Записи с темой: вірш дня (список заголовков)
00:32 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Андрусяк

гірка вода не переносить броду
ані моста не втримає на плечах –
хіба тоді коли осінній вечір
навпомацки ступає попри воду

запалює один листок то другий
а все не знає де йому ступити –
є лиш туман з тремкого смислу звитий
що дуже легко рветься від натуги

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан-Ігор Антонич

Хто ж потребує слів твоїх?
Чи той, що важить хліб і сіль,
Чи той, що відсотки рахує,
Чи той, що у безсонну ніч
Бунтарські зазиви друкує,
Чи той, кого гарячка палить
І з голоду запеклий вже,
Чи той, що чорні тюрми валить,
Чи той, що тюрми береже?

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:47 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

на кордонах весни розгорається літо
чорна кіптява плюс золотистий пилок
вже на сотні іде порахунок убитих
а над прірвою й далі лиш ветхий місток

ми йдемó поодинці де тонко і рветься
перегукуємось наче сови вночі
і у кожного – ноша окрема на плечах
і від різних дверей неподібні ключі

ми не знаємо як але знаємо нáщо
ми не знаємо де але знаємо що
ми зриваєм дедлайни і куримо натще
і для себе самі ми – культурний шок

живемó як вдається й буває всіляко
наші нерви вже можна сплітати в канат
і практично немає ресурсів для страху
і фактично немає дороги назад

на кордонах весни проростає надія
розсекретити літа таємний код
ми напевно дійдемо й напевно зумієм
не зірвати дедлайн
і зірвати джек-пот

@темы: вірш дня, Центр української культури

01:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

У небесних полях чорнокрилий тюльпан,
Чорний щит на черлених воротах,
Незалежний вішак, незворушний жупан
І неправда в казках косоротих...

На світанку - закислі свої продери,
По сніданку - читай на зарінку,
Доки в книзі віків довгорукі вітри
Перегорнуть останню сторінку.

А тоді - жебони, гомони, говори,
Допивай побрехеньку до деньця...
Тільки ж ліс попід сивим верхів´ям гори -
Як зелена пов´язка чеченця.

Тільки ж тіні з осель попідземних ідуть
У небесні поля... - і довіку
Не впізнають ні зору твого каламуть,
Ні твою доброту без´язику.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Зима видається занадто довшою,
Ніж того треба. Мітиш підошвою
Межі відлиги, що суне тужаво
На прикордонні райони держави.
Крапле дощ — терпка сукровиця
З Господнього тіла. Тьмяніють лиця.

Міста порожніють. Йдучи по лезу
Свого виживання, залишки плебсу
Кидають квартали скніти в ремонті,
І сон довірливо шепче дрімоті:
Вимри, кохана, зроби то хутко —
Не стане дзвонів твоєму смутку.

Птахи обирають вирій, що згодом
Стає перманетний. Зрощені голодом
Лишаються діти — сварливе завтра
Старої республіки, оскільки варта
Давно розгубила багнети й набої,
Крім того, лишаємось ми з тобою.

В розбитих будинках скалічений Каїн
Шукає вцілілі речі. Камінь
В підмурках Вітчизни хиріє. Натомість
Тверднуть дерева, гусне свідомість,
І час іде, як загиблий вояк
В чергову атаку, тобто — ніяк.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

02:55 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Четверта ранку тихий рок і теплий плед
Я випросив у тебе трохи рому
Лишилося півпачки сигарет
А решта невідома

Гравці твоє волосся розплетуть
І Дюрер у старій пінакотеці
Розкаже щó лишається на серці
А що з собою на Вкраїну не беруть

Усе таке пречисте і пусте
Побачимось у снах або у віршах
І може все складеться щасливіше
Тоді коли п'ять років перейде

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:26 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Коли о п'ятій рaнку сніг пaде,
Досліджуючи зими кaм'яні,
Сягaючи святинь і змінюючи їх
Нa ряд понять, цілком aлгебрaїчних;
Коли без бaтькa п'ю своє вино,
Дописуючи вірш, нікому не потрібний,
Домислюючи ніч, як долю своєрідну, -
Тоді приходить Бог. І вибивa вікно.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Віктор Ошовський

човен поверхні торкнеться неквапно
шорсткою щокою дерева мертвого
слід залишає на мокрому темному
хвиля його занесе наче снігом

пальці живі опускаю у річку
краплі з них падають креслять кола
ті розлітаються берега прагнуть
але зникають десь недалеко

місяць пливе не торкає поверхні
мовчки доріжку свою розстеляє
хвилі не здійме спокій не зрушить
так непомітно води підкорює

@темы: вірш дня, Центр української культури

03:24 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

молочний туман протікає між пальцями й пагорбами
відсвічує міддю оголений ранком ландшафт
імла осідає в низинах потоками жадоби
і чутно зітхання в легенях закинутих шахт

цей ерос ранковий такий безпорадний і сонний
повітря пронизливе й сонце м'яке наче віск
а холод нічний витікає крізь діри озонові
і наче чернець із колін піднімається листяний ліс

ми – тіло ландшафту його невротична версія
ми – слово від слова і камінь на камені ми
ми – сума секунд що часами складаються в терцію
щоб вийти на голос із нетрів глухої пітьми

містерія ранку повільна вогка й безтурботна –
брутальність реалій іще непомітна ніде
ще віриться в спокій і мир і у свято суботи
яке повернеться і станеться й нас неодмінно знайде

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:09 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Віктор Ошовський

pirhospr.livejournal.com/186399.html

Весна. Чорніють рукави річок.
Із них верба проглядує несміло.
Землі прозоре невагоме тіло
Гойдається між зоряних свічок.

Сон лише зовні темрява і смерть.
Болить - окраєць серця відітнуло.
Од берега тхне розпачем і мулом.
Не чутно чайок. Гнізда шкереберть.

В долонях моря не перенесу.
Милуюсь сонним і недоторканним.
Що залишається, щоб гоїти ці рани?
Добро чинити. Множити красу.

Воно мудріше всіх, хто тут осів.
У нім і відповідь живе, і запитання.
І байдуже - уперше чи востаннє.
Хто бачив море – знає Божий спів.

Хто бачив море, вірить, що в цей край
Весна приходить дивовижно вчасно,
І все Господнє в ній напрочуд ясне,
А решта - в нас. Приспи, не випускай.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

03:17 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

позначати речі неназвані
називати людей без імені
імена й означення стануть пазлами
на які весь цей світ поділено
імена і назви застигнуть масками
незнищенними але змінними
прикриватимуть гру гримас і
відділятимуть тлін від тліну
імена і назви – така ілюзія
ніби все враховано й пораховано
і воздасться всім по заслузі
і воскресне те що приховане
хоч насправді усе на світі –
лиш транкскрипції одного імені
між словами межі розмиті
між речами – пунктирні лінії
і між нами кордон умовний
ніби тиха поверхня води
я кидаю у воду слово
і вода поглинає сліди

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/469680.html

а ще, коли бува побачиш шторм
не з берега, коли навколо хвилі
бува собі промовишь, Боже милий,
врятуй мене, щоб я живим пішов.

тремтиш зсередині, як листя до зими
усю нікчемність відчуваєш власну.
життя, як вогник - мить і ледь не згасне,
але хтось бачить берег у цю мить

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

01:20 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Тому що кожна дорога - це наші радість і втома,
Тому що кожна зупинка - це наші тиша й самотність,
Тому що ми завжди знаємо, хто нас чекає вдома,
Знаємо, що таке відданість і що таке незворотність.

Кожному з нас буде що розповісти по смерті,
Хоча жоден із нас не вірить в її можливість.
Небо нам нагріває наші куртки подерті.
Я маю серце - і саме тому розумію його важливість.

Я маю голос - і саме тому вмію порозумітись,
І ця дорога насправді може бути легкою,
Бо над нею завжди висить теплий місяць,
І його завжди можна торкнутись рукою.

І тому ми будуємо цю дорогу з тиші та глею,
Протягуємо її, ніби нитку, лишаємо за собою,
Між голосом і мовчанням, між небесами й землею,
Між темрявою і світлом, між забуттям і любов'ю.

@темы: Центр української культури, вірш дня, улюблене

01:57 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

знаєш коли все це скінчиться ми мало що зможем згадати
а про те як було говоритимуть мемуаристи
називаючи імена топоніми точні цифри дати
і усе звучатиме трохи тривожно і урочисто

а кожен із нас пам'ятатиме тільки дрібниці –
іскріння на кінчиках пальців петлі опіки
хай буде що буде бо зірка уже в криниці
і відблиск її непомітно змінює строфіку

хай буде як буде хай збудеться воля моя
на тихе іскріння і ніжність цілком незужиту
і на амнезію де зникнемо ти і я
де будемо разом і довго і гарно жити

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:15 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Над нашою хатиною малою
Господнє Літо хутко перейшло,
І Міста, про яке писав Павло,
Не видно за осінньою імлою.

І ми перемовляємся з тобою
Двома-трьома словами — про тепло,
Про те, що літа наче й не було,
Так само, як життя; й не спим обоє

Чекаючи пробудження від сну,
В якому повно смерті й туману,
Безсоння — і безсмертя — і любові…

Цей сон тече і тчеться з людських слів,
Та, вірячи апостолу Павлові,
В густій імлі щезають журавлі.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

03:56 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

не звикати до болю
не шукати у собі провин
не ходити по лезу у пошуках адреналіну
залишатися голим
за сотнями вбраних спин
зберігаючи біль як останню свою провину
залишатись убогим і темним аж до кінця
спокушатись відважно хіба лише тим що зневажене
і вбивати у собі вічноживого мерця
що за мене тримає кермо й натискає на важелі
не звикати до болю бо це наркотик важкий –
жити бажано просто а можна і радісно кажуть
не звикати до бога – хто він взагалі такий?
що він має насправді окрім неперервного стажу?
не чекати не ждати не вірити тисячам правд –
знаєш – це не рецепти потрапити якось на небо
це мій спосіб на біль: не кидати не скінчених справ
не зникати нікуди й ніяк не звикати до тебе

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:13 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Роман Скиба

Кагор плескоче на площі Ринок.
Ось кий та вузлик тобі в дорогу.
Хай добрі духи поштових скриньок
Листи уголос читають Богу.
За маяками, котрі не кличуть,
Крокуй по колу на всі чотири,
Втирай в прозоре своє обличчя
Дощу досвітнього штрих-пунктири.
І на четвертій годині втоми
Тебе зупинять волхви похилі –
Побудь їм внуком і впевнись в тому,
Що розумієш на суахілі.
Ти цю бруківку топтав віками.
Тепер її цілувати треба.
Аби знайти поміж неї камінь,
Що уподобить цей світ до тебе.
Віддай свій вузлик бродячим левам,
Не втрать лиш пильність – вони ж голодні...
Якщо у місті є Королева,
Вона чекає тебе сьогодні.

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:15 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

вигораєм потроху втрачаємо колір
виглядаєм прозоро як дим в бурштині
тілом – тінь перетинок перекотиполя
духом – пух календарно змарнованих днів
я крізь шкіру твою бачу сад капілярів
ти у венах моїх ловиш хвилі і хміль
ми вглядаємось в себе крізь себе навзаєм
і в собі розчиняємо солод і сіль
і нема ані кОристі тут ні корИсті
і ніхто з нас нікого не вбереже –
наші книги іще кольорові й барвисті
та полички під ними прозорі уже
дим загус в бурштині чорне дзеркало кави
дикий чай з молоком і зацукрений мед
виграє варраван догорає варшава
проростає прозорість із сотні прикмет
ми втрачаємо колір вологу і гнучкість
набуваємо дивних властивостей лінз
і щезаємо поміж молекул беззвучно –
без золи без жалю без прощання без сліз

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

22:59 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

коли обітниця стає інстинктом
ні честь ні вірність вже не мають значення
коли обітниця стає інстинктом
уже не важить що ти чув чи бачив ти
і що ти думаєш і знаєш –
без різниці
у що ти віруєш і що ненавидиш
так чує поклик місяця вовчиця
так чутно місяць у сонаті клавішній
то вже якими б ночі й дні не були лютими
і хай вже як це не звучало б дивно
коли кажу що я люблю тебе –
це ненавмисно
це інстинктивно

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:55 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

в половині зими посередині тижня
десь між ніччю і днем
між буттям й небуттям
прокидаємось ми поки спить ще всевишній
ніби тіло одне
ніби сонне дитя
і нема ще довкола ні світу ні світла
і нема ще всередині «я» і «не-я»
лиш у спільних легенях – запаси повітря
і застигле в повітрі єдине ім'я
нам обіцяно було світанок прекрасний
дім без темних кутів і маршрут без покут
народилися ми як завжди передчасно
прокидайся же господи
поки ми тут

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная