• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: вірш дня (список заголовков)
00:25 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Чорна, ламана, зла, зимова
Тиша, як смерть, стоїть за дверима.
З цієї зими залишиться мова –
Та, якою ти говорила.

Їй ще приписуватимуть усі біди.
Її ще розтягуватимуть на цитати.
Я буду просто її любити,
Буду просто її пам’ятати.

Пам’ятати небо з його висотою,
Пам’ятати міста, сполохані криком.
Історія буде зрозумілою і простою,
Якщо ти її сам наповнював сміхом.

Пам’ятати сніг у тебе на віях,
Пам’ятати сонце – різке, мов опік.
Діти, що народяться по таких сніговіях,
Будуть пізнавати цю землю на дотик.

Будуть пізнавати на смак її воду,
Будуть пізнавати колір її пшениці,
Любитимуть її навіть за посухи та негоду,
Любитимуть її навіть за госпіталі та в’язниці.

Пам’ятати холод, що в’їдався під нігті,
Пам’ятати жар, що сушив гортані,
Пам’ятати рухи твої опівнічні –
Легкі, недовірливі, останні.

Діти, що народяться під такими зірками,
І яких називатимуть іменами загиблих,
Говорячи зі злодіями та ворогами,
Вкладатимуть мудрість у кожен свій видих.

Так, ніби до них не було смерті,
Так, ніби за ними немає люті.
Будуть упевнені та уперті,
Будуть пам’ятати всі речі забуті.

Пробиватимуть шлях у нічних завіях,
Долатимуть перешкоди й завади.
У тебе вийде, спробуй, навчи їх
Любити, вірити і пам’ятати.

Пам’ятати все, що несли з собою,
Чорну траву під ламкими снігами,
Небо над випаленою головою,
Землю під втомленими ногами.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

16:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Не йди. Бо завтра буде сніг.
Ми будем дихати в долоні
І сподіватися відлиг
У нашому Ієрихоні.
Не дихай. Блюз із приймачів
Зруйнує світ навколо тебе,
Бо безіменні сурмачі
Прийдуть не з заходу, а з неба
У місто підпісочних криг,
Холодних снів і теплих течій...
Не бійся. Мур впаде, як сніг.
Легенький сніг на наші плечі.

@темы: вірш дня, Центр української культури

01:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Вночі я не встиг про це сказати.
Ніч — це серця з золотими нервами.
А на ранок виходиш зі своєї казарми —
Сонце вгорі
І туман між деревами.

Діти його просвічують душами,
Основи його — вологі, останні.
Якщо не хочеш про мене думати —
Думай про ці дерева в тумані.

Думай про них, коли тобі радісно,
Думай, коли тобі хочеться плакати.
Дерева в тумані схожі на радіо —
Діляться бідами,
Діляться планами.

Якщо не хочеш про мене згадувати,
Якщо не маєш сили та спокою,
Думай про ліс, що стоїть загатою —
Міцною, надійною та високою.

Думай про сталеве коріння,
Думай про надрізи й крону.
Нехай ця земля, смоляна і осіння,
Наповнить теплом
Ніч твою чорну.

Думай про мокру траву між дюнами,
Думай собі, ніби так і треба.
Я ж знаю, про що ти насправді думаєш,
Коли ти думаєш про дерева.

Я знаю, я все це собі переховую
Серед туману й огрому нічного.
Немає нічого випадкового.
Немає нічого.
Зовсім нічого.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/523167.html

Наші наміри не матимуть значення
Ми дістанем самі лише наслідки
Те що мало не стало побаченням
Наші схованки зашморги засідки

Що скінчилося те вже пробачене
І собі і свому супротивнику
Уособлення часу то значення
Лише стрілок годинника

Уособлення пам'яті - рішення
Що залишило спогади й сумніви
Чи там добре тим кого полишили
Чи не сумно їм...

@темы: вірш дня, Центр української культури

13:15 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Коли помираєш, слід пам’ятати про
те, що, звісно, перемагає завжди добро,
але це не одразу помітно;
що дерева срібні і ріки солодкі хоч десь та є,
і що тільки те, що ти віддав, назавжди твоє,
навіть якщо це – усе в тобі світло;
що любити не боляче і не страшно навіть тоді,
коли від любові тебе охоплює страх і біль,
що його і не побороти.
І у жодному разі не слід уявляти, як
будуть після тебе інші жити чи помирати, так
і не взнавши, хто ти.
Тож коли, очікувано чи ні, настає та мить
в місті, де очевидно забагато всього горить,
у країні, котра забагато від тебе хоче –
краще швидко перелічити імена дорогих і тих,
хто з любов’ї обережно йтиме тепер по шляхах твоїх,
і не закривати очі.
Вічна пам’ять – тонке проміння, що пливе через всі часи,
дорогоцінний дзвін у повітрі, голубі голоси,
відблиски золоті у чужих зіницях.
Тож коли помираєш – слід проспівати собі мерщій:
перетікає життя в життя як моря в дощі,
і тому воно не скінчиться.

@темы: вірш дня

00:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Прифронтове місто напередодні Різдва.
Всі йдуть до церкви, ніхто не знає слова.
Повторюють за втомленими панотцями.
Плачуть за самогубцями та мерцями.
Сніг чорніє, ніби відрубана голова.
Марія співає з сиротами та вдівцями.

Церква робить нас схожими на дітей –
Що нам потрібно ще, крім добрих вістей?
Співаймо псалми, змагаймося з сатаною,
Слухаймо вовче виття зими за спиною.
Б’ють гармати в степу, господиня кличе гостей.
Сонні воли прокидаються за стіною.

А смерть чекає на вулиці, знає де ми стоїмо,
Вичікує, не поспішає, коментує святе письмо,
Коментує безрадісно апостольські теплі послання,
Їй здається, що в діях апостолів надто багато вагання,
А в нашій вірі, здається їй, замало тепла.
На вашу любов, - говорить, - не вистачає зла.

читать дальше

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:58 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять

і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити

я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною
і нехай твоє слово станеться тілом

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:30 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

усе буде добре хоч буде непросто –
пітьма на пітьму наповзає мов хмара
для світла залишиться крихітний острів
та буде той остров у кожної пари

усе буде добре для доброго слова
для доброї думки і доброго діла
та світ буде важко почати віднова
і бога зачати із грішного тіла

усе буде добре під небом померклим
у сутінках дня і у темряві ночі
та буде непросто забути померлих
й простити гріхи материнські і отчі

усе буде добре як поміж собою
живих не ділити на свого й чужого
та буде нелегко із іскри малої
роздмухати вогник і сонце із нього

найважче на світі – і кожен це знає –
свобода у виборі власного світу
пітьми як такої насправді ж немає
це – лиш добровільна відмова від світла

і вибір такий не складніший дилеми
пройти по мосту чи зіскочити з мосту
тож я собі вірю що все недаремно
й усе буде добре.. і все буде просто..

@темы: Центр української культури, вірш дня

18:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Добре, добре, знищуй листи,
Стирай номери, пали мости,
Просто стирай, просто громи,
Ми вдосталь мали цієї зими.
Знищуй коди, знищуй замки,
Теплі промені серед ріки,
Знищуй підозри, знищуй сміх,
Довіра сходила на нас усіх,
Тому знищуй те, що дісталось тобі,
Те, що вигадалося в боротьбі,
Те, що втратилося без жалю,
Те, що я і дотепер люблю.

Стирай адреси та імена,
Ти й далі лишаєшся така одна,
Таких як ти важко знайти,
Пали ці нікому не потрібні мости,
Пали книги, пали словники,
Готельні чортові рушники,
Постіль зі слідами чорнил,
Ошмаття прапорів та вітрил,
Знищуй голос, знищуй слова,
Ти далі будеш так само жива,
Знищуй усе, що створила сама.
Все буде добре. Триває зима.

Забудь кожен із осінніх домів,
Забудь усе, що я умів,
Забудь усе, що вміла ти,
Пали ці обірвані мости,
Випалюй сліди поразок і втрат,
Раптом захочеш повернутись назад,
Раптом згадаєш собі ще раз,
Після всіх проклять і образ,
Як добре було, як нестерпно було,
Як тебе нищило і вело,
Як це торкалось твоїх основ,
Як просто все це почати знов.

Тому краще знищуй, краще пали,
Неважливо хто, неважливо коли,
Неважливо навіщо, неважливо з ким.
В тебе попереду ще стільки зим.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:26 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/521507.html

Мілкі річки дорогою до прощі
Неначе ручаї на батьківщині
Тарань сушена з сіллю
Рибні мощі
І вудка нефарбована з ліщини

І кожен день і все що чоловіче
Рух до розлуки тижнями і днями
Нема рахунку їм і хто полічить
Усе чого не станеться між нами
За всі оці відчужені години

Коли ідеш дорогою до прощі
Мовчання – кращі ліки від розлуки
Торбинка з сухарями
Хлібні мощі
Рука що незабаром впустить руку

На перехресті стоячи уперто
Не обирати жодної дороги
Тютюн папір неквапність і конверти
І це одвічне відчуття тривоги
Яке не подолати і не стерти

Коли не знаєш що тебе чекає
Та вже відчув що є не там де треба
Знаходишся і руку відпускає
Твоя рука за крок до краю неба

Останній крок і в цю саму хвилину
Як голоси пташині ледве чути
На крок до щастя спиниться людина
Отрута як завжди
протиотрута

@темы: вірш дня, Центр української культури

01:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Я знаю, що вже зріє у мені
Троянда чорна, наче та черниця.
Вона зійде рум'янцями на лицях,
Розтане у ласкавому вогні.

Але не попіл, тільки ранній сніг
Лягатиме на пагорби столиці,
Кричатиме тривожно сіра птиця
В безлюдній світанковій тишині.

Мій перевізник мовчки відштовхнеться
Від берега, що диким зостається,
Плюндруючи святі дари богів;

Не витримаю, ще раз озирнуся,
Та за густими лавами снігів
Нічого не побачу — й посміхнуся.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:41 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Ця жінка, яка фотографує дерева січня,
Їхню вогку динаміку і переплетіння,
Маленькі будинки з димами,
Засипані снігом узбіччя,
Неба тяжкі простирадла зі складками й тінями.

Ось вона стоїть за повітрям, наче за ширмою,
Стежить за цими деревами, мов за тваринами,
За їхнім дитячим шепотом, за ходою пташиною,
За тонкими руками, за збитими в кров колінами.

Ось вона ловить їх, як птахолов, розкидає тіні,
Стрічками прив’язує собі до зап’ястя.
А чорні порожні озера, кригою вкриті,
Постійно віщують їй усілякі нещастя.

Говорять: всі, кого ти собі впіймаєш,
До смерті будуть тепер іти за тобою.
Будеш їм віддавати усе, що маєш,
Будеш ділитися з ними вином і водою.

Але вона говорить: все, що я справді маю –
Це стрічки, щоб триматися поруч із ними,
І їхні слова, які я ніяк не запам’ятаю,
І постійно раню уста їхніми голосними.

Ті, що йдуть за тобою, тебе про це не питаються,
Ти сам себе прив’язуєш ніжністю і ворожнечею.
Ось зараз, бачите, як вони наді мною хитаються?
Це вони все почули,
І тепер заперечують.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:09 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

є такий світ
де ім'я твоє – синонім пекла і раю
є такий дах
під яким ми – вдома
є така ніч що горить і не вигорає
а до неї – день
що говорить чужими мовами
там і шкіра твоя – папір цигарковий
там і тіло моє – листя прив'ялене
і на перший погляд усе – випадковість
та на другий погляд – мости вже спалено
а на третій погляд усе щезає
і залишається тільки світло голе
і воно собі щось там про нас знає
і воно якось там за нас молиться
за світ у якому майже нічого немає
де лиш ім'я твоє і моя воля
де синоніми пекла і раю
йдуть по колу
розходяться колами

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:35 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

а пам'ятаєш золото груш?
а пам'ятаєш сонця глюкозу?
літо спіймало декілька душ
осінь звела їх в прохаськову прозу
тьмяні світанки срібло дзеркал
світла скорбота темні тривоги
повінь нас винесла на перевал
за перевалом – інші дороги
вибір – химера вибір – пусте
лиш декларація усна
збудеться все що повинно..

..і те
що не сказав заратустра

@темы: вірш дня, Центр української культури

16:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
для тих хто вижив у цьому огромі
для тих хто врешті вийшов з оточення
для тих хто не здався режимові і коменданту гуртожитка
велика втіха

крутити заклеєні скотчем старі транзистори
вимикати радіо на програмах соціального захисту
сидіти з ангелами де-небудь на пляжі
і тихо про щось говорити
після розкурки


(c) Cергій Жадан, з поеми "Іслам"

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня, Цитаты

00:31 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/520084.html

Ванна вино закрити вікно
почуття вини притулить до стіни
як відьма у хаті лишає мітлу
і підзабувши що ми в тилу
очі заплющуй і спи удень
Слухай як за вікном гуде
всесвіт легкий і всесвіт важкий
слухай тремор його ватажків
в остраху смерті і від образ
слухай фрази і вартість фраз
Більше ніколи не пам'ятай
та пригадай що ти зовсім не та
і пригадай що мета проста
сон викликай і рахуй до ста
очі заплющ і закрий вуста
слова нікому не говори
сніг на місто піде згори
все відпусти нівелюй прости
сон оминатиме блок-пости
фронт у снігу і брудні віки
непритомних чоловіків
холод в наметах нечутний спів
всіх кого іще не зустрів
вітер в підірваних фермах моста
просто рахуй до ста

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:07 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Іздрик

помолися за мене своєму богу
помолися за мене кому-небудь –
обриваються прірвою всі дороги
і на пил розпадається власна суть
помолися за мене куди захочеш
хоч в діру у стіні хоч в небесний просвіт
вже несила терпіти стилістику ночі
вже несила дивитись на чорний цей світ
помолися за мене окрайцем думки
чи ударами серця – без сліз і слів
за лаштунками світу є інші лаштунки
а за ними – вітрила нових кораблів
помолися бодай же за тих хто в морі
в морі горя розпуки війни біди
помолись за вертеп цей убогий хворий
і не йди вже від мене
нікуди не йди
із твоїх молитов я складу колискову –
хай спочине цей світ
хай хоч трохи поспить
хай почнеться все знов з обережного слова
і за мить до кінця
хай зупиниться мить

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

22:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Андрухович

На Різдво в Україні діються речі
Потаємні й вічні. Скажімо, місяць
Виявляється зайвим, тому Святвечір
Переходить не в ніч, над якою висять

Херувими сонні, а в ніч — як море,
По якій навряд чи спроможні трії
Мандрівні царі, подолавши гори,
Своєчасно встигнути до Марії.

Це, однак, не значить, що все даремно,
Всі прогнози, прикмети цілком опуклі.
Попри те, що зимно і те, що темно,
Неминучим є чудо, скажімо, в Дуклі,

Чи де-небудь. Це, як і з'ява комети,
Як сама зоря, що провадила, пасла
Пастушків, ягнят, як і всі предмети, —
Все збувається: Йосиф, яскиня, ясла,

Коляда збувається, сіно, свічка.
А проте — лишень у вертепній скрині,
до якої доступ і вхід крізь вічка,
Бо насправді нема яскині, нині

Я, здається, готовий прийти з дарами,
Хоч діряво в кишенях, а в небі сіро.
Тут мене ловили вітрини, брами.
Треба їхати. Може, сконає Ірод.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/519491.html

Коли забуваєш навіть обличчя
Минуле триває у формі звичок,
У поворотах до закапелків,
Де під дощами мокне веселка.

Влітку і ввечері десь у липні
Липовий цвіт до підошов липне,
Руки рушають шукать цигарки
В декількох кроках від школи і парку.

Стежки змінити все ж таки важко,
І на відміну від міста і ліжка
– кава без цукру, зайва є ложка,
Ось поворот, перехід через арку.

Кішка руда, на розі волошки,
Черга за хлібом, вулична сварка
Тихо ідеш як зі школи, від дошки
В запах трави і мотокосарки.

Тиха розмова поміж дерева,
Кроки повільні потроху стихають.
Чуєш, людино далека і кревна,
Вдома кипить кавоварка.

Виллєш усю і на двір кавувати,
Терти горнятко гірке наче присмак,
Тих, кого як пригадаєш обличчя,
Щось тобі тисне.

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

І що це була за осінь, з утечами та кредитами:
Зупинки у різних норах і переїзди потому,
Дзвінки з чужих телефонів, що були настільки убитими,
Аж помирали в руках від виснаження та перевтоми.

Але вона мовчала й дивилася, ніби дійсно втішалася
Усім випадковим будинкам з дахами холодними.
І навіть коли можна було піти – вона лишалася,
І навіть коли можна було залишитись – вона виходила.

А на ніч вона читала мені церковні збірники,
Оскільки ми й не мали тоді особливого вибору:
Про всі ці дива святого Антонія, які мені видавались спірними,
Там, де він виходить на берег і проповідує перед рибою,

Розповідає рибам про те, що всіх нас об´єднує:
Про чорний папір повітря, на якому вже все написано,
Про страх, який ми долаємо, про сни, що стають об´ємними,
Наповнюючись нашим диханням,
Нашим голосом
І нашими рисами.

Розповідає про вітер під шкірою, який робить нас витривалими,
Про жіноче довге волосся, до якого прив´язуєшся,
Про глибокі проточні водойми, в яких не варто рибалити,
Аби не виловити птахів із рваними м´язами.

Стоїть і говорить рибам, не маючи ні втоми, ні голоду,
про ненадійність тонких плавників, якими вони тут рухають.
І риби слухають його, вистромивши з води свої голови.
Задихаються, але слухають.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная