• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: вірш дня (список заголовков)
23:54 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Виверни рукава осель.
Весна така неминуча й близька.
Я пам'ятаю тебе, ніби карту східних земель,
З яких мене вибили ворожі війська.

І тепер єдине, чого хочу - вернутись сюди,
Знову зайняти міста, з яких відступив,
Вирізати всіх, хто тішився з моєї поразки й біди,
Вбити по кордону межові стовпи.

Щоби знову бачити те, чого не бачить ніхто,
І те, чого не освітять жодні зірки:
Горло твоє - беззахисне, мов пташине гніздо,
Підсвічене світлом із коридора, ніби вишневі гілки,

Голос твій - схожий на теплий щільник,
В якому щоденно добирається мед,
Хочу відтворювати ім'я твоє, мов діалект, що зник,
Реставруючи за переказами кожну з його прикмет,

Зламати все іще раз, спробувати ще,
Вивернути, мов рукав, прихований ляк.
В цих кордонах усе буде лише
Так, як має бути, чи не буде ніяк.

Життя буде, ніби письмо, просте.
З мокрого каменю проросте трава.
Її ще немає, хоча вона вже росте.
Така, як і щороку. Лише нова.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:07 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Колись був сніг а зараз навпаки
спецтехніка крадеться край ріки
і зранку руки в боки фізруки
тримають світ напружуючи плечі
поштар іде з листівкою надвечір
віщує для убогого різдво
напівзамерзлий світ його їство
звиває телефонів пуповина
на люках тане сніг і хуртовини
не було вже давно у цім краю
ростуть будинки ледь упізнаю
цей горизонт коли здіймаю очі
куниця в хату дивиться щоночі
та бачить в чорнім склі лише себе
і небо чорне зранку голубе
і сон не йде та я його й не хочу

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:58 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

за що не візьмешся – вузлів плутанина
заплетені сіті пропущені петлі
між схрещених нитей прошито людину
недбалою стьожкою гладдю чи хрестиком
і стежки як стяжки затягнуті туго
у мережу що межує з мереживом..

мій боже! мій боже! – кричиш йому в вухо
та будь же уважний чи хоч обережний!
та глухо у бога і хтось безперервно
пряде і гаптує пусту мішковину
а берег далекий манить оберегами
і кожна дорога – тонка павутина

опучками пальців без голки без ножиць
зубами чи нігтями – хто вже як може
невидиму нитку на інші несхожу
виплутує кожен.. ну мало не кожен

кохана
дитинко
ми й в сутінках світу
де поспіхом навхрест прострочено мить
знайдемо свою павутинку зі світла
вона не порветься –
вона задзвенить

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:34 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

лови морозний бриз із льодяних полів
лови дедлайни віз хитання голови
утомлених чинуш у боротьбі за час
неспівпадіння душ старіння на очах
від кожного зі слів що влучно долетить
і від очей що злі від млості самоти
від певності у грі з непевності в собі
чекай на перший грім у стомленій юрбі
і просто помічай очами не таких
несхожих на потік і доторком руки
примруженням повік чи змахом догори
чи поглядом простим дивись і говори

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:21 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

невловима природа радості
щойно була – і зникла безвісти
наші оберти змінюють радіус
і зростає градус тверезості
вже не конче злітати високо
все доступно усе відкрито
бог з машини пускає бісиків
і ловця запускає в жито
хоч нема малюків над прірвою
та і прірви давно немає
лиш регочуть внизу підірвано
ті хто вчасно зіскочив з краю
ті хто правила бачив праведно
ті хто дрібно розкидав добрива
ти тримаєш удари правою
відбиваюся лівою добре я
ці двобої із тінню як тяглість
репетиції втеч і зустрічей
забуваю за ними радість
забиваю пустоти внутрішні
і сансару на долю градуса
повертаю зі скреготом й скрипом
богородице діво радуйся –
всі дороги ведуть в єгипет

@темы: Центр української культури, вірш дня

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

наші бажання не дружать із січнем
в наших бажаннях зашкал за цельсієм
сонцестояння наше стоїчне
плавить сніги і кордони персії
оптом – субтропіки опіки промені
і межиріччя клімат вільготний
і потаємні умови з хроносом
про перекрій однієї суботи
пошепки доторком послизгом поповзом
ми просуваєм локальне літо
метеорологи мають докази
що біля нас проростають квіти
і потепління – не випадковість
й травень у січні – не катастрофа
просто прогнози склалися в повість
просто пророцтва вийшли за строфи

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

від пам'яті залишається лиш твоя половина
а моєї – натхненної – давно немає вже
і ти мені віддавна нічого не винна
ну майже

хіба що половину від своєї половини –
символічну чверть що лишається моєю
взаємини дурощі опівнічні вина –
от у цьому є я

і мене не витравити простим хотінням –
не задавнити побутом – марні старання
бо я над тобою схилятимусь тінню
від вечора до рання

а від рання до вечора лізтиму попід руки
збиватиму з думки заважатиму в справах
пролітатиму синицею – голубом – круком –
зліва направо

а справа наліво – одиноким перехожим
ітиму сутулячись дихаючи в комір
і нехай ми різні але в головному схожі –
що врешті зникомі

он він – неквапом щезає за ліхтарем
стирається з пам'яті – сутіні на поталу
розчиняється в надвечір'ї – серед голих дерев
ось і не стало

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Холодно мінус двадцять
вітер з'їда знамена
стрічками виїдаючи їх тканину
мати кладе в кутю
мед із квіток акцій
в церкві панотче згадує згинувших поіменно
молиться без імен
за кожну живу людину
зглянься на нас всевишній
воїнам дай перемоги
транспортники як крижні
з передчуттям тривоги
ввечері без упину
йдуть по своїй глісаді
табір уздовж дороги
начебто із дитсаду
гріють намет малюнки
голод співа у шлунку
сонного вартового
і навкруги нікого
в складності візерунку
що на вікні малює
сивий мороз різдвяний

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

змиритись з зимою як з віком чи з тілом
набрати контрастності і білизни
лишитися з тими що не відлетіли –
лишитися з ними..
лишитися в них..
тримати в заначці вогонь і приправи
пухові перини і грубі светри
мов скнара дивитись на чай і на каву
і дозу на двох
ділити на три
зима – затяжна катаракта на вікнах
зима – летаргія нейронних мереж
та тіло під снігом живе непомітно
і сніг оживає
і дихає теж
і білим по білому пишуться вірші
і чорним по білому креслиться шлях –
це все що по собі ми лишимо іншим
в промерзлих наскрізь понятійних полях

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:12 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

бо вже як любов то любов без нічого
без твого без мого без цих і без тих
така собі довга порожня дорога
де пусто стоїш поки вітер не стих

а поки ще крутяться вітру колеса
і поки ще куряться попіл і дим
витримуй свій прес
бережи інтереси
повільно люби
не вмирай молодим

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:22 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Олег Каданов (vk.com/id139042909)

залишаю в твоїм минулім
половину своєї тіні
четвертину всього що було
закодовано у насінні
одна восьма - живе в блокноті
а мовчання у інтервалі
залишаю секунду ноті
щоб звучати могла і далі
решта все на аероплані
хай кружляє довкола світу
як крізь товщу вод океану
вічна риба пливе у літо

@темы: Центр української культури, вірш дня

23:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

вчора впали сніги
щось таке крутилося в голові
ніби пісня що лине долиною
пригадав уявив
у дитинстві під ліхтарем...
як навшпиньки стаєш
але не вистачаэ ноги
щоб побачити сніг
на гарячому склі
і сніжинки малі укривають тебе
з голови і до ніг
засипають всю видиму далечінь
як долоня лежить на твоєму плечі
а на ранок уже не розгледиш сліди
але звідкись оце відчуття
що хтось тихо блукає
між деревами уночі

@темы: Центр української культури, вірш дня

00:24 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Балкон і ранок наодинці
сусід несе пляшки порожні
ворони ніби ті ординці
в юрбі тривожній
...
калюжі тріскають під кроком
і листя дихає з під льоду
він цю замислював погоду
чого уроком

І тиск зашкалює у скронях
немов нагадує самому
що міра це не просто слово
і так в усьому

всі наші твори неписьменні
усі думки усі розмови
ми забуваємо щоденно
а потім знову

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Ніби і не знав її.
Всю ніч
сніг летить – розмірено і вбивчо,
і дерева дивляться в обличчя,
не відводячи своїх облич.

Ніби вилітаючи з країв,
де було захолодно й затісно,
входить поночі в порожнє місто,
кинуте надвечір без боїв.

І вона говорить:
«Не дивись».
І тримаєш марну обіцянку.
І розплющиш очі на світанку,
і побачиш. Вперше. Як колись.

Все як вперше – плетиво слідів,
теплий галас на подвір’ї школи.
Ніби і не знав її ніколи.
Ніби і не бачив цих снігів.

Ніби ночі точені ножі
не тримав, затиснувши, в долонях.
Сніг до ранку ляже на кордонах.
Сніг окреслить межі й рубежі.

Ніби він з її найбільших див –
сніг, що захлинається і дише.
Ніби і не знав її раніше,
не тримав,
не бачив,
не любив.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:35 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Господи
що нам точно відомо
що нам твої віки
будні гарячі ночі незрячі
кам’яний дім і з ріки
вітер в волосся хмари на захід
ось вся наука твоя
видимим досі нахилом осі
осінь крадеться у яр
з липня у серпень вкотиться сонце
пляма яєчні в таріль
яблукам сниться яблучний оцет
каменю скеля вгорі
ми розлучаємось тихі щасливі
всотуймо воду і хміль
крапля за краплею котяться зливи
і розчиняється сіль

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:38 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Історії про любов починаються зранку,
в холодній кімнаті, де ці двоє
намагаються в сліпому світанковому освітленні
твердо дивитися одне одному в очі,
не відводити погляду,
не соромитись щойно сказаного,
не шкодувати за щойно вчиненим.
І коли хтось перший не витримує –
а хто не витримує? він і не витримує –
і дивиться їй за плече,
і помічає перехожих дощу за вікном –
тоді в його погляді й з’являється те,
що можна назвати любов’ю.

Історії про любов завершуються того ж таки
вечора, десь на вулиці, коли їм обом стає
так самотньо, ніби холодним долоням,
схованим у різних кишенях пальто.
Яка різниця, якій долоні самотніше.
Яка різниця, якій холодніше.
Яка різниця, на кого тепер ображатись.

читать дальше

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:47 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

місто, розділене навпіл рікою Бога,
всі дороги ведуть до тебе, і кожна дорога
неодмінно впирається в центральні ворота.
а ти і не проти. звучить Nino Rota,
але не Godfather, а щось із раннього.
це місто приймає кожного зраненого.

воно дарує тепло усім без перебору,
неважливо який ти і яка в тебе історія.
от і я щоразу повертаюся сюди іншим,
змінений картинами, переінакшений віршами.
і воно неодмінно зустрічає мене як сина, –
а я його прощаю – за те, що не любить сильно.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

осінь розлила туш і білило
і підмішала в шал
пасма туману
ожеледь дим і мряку
осінь постала
із амальгами вищерблених дзеркал
осінь сховалась у розділових знаках

попіл і сніг вибілять всіх
вкриють усе палімпсестом
як я не біг так і не зміг
рух обернути в лет
осінь тепер починається із
внутрішнього протесту
осінь – це просто такий поріг
або такий силует..

щораз більше відтінків сірого
шораз менше кольорів у спектрі
і немає такої віри
щоб якось рятувала від смерті
і немає такої смерті
щоби просто: раз – і нема..
йде повільно
прозора
і вперта
зима

мертвий сезон осінній
зовсім глухий як вата
час – збирати каміння
час – його називати

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Міхаліцина

(літо)

коли тобі тепло
ти знаєш, що в неба канікули
бо в серпні так треба
бо серпень для того і є
щоб бути метеликом
жити у снів над повіками
сідати на кучері дітям...

бо хто з нас доп’є
ту крихітну чашу
з долоньок побожно притулених
до пінявих айстр і бездриків крилець тугих
як серпня не буде?
хто вмітиме з яблук зіщулених
за мить до всихання
їх сік позбирати?
горіх
гіркий і зелений
розлущити вправними пальцями
щоб пальці не зжовкли
як листя старе восени?..

три тижні мине – і ми знову
назвемось блукальцями
та поки що серпень
нам тепло
метелики
сни

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

коли до листопада лишається кілька днів,
то сакральне бути чи не бути – так чи ні,
стає головним питанням цієї пори,
бо безлюдніють парки і пустіють двори.
і всі, хто зупиняються на цьому рубежі
вкотре усвідомлюють, що є свої й чужі.

і що своїх небагато, а чужих - пітьма.
тож головне – їх розрізнити, допоки зима,
ще не вступила у володіння всіма людьми,
бо тоді вже не розділитися на вони і ми.
тоді не допомагає навіть червоне вино,
навіть сухе і витримане – навіть воно.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

Дневник. Просто дневник.

главная