• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: вірш дня (список заголовков)
00:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Десь на початку осені з’являються тиша й міць,
Так, немов небеса зачиняють свої майстерні.
За кілька днів усе зрушиться з усталених місць,
Оскільки все розламується й міняється в серпні.

Стебла, сховані між сторінок,
Фарба небес – суха, осіння.
Серпневі яблука схожі на вагітних жінок:
За ніжністю шкіри чується твердість насіння.

Павутина тонкими волокнами залітає у сни,
Тумани стоять на воді, ніби пороми.
Вагітні жінки схожі на яблука восени:
Не знати, чого в них більше – стиглості чи утоми.

Не знати, чого більше в просторі – прозорості чи пітьми,
І хто читає це небо, мов заборонену книгу
Між повітрям осені й повітрям зими,
Між голосами дощу й голосами снігу,
Між тим, що повинно статись, і тим, що сталося вже,
Між дотиками прокидань і рівним вогнем застуди,
Між тим, що тебе вбиває, і тим, що береже,
Між тим, чого не було, і тим, чого не буде.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:23 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/553731.html

Це все, що в нас було. Це, власне, все.
Як прибране зі столу на Різдво.
Точніше на самий Різдвяний ранок.
Це спільне заспокоєне їство,
коли повз вікна нерухомі між фіранок
Лапатий сніг Господь кудись несе.

В кімнаті припинияють розмовляти
і дивляться як падають з небес
сніги яким надалі розтавати.
Життя із кимось, а насправді без.
Життя без когось, а насправді з кимось.
Дерева голі з гілками ламкими.
Родився - тож помре.
Аби ж воскрес.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

«Ти так давно не голився, - говориш ти, - давай тебе поголю.
Бритва не знає злості.
Бритва не знає жалю.
Бритва не знає подяки,
Бритва не знає кривд.
Я знаю твоє лице, як сліпі знають свій шрифт.

Бритва зрізає пам’ять, мов очерет.
Бритва тягне на дно, бритва кличе вперед,
Крізь посуху зморщок,
Крізь піщані дюни лиця,
Тягне крізь вилиці – гострі, як у мерця.

Я знаю твоє дихання і тепло,
Я знаю те місце в тобі,
Де любов перетворюється на зло,
Я знаю твою шкіру – суху, наче грунти,
Я знаю все те, чому навчив мене ти.

Бритва ніколи не запитає чому.
Бритва пускає кров, ніби до міста чуму.
Бритва править шрами, як маршрут кораблю.
Ти так давно не голився – давай тебе поголю».

І ведеш холодну сталь уздовж судин,
Уздовж потоків крові, уздовж ранкових годин,
Ведеш, ведеш уздовж подихів і зітхань,
Ведеш без подиву,
Ведеш без нарікань,

Поміж люті й ніжності, поміж втіхи й біди,
Поміж небес і чорноземів, поміж суші й води,
Поміж голосу і мовчання, ведеш углиб.
Головне не схиб, чуєш, головне не схиб.

Ніхто не знає, як працює любов,
З яких рухів вона народжується, з яких розмов,
З якої виймається радості, з якої вини.
Але вона працює, спробуй її зупини.

Тонко-тонко проходячи між вен,
Ледь торкаючись лезом імен,
Виснучи в порожнечі,
Не маючи опертя,
За крок від смерті,
За крок від життя.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

17:55 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Андрусяк

1
як мудро пахне скошена трава
як сонно сохне тиша над садами
і як на яблуневих островах
птахи непропорційно посідали

сидять собі і слухають траву
і небо все насичене травою
так солодко синіє наді мною
немовби я у ньому і живу

2
так – мудро пахне скошена трава
ще трохи соком – але більше духом
ще трохи сміхом – але більше вітром
який знетямивсь думати про вічне
гуляючи бездонними степами

і дотепер не думати не може
хоча степів давно уже нема

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Мар’яна Савка

Жінка твого життя, чаша твого терпіння,
Лущить у пальцях час по фасолині днів,
Щемна, як божий дар після гріхопадіння,
Мірку тобі подасть білих і чорних снів.
Ходить помежи зір, слід залишає срібний,
Стелить тобі кожух вовною догори,
Рана твого життя, прірва, тобі потрібна -
Канути в глибину, вирватись на вітри.
Тиха, як перший сніг. Тепла воскова свічка.
Навіть як утечеш, спинить, наздожене.
Жінка твого життя. Віра. Розпука. Звичка.
Серце з грудей візьме. Втомиться і засне.

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:14 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/551903.html

Кожного разу як дякуєш Богові
дякуєш другові
нерозпочатому діалогові
чужому порогові
в будь-який день у правиці простягнутій
в теплих словах подорожному
кожній непевній хвилині у пам’яті
подиху кожному

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:07 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Тоді починається вечір. Саме тоді
Жінки лишають будинки й виходять на берег,
Дивляться, що там робиться у воді,
Озираються на кожен шерех.
Знають, скільки всього припливе сюди,
Скільки сонця й ночі буде в олії,
Скільки довкола них важкої води,
Скільки довкола вірності і надії.

А чоловіки стоять у човнах,
Викручують роби намоклі,
Помічають щось у берегових вогнях,
Розглядають дерева в чорні біноклі.
Знають, яка підступна ця вода.
В ній не хочеться ні жити, ні помирати.
Знають, що під будинками в них мертва руда,
А повітря над ними складається зі зневіри й зради.

І лише там, де хвилі виснажено вертають назад,
Де пісок захлинається в хвилях, сягнувши своєї міри,
Видно, що вірності в повітрі стільки ж, скільки і зрад,
А надії довкола стільки ж, скільки й зневіри.
І все те, що є, випалюється, мов ліси,
І зберігається, як церковне срібло.
Тиша лише посилює голоси.
Темрява лише окреслює світло.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:51 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/549596.html

Щоб їй не бруднити посуд я їсти іду подалі
щоб їй не бруднити руки я чистий що нудить геть
примарний суспільний осуд червоні міцні папіроси
мені стопудово досить та це незначні деталі
що поки помітно ледь

мені сто відсотків хвате цих чорних очей щоночі
щоб чорними вони були я знову іду у ніч
вона ледь відчутно скиглить і небо гуде як вулик
гроза і незлецька злива вода що тече з облич

такі ідіотські люди такі невимовно хворі
такі невиразно кляті ми пнемося вздовж узбіч
останнє що нас єднає це спільна любов і горе
єдине що нас єднає це вираз обох облич

@темы: Центр української культури, вірш дня

00:21 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Як ми будували свої доми?
Коли стоїш під небесами зими,
і небеса розвертаються й відпливають геть,
розумієш, що жити потрібно там, де тебе не лякає смерть.

Будуй стіни з водоростей і трави,
рий вовчі ями й рови.
Звикай жити разом з усіма день при дні.
Батьківщина – це там, де тебе розуміють, коли ти говориш вві сні.

Клади камінь при камені, будуй свій дім,
на глині, на чорноземі твердім,
вибирай у землі з кишень вугілля й сіль.
Кожен повинен мати дах для поминків і весіль.

Потрібно мати місце, якого буде шкода.
Вода чогось варта, якщо це питна вода.
Коли справді шукаєш винних, то це не ми.
Все життя ми будували свої доми.

Брила до брили, цвях по цвяху, стіна до стіни.
Якщо можеш мене спинити, ну то спини.
Але якщо хочеш, щоби мене тут не було,
доведеться крім мене забрати й моє житло.

Поближче до сонця, подалі від пустоти.
Дерева будуть рости, діти будуть рости.
На тютюновому листі виступає роса.
Ми будували так, ніби вивершували небеса.

Мов упорядковували висоту.
Ніби словами наповнювали мову пусту.
Ніби повертали речам імена.
До брили брила, по цвяху цвях, до стіни стіна.

Голос сильним дається для співу, слабким для молитов.
Мова зникає, коли нею не говориться про любов.
Ночі не мають сенсу без темноти.
Світи наді мною, чорне сонце, світи.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:52 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Малкович

poetry.uazone.net/malkovych/index.html

Так пусто літо відійшло —
вже й не дотягнешся рукою,
бо, мов туман, тоненько
скло
між літом стало
і між мною;
і хай воно пересікло
обох нас; все ж дало в озброю
принаймні стільки супокою,
щоб хоч не битися в те скло.

@темы: Центр української культури, вірш дня

23:38 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/541676.html

Виключно власним коштом і неможна інакше
через державну пошту слово стає не нашим
і обертає землю йдучи до когось в руки
хто розверта конверти щоб почуття розлуки
дещо призупинити дещо сховати дещо
утамувати збити наче йому не вперше

Вітер обличчя плеще злива опісля спеки
в травні згоряють плечі червень в гнізді лелеки
в серпні холодні роси яблука у тумані
вересень безголосий стрічки передостанні
літери йдуть з-під серця наче жовтневі зливи
Господи хай усе це буде також із ними

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:22 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Тому що ніколи тебе не вирвеш,
ніколи не забереш,
тому що вся твоя свобода
складається з меж,
тому що в тебе немає
жодного вантажу,
тому що ти ніколи не слухаєш,
оскільки знаєш і так,
що я скажу,

тому що в цій мові не лишилось
жодних нормальних слів,
тому що синтаксис,
який нас рятував,
давно застарів,
тому що повіривши одного разу,
будеш вірити до кінця,
тому що мені саме тепер
не вистачає
твого імені та лиця,

я не дам тобі жити так,
як ти хотіла – мені на зло,
ніби я не зупиняв для тебе кров,
ніби нічого і не було,
я все одно спробую хоча б якось
тобі допомогти,
я все одно все зіпсую,
все одно досягну мети.

Сама подумай –
Як би я відмовився від твоїх листів?
Ти ж розумієш, що я від тебе хотів.
Я хотів, щоби все було так,
Як хотіла ти.
Тому доведеться далі
Писати всі ці листи.

Доведеться змиритися з тим,
Що все мине.
Доведеться не говорити
Про важливе та головне,
Доведеться боятись свободи,
Триматися меж.
Щастя не оминеш.
Щастя не оминеш.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

22:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Птах уночі забивається до кімнати,
хоче вирватись, ріже повітря крилами,
не знаходить виходу, не дає себе упіймати,
сторожко завмирає, зібравшись із силами.

Я говорю: ну що ти, послухай, спинися,
не бийся так лунко серед густої темряви,
ця ніч стоїть, наче важка пшениця,
відбиваючись у тобі голосами і нервами.

Ця ніч може бути довгою і мовчазною,
вона може ділитися з нами надіями й шансами.
Але якщо ти вже тут, якщо ти далі зі мною,
лишайся доти, доки можеш лишатися.

І хай ця ніч ранить тебе і черкає,
і хай дотики її видаються тобі неприйнятними.
Лишайся, навіть коли тебе хтось чекає,
лишайся, навіть коли я тебе не спинятиму.

Якими шрамами тебе дивувати, якими стигмами?
Якими тримати словами та вчинками?
Ти ж знаєш, що насправді нікого не можна втримати,
і що всі мої вікна насправді завжди відчинені.

Які можуть бути образи і які можуть бути скарги?
Ти ж знаєш, що я ні про що тебе не проситиму.
Найбільше мені б хотілося тебе не відпускати,
найменше б мені хотілося тримати тебе тут силою.

Я просто й далі буду відчувати тебе уночі,
згадуючи все із часом, забуваючи все із віком,
слухаючи і говорячи, тонучи й пливучи,
затамувавши подих,
не зачиняючи вікон.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:50 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Вінграновський

Вас так ніхто не любить. Я один.
Я вас люблю, як проклятий. До смерті.
Земля на небі, вечір, щастя, дим,
Роки і рік, сніги, водою стерті, -
Вони мені одне лиш: ви і ви...
Димлять століття, води і народи...
Моя ви пам'ять степу-ковили,
Зорі небесний голос і свободи.
Дивіться, гляньте: мій - то голос ваш:
Як світиться він тепло на світанні...
Я вас люблю, як сіль свою Сиваш,
Як ліс у грудні свій листок останній.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

повертаєш додому в сади содому
шоппінг-тур у гоморру з заїздом у мекку
загалом доля світу цього відома
тож без сенсу втікати навіть далеко
повертаєш додому сади сивіють –
бо ранкові тумани і бабине літо
і недійсна тут будь-яка дія –
дійсність сплавлена сонцем у мідні злитки
дійсність – травлені місяцем срібні кулі
обірвались натягнуті небом нитки
все що було майбутнім – стало минулим
розгорнулися древні сувої і звитки
ми з тобою застигли стовпами солі
ми з тобою як завше — сіль цього світу
у структурі кристалів – формула волі
у структурі волі – здатність любити

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Глибокі подвір'я, на яких уночі не чути нікого,
Лише яблука падають в жорстку траву, пробиваючи листя.
Жінки у вересні чутливі, наче пальці сліпого,
Наче в кожній із них ще один голос прокинувся і оселився,

І озивається тепер до мене, і говорить зі мною,
І пояснює мені речі – таємні та очевидні:
Що навіть вода у вересні темною стає і мутною,
Пам'ятаючи все, що з нею трапилося в липні;

Що у вересні жіноче дихання гріє, ніби каміння,
Прикладаєш його до горла, аби спинити застуду,
Що в жінок восени прокидається дивне вміння -
Бачити в темряві кожну стежку і кожну споруду;

Що навіть остання вуличка зі своїми псами,
З брамами зачиненими і нічними трамваями
Є прихистком для нас усіх із нашими голосами,
Є притулком для світел, які ми в собі тримаємо.

Тепер і нам, думаю я, доведеться пройти крізь зиму,
Яка вже стоїть і чекає за міською стіною.
Навіть якщо я вас і не виведу, я все одно ітиму,
Тож і ви не спиняйтеся, ідучи за мною.

А всім, хто лишається тут, у своїх вересневих будинках,
Чоловікам і жінкам, дітям, старим і пропащим,
Всім, хто просіює час в аптеках, школах, на ринках,
Всім, хто збирав дбайливо свої кольори і пахощі,

Всім ряженим і переродженим, хворим і порятованим,
Всім стійким і розгубленим під темрявою терпкою,
Всім, хто любить у цьому місті без сумніву та утоми,
Всім вам теплої зими і тихого спокою.

Інею вам на дахах, сонця на гратах.
Гарячої вам зневаги і знання головного.
Народжуйте веселих дітей.
Помирайте в своїх кімнатах.
Кидайте це чортове місто.
Повертайтеся в нього.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:24 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/538162.html

Лягати в ніч головою на північ
день покришити в чумацький шлях
холод в урвищах перші півні
пахне весною гола земля
хрущ ударяє у підвіконня
наче у бруствер влучає снаряд
і я до когось говорю спросоння
тисячу років підряд

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:54 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Маріанна Кіяновська

Банкрутство осенi, i золото — нiщо.
I небо знов лихе, як звiра око.
Позлiтка й черiнь листя. Свiт пiшов
Ловити птицю iстини. Глибоко,
Де в небi тiльки душi лiтунiв,
Пророцтво буде справджено несмiло…
I снiг впаде, як тисячi снiгiв,
Та цей, останнiй, — безконечно бiло.

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:09 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Мар’яна Савка

ти кажеш серпень за старим стилем
ми своїх ангелів відпустили
і лишились самі
не знаю навіщо нам стільки красивої мови
якщо ми німі
чи то пак онімілі
як пальці стиснуті міцно
аж кров відійшла
можна мені торкнутися твого чола?
серпень ти знаєш для мене це слово гостре
серп розтинає тіло пахучих трав
а ми поклалися долі
і ти припав
до моєї долоні
спиваючи лінію долі
а все-таки що буде з нами
мені
часом так сильно бракує повітря
навіть у сні
метеорити летять чи уламки зірок
і коли переходить пора зорепаду
до неба за крок
ми опиняємось
і стоїмо без мови
так ніби молимось

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:17 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Андрухович

Травень є травень. І ми неповторно живі,
І наші сади мов ліси з непролазною тінню.
Скільки тепла подаровано цьому камінню,
Світла — цим вікнам, підземного тління — траві?

Скільки увімкнуто в нас кольорових вогнів?
Травня несем на собі неспокійну відзнаку:
Тут, між великістю каменя й малістю злаку,
Чи не обернеться милість природи на гнів?

Скільки на наших очах облетіло кульбаб?
Що залишається — стебел пусте безголів’я?
Мислячих стебел розкішно-густе пустослів’я?
Стежмо за вітром, і промінь — мов поданий трап.

Кров переміниться. Цвіт на каштанах мине.
Ми поспішаємо жити, немов після мору.
Може, у тім і спасіння — пізнати цю пору,
Ніби останнє цвітіння. Єдине. Одне.

@темы: вірш дня, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная