• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: вірш дня (список заголовков)
18:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Добре, добре, знищуй листи,
Стирай номери, пали мости,
Просто стирай, просто громи,
Ми вдосталь мали цієї зими.
Знищуй коди, знищуй замки,
Теплі промені серед ріки,
Знищуй підозри, знищуй сміх,
Довіра сходила на нас усіх,
Тому знищуй те, що дісталось тобі,
Те, що вигадалося в боротьбі,
Те, що втратилося без жалю,
Те, що я і дотепер люблю.

Стирай адреси та імена,
Ти й далі лишаєшся така одна,
Таких як ти важко знайти,
Пали ці нікому не потрібні мости,
Пали книги, пали словники,
Готельні чортові рушники,
Постіль зі слідами чорнил,
Ошмаття прапорів та вітрил,
Знищуй голос, знищуй слова,
Ти далі будеш так само жива,
Знищуй усе, що створила сама.
Все буде добре. Триває зима.

Забудь кожен із осінніх домів,
Забудь усе, що я умів,
Забудь усе, що вміла ти,
Пали ці обірвані мости,
Випалюй сліди поразок і втрат,
Раптом захочеш повернутись назад,
Раптом згадаєш собі ще раз,
Після всіх проклять і образ,
Як добре було, як нестерпно було,
Як тебе нищило і вело,
Як це торкалось твоїх основ,
Як просто все це почати знов.

Тому краще знищуй, краще пали,
Неважливо хто, неважливо коли,
Неважливо навіщо, неважливо з ким.
В тебе попереду ще стільки зим.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:26 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/521507.html

Мілкі річки дорогою до прощі
Неначе ручаї на батьківщині
Тарань сушена з сіллю
Рибні мощі
І вудка нефарбована з ліщини

І кожен день і все що чоловіче
Рух до розлуки тижнями і днями
Нема рахунку їм і хто полічить
Усе чого не станеться між нами
За всі оці відчужені години

Коли ідеш дорогою до прощі
Мовчання – кращі ліки від розлуки
Торбинка з сухарями
Хлібні мощі
Рука що незабаром впустить руку

На перехресті стоячи уперто
Не обирати жодної дороги
Тютюн папір неквапність і конверти
І це одвічне відчуття тривоги
Яке не подолати і не стерти

Коли не знаєш що тебе чекає
Та вже відчув що є не там де треба
Знаходишся і руку відпускає
Твоя рука за крок до краю неба

Останній крок і в цю саму хвилину
Як голоси пташині ледве чути
На крок до щастя спиниться людина
Отрута як завжди
протиотрута

@темы: вірш дня, Центр української культури

01:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Я знаю, що вже зріє у мені
Троянда чорна, наче та черниця.
Вона зійде рум'янцями на лицях,
Розтане у ласкавому вогні.

Але не попіл, тільки ранній сніг
Лягатиме на пагорби столиці,
Кричатиме тривожно сіра птиця
В безлюдній світанковій тишині.

Мій перевізник мовчки відштовхнеться
Від берега, що диким зостається,
Плюндруючи святі дари богів;

Не витримаю, ще раз озирнуся,
Та за густими лавами снігів
Нічого не побачу — й посміхнуся.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:41 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Ця жінка, яка фотографує дерева січня,
Їхню вогку динаміку і переплетіння,
Маленькі будинки з димами,
Засипані снігом узбіччя,
Неба тяжкі простирадла зі складками й тінями.

Ось вона стоїть за повітрям, наче за ширмою,
Стежить за цими деревами, мов за тваринами,
За їхнім дитячим шепотом, за ходою пташиною,
За тонкими руками, за збитими в кров колінами.

Ось вона ловить їх, як птахолов, розкидає тіні,
Стрічками прив’язує собі до зап’ястя.
А чорні порожні озера, кригою вкриті,
Постійно віщують їй усілякі нещастя.

Говорять: всі, кого ти собі впіймаєш,
До смерті будуть тепер іти за тобою.
Будеш їм віддавати усе, що маєш,
Будеш ділитися з ними вином і водою.

Але вона говорить: все, що я справді маю –
Це стрічки, щоб триматися поруч із ними,
І їхні слова, які я ніяк не запам’ятаю,
І постійно раню уста їхніми голосними.

Ті, що йдуть за тобою, тебе про це не питаються,
Ти сам себе прив’язуєш ніжністю і ворожнечею.
Ось зараз, бачите, як вони наді мною хитаються?
Це вони все почули,
І тепер заперечують.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:09 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

є такий світ
де ім'я твоє – синонім пекла і раю
є такий дах
під яким ми – вдома
є така ніч що горить і не вигорає
а до неї – день
що говорить чужими мовами
там і шкіра твоя – папір цигарковий
там і тіло моє – листя прив'ялене
і на перший погляд усе – випадковість
та на другий погляд – мости вже спалено
а на третій погляд усе щезає
і залишається тільки світло голе
і воно собі щось там про нас знає
і воно якось там за нас молиться
за світ у якому майже нічого немає
де лиш ім'я твоє і моя воля
де синоніми пекла і раю
йдуть по колу
розходяться колами

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:35 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

а пам'ятаєш золото груш?
а пам'ятаєш сонця глюкозу?
літо спіймало декілька душ
осінь звела їх в прохаськову прозу
тьмяні світанки срібло дзеркал
світла скорбота темні тривоги
повінь нас винесла на перевал
за перевалом – інші дороги
вибір – химера вибір – пусте
лиш декларація усна
збудеться все що повинно..

..і те
що не сказав заратустра

@темы: вірш дня, Центр української культури

16:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
для тих хто вижив у цьому огромі
для тих хто врешті вийшов з оточення
для тих хто не здався режимові і коменданту гуртожитка
велика втіха

крутити заклеєні скотчем старі транзистори
вимикати радіо на програмах соціального захисту
сидіти з ангелами де-небудь на пляжі
і тихо про щось говорити
після розкурки


(c) Cергій Жадан, з поеми "Іслам"

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня, Цитаты

00:31 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/520084.html

Ванна вино закрити вікно
почуття вини притулить до стіни
як відьма у хаті лишає мітлу
і підзабувши що ми в тилу
очі заплющуй і спи удень
Слухай як за вікном гуде
всесвіт легкий і всесвіт важкий
слухай тремор його ватажків
в остраху смерті і від образ
слухай фрази і вартість фраз
Більше ніколи не пам'ятай
та пригадай що ти зовсім не та
і пригадай що мета проста
сон викликай і рахуй до ста
очі заплющ і закрий вуста
слова нікому не говори
сніг на місто піде згори
все відпусти нівелюй прости
сон оминатиме блок-пости
фронт у снігу і брудні віки
непритомних чоловіків
холод в наметах нечутний спів
всіх кого іще не зустрів
вітер в підірваних фермах моста
просто рахуй до ста

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:07 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

помолися за мене своєму богу
помолися за мене кому-небудь –
обриваються прірвою всі дороги
і на пил розпадається власна суть
помолися за мене куди захочеш
хоч в діру у стіні хоч в небесний просвіт
вже несила терпіти стилістику ночі
вже несила дивитись на чорний цей світ
помолися за мене окрайцем думки
чи ударами серця – без сліз і слів
за лаштунками світу є інші лаштунки
а за ними – вітрила нових кораблів
помолися бодай же за тих хто в морі
в морі горя розпуки війни біди
помолись за вертеп цей убогий хворий
і не йди вже від мене
нікуди не йди
із твоїх молитов я складу колискову –
хай спочине цей світ
хай хоч трохи поспить
хай почнеться все знов з обережного слова
і за мить до кінця
хай зупиниться мить

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

22:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Андрухович

На Різдво в Україні діються речі
Потаємні й вічні. Скажімо, місяць
Виявляється зайвим, тому Святвечір
Переходить не в ніч, над якою висять

Херувими сонні, а в ніч — як море,
По якій навряд чи спроможні трії
Мандрівні царі, подолавши гори,
Своєчасно встигнути до Марії.

Це, однак, не значить, що все даремно,
Всі прогнози, прикмети цілком опуклі.
Попри те, що зимно і те, що темно,
Неминучим є чудо, скажімо, в Дуклі,

Чи де-небудь. Це, як і з'ява комети,
Як сама зоря, що провадила, пасла
Пастушків, ягнят, як і всі предмети, —
Все збувається: Йосиф, яскиня, ясла,

Коляда збувається, сіно, свічка.
А проте — лишень у вертепній скрині,
до якої доступ і вхід крізь вічка,
Бо насправді нема яскині, нині

Я, здається, готовий прийти з дарами,
Хоч діряво в кишенях, а в небі сіро.
Тут мене ловили вітрини, брами.
Треба їхати. Може, сконає Ірод.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/519491.html

Коли забуваєш навіть обличчя
Минуле триває у формі звичок,
У поворотах до закапелків,
Де під дощами мокне веселка.

Влітку і ввечері десь у липні
Липовий цвіт до підошов липне,
Руки рушають шукать цигарки
В декількох кроках від школи і парку.

Стежки змінити все ж таки важко,
І на відміну від міста і ліжка
– кава без цукру, зайва є ложка,
Ось поворот, перехід через арку.

Кішка руда, на розі волошки,
Черга за хлібом, вулична сварка
Тихо ідеш як зі школи, від дошки
В запах трави і мотокосарки.

Тиха розмова поміж дерева,
Кроки повільні потроху стихають.
Чуєш, людино далека і кревна,
Вдома кипить кавоварка.

Виллєш усю і на двір кавувати,
Терти горнятко гірке наче присмак,
Тих, кого як пригадаєш обличчя,
Щось тобі тисне.

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

І що це була за осінь, з утечами та кредитами:
Зупинки у різних норах і переїзди потому,
Дзвінки з чужих телефонів, що були настільки убитими,
Аж помирали в руках від виснаження та перевтоми.

Але вона мовчала й дивилася, ніби дійсно втішалася
Усім випадковим будинкам з дахами холодними.
І навіть коли можна було піти – вона лишалася,
І навіть коли можна було залишитись – вона виходила.

А на ніч вона читала мені церковні збірники,
Оскільки ми й не мали тоді особливого вибору:
Про всі ці дива святого Антонія, які мені видавались спірними,
Там, де він виходить на берег і проповідує перед рибою,

Розповідає рибам про те, що всіх нас об´єднує:
Про чорний папір повітря, на якому вже все написано,
Про страх, який ми долаємо, про сни, що стають об´ємними,
Наповнюючись нашим диханням,
Нашим голосом
І нашими рисами.

Розповідає про вітер під шкірою, який робить нас витривалими,
Про жіноче довге волосся, до якого прив´язуєшся,
Про глибокі проточні водойми, в яких не варто рибалити,
Аби не виловити птахів із рваними м´язами.

Стоїть і говорить рибам, не маючи ні втоми, ні голоду,
про ненадійність тонких плавників, якими вони тут рухають.
І риби слухають його, вистромивши з води свої голови.
Задихаються, але слухають.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

02:54 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Андрусяк

з повітря зійшли і в повітря зайшли
між пальців дощу їм коротка пора є
відколи на лаві слова постелив
– поезія відпочиває

відколи придумав самі відчуття
з яких не постане не перехрестившись
на маковім денці колишніх звитяг
тоненький матрацик словесної тирси

їй на́твердо спати не вперше мабуть
у теплім шинку́ чи в холоднім сараї
хай воші кусають чи миші шкребуть
– поезія відпочиває

що при́йде ніким не призначений час –
повірити годі бо часу немає
на наших дідах на батьках і на нас
– поезія відпочиває

на замковій вежі годинник не б’є
і дядько пушкар не ладує гармату
за слово яке вже давно не моє
не зводить ніхто ані спалює хату

у жменю холодне повітря беру
повільно стискаю – пручатись не варто
поезія спить… усміхається ватра
– продовжує гру

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

23:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Андрусяк

так вітражі кохаються — колись
вуста закрию виторгую очі
і теплий погляд снігу на обочі
як мізансцена викотиться вниз

так з пастки п’ють вуаль або вино
чорніючи над лісом безпорадним
і дерево неначе доміно
заплутається в сітях аріядни

так виживаю мила — озарінь
весела маска кришиться додолу
і запах що вміщається в стодолу
тоненький і обскубаний як тінь

мовчу тебе люблю тебе терплю
тебе в собі як білу рибу в плавнях
а дні стікають знуджено і плавно
вистежуючи кроплену смолу

чи дочекаюсь — день на вітражах
розмазаний розгублений розбитий
любити сад любити світ любити
а тільки сонця стомленого жаль

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:23 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/513524.html

Знаєш
то все ж таки певний фен-шуй
варити у ввечері липневий борщ
бо до завтра відчув вже замало часу
чекати дітей із прогулянки
й тишком
відкоркувати пляшку
від друга з далеких мандрівок

то щастя яке не купити за гроші
останній день липня завершити в справі
що сумнів не викличе
коли розумієш що якби і мав останню годину
робив би те саме
варив дітям борщ чекав їх додому
розгойдував пляшку й писав оці літери
на вигляд неважко
тож я сподіваюсь
у тебе тепер є небо і зорі
велика вода доки вистачить зору
і сосни що ввечері линуть до неба
і може звичайно нам більшого треба
та чогось забракло
в житті забагато вокзалів
замало людей до яких
виїжджаєш опівночі тишком
та я сподіваюсь ти матимеш книжку
від мене
про тебе
про все це
про серце
і небо
хоч щось та на згадку

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Літо лишило тобі високу пшеницю.
Літо минало, доки ти жила, ніби летіла.
Я знаю, для чого вони зберігали його плащаницю –
Щоби завжди мати при собі обриси його тіла.

Я б теж, якби міг, зберігав твої простирадла,
Рушники, якими ти обгортала своє волосся,
Чужі сорочки, які ти довго перебирала,
І в яких дотепер твоє тепло збереглося.

Зберігав би книжки, яких ти колись торкалась,
Перебирав би перечитану цю бібліотеку,
Бачив би між окремими літерами і сторінками
Твою зосередженість – одиноку і теплу.

Я розумію, що потім, колись, буде щось інше.
Ночі стануть порожніми, ранки тихими.
Але це повітря ніколи не буде таким, як раніше,
Якщо ти до нього входила, якщо ти ним дихала.

І якщо потім, колись, когось охоплять сумніви,
І хтось западе в зневіру, втомиться чи відступиться,
Я вивішу цю тканину, темну, як сутінки –
Хай собі дивляться, хай дивуються.

Від того, чого нам усім бракує, немає ліків,
Немає кордонів, немає іншого виходу.
Але подивіться на відбитки її гострих ліктів –
Все було насправді, я нічого не вигадав.

Можете відчувати тепер, як німіє шкіра,
Можете відступатись, можете падати.
Тому, хто боїться – потрібна віра.
Тому, хто любить – достатньо пам’яті.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

осінь розлила туш і білило
і підмішала в шал
пасма туману
ожеледь дим і мряку
осінь постала
із амальгами вищерблених дзеркал
осінь сховалась у розділових знаках

попіл і сніг вибілять всіх
вкриють усе палімпсестом
як я не біг так і не зміг
рух обернути в лет
осінь тепер починається із
внутрішнього протесту
осінь – це просто такий поріг
або такий силует..

щораз більше відтінків сірого
шораз менше кольорів у спектрі
і немає такої віри
щоб якось рятувала від смерті
і немає такої смерті
щоби просто: раз – і нема..
йде повільно
прозора
і вперта
зима

мертвий сезон осінній
зовсім глухий як вата
час – збирати каміння
час – його називати

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

01:14 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/501067.html

це дуже особисте дуже зайве
у марево барвисте сонце зайде
і сніг піде напевне до світанку
а зранку до юрби стрибнеш із ганку
і вечір наближаючи щомиті
підводиш до небесної блакиті
змарнілі очі і питаєш в нього
але проснешся і нема нічого
тихенько зранку сам їси сніданок
з собою наодинці на те й ранок
обід розділиш з другом а вечерю
для ворога залишиш але він
скоріш за все у котрий раз не прийде
і ти собі знов спатимеш один

@темы: Центр української культури, вірш дня

00:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Перші дні листопада.
Вона спить у порожній кімнаті, в чужому ліжку.
А він думає: чуже місто, чужа кімната —
Як я її тут залишу?

Третя по обіді.
Суха осінь.
Посиджу, доки вона спить, заговорюючи постійно.
Світло таке легке.
Вона четвертий день у дорозі.
Хай їй хоча би тут буде спокійно.

Якщо буде потрібно —
Поправлятиму ковдру.
Якщо буде холодно —
Причинятиму вікна.
Спробую перехитрити її застуду невиліковну.
Я сам усе це вигадав,
Вона ні в чому не винна.

Як я її залишу?
Незабаром почнеться вечір.
Швидко стемніє, повітря остигне.
Краще вже охоронятиму її речі.
Краще вже грітиму її стигми.

Раптом, коли я піду, ріки затоплять кімнату,
Раптом птахи почнуть битися в стіни,
Раптом дерева обступлять її й поведуть на страту,
Раптом сусіди почнуть рвати тіло її на частини,

Раптом, щойно я вийду, вона забуде про мене,
Раптом забуде все, що говорила до цього,
Раптом серце її, золоте й шалене,
Буде битись тепер для когось чужого.

Хай спить. Хай розбереться зі снами.
Хай її нинішні сни перетечуть у колишні.
Навіть якщо в своєму сні вона мене не впізнає.
Навіть якщо їй буде снитись хтось інший.

І ось він сидить, відраховуючи хвилини.
Сидить, нервує без потреби.
А вона не прокидається лише з тієї причини,
Що боїться, прокинувшись, не побачити його коло себе.

Осінь над ними з льоду й сталі.
Холодні ріки, незнайомі люди.
Найбільше вони бояться, що все це триватиме далі.
Найбільше вони бояться, що більше нічого не буде.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:35 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Погода, погода, повільно сідає на руки,
Мов навчений птах, облітаючи пастку міґрацій.
Суботня утома і гострі липневі сполуки
Все більше помітні
В примхливому диханні станцій.

Ще поночі тягнеться в небі оголений протяг.
Вгортаються в тишу дерева – коричневі, темні.
Твої сновидіння, зібравши розкиданий одяг,
Ідуть повз ремонтні склади
І забуті майстерні.

Іще вартовий стереже павутину за вітром,
Ламаються відстані – що я у цьому порушу?
І тихий Господь вимикає, виходячи, світло,
І точеним шприцом
Із тебе витягує душу.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная