стільки отрути.
І спробуй її після цього забути.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

12:09 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСТЬ. ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОН

Пацюрки – локальна назва намиста на Закарпатті, яке виготовляли з кольорового скла. Воно було досить дешевим, але, на жаль, нетривким.


@темы: #спадок, Наше, Украина, центр української культури

23:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Пірнай в метро як риба у ставок
минай людей не чуй чужих думок
не відчувай усіх оцих образ
складайся заново зі злості і добра
і кожному віддай що попросив
на плесо тебе поїзд виносив
і ти стрибав у натовп як в пісок
і ось стоп-кран сансари колесо
тут можна зупинити і втекти
ти з нею майже тиждень вже на ти
але твій друг просив допомогти
і ти спинився в кроці від мети
і повернув і станцію змінив
і подорож від літа до зими
почав спочатку ніби ті соми
що з дна щоночі йдуть комусь на лихо
і ось твоя стара єдина втіха
ти з глибини не силишся піти
лиш крок на ескалатор і мети
дістанешся за мить і два жетони
як дань паромнику що вивезе тебе
не поперек а вздовж і голубе
травневе небо схилиться до скла
і ти що мав складатися зі зла
питаєш у старої ціну квітів
і в світі надважливого нема
і ніч травнева лиється сама
за браком неважливого на світі

@темы: вірш дня, центр української культури

16:33 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
СПАДОК/SPADOK. КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ. ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОН

Старовинний корал, який у селі ще називали «добре намисто», був дуже дорогим. Кількість разків відігравала роль показника соціального становища власниці. У Середньому Подніпров'ї бідніші селянки в наряді мали по 3-4 разки, багаті – по 25 ("від шиї по самий пояс"). Часто такі прикраси переходили у спадок, мати ділила своє намисто порівну між дочками.
Коралове намисто в Україну привозили переважно з Італії та Франції, воно мало яскраво червоне, глухе червоно-рожеве або сірувато-рожеве забарвлення. Найбільше цінувалось намисто інтенсивного червоного забарвлення з гладеньких чистих коралин.


@темы: #спадок, Наше, Украина, центр української культури

23:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

дві кави гіркаві
і постатей двійко
між пагорби міста вповзає імла
у тебе сльоза – наче срібна копійка
у мене як змійка – майнула й втекла

прощаємось швидко мов риби чи звірі
привіт! – як діла? – що нового? – бувай!
на нас дивлячи́сь вже ніхто б не повірив
який ми плекали безбашенний рай

як дзвінко котилися жарти і зойки
як падали зорі мов літні дощі
як поруч співали тойоти і сойки
а ми загортались в плащі і плющі

плелися ліани і пружно і туго
а квіти розчахлі так п'янко цвіли..
лишилась жало́ба лишилася туга
а ми загубились у пасмах імли

а ми розійшлись попрощавшись і зникли
бо небу здалося – усе вже збулось
лиш на парапеті – як поклик і виклик
дві вистиглі кави чекають когось

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

11:47 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ВОЛИНСЬКА ОБЛАСТЬ. РАТНІВСЬКИЙ РАЙОН

Обрядове жіноче вбрання свахи, початок ХХ ст.

Унікальна техніка декорування одягу аплікацією збереглася лише в декількох селах Волинської області. Таким чином оздоблювали сорочки, фартухи, притулки та плати. На біле полотно нашивалися смужки червоного, чорного та голубого кольору, що імітували розташування тканих узорів.


@темы: #спадок, Наше, Украина, центр української культури

00:08 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
СПАДОК/SPADOK.
СУМСЬКА ОБЛАСТЬ. ОХТИРСЬКИЙ РАЙОН


Особливо модним у кінці ХІХ століття стає кубовий ситець – тканина мануфактурного виробництва, із нанесеним на неї квітчастим візерунком. В Україну його почали завозити з 1840-их років. Найчастіше використовували для пошиття керсеток, юпок, спідниць та очіпків.


@темы: #спадок, Наше, Украина, центр української культури

23:18 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

а там чекай
сиди чекай чекай
а там мовчи
мовчи не озивайся
і суходолу цей нерівний край
немов рівчак не поперек долай
а йди уздовж
і хвилі розрізняй
за подихом важким за частотою
об’єднаний лиш місцем і метою
один із кимось поруч засинай

@темы: вірш дня, центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная