• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: вірш дня (список заголовков)
23:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Вінграновський

Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас,
Але осінь зійшла по плечі,
Осінь, ви і осінній час,
Коли стало любити важче,
І солодше любити знов…
Сеньйорито, колюче щастя,
Хто воно за таке любов?
Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні,
Ступцювало і душу й тіло,
Вже б, здалося, нащо мені?
У годину суху та вологу
Відходились усі мости
І сказав я — вже слава богу,
І, нарешті, перехрестивсь —
Коли ж — здрастуйте, добрий вечір.
Ви з якої дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечі —
Осінь, ви і осінній я…

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

ми будемо жити
на тихому-тихому березі
в дитячій іще не наляканій
єресі неначе у Форосі
в еросі недремний наш страж
нескінченний наш серпень
відбитки засмаглого тіла твого
роздрукує на теплім піску як
на ксероксі тайнопис
солодкий клинопис коліна
і лікті і вузлики
гулкі переповнені віщими знаками
вулики допоки в медовій імлі
у знемозі я наше несправжнє минуле
як Трою розкопую
читає при місяці янгол піщану
твою ксерокопію

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

небеса все зробили щоби були ми з тобою не разом
небеса записали нас на різно як каву і чай
і у кожного з нас є свій камінь наріжний і стрази
та не має ніхто з нас ні від себе ні від кого ключа

і спливають намарно дні-моменти коменти і чвари
і течуть паралельно дві могутні і дикі ріки
і не випустиш пару і не зліпиш ніяк із нас пари
ми щезаємо тихо як злітає пушинка з руки

але руки і ролі ниті-пальці і пасма волосся
вже заплутались косо у косу і в розвилку вузлів
і повільно як равлик зникає твоє відголосся
і лишаються плями від доторків подихів слів

і довільно міняються розміри ритми і теми
і немає прогнозів ні про грози ні про рози вітрів
вигрібаєм як можем відгрібаєм по повній системі
ще до нас не один вже згорів чи здурів та ніхто не зумів

нас зробили нарізно нас назвали запізно і звели
нам давали вакцини нам навісили ціни на все
але світиться небо у пробоїнах битої стелі
і рука у руці як ріка у ріці – вітер гонить а хвиля несе

небеса все зробили але ми відійшли й розламали
і зібрали на ново й запустили інакший маршрут
ми вчимося любити і тому нам усього замало
ми повсюди й ніде нас ніхто не знайде ми не там і не тут

наші фантомні болі і чорнильні хімічні атаки
ця мімікрія стилів і це підглядання здаля
ми «нємєстниє» тут ну бо ми емігранти з ітаки
і наш острів плавучий – це наша священна земля

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

ось подивися на нас уранці
ось так ми йдемо в порожність вулиць
вітай нас ранішнім співом горлиць
коли на двох нам не стане тиші
ми обіцяли не брати бранців
самі здавалися а уранці
вже прокидалися поруч інші

тікали тихо повз таксофони
щоб не позбавити сну таксистів
щоб не торкнутись руками листя
що під вікном розкрива обійми
лише воно тут за нас молодше
людей що прагнуть шляхів коротших

таким напевне і був його задум
втрачати дещо що вже позаду
і дещо втім півжиття пам’ятати
вітати сонце як нетутешнє
тікати з димом в дощі прийдешні
із кимось лягати спати

@темы: Центр української культури, вірш дня

00:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

з зимової голої яблуні
три яблука ще не впало
чи літо у них уявлене
чи просто осінь проспали
одне – золотисте й воскове
як тіло твоє прегоже
налите тугою кров’ю
плодом залишилося божим
прив’ялене друге й гіркаве
як мозок мій сточений червом –
йому мабуть просто цікаво
звисати на голому нерві
а третє мале зморшкувате
зелене мов давня спокуса
хтось прийде його зірвати
і разом всі три надкусить

@темы: вірш дня, Центр української культури

01:01 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Ганошенко

Літо (Фрагменти)

ми не відлітаємо
крига неначе пісок
молоко знає мало історій
дерева хотіли б пограти в футбол
електрика вважає себе міфом
будинок виріс на півповерхи й злякався
я заспокоююсь недобрими ділами
хліб втратив сенс життя і хоче вмерти
собака заздрить хмарі тої ж форми
стіни воліли б мінятись місцями
вокзал ні з ким не дружить
ти знов нервуєш
кіт наче сир прокрався і лежить
завжди мокрі пальці в людей незнайомих
птахи сьогодні учать слово вічність
я коли сніг іде дивлюся в інший бік
ворони все знають й мовчати не будуть
папір хотів би вмерти чистим
фото на стінах не тиснуть у них вихідний
серветка хоче праску і боїться
ти засинаєш прокидаєшся й нервуєш
бруківка знов ненавидить балкони
я хочу бути ковдрою для тебе
дзвінки як діти не сидять на місці
ти лічиш до п’ятсот але нервуєш
а погляди чайок спиняються й гуснуть
весь надмір деталей порогами ляже
на дно в їхній річці й забудеться
бо так має бути
ми не відлітаємо

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:31 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко


Таксі в цьому місті
везе тебе двадцять хвилин у інший кінець
і поки доїдеш
диспетчер в ефірі промовить адресу
ледь не кожної з твоїх колишніх
чи не всіх загублених друзів

і поки в обличчя заглянеш згадаєш по черзі
усмішку слово що взяте від кожного
за двадцять хвилин майнуть тридцять років
за двадцять хвилин усе знову згасне

іще десять кроків у жерло вокзалу
щоб знову поїхати та не назавжди
щоб знов повернутись
бо хто пам’ятатиме їхнє обличчя
будинок і вулицю

і деколи
власне здебільшого
я почуваюся сторожем
полишених вулиць

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:47 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Міста будували з сонця і глини,
Замішували їх на вірі й надії.
Але приходить літо в холодні долини,
І на камінні гріються змії.

Змії заповзають в наші будинки,
Змії сплять на ламких простирадлах,
Обживають кишені й армійські ботинки,
Лежать по коморах і сухих підвалах.

Від червня горить, не згасаючи, спека,
І змії вичікують під подушками,
Ховаються в кухнях та бібліотеках,
Звиваються за віршами та словниками.

І ми стоїмо під пекучим небом,
І не можемо зайти на власні подвір’я.
Наші міста загусають медом.
В наших вітальнях літає пір’я.

І прогріваються могильні плити,
І всі завмирають, ніби в давньому танці.
Але один хтось знає, що треба робити,
І якось зранку береться до праці.

Тримайся нас, наша любове,
Лють цього літа – дзвінка і висока.
Доброго полювання тобі, змієлове,
Твердої руки й гострого ока.

Кожен із нас тебе знає й кличе,
І доки діти бояться заснути,
Доброї роботи тобі, чоловіче,
Хай менше довкола буде отрути.

Знайди бодай якесь виправдання
Цьому місту із тисячею криївок.
Хай повертаються після вигнання
Вагітні жінки до своїх домівок.

Вулиці тонуть у сонячній млості,
Літню зелень не перебороти.
Життя дається для любові і злості.
Кожному вистачить роботи.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

13:19 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

для надійності не для зручності не для безпеки
у гонитві за полуднем на узбіччі сільської дороги
сівши в тіні старого кремезного глеку
розглядаючи його гілля міцне і розлоге
ти рушаєш подалі за село де внутрішній простір...
перевищує все що побачити можна очима
і у власне дитинство до себе забутого в гості
де усі що пішли постають за твоїми плечима
розпадається день на сузір’я і зорі окремі
розчиняється ніч у яку тебе мов запросили
на порожнім подвір’ї з тобою усі твої кревні
біля глеку хлопчисько веселий замріяний сивий

@темы: Центр української культури, вірш дня

00:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Цього літа всі полюють акул.
Небо розглядає рибалок впритул.
Рибалки зранку бовтаються в спекоті неживій.
Надвечір починається буревій.

Вітрило розгортається, мов чай, кинутий у кип’яток.
Море схоже на книгу з великою кількістю помилок.
Рибалка радить акулам рухатись на рятівний маяк,
Я потім, каже, всіх порятую, просто не знаю ще як.

Забудь, кажуть йому акули, забудь, не витрачай зусиль.
Краще допоможи тим, хто дійсно гине між хвиль.
Допоможи тим, хто не вигрібає, дай їм руку, допоможи.
Скоро ніч. Дощі просвічуються промінням, як вітражі.

Краще допоможи безнадійно слабким,
Тим, хто далі уявляє себе невідомо ким,
Хто і досі гадає вийти сухим із цієї води.
Зроби для них щось, якщо вже прийшов сюди.

Зроби хоч щось для тих, хто холоне в тьмі.
Не витрачай свою волю на нас – ми розберемся самі.
Небо над нами розірвалося й пролилось.
Не треба рятувати світ, спробуй урятувати хоча б когось.

Вогонь остигнув і перегорів.
Тишу порушують повільні рухи морських корів.
Піймана риба висить на веранді, мов на хресті.
В церкві все як у житті,
Все-все як у житті.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

01:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

..
Він її обіймає, вирушаючи зранку в сонячну каламуть.
А вона говорить: бережи обличчя і руки, передають вітри;
Запасні штани, сіль, ведмеже ікло, ніж – не забудь;
В скруті не гризи комірець – я зашила різних туди отрут.
Пам’ятай, що права є, але що немає правил в цієї гри,
Іншими словами, куди б не зібрався ти – в добру путь,
Але відповідей тобі там не дадуть.

А він відповідає – щодня прогрівай авто, не ходи одна;
Бережи старих і дітей, інвалідів, птахів і своїх святих.
Не вдивляйся, на мене чекаючи, в ніч, бо у ночі немає дна,
Не дивись новин; взагалі, не дивись кругом забагато. Не омина
Нас вино і попіл, бинти і постріли, кров і сніг.
З відповідей на сьогодні – тільки зниклі безвісти та зима,
Але, з іншого боку, і запитань у мене більше нема.

Усе, проти чого помирають зазвичай, унеможливлює нам життя,
Унеможливлює дихання, свободу, gprs-покриття,
Доступ до інформації, їжі, світла; контролює серцебиття,
Горлом пускає кров, позбавляє кругозору і небокраю.
І обоє мовчать і думають – хай що-небудь його/її збереже,
Ріжуть промені мерзлі ранкове небо, немов ножем,
І немає сумнівів, вибору, сліз. Саме час уже.
Вона залишається. Він вирушає.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:52 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

перебути б іще одну осінь і зиму
скільки вже пережито цих осеней-зим?
обгорнутися б димом примарної прими
чи самому вже перетворитися в дим

тільки зміна сезонів як зсув декорацій –
рік за роком по колу приречено мчить
наш господь певно геній прокрастинації
всі дедлайни минули а він все мовчить

а обіцяно було закінчення світу
тихий мир світлий сад чисте небо тепло
а обіцяно було безпрограшне літо –
скільки з нас на обіцянку цю повелось!

вже задосить снігів і туману задосить
бо висмоктує кров холоднеча оця
перебути б іще раз і зиму і осінь
і дожити до літа яке без кінця

@темы: вірш дня, Центр української культури

01:04 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Вони навіть можуть жити в різних містах,
І в своїх розмовах не торкатися головного,
Але ті слова, які він їй пише в листах,
Вона читає так, ніби їх не було до нього.

І коли вона не отримує від нього листів,
І починає нити і рахувати втрати,
Вона ненавидить все, що він їй говорив,
Себто, ненавидить взагалі усе, що може згадати.

І коли він відкриває світ, ніби верстак,
Пристосовуючи його до любові своєї,
Все, що він робить, він робить щоразу так,
Аби вона розуміла, що він це робить для неї.

Тому що для нього найгіршим з усіх терзань,
Миттю, коли починались усі його біди,
Завжди було проводжати її на нічний вокзал,
До останнього сподіваючись, що вона не поїде.

І тому він хоче просто бути з нею цієї зими,
Класти їй на подушку зібрані метеорити,
І спати з нею так, як пси сплять із дітьми –
Щоби зігріти і щоби не розбудити.

І він говорить – хай буде так, хай буде без таємниць.
Хай буде так, - погоджується вона, рахуючи заметілі.
Мова їм потрібна лише для того, аби не наговорити дурниць.
Весело працює волинка серця в гарячому тілі

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

01:01 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Світло горіло всю ніч до ранку.
Протяги легко торкали фіранку.
В будинку спали. Спали в місті.
Темрява перекривала мости.
Стиглі яблука в чорному листі
Продовжували рости.

Запах дощу на нічній веранді.
Великі дерева такі безпорадні –
Стояли сам на сам із повітрям,
Мовчали, слухали, входили в тінь,
Торкалися темряви мокрим віттям,
Кожним із переплетінь.

Будинок спав. У його коридорах
Стояла любов, як хвороба в порах,
Як звук, що зривається з піднебіння,
Як промені, що добиваються дна –
Вивітрена, мерехка, осіння,
Вона стояла одна.

Сходи, сволоки, книги й меблі:
Речі – вимучені і теплі,
Назви, з яких починалися ранки,
Простір, який формував вечори,
Звички, залежності, забаганки –
Згадуй і говори.

Вікна вихоплювали прохолоду,
І ніби прапор або свободу,
Вперто і віддано, знов і знов
Її зберігали, усім на подив,
Сюди ніхто давно не приходив,
Звідси ніхто не пішов.

Світлі, спраглі, безособові.
Все тримається на любові,
Все стосується головного,
Все постає з дрібниць,
З незрозумілого і живого,
Зі свідчень і таємниць.

Хай стоять непокірні будинки.
З якої не починай сторінки –
Час перемотує рвані жили,
Перетягує сірі бинти.
Тебе тут надто сильно любили,
Щоби звідси піти.

Хай буде так, як було раніше.
Вона чекає, але не пише,
Як і завжди восени.
Світло холоне серед кімнати,
І вже коли їй потрібно вставати,
Починають снитися сни.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:17 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

палений цукор

так ніби не осінь а палений цукор стікає
і сонце фарбує його в означений колір
ну що тут такого дерева хитають гілками
це лезо оккама ну що тут насправді такого
і ось ти ідеш несамотня розслаблена постать
а ось іде він його рухи на людські несхожі
ось їде тролейбус і ризик упасти в безодню
триває до краю зупинки за зношеним мостом
так пес шкутильгає повз в ранок прочинені вікна
повз морок парадних де світло як йшли загасили
ця звістка благая на мить причиняє повіки
і ти робиш те що робити тебе не просили
так само як він в твої вади колись закохався щосили

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:02 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Чеслав Мілош

(переклад Сергія Жадана)

Пісенька про кінець світу

У день кінця світу
Бджола кружляє над квіткою настурції,
Рибалка лагодить блискучу сіть,
Скачуть у морі веселі дельфіни,
Молоді горобці чіпляються за ринву
І вуж має золоту шкіру, як і повинен мати.

У день кінця світу
Жінки йдуть полем під парасольками,
Пияк засинає собі на газоні,
Перекрикуються на вулиці продавці зелені
І човен із жовтим вітрилом підпливає до острова,
Звучання скрипок лунає в повітрі,
І відчиняється зоряна ніч.

А ті, що чекали блискавиць і громів,
Розчаровані.
А ті, що чекали знаків і архангельських труб,
Не вірять, що вже починається.
Доки сонце й місяць угорі,
Доки джміль навідує троянду,
Доки народжуються рожеві немовлята,
Ніхто не вірить, що вже починається.

Лише сивочолий старий, котрий міг бути пророком,
Але не є пророком, бо має інші заняття,
Говорить, підв’язуючи помідори:
Іншого кінця світу не буде,
Іншого кінця світу не буде.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:54 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Не розуміючи після, не сприймаючи до -
Все іде, як і мусить іти. Іде собі як іде.
Я живу у країні, в яку не вірить ніхто.
І говорю мовою, яку не розуміють ніде.

Але доки хоча би ти читаєш наші рядки,
Доки бодай ти одна залишаєшся тут,
Нам усім випадає писати свої книжки,
Нам усім випадає зважати на твій маршрут.

Ми навіть не пам'ятаємо, хто і що говорив,
Ми навіть не помічаємо жодну з твоїх прикрас.
Головне, щоби ти ловила щоразу цей впертий ритм,
Повторюючи всю нашу єресь дослівно за кожним із нас.

Носячи у кишенях ножиці і ключи,
Витягуючи зі смерті невідомо кого,
Маючи лиш імена поетів, яких цитуєш вночі,
І рваний солодкий опік громадянства свого,

Тримаючи небо в очах і повітря в руці,
Боронячи навіть тоді, коли не лишається сил,
Мову своєї ніжності, які розуміють усі,
Межі своєї свободи, бачені звідусіль.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:06 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

шукати знайдене
в майбутнє заглядати
ключі крутити ніби оберіг
дерева у тумані наче грати
і очі в ньому наче ліхтарі
щоб темні окуляри надягати
не спить двірник
не сплять газетярі
і певно десь іще не сплять солдати
дитина спить в кімнаті нагорі
і їй про все це не потрібно знати

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

тіні довгі й чіпкі
наче пальці арфістки
тільки арфа мовчить
бо невдовзі – зима
а в теорії струн
зашифровано звістку
що буття – тільки мить
де нічого нема
осінь – це торжество
мерехтливих ілюзій
сходять піною дні
в'язне в осаді ніч
наче лід у воді
розчиняються друзі
вороги і байдужі –
все і всяк зусібіч
тільки тіні тримаються
довго і міцно
як останній рубіж
як преамбула сну
і насвистує вітер
уявній арфістці
ледве чутний мотив
із теорії струн

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:52 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

полюси мого світу – карамель і полин
поміж ними – пустельні поля магнетизму
і нема тут ні наслідків ані причин
навіть межі означені дуже приблизно
це вітчизна де місця і часу нема
де і метод єдиний – молися і дихай
де один плюс один – це один а не два
де скрижалі й закон непомітні і тихі
каравели пливуть у гіркавій імлі
розчиняє їх морок немов карамельки
і не видно землі бо немає землі
окрім жменьки піску окрім попелу жменьки
безконечний цей світ мій безмежно малий
бозна що надає йому ємкість і місткість
на його полюсах карамель і полин –
післясмак призабутої доброї звістки

@темы: вірш дня, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная