• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: вірш дня (список заголовков)
02:54 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Андрусяк

з повітря зійшли і в повітря зайшли
між пальців дощу їм коротка пора є
відколи на лаві слова постелив
– поезія відпочиває

відколи придумав самі відчуття
з яких не постане не перехрестившись
на маковім денці колишніх звитяг
тоненький матрацик словесної тирси

їй на́твердо спати не вперше мабуть
у теплім шинку́ чи в холоднім сараї
хай воші кусають чи миші шкребуть
– поезія відпочиває

що при́йде ніким не призначений час –
повірити годі бо часу немає
на наших дідах на батьках і на нас
– поезія відпочиває

на замковій вежі годинник не б’є
і дядько пушкар не ладує гармату
за слово яке вже давно не моє
не зводить ніхто ані спалює хату

у жменю холодне повітря беру
повільно стискаю – пручатись не варто
поезія спить… усміхається ватра
– продовжує гру

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

23:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Андрусяк

так вітражі кохаються — колись
вуста закрию виторгую очі
і теплий погляд снігу на обочі
як мізансцена викотиться вниз

так з пастки п’ють вуаль або вино
чорніючи над лісом безпорадним
і дерево неначе доміно
заплутається в сітях аріядни

так виживаю мила — озарінь
весела маска кришиться додолу
і запах що вміщається в стодолу
тоненький і обскубаний як тінь

мовчу тебе люблю тебе терплю
тебе в собі як білу рибу в плавнях
а дні стікають знуджено і плавно
вистежуючи кроплену смолу

чи дочекаюсь — день на вітражах
розмазаний розгублений розбитий
любити сад любити світ любити
а тільки сонця стомленого жаль

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:23 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/513524.html

Знаєш
то все ж таки певний фен-шуй
варити у ввечері липневий борщ
бо до завтра відчув вже замало часу
чекати дітей із прогулянки
й тишком
відкоркувати пляшку
від друга з далеких мандрівок

то щастя яке не купити за гроші
останній день липня завершити в справі
що сумнів не викличе
коли розумієш що якби і мав останню годину
робив би те саме
варив дітям борщ чекав їх додому
розгойдував пляшку й писав оці літери
на вигляд неважко
тож я сподіваюсь
у тебе тепер є небо і зорі
велика вода доки вистачить зору
і сосни що ввечері линуть до неба
і може звичайно нам більшого треба
та чогось забракло
в житті забагато вокзалів
замало людей до яких
виїжджаєш опівночі тишком
та я сподіваюсь ти матимеш книжку
від мене
про тебе
про все це
про серце
і небо
хоч щось та на згадку

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Літо лишило тобі високу пшеницю.
Літо минало, доки ти жила, ніби летіла.
Я знаю, для чого вони зберігали його плащаницю –
Щоби завжди мати при собі обриси його тіла.

Я б теж, якби міг, зберігав твої простирадла,
Рушники, якими ти обгортала своє волосся,
Чужі сорочки, які ти довго перебирала,
І в яких дотепер твоє тепло збереглося.

Зберігав би книжки, яких ти колись торкалась,
Перебирав би перечитану цю бібліотеку,
Бачив би між окремими літерами і сторінками
Твою зосередженість – одиноку і теплу.

Я розумію, що потім, колись, буде щось інше.
Ночі стануть порожніми, ранки тихими.
Але це повітря ніколи не буде таким, як раніше,
Якщо ти до нього входила, якщо ти ним дихала.

І якщо потім, колись, когось охоплять сумніви,
І хтось западе в зневіру, втомиться чи відступиться,
Я вивішу цю тканину, темну, як сутінки –
Хай собі дивляться, хай дивуються.

Від того, чого нам усім бракує, немає ліків,
Немає кордонів, немає іншого виходу.
Але подивіться на відбитки її гострих ліктів –
Все було насправді, я нічого не вигадав.

Можете відчувати тепер, як німіє шкіра,
Можете відступатись, можете падати.
Тому, хто боїться – потрібна віра.
Тому, хто любить – достатньо пам’яті.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

осінь розлила туш і білило
і підмішала в шал
пасма туману
ожеледь дим і мряку
осінь постала
із амальгами вищерблених дзеркал
осінь сховалась у розділових знаках

попіл і сніг вибілять всіх
вкриють усе палімпсестом
як я не біг так і не зміг
рух обернути в лет
осінь тепер починається із
внутрішнього протесту
осінь – це просто такий поріг
або такий силует..

щораз більше відтінків сірого
шораз менше кольорів у спектрі
і немає такої віри
щоб якось рятувала від смерті
і немає такої смерті
щоби просто: раз – і нема..
йде повільно
прозора
і вперта
зима

мертвий сезон осінній
зовсім глухий як вата
час – збирати каміння
час – його називати

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

01:14 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/501067.html

це дуже особисте дуже зайве
у марево барвисте сонце зайде
і сніг піде напевне до світанку
а зранку до юрби стрибнеш із ганку
і вечір наближаючи щомиті
підводиш до небесної блакиті
змарнілі очі і питаєш в нього
але проснешся і нема нічого
тихенько зранку сам їси сніданок
з собою наодинці на те й ранок
обід розділиш з другом а вечерю
для ворога залишиш але він
скоріш за все у котрий раз не прийде
і ти собі знов спатимеш один

@темы: Центр української культури, вірш дня

00:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Перші дні листопада.
Вона спить у порожній кімнаті, в чужому ліжку.
А він думає: чуже місто, чужа кімната —
Як я її тут залишу?

Третя по обіді.
Суха осінь.
Посиджу, доки вона спить, заговорюючи постійно.
Світло таке легке.
Вона четвертий день у дорозі.
Хай їй хоча би тут буде спокійно.

Якщо буде потрібно —
Поправлятиму ковдру.
Якщо буде холодно —
Причинятиму вікна.
Спробую перехитрити її застуду невиліковну.
Я сам усе це вигадав,
Вона ні в чому не винна.

Як я її залишу?
Незабаром почнеться вечір.
Швидко стемніє, повітря остигне.
Краще вже охоронятиму її речі.
Краще вже грітиму її стигми.

Раптом, коли я піду, ріки затоплять кімнату,
Раптом птахи почнуть битися в стіни,
Раптом дерева обступлять її й поведуть на страту,
Раптом сусіди почнуть рвати тіло її на частини,

Раптом, щойно я вийду, вона забуде про мене,
Раптом забуде все, що говорила до цього,
Раптом серце її, золоте й шалене,
Буде битись тепер для когось чужого.

Хай спить. Хай розбереться зі снами.
Хай її нинішні сни перетечуть у колишні.
Навіть якщо в своєму сні вона мене не впізнає.
Навіть якщо їй буде снитись хтось інший.

І ось він сидить, відраховуючи хвилини.
Сидить, нервує без потреби.
А вона не прокидається лише з тієї причини,
Що боїться, прокинувшись, не побачити його коло себе.

Осінь над ними з льоду й сталі.
Холодні ріки, незнайомі люди.
Найбільше вони бояться, що все це триватиме далі.
Найбільше вони бояться, що більше нічого не буде.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:35 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Погода, погода, повільно сідає на руки,
Мов навчений птах, облітаючи пастку міґрацій.
Суботня утома і гострі липневі сполуки
Все більше помітні
В примхливому диханні станцій.

Ще поночі тягнеться в небі оголений протяг.
Вгортаються в тишу дерева – коричневі, темні.
Твої сновидіння, зібравши розкиданий одяг,
Ідуть повз ремонтні склади
І забуті майстерні.

Іще вартовий стереже павутину за вітром,
Ламаються відстані – що я у цьому порушу?
І тихий Господь вимикає, виходячи, світло,
І точеним шприцом
Із тебе витягує душу.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

В березневому місті — світанок і вітер.
А сни
Ще лютневі: мелодія біла,
Склепіння високе...
Як бездомно і снам і рукам твоїм серед весни! —
І зимово спалахують рук твоїх білі потоки.
З губ слова обтинає...
Це вітер — як лезо, тонкий?
Дзеленчить, вириваючись, ключ —
Мов синиця у жмені.
Дах — чужий, на годину... і дах уві сні,
Крізь який
Так спадають сніги,
Ніби справді вони нескінченні.
Шелестить, як сніги:
Говори, говори, говори...—
Ніби ще не було за дверима сповільнених кроків,
Ніби ще долинає мелодія біла згори
В березневому місті,
В бездомному світлі потоків...

@темы: вірш дня, Центр української культури

01:30 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Мар’яна Савка

Відлітайте, дерева. Прощай, нетутешня пташко.
Ані докору з уст. Нам лишається довга сльота.
В керамічному глечику – кілька засохлих ромашок.
Екібана від літа, довершена і проста.

Півгодини дощу, півгодини ясного неба.
Вогко дихає камінь бароко і рококо.
Нагулятися містом, потім піти до себе,
Відігрітись на кухні, запарити молоко.

Підійти до вікна і дивитись, як дужий вітер
Нагинає дерева і листя в саду мете.
І про щось промовчати, торкнувши засохлі квіти.
І про щось говорити: про вітер, про листя, про те,

Що ця осінь така, як чудна перезріла панна –
То дарує вам усміх, то хусточку мочить слізьми.
А в долоні від літа – хіба що суха екібана.
І щодень по пелюстці її обриваємо ми.

@темы: вірш дня, Центр української культури

01:18 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Я би ніколи не говорив цих слів, якби не ймовірність
того, що для тебе щось важать ніжність і вірність,
що в твоєму житті є місце не лише для печалі,
що там також є рішучість і є постійність,

що ти не за́вжди рушиш усі мости за собою,
не за́вжди керуєшся відчайдушністю і злобою,
й хоча би іноді, відповідаючи на питання,
не плутаєш біль із любов’ю і злість із журбою.

Саме тому я говорю всі ці слова без утоми,
саме тому пояснюю тобі звідки і хто ми,
вперто доводжу тобі, що нічого не робиться марно,
і що виправданими є всі паніки та судоми.

Саме тому я пишу, саме тому я поруч,
саме тому розраховуй завжди́ на поміч,
саме тому ти ніколи більше не скажеш,
що втіха це вигадка, а щастя це просто здобич.

Я би ніколи не говорив, якби ти у відповідь теж не говорила,
я навчений, наче риба, і обережний, ніби тварина,
я ж навіть коли приходжу до когось у дім,
знаю вже наперед, хто там стоїть за дверима.

Я просто знаю, що все це варте зусиль і печалі.
І що ми недаремно себе до цього привчали.
І що всім, хто не відступиться, ще буде схо́дити радість
тихими ранками, золотими ночами.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

17:24 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Море дихає чорним теплом,
Розгортається, мов полотно.
І три комерсанти сидять за столом
І порівну ділять тепле вино.

Туману встояне молоко
Затікає до піджаків.
І перший збиває своїм кулаком
Хрустких метеликів і жуків.

Бо в серці в нього пекучі вогні
Палають невідомо чому,
І темна хвороба останні дні
Роз'їдає легені йому.

Він уже знає, які дива
Є в цьому мороці і молоці,
Що значать насправді зелені слова,
Наколоті на його кулаці.

Все, що він бачив, – нічні міста,
Портові крани і вантажі,
Тривога, яка вночі вироста
І топчеться тобі по душі.

Все, що він чув, – старі кораблі,
Друзі, розстріляні впритул,
Жінка, яка в готельній імлі
Розповідає щось про Стамбул.

Тепер він у цьому тумані сидить
І знає все, і йому все одно.
І другий завжди йому дасть кредит,
А третій запропонує вино.

І я хотів би в кінці життя
Купитись на цей солодкий обман,
Перш ніж відчалити без вороття,
Перш ніж пірнути в чортів туман.

Сидіти й пити своє вино.
Дивитися смерті в просте лице
З друзями, котрі все знають давно,
Знають, але не говорять про це.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:47 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

а світло у жовтні – як сміх крізь сльози
заламує промінь кожна сльоза
є вже і на зиму невтішні прогнози
і служить порталом кожний вокзал
у плетиві колій жовтневі маршрути
у петлях сюжетних – ще той пілотаж
ми в заростях коки й сирійської рути
готуємо власний демарш..

у барвах осені – надмірність
на скронях сонця – сивина
є сенс чекати довго й вірно
і це – найкраща новинá

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Андрусяк

стільки крику в цих птахів
що нікому й не повіриш
врятуватися зумів
тільки бог в одежі звіра

місто скресло з пелюшок
і нікого не сховало
перерізав греблю шов
та чомусь води замало

ніби прісна а проте
відмивається погано
бог прощатися прийде
і нікого не застане

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:10 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Григорій Чубай

На воді, навіть кола по чистій воді
Скороминущі зелені кола
Навіть тоді, навіть тоді,
Як нікого, ніде, ніколи, ніколи…
А що, як і справді раптом ніде,
А що, як і справді раптом нікого,
А що, як і справді раптом ніколи,
І тільки ми, нарочито видимі,
Тільки ми, нарочито існуючі,
Більше всього на світі перелякані
Свого власного небуття
Віримо, що все-таки десь
Віримо, що все-таки хтось
І наше тіло, і наші душі
І дай же нам дне
Бачите, то причинилися двері,
Котрі насправді є.
То прийшов хтось із нас і каже,
Що він бачив сьогодні речі
За видимістю речей,
І що зараз він бачить тіло,
За видимістю нашого тіла,
І, що ми дуже дотепно граємося в живих.
Але стіна, грає в стіну
Іще дотепніше ніж ми.
І тисяча видимих тигрів
Нас менше лякає
Ніж одна невидима зоря,
Хоча саме її нам невистачає далеко попереду,
Щоб до неї дійти.
Хоча саме її нам невистачає далеко позаду,
Щоб до неї повертати.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

17:41 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Золото на воді й вогні за рікою.
Всі твої сльози звідси й радощі звідси.
Мова твоя стає щоразу стриманішою та гіркою,
Щойно між нами з’являється відстань.

Відстань, яка стоїть поміж нас стіною,
Стоїть, і здолати її насправді нічим.
Але, принаймні, якщо ти говориш зі мною,
Ти в цей час не говориш із кимось іншим.

Принаймні, якщо ти слухаєш і смієшся,
Або навпаки — якщо замовкаєш і плачеш,
Можна не хвилюватися щодо твого серця,
Яке й надалі лишається наполегливим і терплячим.

Можна не лякатися й не панікувати
Щодо того, чи воно працює надалі,
Адже ти слухаєш мене, а отже всі завади
Такі несерйозні насправді, такі нетривалі.

Можна хоч трішки бути за тебе спокійним,
Можна хоча б на мить відновлювати рівновагу,
Слухати твоє серце, що лишається непокірним,
Перебирає на себе всю любов та увагу.

Звідси всі твої сумніви та бажання.
Керуйся своїми вірою та удачею.
Відстань, це те єдине, що тобі заважає.
Відстань, це те єдине, що не має жодного значення.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:33 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Андрусяк

істинно кажу тобі — зима
так і час переступає тричі
і нікого вічного нема
нині понад нами чоловіче

все воно з-під немочі росло
і кришились хмари на дорогу
мислити — останнє ремесло
ми його прощатимемо богу

скрипти на старий пісенний лад —
мушлю чи пістоля чи трембіту
на півсвіту глянути назад
і переконатись на півсвіту

і нести як гадину в руці
квітку цю кропиву цю дитину
істинно кажу тобі — синці
будуть вічно цілувати спину

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:34 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ліна Костенко

Чатує вітер на останнє листя
Старого дуба, що своїм корінням
Тримає схили урвища…
А знизу,
По глинищах,
По збляклих травах
Вповзає дим циганського багаття
І чутно — перегукуються люди
За сірою гіркою пеленою.

Строката хустка — жовте і багряне —
З плечей лісів упала їм під ноги.
І вся природа схожа на циганку —
Вродливу,
Темнооку,
Напівголу,
В червоному намисті з горобини,
З горіховими бубнами в руках…

@темы: Центр української культури, вірш дня

02:12 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Андрусяк

не знаю де ми але десь ми є
можливо навіть зовсім недалеко
ось тільки сонце зі́йде з-за смереки
і викаже пристанище своє

або не зійде – зрине крадькома
мигне тихцем не виказавши броду
про те що врешті маєм насолоду

побути там де нас уже нема

@темы: Центр української культури, вірш дня

15:06 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

За хвилину до того, як випаде дощ,
Ти відчуєш, як шкіра вібрує під тиском
Ще не випалих крапель, що ляжуть уздовж
Твого тіла і враз його стиснуть.

Так легкі голуби, на вулицях кинуті,
Відчувають смак їжі за мить до годівлі,
Так солдат, що за хвилю повинен загинути,
Відчува деформації у власному тілі.

Сміх, що має до мене назавтра прийти,
Розпізнаю сьогодні поміж плачу я.
За хвилину до того, як з’явишся ти, —
Я тебе передчую.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная