• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: вірш дня (список заголовков)
23:38 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

є такий світ
де ім'я твоє – синонім пекла і раю
є такий дах
під яким ми – вдома
є така ніч що горить і не вигорає
а до неї – день
що говорить чужими мовами
там і шкіра твоя – папір цигарковий
там і тіло моє – листя прив'ялене
і на перший погляд усе – випадковість
та на другий погляд – мости вже спалено
а на третій погляд усе щезає
і залишається тільки світло голе
і воно собі щось там про нас знає
і воно якось там за нас молиться
за світ у якому майже нічого немає
де лиш ім'я твоє і моя воля
де суцільні синоніми пекла і раю
йдуть по колу
спрокво́ла
розходяться колами

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:08 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Віктор Ошовський

Ти руку мою тримай. Допоки міцна і тепла.
Тоді не лякає пекло. Тоді не потрібен рай.

Якби нам довічно йти. Чи було б таким прекрасним?
Борги слід вертати вчасно. Тож руку мою пусти.

Усьому приходить край. Танатос мине і ерос.
А раптом ще перетнемось. Тож руку - запам'ятай.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Вінграновський

На міднім небі вечір почорнів,
Малі, без голосу, у ніч летіли птиці.
Згори гора дивилась у черлінь,
І хилитався човен до човниці.

Безмежний час щось прикидав собі,
На палець міряв небо при дорозі.
Світилися моря, мов сонечка рябі,
І кожне море мало по тривозі.

Прозорий холод гір не покидав,
Лежав на ліктях у долинах морок.
З одного боку світу – середа,
З другого боку – наступав вівторок.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:50 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

І далі дивися як падають яблука
як садом кружляє останній метелик
як день уповільнює рух по обіді
і листя шепоче осінню молитву
ось берег ось плити крихкого бетону
ось вересень поруч стоїть з таксофоном
і слухавку тисне до скроні як бритву
ось сонце холодне із відтінком міді
ось повна торбина назбираних мідій
і потяг чекає за три дні на втечу
і поруч з тобою лежить безкінечність
три кроки до краю і світ замовкає
і серце хапається ритмом за хвилі

@темы: Центр української культури, вірш дня

11:21 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Пам’яті всіх, кого позбавили права,
пам’яті всіх, кого викреслили зі списків,
пам’яті всіх, кого випалила серпнева заграва,
кому за жодних режимів не ставитимуть обелісків,

пам’яті тих, кого викинули за кордони,
пам’яті тих, хто говорив із зашитими вустами,
пам’яті тих, хто залишився на лінії оборони
пливуть небеса цього ранку,
пливуть над містами.

Пливуть над околицями, пливуть над урядовим кварталом,
пливуть над парламентом,
пливуть над університетом.
Відбивається сонце в ріці червоним коралом.
Останні дні літа.
Пахне димом і медом.

Пахне випаленим пшеничним полем.
Виживи в цьому вогні, юний підранку.
Географією твоєю і видноколом
небо пливе над країною, де щоранку

пам’яті тих, хто пішов, розряджаються телефони,
пам’яті тих, хто зник, працюють судноремонтні заводи,
пам’яті тих, кого немає, переганяють вагони,
і жінки, говорячи про дітей, видихають тепло свободи.

Пам’яті тих, хто впав, пливуть вантажні пороми,
пам’яті тих, кого не назвали, починаються зливи,
працюють невидимі
меліоратори та агрономи,
працюють удень і вночі, тому що важливо,

аби влітку не пересихали ріки,
аби в грудні не завмирали пекарні,
аби в містах можна було купити молоко і ліки,
аби не зупиняли роботу вокзали й друкарні,

щоби всім в радість була їхня праця,
щоби всім ставало уважності й сили,
щоби пам’яті тих, хто боїться, хтось підіймався.
щоби пам’яті тих, хто мовчить, щось говорили.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Цілий день
море накочується і відступає,
кидається чайками,
ніби серветками в офіціанта.
Цілий день
вона нарікає і свариться,
жаліє себе,
зневажає.

Цілий день
солона вода
перевертається від безсилля.
Цілий день
пісок осідає
в моря на піднебінні.
Цілий день
вона ходить берегом,
гнівно топче
намоклі газетні шпальти піску.

Сидить на березі,
розбирається з гнівом у собі.

І море теж –
сидить, розбирається
з кораблями в собі.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

12:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан-Ігор Антонич (05.10.1909 - 06.06.1937)

Привітання життя

І день і вік однаково минають. Не задержать
Нам хвилі. Кожна мить знов родить другу мить,
І перша в другій спить, обі у третій, та, як вежа,
Час виростає й меж не має й нас німить.
Так на минулого й майбутнього раменах
Повішено, мов плахту, долю нашу.
Ми — ланцюга поодинокі звена,
Ми — відтинок малий зі стрічки часу.
Це наших днів звичайна тут дорога,
Не падає ніщо до безвісті води.
Віддати треба нам життю щомога,
А треба кожному, ще поки молодий.
Тепер ще квітка дійсності надією цвіте,
Не кидає ще тіні дерево зневіри.
Хоч знає, що морози, серце вірує проте
І ліктями ужитку правди ще не мірить.
Для молодих плечей легкий є неба в’юк,
В одноманітності не явиться нам позіх.
О, не словами уст, але словами рук
Співати будем пісню на житті порозі.
Вітай життя! Що більш даєш, і щастя, і красу,
І сум, і горе. В мені юний пал не вмер ще.
Вітай життя! І на привіт тобі я понесу
М’яке, та в панцир крицевий закуте серце.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:35 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Вінграновський

Я дві пори в тобі люблю.
Одну, коли сама не знаєш,
Чого ти ждеш, чого бажаєш —
Уваги, ревнощів, жалю?

В гірчичнім світлі днів осінніх,
На літо старша, ти ідеш,
Й тече твій погляд темно-синій,
Як вітер в затінку небес.

І час твій берег ще не миє,
І твої губи ще уста…
Дорога давня молодіє,
Де б твій веселий крок не став.

Ти вся — із щастя! і з тобою
Ще не вітається печаль,
Та біль з розлукою німою,
І нелюбові чорна даль.

Я дві пори в тобі люблю…
Люблю ту пору благовісну,
Коли до неї, як до пісні,
Свою я голову хилю.

Ця вже пора повільноплинна,
Як біля вогнища в пітьмі,
Де слово пахне, як дитина,
Де вже не скажеш “так” та “ні”…

Де почалося все тобою
І не поверне навпаки,
Де вже вітаються з любов’ю
Печалі, болі і роки.

Хоч все те саме: світ осінній,
Прозорість вод схололих плес
Й той самий погляд темно-синій,
Як вітер в затінку небес…

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ліна Костенко

Заворожили ворони світанок —
не сходить сонце — тільки кар та кар.
Розбившися грудьми об полустанок,
в траві лежить березовий Ікар.

Пливе перон за сизими шибками.
Туман... Шлагбаум... Тиша... Переїзд...
Дерева, як закидані шапками,
стоять у гронах ще порожніх гнізд.

Пройти уранці вулицями тиші.
Знайти готелик. Скинути пальто.
І де я, хто я,— полустанків тисячі,—
хоч день, хоч два не знатиме ніхто.

І тільки шум далекого прибою —
дерева, люди, вулиці, мости...
Валізу віршів привезти з собою
З цього притулку тиші й самоти.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Заходь за мною в сніг.
Тримайся міцно руки.
Я б вибрався звідси, якби я міг,
ніч рвучи на шматки,

пройшов би потойбіч зими,
вийшов би поміж димів,
заговорив би серце пітьми,
якби говорити вмів.

Але в цих снігах
горло п’є німоту,
і голос зривається, ніби птах,
що замерз на льоту.

Не переназвеш слова,
не перечекаєш час,
віра наша доти жива,
доки стосується нас.

Тримайся, тримайся руки,
ступай слід у слід,
доки холодні січневі зірки
обвалюються на Схід,

доки тепло полів
здіймається догори.
Нічого не чути. Немає слів.
Говори,
говори.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:20 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Іздрик

дві кави три люльки
сонет коломийка
між пагорби міста вповзає імла
у тебе сльоза – наче срібна копійка
у мене – як річка – пробігла стекла

прощаємось швидко як риби чи звірі
привіт! – як діла? – що нового? – бувай!
на нас дивлячись вже ніхто б не повірив
який ми плекали безбашенний рай

як дзвінко котилися жарти і зойки
як падали зорі режими дощі
як поруч співали тойоти і сойки
а ми загортались в плащі і плющі

плелися ліани і пружно і стійко
а квіти розчахлі так п'янко цвіли..
лишилися люлька сонет коломийка
а ми загубились у пасмах імли

а ми розійшлись попрощавшись і зникли
бо небу здалося – усе вже збулось
лиш на парапеті – як поклик і виклик
дві вистиглі кави чекають когось

@темы: Центр української культури, вірш дня

00:02 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

достигло літо. серпень. всі живі.
пекуче сонце біле і високе.
і кожен день – як яблуко в траві,
в якому хмелю – стільки ж, як і соку.

мені без тебе солодко. зима
в небесних жорнах сніг не скоро змеле.
і все, що я ще матиму чи мав,
мене п'янить оцим серпневим хмелем.

він молодий і не перебродив.
мені без тебе легко. навіть дуже.
в цих небесах ні вітру, ні води,
ні корабля, що ще шукає сушу.

він сів на міль на вінницькій косі.
всі перейшли на берег мілиною
й тепер мовчать. хоч вижили усі.
ніхто не вірить в тебе поза мною.

стягають рештки, крутять цигарки,
ладнають одяг, палять, мружать очі.
один годує голуба з руки,
а ще один його впіймати хоче.

пекуче сонце стигне по кривій.
ніхто нікому – й віршика не винен.
достигло літо. серпень. всі живі.
усі мовчать і п'ють серпневі вина.

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:11 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Уляна Галич

Такі речі

Такі речі відбуваються поступово, повільно,
Як ростуть у саду прищеплені тобою ренети.
Як молитва, котра потроху стає спільною
З обох боків планети.

Як ліниве літо, що плентається околяса,
Не готове до нової зустрічі, бо не хоче розлуки.
Як сільські дітлахи, що чекають на Медового Спаса,
відмиваючи від шовковиць руки.

Чи як ці магічні надвечірні години,
Коли ніч витрушується на землю крізь діряве сито.
І найголовніше завдання кожнісінької людини -
Жити.

Такі речі зазвичай починаються мимохіть.
Якось ніби заввиграшки, ніби все, що ти знав і бачив -
Найжаданіші марева і найжахливіші зі страхіть, -
Уже нічого не значать.

І почавшись одного разу, ці речі не закінчуються просто так.
Не просочуються між пальцями живою водою.
Якщо Господь існує, то він - великий дивак,
Єднаючи цими речами нас із тобою.

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:50 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Ще один рік свої тримаються за своїх.
Нічні вогні схожі на пташині хвости.
Що робить смерть? Роз’єднує всіх,
Ламає мову, мов залізничні мости.

І коли мова, ніби хребет, розбита вщерть,
Нею все одно пишуть, щойно минає шок.
Поети, вони як лисиці – першими чують смерть,
Першими брешуть на місяць, який ще не зійшов.

Пишуть знаками, серед яких ми живемо.
Але знаки змінюються, як і кожен із нас.
Змінюється все.
Змінюється почерк.
Змінюється письмо –
В ньому все більше присутній минулий час.

В минулому часі згадуються імена,
в минулому часі більшість дієслів,
в минулому часі пишуться території, а ось війна
пишеться в теперішньому
і з маленької в кожному з листів.

В теперішньому говориться до нічних гостей.
Темрява додає ваги словам.
І чоловіки так називають своїх дітей,
ніби дають імена рікам і островам.

Коли кожна літера в слові ніжність – важлива й нова.
Коли врожаєм відходить письмо старе.
Вчись говорити так, ніби твої слова –
останнє, що почує той, хто завтра помре.

Літні ріки обступає трава.
Теплу твань торкає важке весло.
Птахи вгорі, ніби дієслова,
Складаються в дієслівні рими всім на зло.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:00 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

new.vk.com/tatchyn

зрештою, – серпень. рано ще
кликати осінь в дім.
рано для пізніх крайнощів,
пізно – для ранніх.
втім,
осінь – уже у вересні.
звідси вона така, –
наче туман при березі,
наче конверт в руках, –
ще без листа, без імені, –
білий, нічий, пустий.

пізню любов – прости мені.
і нелюбов – прости.

рано іще сідати нам
за письмена оці.
серпень – тире між датами
в передчуттях мерців.
ранніх світанків золото
і вечорів бурштин
він відбирає змолоду
тільки в таких, як ти.
а небеса заквітчані –
тільки в таких, як я.

порівну щастя й відчаю, –
ти не моя й моя.

хмари лежать покосами
у голубих полях.
можна ходити босими, –
ще не чужа земля.
зрештою, – ще не вересень,
сонце іще пече.
ще не пора для хересу.
серпень між нами ще.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

23:59 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Мені 42. Я не знаю нічого про існування.
Наді мною щоранку займаються небесні сфери.
В жінках є щось від кораблебудування –
в твердості їхніх ключиць проступають галери.

Коли вони ідуть – назавжди, навіки,
на межі радості і тривоги,
вітрила їхніх легень розгортаються на вітрі,
наповнюючись солоним духом дороги.

Так, ніби це припливи формують їхній подих,
так, ніби їх утримують тут швартові троси.
Я чую щоразу, зустрічаючи їх на сходах,
як у їхніх рухах дзвенять корабельні сосни.

Море довкола них ніколи не знає міри.
Мова, якою вони говорять вві сні – давніша санскриту.
Про жінок я знаю лише те, що хребці в них з-під шкіри
проступають, мов материки з-під води
на початках світу.

Сузір’я в чорному небі, як шиті рани.
Вона озивається вночі на кожен шерех.
Захлинаються побережжя, дихають океани
пам’яті тих, хто помер на цих галерах.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:41 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

майже немає такого у людях що не побачити чи не відчути
сердце що раптом забилося в грудях вени як містом чужі маршрути
лихо в очах щастя там само листя в волоссі до осені ближче
схильність до бійки близькість до сану певне тяжіння схилитися нижче
і говорити просто у вухо щось надбентежне щось надважливе
бачу що хочеш бачу що духу тобі не стане й добре можливо

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:56 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

ніжність повільна лінива нахабна
лізе під шкіру кличе у трави
то віртуозна а то незграбна
берег є лівий
берег є правий
нас береже перестиглий серпень
нас береже недозрілий травень
падає хустка
котиться перстень
і намистини біжать по краю
ніжність манірна смішна навмисна
то сміхотлива а то печальна
як соло гітарне вгорі зависне
як мед до чаю на дні розтане
ніжність – алергік
вона дитинна
рветься на волю і капризує
завжди під кайфом завше на нервах
завше в перервах
здебільшого всує
ніжність без відліку ніжність без даху
така мала – і така бездомна!
але без пустки тривоги і страху
і безнадії
і без утоми

берегом лівим і берегом правим
руслом ріки
сірим асфальтом
пристрасть тече вулканічною лавою
сіючи паніку й хаос вокзальний
всіх спопелить – дальніх і ближніх
все рознесе – рано чи пізно
виживуть тільки ніжні й ліниві
виживуть тільки ліниві і ніжні

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:08 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Довго стоять на залізничній платформі.
Не знають – розбігатись їм чи стояти далі,
Не знають, про що говорити,
Що робити з руками.
Небо – чорне і нерухоме.
Не лишається нічого від подихів і слів.
Не лишається нічого від дотику до теплої тканини.
Серце перекачує малинову кров,
Ніби річище, проганяє крізь себе всю воду світу.
І доки все це не зникло,
І доки не зникло чорне небо,
І доки є можливість бодай чимось поділитись –
Лишається цілуватись на цій платформі,
Разом із десятками таких само вигнанців,
Разом із десятками тих, хто хоче
Бодай чимось поділитися,
Бодай щось по собі лишити.

Країно з поганими новинами,
Ніби з хворими легенями –
Вилікуєшся лише сама,
Одужаєш лише самотужки.
Цілуйся з тими, хто ні в що не вірить,
Цілуйся з тими, хто втратив мужність.
Даруй їм рештки солодкого кисню.
Даруй повітря
Тим,
Хто задихається.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:15 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Маріанна Кіяновська

Липень зрубано, лишився голий пень,
Без кори, без шелесту, без тіні,
Без очей, без вух і без легень -
Суєта суєт у зніщотінні.
Голе місце - в часі на землі,
Гола порожнеча - гостролиста.
Але ген далеко, десь в імлі -
Липа, вся в цвіту, жива і чиста.

@темы: вірш дня, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная