Записи с темой: вірш дня (список заголовков)
00:06 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик


зони сезону
бабине літо
дідове літо
ані зігрітися ані зігріти
ані припасти ані пропасти
класика просто ну просто класика
як з хрестоматії падають опади
стомлено зморено знічено зопалу
і хіроманти курсують долонями
зломлені скорені мічені зоною
і хачапурі печеться в братрурі
солене перчене гірчене буре
і хрестоносці й христопродавці
всі у полоні в осені-бабці
в осені-старця в осені-осені
вже не підемо по воду босими
вже не зійдемо на берег голими
осінь плекає похмурих големів
осінь плаксива плеще і свище
поли плаща задирає все вище
піхви меча набирають вологи
ми вже по кісточки в пересторогах
чи по коліна чи навіть і далі
до хачапурі берем цинандалі
рвучко зриваєм печаті печалі
решта – пусте решта – деталі
дві сигарети пара сходинок
один силует
поміж двох павутинок

@темы: вірш дня, центр української культури

00:20 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець


Я часто думаю, чому ти так самотня, —
одна з найкрасивіших доль у світі;
ці сірі очі, пильні, сумовиті, —
чому ви не знаходите нікого, крім дзеркал,
а в дзеркалах — себе і суть свою подвійну,
ледь-ледь прикриту флером абсолюту,
росою часу,
інеєм чекання,
терпінням дзвону — як іще,
о, як іще мені тебе назвати?

А може, так і треба? Може, ти
загинеш як сніжинка на долоні,
коли чиєсь тепло зруйнує цю самотність?

І, може, ця самотність — лише форма
твоєї ідентичності п’янкої?

І та любов, яка тебе знайде —
тебе ж і знищить?

Я люблю тебе.

@темы: улюблене, вірш дня, центр української культури

23:34 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юлія Мусаковська

Усе, що з нами трапляється, має причину:
скасовані авіарейси, дощі різдвяні,
міста, в які приїжджаєш на відпочинок,
а вони проростають під ребрами і не в’януть;
загублені спогади, біль, що клює на споді,
важливих послань переплутані адресати,
режим, що асфальтним катком по тобі проходить,
а ти підіймаєшся, зміцнений у стократ.
Обірвані фрази, дроти й сусіди-задроти,
сигнал, що дірявить тишу тонку, як ширму,
цеглина, що падає з даху будинку навпроти –
прямісінько на чиюсь дорогу машину.
І поки ранок дрімає в лунких алеях,
бажання причину знайти підповзає вище.
І ти, переходячи вулицю на зелене,
однаково стережешся і крок пришвидшуєш,
як шило на мило, вимінюєш гнів на милість;
тріщать декорації, змінюються личини.
І спершись на промені світла, немов на милиці,
хтось інший натомість піде шукати причину.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

00:40 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Міхаліцина


перейди мені лютий тонкими слідами граків
перепость мене в квітень
а хочеш – відразу у травень
як улюблене фото

там тепло
і можна домів
із гіллячкою в дзьобі летіти
щебечучи аве
пустотливе солодке легке
наче згублений пух
горобця чи вільшанки малинівки зяблика плиски
і у шибці вікна
мовби в рамці
ловити невидимий рух
то фіранки
то пальців
які подадуть мені їсти
і у клітку посадять створивши химеру гнізда
і в гніздо покладуть
два зручні бутафорні яєчка

перепость мене в квітень
чи в травень

кульгава грачина хода
залишилась на фото
як чорна мережка скраєчку

@темы: центр української культури, вірш дня

00:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Стус

Так і живи: шукай утрачене,
наздоганяй давноминуле,
оте нечуте і небачене,
оте, що вічним сном поснуло.
Дорога долі неперейдена,
вилискуючи синім жалем,
ховалася за ожередами,
де за Господньою скрижаллю
життя від тебе відвернулося –
і задаремні нарікання.
Те все привиділось, причулося,
неначе зустріч і прощання.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

00:09 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Томаш Деяк

уже минуло усе минуле, мій хоробрий кораблику
усе, що текло, вже висохло, стало попелом
ти плаватимеш пустелею, намагаючись навчено
встромляти гудки у повітря, без тіні подиву

видираючись на карки хвиль піщаних, розхристаних
котрі роздмухує вітер куряву підіймаючи
усе, що текло, вже висохло… висохло… висохло...
усе, що текло, вже випарувалось, бо гаряче

уже минуло усе майбутнє, а ти все вештаєшся
летючий засланцю, приблудо без дому-роду
топчешся по пустелі своїми чавунними мештами
марно сподіваючись вичавити з піску воду

@темы: вірш дня, центр української культури

23:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Осока

але не знати як тебе шукає рух
і ти шукаєш рух ідеш сама крізь себе
дзвони в свої гілки зривай свою кору
хай врешті пустять сік твої черлені стебла
вони не знати як а знову зацвітуть
вони не знати де народяться й погаснуть
і я прийду в твою тінисту висоту
і я пройду крізь тінь поміж тобою й часом
і вже не знати як нас роз’єднає рух
він наші дні клює між хвилями й камінням
він інеєм тече по срібному перу
і водить холоди в твої свічада сині
розсип свої жалі хай бризнуть як роса
хай краплі золоті розгубляться по світу
натомляться слова у наших голосах
і бризнуть у верхи там де весна і вітер

@темы: вірш дня, центр української культури

23:40 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ольга Ковалевська

Мій погляд стане помітним
В будинку із чистими вікнами,
В якому над клумбами квітнули
Обійми чиїсь тендітні.
І крила фіранок вирвуться
У простори синьо-ментолові,
Обернуться з подивом голови
Туди, де хмари у куряві.
І стане так смішно і холодно,
Що вікна здригнуться напругою,
Карнизи вигнуться дугами,
Тільки б не жити коротко.
А ще звучатиме Моцарт
Як музика преображення,
І хтось нарешті наважиться
Витримати мій погляд.

@темы: вірш дня, центр української культури

23:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Море дихає чорним теплом,
Розгортається, мов полотно.
І три комерсанти сидять за столом
І порівну ділять тепле вино.

Туману встояне молоко
Затікає до піджаків.
І перший збиває своїм кулаком
Хрустких метеликів і жуків.

Бо в серці в нього пекучі вогні
Палають невідомо чому,
І темна хвороба останні дні
Роз'їдає легені йому.

Він уже знає, які дива
Є в цьому мороці і молоці,
Що значать насправді зелені слова,
Наколоті на його кулаці.

Все, що він бачив, – нічні міста,
Портові крани і вантажі,
Тривога, яка вночі вироста
І топчеться тобі по душі.

Все, що він чув, – старі кораблі,
Друзі, розстріляні впритул,
Жінка, яка в готельній імлі
Розповідає щось про Стамбул.

Тепер він у цьому тумані сидить
І знає все, і йому все одно.
І другий завжди йому дасть кредит,
А третій запропонує вино.

І я хотів би в кінці життя
Купитись на цей солодкий обман,
Перш ніж відчалити без вороття,
Перш ніж пірнути в чортів туман.

Сидіти й пити своє вино.
Дивитися смерті в просте лице
З друзями, котрі все знають давно,
Знають, але не говорять про це.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Дмитро Лазуткін

пробито легені цього дня
і сонце котиться згори – вниз
тонуть квартали в холодних вогнях
кидайте хмиз кидайте хмиз

ми проміняли простір на час
й буру породу – ділили на всіх…
східна природа у наших причасть -
ллється у спирт березовий сік

і пальці губляться посеред струн
і пісня тримається на голосних
це вдалий час щоб очолити бунт
палити мости і не брати живих

так і чекаєш що саме в цю мить
хтось має сказати про головне
що все заспокоїться переболить
але нікого не омине

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:23 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

не вітаймося тут серед вулиць дивних пустельних
повних вітру дощу і криків наляканих птахів
тут де попіл — наче попіл листів
наче літо минулого року
із собаками та дієсловами в усіх на світі дієвідмінах
із вишнями блискавицями дзвонами та апельсинами
із усім що було і чого більше ніколи-ніколи не буде
отак я кажу тобі тут серед вулиць пустельних
засипаних попелом —
не вітаймося тут зробімо вигляд що ми незнайомі


@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

22:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Маріанна Кіяновська

Люби мене, приймаючи, як воду,
З гладінню, що як неба тінь і грань.
Люби за безнастанну прохолоду,
А за тепло любити перестань,
Бо я — зведу із розуму. Стихію
Приборкує лиш час, і часом — Бог.
Люби мене. А я тебе зрадію,
Допоки простір нам не пересох.

@темы: вірш дня, центр української культури

00:18 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

можна відчути більше аніж сказати
можна сказати більше ніж зрозуміти
можна зламати всі дев'ять печатей
і залишатися далі майже як діти

можна подумати так аби тіло хотіло
можна зробити все так ніби тіла немає
можна самому собі молитися сміло
можна послухати господа того що скраю

можна сховати себе у западинах ока
можна сховати тебе в найлюднішому місці
можна читати щоденники мертвих пророків
можна майбутнє собі майструвати щомісяця

можна нам майже усе і практично задарма
дев'ять печатей за нами лежать непридатні
ми вибираємо те що напевно не марне:
ми мовчимо й посміхаємось – цього достатньо

@темы: вірш дня, центр української культури

00:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Олексій Чупа

Осінь нас застібає, начебто малюків – на всі ґудзики,
вірш визріває в горлянці, а вже за хвилину – стих.
Ми довіримось тим, хто відкриє нам гігабайти нової музики,
ми покохаємо тих, хто нас витерпить до вихідних.

Осінь нас розбирає й збирає, як пазл,
засинає смішним кошеням на дитячих колінах.
Стрімко міняються звички: якщо ночівлі – на репетиційних базах,
якщо вже кава, то в жодному випадку не розчинна.

Погода втягає в тенета зимового часу,
замикає у колі, в очах все раніше темнішає, і раніше,
і підсумком наших мовчань – важливе, промовлене наспіх,
і підсумком наших розмов – тиша.

Наша осінь – тісне переплетення пальців, і мов,
одноразове щастя, пущене нами недбало під кальку,
щороку слабшим стає, і видихається, мов
в незакрученій пляшці залишена мінералка.

@темы: вірш дня, центр української культури

23:33 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ольга Ковалевська

Внутрішній голос підказує...

Що такі почуття до людей, яких любимо-терпимо,
Видаються достатньо тонкими, щоб їх не боятися.
Що проміння тремке, і незвичність, і поглядів вектори
Здатні серце розкраяти і карбувати там написи.
Що за лінію видимих меж не втекло твоє радісне,
Невимовне і світле, і трохи пов’язане з соромом,
А чекатиме в серці, бо в ньому навіки зосталося
І, мов компас, тебе обертає у правильні сторони.
Що поява в потрібному місці і часі все вирішить,
Надихне, наштовхне, піднесе і поверне у витоки.
Бо від зустрічей з дивними ми постаємо світлішими —
Із любов’ю чудною і без тривіальної містики.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:58 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Осені ще немає,
але він її розпізнає
за нитками туману в серпневій ріці.
На світанку, напружуючи кругле око своє,
він бачить сонце, схоже на мед в молоці.

І думає: час залишати басейн цієї ріки
й вибиратися з насиджених очеретів
на Південь, де тьмяніють сухі часники,
і пахне зібраною пшеницею від портів.

Ще кілька ночей на плесах, кілька днів,
і рушати на Південь за вигинами русла,
за спинами неповоротких линів,
за річкою, якою б довгою вона не була.

Зранку він упізнає вітряний потік,
ловить його своїм качиним крилом,
і повітря несе його над найріднішою з рік,
над чужим обійстям, над чиїмось житлом.

І внизу під ним лежать степові міста,
і мости під ним поєднують пустоту,
і йому так щемко, що коли в нього й була мета,
він уже встиг забути свою мету.

Внизу під ним лежать станції та хутори,
до нього підіймають голови пастухи,
і дух стиглих полів здіймається догори,
щоби ним дихали перелітні птахи.

І вгорі над ним росте південний циклон,
і шум дощу йому видається заголосним.
І по ліве його крило виокремлюється кордон,
і теж тягнеться на Південь, слідом за ним.

Він знає, що повернеться сюди аж навесні,
а до весни тут буде лежати сніг,
знає, що морози будуть люті, а дощі – рясні,
і що вже тепер слід думати про нічліг,

знає, що не він обирав собі цей маршрут,
вздовж якого палять багаття на берегах,
і найбільше йому б хотілось лишитись на зиму тут,
в цих зазимках, в цих сутінках і снігах,

при цій ріці, де незабаром стане зима,
в цій країні, якій не вистачає тепла,
яка не може зігріти себе сама,
в якої на повіках лежить ранкова імла.

Але знає, що коли залишиться біля цієї води,
навряд чи добуде тут до наступних жнив,
скоріше за все не переживе холоди,
і вб’є його саме те, що він найбільше любив.

Вб’є повітря своїм грудневим свинцем,
вб’є землі вистуджена мерзлота,
і тепер ось перед його пташиним лицем
стоїть його дорога,
себто, його мета.

І тому, що він мусить летіти звідсіль,
тому, що він любить усе, що лишає тут,
він тримається за свій простір з останніх сил,
і з останніх сил тримається за свій маршрут.

Тримається серцем за повітря густе,
осіннє повітря щедрот і повітря втрат.

Серця його і вистачає саме на те,
Щоби любити.
Себто, щоби вернутись назад.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

00:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Олек Ніколассон

в цій прозорій спеці, що масно стелиться,
що в повітрі оловом гусне душним,
я б ударам нарваної хурделиці
дарував свою найщирішу усмішку.

відчинив би вікна, всіма затулені,
і вдихав пісні прохолоди чистої;
я би небо, сіре, як прах минулого,
оспівав у кожному із віршІв своіх.

я хотів би змерзнути - так, щоб досита,
я хотів би холоду в кожен спогад...

я молитимусь першому вітру осені,
як іще не молився Богу.

@темы: вірш дня

23:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Калитко

Буває, створить Бог такого твого когось, і пустить вас в
різних кошиках плисти по річці з народження, пристати
до суходолу, на нім почуватись гостями, ранитись об
повітря, мати подібно зношену шкіру на згині доль.

І тут ця осінь велика, як синій кит, впливає у місто, і б’є
хвостом, і дихає, голосно схлипуючи, під крики і сміх
випиває у два ковтки усі ті відстані, які ви досі пройшли,
і далі чорнильно та безіменно майбутній овид росте, а
почуття переводить дух і б’є в свої тулумбаси.

Торгуючи при вокзалі іменами й словами предтеч,
божевільна торговка говорить пропитим басом, що
все гниє, і рядюжки імен розповзаються просто під
пальцями, купіть за три гривні – вкривати звіра
у серці тільки, і ви, шукаючи слів у кошику, раптом собі
доторкаєтесь руками і, як обпечені, кидаєтесь навтіки.

Але страх поступово маліє, як яблуко, пожерте роєм
осиним, і приходить Бог, і виводить назустріч тобі –
твого, і чухає спинку китові осінньому синьому.
І далеко, на тому березі, загоряється і не гасне великий-
великий, до крайсвіту вогонь.

@темы: центр української культури, вірш дня

23:34 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

вгору простягаючи долоні
пісню я нанизую на пісню
так кружляє дервіш-кататонік
уявляючи себе земною віссю
я вінків сонетів не сплітаю
в цім намисті – камінці і мушлі
мушлі й камінці – усе що маю
навіть шліфувати їх не мушу
а прийде вода велика знову
і усе на дно поверне чесно
колообіг давньої любові
обіцяє всім що всі воскреснуть
і пірнуть в едем глибоководний
всі напівпрозорі риби-душі
віднайду тебе у цій безодні
за намистом з камінців і мушель

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:34 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Навіть якби ти покинула ті місця
в яких народилась і де лишалась чекати,
де формувались риси твого лиця
і починались географічні карти,

навіть якби ти вживала чужі слова,
торкалась чужих плечей і чужих простирадел,
і навіть звідтіль, куди мало хто заплива,
не поверталась, хоч хто би тобі не радив,

навіть якби ти тікала від власних слідів,
від власних снігів на подвір’ї і сонця в ринвах,
якби уникала присмерків і холодів,
приспавши чужих кошенят на своїх колінах,

ти би примчала, всупереч всім листам,
назад — де високі дими і гарячі стіни,
напевне знаючи, що навіть там
ти його не зустрінеш.

@темы: центр української культури, вірш дня

Дневник. Просто дневник.

главная