• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: вірш дня (список заголовков)
23:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

що я насправді любив
це хмари над своїм будинком
в середині травня
як сонце вже майже на заході впало
і світлом виблискують рейки трамвайні
тополя кружляє як сніг перед очі
і ночі ростуть до найдовшої ночі
де діти ростимуть до розмірів долі
і трави заквітнуть і ляжуть поволі
на стежки з боків щоб ішовши на ранок
штанами збирати росу й забаганок
ні власних ані вже чужих не питати
і літо попереду довге й строкате
неначе цукерки в коробці закриті
їх ніби багато та скінчаться миттю
бо все вивільняється з нас мимоволі
дитина зростає до розмірів долі
і дружба зростає і хилиться потім
як сонце в дорозі мандрує капотом
і коли сідає засліплює очі
і ночі ростуть до найдовшої ночі

@темы: вірш дня, центр української культури

23:59 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ірина Саковець

Насичено-синє повітря вечірнього спліну
Рікою вливається в небо, темніше на тон.
Ця музика вогкого листя услід за авто,
Неначе весняне прощання, бринить без упину.

Не ставши почутими, тихо-розмірено тонуть
Слова, як монети, в медово-солодкій імлі.
А літо собі нашиває блаженну теплінь
На білих акацій розкішні пахучі хітони.

@темы: вірш дня, центр української культури

22:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

майже немає такого у людях що не побачити чи не відчути
серце що раптом забилося в грудях вени як містом чужі маршрути
лихо в очах щастя там само листя в волоссі до осені ближче
схильність до бійки близькість до сану певне тяжіння схилитися нижче
і говорити просто у вухо щось надбентежне щось надважливе
бачу що хочеш бачу що духу тобі не стане й добре можливо

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

16:56 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Маріанна Кияновська

Липень зрубано, лишився голий пень,
Без кори, без шелесту, без тіні,
Без очей, без вух і без легень -
Суєта суєт у зніщотінні.
Голе місце - в часі на землі,
Гола порожнеча - гостролиста.
Але ген далеко, десь в імлі -
Липа, вся в цвіту, жива і чиста.

@темы: вірш дня, центр української культури

23:45 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ян Твардовський

(переклад з польської - Дзвінка Матіяш)

Я не ходжу в білому халаті
не кажу: покажи язика,
я не розтинав мертвих у формалині
та знаю яка в тебе хвороба
знаю що тобі болить
а коли ти так дрижиш
як перед танками мереживо готичних соборів
щоб як порох із галасливої сурми
обтрусити тебе від болю

знаю
це просто перевернулась твоїх бажань бричка -
луснула велика булька власних ілюзій
ти став тим, хто хотів із чайної ложечки
напоїти верблюда

але Бог що земну кулю тримає
І найбільший супутник крутить як маленького каштана
також має свою думку
свої бажання

@темы: вірш дня

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я.

Добре було б знати, звідки вона прийшла й куди поверталась вночі,
Хто живе за тими дверима, до яких підходять її ключі,
Чому вона нічого не може згадати й звідки в неї всі ці знання.
Якби наряд перевірив її кишені – хтось би точно отримав нове звання.

Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
Її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран,
Чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
І палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.

Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин.
Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим.
Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє.
З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є.

Але вона прокидалась і все починалося саме тоді.
Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах.

Стережіть її, янголи, беріть під крило легке.
Скажіть їй хай зберігає спокій, коли входить в чергове піке,
Хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне,
До речі, спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:01 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Леона Вишневська

І погляд її вартий мільйона слів,
в ньому стільки відвертості, спокою,
солодкого серпневого літа.
Поряд з нею усі мої дні, наче з аплікацій,
яскраві, казкові.
Між нами щось більше, ніж просто синхронний набір
карамельних літер,
ми з нею у дотиках спілкуємось на одній мові.

Це сонячне павутиння у її волоссі,
ці вуста такі до болю налиті, ягідні.
І ця сукня з метеликом на комірці,
що робить її невагомою, вона, мов пелюстка, яку
в будь-яку мить може зірвати вітер.
І її посмішка…Там ховається сум та ніжність,
що гострим вістрям раптових стріл потрапляють у моє серце -
в таку раніше байдужу, а тепер до божевілля залежну ціль.

Наші мрії, мов чорнильні птахи,
відлетять у скуйовджений вирій.
Вся моя гордість від їх присутності відтята
під самісінький корінь.
Так важко вірити,
коли на душі хтось залишив непосильні гирі,
так нестерпно сподіватись, знаючи вирок.
Коли в усіх цих безжальних “за що” і “чому” винні зорі.

@темы: вірш дня, центр української культури

23:41 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

ходити по воду
в замерзлу криницю відро опускати
дивитись на хату
на комин що з нього ідуть білі хмари
надіятись марно але необхідно
бо навченим хибно
вже час відкривати невидючі очі

ось вітер він хоче в промерзлий будинок
що став ненадовго оселею знову
де все випадкове крім тріщин у льоді
і майже все марне
окрім нелюбові що схована в грудях

іти межи люди
вітатися чемно прощатися щемко
тепло з кожним видихом небу віддати
ущент замерзати вертатись до хати
і воду холодну поклавши на грубу
долонею змочиш потріскані губи
вітаючи зиму у місяці повнім

лягаєш на північ і чуєш як ззовні
зима заколисує ліс із рікою
у стані спокою підперши рукою
важку свою скроню
що сивіє раптом
від надлишку досвіду
надлишку часу

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

00:10 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Сонце сходить над морем, як апельсин.
Місяць викочується над гори, ніби гранат.
Хтось у човні на обрії – не знати, що за один,
Чого він завмер на веслах, кому чоловік чи брат,
Не знати навіть, чи колись припливе назад.
Сіль землі проступає на обідках криниць,
Тепле каміння, дерево, висушена трава,
Діти сміються на березі, качаються горілиць,
Дикий плющ, затемнені вітрини малих крамниць,
Полудень наплива, ніби повінь, і знов сплива,
Ховається за іржавими брамами, де принишклі сади.
Жовтень у дрібних помідорах, в риб’ячих головах,
Жовтень – і тріскають в міхах перестиглі плоди.
Мушлі на піску, жінки на пристані, кошики в них в руках,
І баклажани світяться в сутінках, лискучі, сині, тверді.

@темы: вірш дня, центр української культури

23:26 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

ніжність не плаче і не голосить
голосом тихим говорить ніжність
ніжність живе у твоєму волоссі
повівом вітру подихом свіжим
днесь проростаючи з тіла поволі
майже невидимо майже нечутно
пальці мов паростки кволі і голі
не афішують своєї присутності
і не займають чужих територій
і не ламають негласних конвенцій
тіло у тілі – давня апорія:
все що минуще – те не минеться
все що нечутне – буде почуто
на противагу тліну й смерті
ніжність зійде як окрема сутність
тиха мов лист у пустому конверті

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

00:11 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Є тільки дикої яблуні квіт, вельон біло-рожевий,
впала вона вже давно, але все ще триває життя –
лежачи квітне, ніким не помічена, в хащах,
квітне для себе, а бджоли спивають нектар
і таїну бережуть, повертаючись після причастя.

О, зроби нам гніздо, заховай і його в пелюстках,
крізь усі палімпсести призахідних хмар незліченних
научи нас читати найперше, єдине мовчання,
що записане в небі притомності рунами.

@темы: вірш дня, центр української культури

11:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Андрухович

вітер то птах опівнічний змах
що там за вікнами в сонних домах
тьмяні жарівки свічковий сад
тихі водойми рожевих кімнат
риби на стінах безгучно шепочуть
з кранів іржаві потоки хлюпочуть
отже прийшла кристалічна тверда
з чорних лісів запізніла вода
промінь метелика в люстро влетів
місячно вигнуті спини котів
чаші чарки на серветі
сервант
погруддя мислителя (певно кант)
іноді з піни фіранки лице
виплине
ніби чекав я на це

@темы: вірш дня, центр української культури

12:06 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

ми з тобою – країна ніколи й ніким не визнана
материк безіменний і матриця матріархату
з рук і ніг із волосся і пальців сплели вітчизну ми
і тепер так безтямно вчимося її кохати
а вона як зазвичай примхлива тривожна й відчужена
а вона як буває цілком іще дика й незвідана
і нема тут коліс – лиш монети тотемне кружало
й темні джунглі – твоє символічне придане
а моя дівизна – голі камені на узбережжі
а твоя лівизна – у кристалах кварцу і соди
в нас нема ще кордонів і досить умовні межі
ми ще точно не знаєм чи нам чогось справді шкода
ми вчимося любити сади своїх тіл достиглих
ми вчимося сплітати ріки пустелі гори
ми вчимось впізнавати кожен ландшафтний вигин
ми говоримо мовами якими ніхто не говорить
ця країна ніколи не буде названа
ця країна ніколи не буде визнана
але землі свої ні за що не віддасть вона
і нікому чужому ніколи не стане вітчизною

@темы: вірш дня, центр української культури

16:50 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Євген Маланюк

А дні пливуть — мелодія в блакить.
А дні дзвенять, як золото в лазурі,
І вічністю триває кожна мить,
І в спокої втопились давні бурі,

І океаном заясніла вись,
І тиша, тиша. Тільки в вишнях білих
Бриніння бджіл замріяно злились
В один хорал блаженний і безсилий.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Я залишаю це дивне місто,
місто прощених і прокажених,
яке тримає – впевнено й міцно
робочі долоні в глибоких кишенях.
В якому ніколи не сплять чорнороби,
в яке прибувають нічні експреси,
в якому про успіхи та хвороби
вичитуєш із ранкової преси.

Я забуваю цю дивну жінку,
забуваю її мовчанку,
мов недочитану сторінку
починаю читати спочатку.
Ніби знову вчусь писати,
вчу абетку – веселу й співочу,
знаючи, що мої адресати
нічого від мене давно не хочуть.

Хай на світанку його передмістя
озвуться за мною фабричним гулом,
хай я, подібно до палого листя,
залишусь для когось печальним минулим.
Хай по мені не залишиться сліду,
хай не залишиться жодного жалю –
я так чи інакше з нього вже їду,
я ось його уже залишаю.

І жінка ця хай навчається жити,
так, ніби завжди жила без мене,
хай не спиняються літні пружини,
нагріваючи небо зелене,
хай працюють державні контори,
хай не запізнюються трамваї,
хай будуть відчиненими коридори,
в яких вона мене забуває.

Я забуватиму його ріки,
буду заплющувати повіки,
буду зчитувати плакати,
я буду чекати, я вмію чекати.
Тож хай все забудеться – я не проти.
В її листах стільки турботи,
стільки любові, стільки отрути.
І спробуй її після цього забути.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Пірнай в метро як риба у ставок
минай людей не чуй чужих думок
не відчувай усіх оцих образ
складайся заново зі злості і добра
і кожному віддай що попросив
на плесо тебе поїзд виносив
і ти стрибав у натовп як в пісок
і ось стоп-кран сансари колесо
тут можна зупинити і втекти
ти з нею майже тиждень вже на ти
але твій друг просив допомогти
і ти спинився в кроці від мети
і повернув і станцію змінив
і подорож від літа до зими
почав спочатку ніби ті соми
що з дна щоночі йдуть комусь на лихо
і ось твоя стара єдина втіха
ти з глибини не силишся піти
лиш крок на ескалатор і мети
дістанешся за мить і два жетони
як дань паромнику що вивезе тебе
не поперек а вздовж і голубе
травневе небо схилиться до скла
і ти що мав складатися зі зла
питаєш у старої ціну квітів
і в світі надважливого нема
і ніч травнева лиється сама
за браком неважливого на світі

@темы: вірш дня, центр української культури

23:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

дві кави гіркаві
і постатей двійко
між пагорби міста вповзає імла
у тебе сльоза – наче срібна копійка
у мене як змійка – майнула й втекла

прощаємось швидко мов риби чи звірі
привіт! – як діла? – що нового? – бувай!
на нас дивлячи́сь вже ніхто б не повірив
який ми плекали безбашенний рай

як дзвінко котилися жарти і зойки
як падали зорі мов літні дощі
як поруч співали тойоти і сойки
а ми загортались в плащі і плющі

плелися ліани і пружно і туго
а квіти розчахлі так п'янко цвіли..
лишилась жало́ба лишилася туга
а ми загубились у пасмах імли

а ми розійшлись попрощавшись і зникли
бо небу здалося – усе вже збулось
лиш на парапеті – як поклик і виклик
дві вистиглі кави чекають когось

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:18 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

а там чекай
сиди чекай чекай
а там мовчи
мовчи не озивайся
і суходолу цей нерівний край
немов рівчак не поперек долай
а йди уздовж
і хвилі розрізняй
за подихом важким за частотою
об’єднаний лиш місцем і метою
один із кимось поруч засинай

@темы: вірш дня, центр української культури

23:19 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Григорій Чубай

ВІДШУКУВАННЯ ПРИЧЕТНОГО

На воді, навіть кола по чистій воді
Скороминущі зелені кола
Навіть тоді, навіть тоді,
Як нікого, ніде, ніколи, ніколи… ...
А що, як і справді раптом ніде,
А що, як і справді раптом нікого,
А що, як і справді раптом ніколи,
І тільки ми, нарочито видимі,
Тільки ми, нарочито існуючі,
Більше всього на світі перелякані
Свого власного небуття
Віримо, що все-таки десь
Віримо, що все-таки хтось
І наше тіло, і наші душі
І дай же нам дне
Бачите, то причинилися двері,
Котрі насправді є.
То прийшов хтось із нас і каже,
Що він бачив сьогодні речі
За видимістю речей,
І що зараз він бачить тіло,
За видимістю нашого тіла,
І, що ми дуже дотепно граємося в живих.
Але стіна, грає в стіну
Іще дотепніше ніж ми.
І тисяча видимих тигрів
Нас менше лякає
Ніж одна невидима зоря,
Хоча саме її нам не вистачає далеко попереду,
Щоб до неї дійти.
Хоча саме її нам не вистачає далеко позаду,
Щоб до неї повертати.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

18:10 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© іздрик

коли ти чекаєш – я всюди й ніде
у стінах у листі у вітрі у віскі
в повітрі в воді у землі і те де
на вістрях антен
в перебреханих звістках

@темы: вірш дня, #іздрик

Дневник. Просто дневник.

главная