• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: вірш дня (список заголовков)
23:51 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/549596.html

Щоб їй не бруднити посуд я їсти іду подалі
щоб їй не бруднити руки я чистий що нудить геть
примарний суспільний осуд червоні міцні папіроси
мені стопудово досить та це незначні деталі
що поки помітно ледь

мені сто відсотків хвате цих чорних очей щоночі
щоб чорними вони були я знову іду у ніч
вона ледь відчутно скиглить і небо гуде як вулик
гроза і незлецька злива вода що тече з облич

такі ідіотські люди такі невимовно хворі
такі невиразно кляті ми пнемося вздовж узбіч
останнє що нас єднає це спільна любов і горе
єдине що нас єднає це вираз обох облич

@темы: Центр української культури, вірш дня

00:21 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Як ми будували свої доми?
Коли стоїш під небесами зими,
і небеса розвертаються й відпливають геть,
розумієш, що жити потрібно там, де тебе не лякає смерть.

Будуй стіни з водоростей і трави,
рий вовчі ями й рови.
Звикай жити разом з усіма день при дні.
Батьківщина – це там, де тебе розуміють, коли ти говориш вві сні.

Клади камінь при камені, будуй свій дім,
на глині, на чорноземі твердім,
вибирай у землі з кишень вугілля й сіль.
Кожен повинен мати дах для поминків і весіль.

Потрібно мати місце, якого буде шкода.
Вода чогось варта, якщо це питна вода.
Коли справді шукаєш винних, то це не ми.
Все життя ми будували свої доми.

Брила до брили, цвях по цвяху, стіна до стіни.
Якщо можеш мене спинити, ну то спини.
Але якщо хочеш, щоби мене тут не було,
доведеться крім мене забрати й моє житло.

Поближче до сонця, подалі від пустоти.
Дерева будуть рости, діти будуть рости.
На тютюновому листі виступає роса.
Ми будували так, ніби вивершували небеса.

Мов упорядковували висоту.
Ніби словами наповнювали мову пусту.
Ніби повертали речам імена.
До брили брила, по цвяху цвях, до стіни стіна.

Голос сильним дається для співу, слабким для молитов.
Мова зникає, коли нею не говориться про любов.
Ночі не мають сенсу без темноти.
Світи наді мною, чорне сонце, світи.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:52 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Малкович

poetry.uazone.net/malkovych/index.html

Так пусто літо відійшло —
вже й не дотягнешся рукою,
бо, мов туман, тоненько
скло
між літом стало
і між мною;
і хай воно пересікло
обох нас; все ж дало в озброю
принаймні стільки супокою,
щоб хоч не битися в те скло.

@темы: Центр української культури, вірш дня

23:38 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/541676.html

Виключно власним коштом і неможна інакше
через державну пошту слово стає не нашим
і обертає землю йдучи до когось в руки
хто розверта конверти щоб почуття розлуки
дещо призупинити дещо сховати дещо
утамувати збити наче йому не вперше

Вітер обличчя плеще злива опісля спеки
в травні згоряють плечі червень в гнізді лелеки
в серпні холодні роси яблука у тумані
вересень безголосий стрічки передостанні
літери йдуть з-під серця наче жовтневі зливи
Господи хай усе це буде також із ними

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:22 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Тому що ніколи тебе не вирвеш,
ніколи не забереш,
тому що вся твоя свобода
складається з меж,
тому що в тебе немає
жодного вантажу,
тому що ти ніколи не слухаєш,
оскільки знаєш і так,
що я скажу,

тому що в цій мові не лишилось
жодних нормальних слів,
тому що синтаксис,
який нас рятував,
давно застарів,
тому що повіривши одного разу,
будеш вірити до кінця,
тому що мені саме тепер
не вистачає
твого імені та лиця,

я не дам тобі жити так,
як ти хотіла – мені на зло,
ніби я не зупиняв для тебе кров,
ніби нічого і не було,
я все одно спробую хоча б якось
тобі допомогти,
я все одно все зіпсую,
все одно досягну мети.

Сама подумай –
Як би я відмовився від твоїх листів?
Ти ж розумієш, що я від тебе хотів.
Я хотів, щоби все було так,
Як хотіла ти.
Тому доведеться далі
Писати всі ці листи.

Доведеться змиритися з тим,
Що все мине.
Доведеться не говорити
Про важливе та головне,
Доведеться боятись свободи,
Триматися меж.
Щастя не оминеш.
Щастя не оминеш.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

22:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Птах уночі забивається до кімнати,
хоче вирватись, ріже повітря крилами,
не знаходить виходу, не дає себе упіймати,
сторожко завмирає, зібравшись із силами.

Я говорю: ну що ти, послухай, спинися,
не бийся так лунко серед густої темряви,
ця ніч стоїть, наче важка пшениця,
відбиваючись у тобі голосами і нервами.

Ця ніч може бути довгою і мовчазною,
вона може ділитися з нами надіями й шансами.
Але якщо ти вже тут, якщо ти далі зі мною,
лишайся доти, доки можеш лишатися.

І хай ця ніч ранить тебе і черкає,
і хай дотики її видаються тобі неприйнятними.
Лишайся, навіть коли тебе хтось чекає,
лишайся, навіть коли я тебе не спинятиму.

Якими шрамами тебе дивувати, якими стигмами?
Якими тримати словами та вчинками?
Ти ж знаєш, що насправді нікого не можна втримати,
і що всі мої вікна насправді завжди відчинені.

Які можуть бути образи і які можуть бути скарги?
Ти ж знаєш, що я ні про що тебе не проситиму.
Найбільше мені б хотілося тебе не відпускати,
найменше б мені хотілося тримати тебе тут силою.

Я просто й далі буду відчувати тебе уночі,
згадуючи все із часом, забуваючи все із віком,
слухаючи і говорячи, тонучи й пливучи,
затамувавши подих,
не зачиняючи вікон.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:50 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Вінграновський

Вас так ніхто не любить. Я один.
Я вас люблю, як проклятий. До смерті.
Земля на небі, вечір, щастя, дим,
Роки і рік, сніги, водою стерті, -
Вони мені одне лиш: ви і ви...
Димлять століття, води і народи...
Моя ви пам'ять степу-ковили,
Зорі небесний голос і свободи.
Дивіться, гляньте: мій - то голос ваш:
Як світиться він тепло на світанні...
Я вас люблю, як сіль свою Сиваш,
Як ліс у грудні свій листок останній.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

23:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

повертаєш додому в сади содому
шоппінг-тур у гоморру з заїздом у мекку
загалом доля світу цього відома
тож без сенсу втікати навіть далеко
повертаєш додому сади сивіють –
бо ранкові тумани і бабине літо
і недійсна тут будь-яка дія –
дійсність сплавлена сонцем у мідні злитки
дійсність – травлені місяцем срібні кулі
обірвались натягнуті небом нитки
все що було майбутнім – стало минулим
розгорнулися древні сувої і звитки
ми з тобою застигли стовпами солі
ми з тобою як завше — сіль цього світу
у структурі кристалів – формула волі
у структурі волі – здатність любити

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

23:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Глибокі подвір'я, на яких уночі не чути нікого,
Лише яблука падають в жорстку траву, пробиваючи листя.
Жінки у вересні чутливі, наче пальці сліпого,
Наче в кожній із них ще один голос прокинувся і оселився,

І озивається тепер до мене, і говорить зі мною,
І пояснює мені речі – таємні та очевидні:
Що навіть вода у вересні темною стає і мутною,
Пам'ятаючи все, що з нею трапилося в липні;

Що у вересні жіноче дихання гріє, ніби каміння,
Прикладаєш його до горла, аби спинити застуду,
Що в жінок восени прокидається дивне вміння -
Бачити в темряві кожну стежку і кожну споруду;

Що навіть остання вуличка зі своїми псами,
З брамами зачиненими і нічними трамваями
Є прихистком для нас усіх із нашими голосами,
Є притулком для світел, які ми в собі тримаємо.

Тепер і нам, думаю я, доведеться пройти крізь зиму,
Яка вже стоїть і чекає за міською стіною.
Навіть якщо я вас і не виведу, я все одно ітиму,
Тож і ви не спиняйтеся, ідучи за мною.

А всім, хто лишається тут, у своїх вересневих будинках,
Чоловікам і жінкам, дітям, старим і пропащим,
Всім, хто просіює час в аптеках, школах, на ринках,
Всім, хто збирав дбайливо свої кольори і пахощі,

Всім ряженим і переродженим, хворим і порятованим,
Всім стійким і розгубленим під темрявою терпкою,
Всім, хто любить у цьому місті без сумніву та утоми,
Всім вам теплої зими і тихого спокою.

Інею вам на дахах, сонця на гратах.
Гарячої вам зневаги і знання головного.
Народжуйте веселих дітей.
Помирайте в своїх кімнатах.
Кидайте це чортове місто.
Повертайтеся в нього.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:24 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
ku-bo.livejournal.com/538162.html

Лягати в ніч головою на північ
день покришити в чумацький шлях
холод в урвищах перші півні
пахне весною гола земля
хрущ ударяє у підвіконня
наче у бруствер влучає снаряд
і я до когось говорю спросоння
тисячу років підряд

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:54 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Маріанна Кіяновська

Банкрутство осенi, i золото — нiщо.
I небо знов лихе, як звiра око.
Позлiтка й черiнь листя. Свiт пiшов
Ловити птицю iстини. Глибоко,
Де в небi тiльки душi лiтунiв,
Пророцтво буде справджено несмiло…
I снiг впаде, як тисячi снiгiв,
Та цей, останнiй, — безконечно бiло.

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:09 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Мар’яна Савка

ти кажеш серпень за старим стилем
ми своїх ангелів відпустили
і лишились самі
не знаю навіщо нам стільки красивої мови
якщо ми німі
чи то пак онімілі
як пальці стиснуті міцно
аж кров відійшла
можна мені торкнутися твого чола?
серпень ти знаєш для мене це слово гостре
серп розтинає тіло пахучих трав
а ми поклалися долі
і ти припав
до моєї долоні
спиваючи лінію долі
а все-таки що буде з нами
мені
часом так сильно бракує повітря
навіть у сні
метеорити летять чи уламки зірок
і коли переходить пора зорепаду
до неба за крок
ми опиняємось
і стоїмо без мови
так ніби молимось

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:17 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Андрухович

Травень є травень. І ми неповторно живі,
І наші сади мов ліси з непролазною тінню.
Скільки тепла подаровано цьому камінню,
Світла — цим вікнам, підземного тління — траві?

Скільки увімкнуто в нас кольорових вогнів?
Травня несем на собі неспокійну відзнаку:
Тут, між великістю каменя й малістю злаку,
Чи не обернеться милість природи на гнів?

Скільки на наших очах облетіло кульбаб?
Що залишається — стебел пусте безголів’я?
Мислячих стебел розкішно-густе пустослів’я?
Стежмо за вітром, і промінь — мов поданий трап.

Кров переміниться. Цвіт на каштанах мине.
Ми поспішаємо жити, немов після мору.
Може, у тім і спасіння — пізнати цю пору,
Ніби останнє цвітіння. Єдине. Одне.

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:19 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Коли тобі доведеться мати справу з рослинами,
з їхнім корінням, з невидимими частинами,
з їхнім соком гірким, з їхніми тінями теплими,
з їхнім упертим листям і високими стеблами,

коли тобі трапиться доглядати за кольорами,
за обважнілими травами, ніби за прапорами,
за густотою і світлом, за гіркотою і солодом,
за рослинним рухом, теплом і холодом,

завжди пам’ятай про наші порядки й звичаї,
про наші історії, що комусь видаються вбивчими,
про наше небо, яке нас завжди триматиме,
про наші бригади, про наші церкви з громадами,

про наші таємні книги з попередженнями та строками,
про веселих чоловіків, що виявилися пророками,
про їхні запилені ранці з бомбами та інструментами,
про захоплені ними офіси та боротьбу з конкурентами,

про наші гімни та співи, які нам були за основу,
про те, що все виросте, все помре, і потім виросте знову,
бо вся ця зелень зводиться між надбаннями і втратами,
не залежно від того, хто її доглядатиме,

не залежно від того, на чиїй вона території,
які там у нас проблеми, і що там у нас за історії,
буде тягнутися вгору, наснажуватись боротьбою,
наповнюючи повітря рухом, теплом, собою.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Вінграновський

Не починайся. Ні з очей,
Ні з губ мені не починайся.
В Холодній Балці сон тече —
Не снись. Не звись. Не називайся.

Труїти душу кожен раз
Я вже не можу — будь я прокляті
Пищать дощі, і води топлять
І душу, і терпіння, й час…

Степліло подихом легким,
Степліло в прикрощах минулих
Тепло заснулої руки,
Тепло щасливих губ заснулих.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:25 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Темна й солодка пора зими.
Важкі вечори, невагомі ранки.
Жінки, що чистять в снігу килими,
Мов обробляють земельні ділянки.

Низького неба пляшкове скло
З зеленими демонами та зірками,
І перетікає горлом тепло,
Ніби жовті меди щільниками.

Поштова торба з останнім листом,
Теплі бари і мокрі монети,
Комети з довгим яскравим хвостом,
Як фазани залітають в замети.

Всіх подорожніх по довгій зимі
Будуть вірно чекати удома.
На всьому, що діється в цій пітьмі,
Буде лежати терпка утома.

Так би й палити густі дими,
Так би й слухати в темінь тиху,
Як щука рухається в глибині,
Бурштином вмерзаючи в кригу.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

23:51 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Знаєш, мабуть, я знаю таке, що сприймають як дотик дівочий.
Пояснити його? Передати комусь? Чи продати,
Підкорившись невільним засадам свобідного ринку
У кривавому світлі Покрови, без тебе…

Це вагання перед народженням, спроба втиснути лад
У контекст осяйного хаóсу, дати правила хоті, потреба
Научити слова бути знову твердими - як речі
У примарному світлі Покрови, у передзим’ї.

Хай живе самоціль: безкінечні листи до душі,
Що живе без мети, п’є вино насолод і страждань,
Чи мандрує містами зі снів, різні мови вивчає і тужить
На безлюдних вокзалах Дамаску, вночі.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

00:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Що ти будеш згадувати про ці часи?
Адже пам'ять змиває всі голоси,
Адже пам'ять не пам'ятає жодних імен, жодних назв,
Але ти все одно собі згадуй, згадуй про кожного з нас.

Згадуй про нашу закоханість у твоє лице,
Навіть якщо тобі це не подобалось — згадуй про це,
Навіть якщо ти не вірила в серйозність наших хвороб,
Навіть якщо не сумнівалась у марності наших спроб,

Навіть якщо не зможеш згадати наших імен
І якщо тебе завжди дратував колір наших знамен,
Мова наших освідчень,
Біографії наших святих,
Кількість у наших будинках зброї, вина і книг.

Згадуй усе, що ми писали тобі в листах,
Згадуй, скільки нас полягло в чужих містах,
Згадуй, скільки з нас зламалося й продалось,
Згадуй хоча б між іншим, хоча б когось.

Згадуй, як ми ловили твої слова,
Згадуй наші поразки й наші дива,
Нашу вірність, нашу відвагу, наші страхи,
Носи при собі нашу любов, ніби старі гріхи.

Без тебе нічого не буде, хочеш чи ні.
Наші серця, як підводні міни, стоять в глибині.
Згадуй кожну з утеч, згадуй кожну з атак —
Скільки зможеш, хоча б до смерті, хоча би так.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

01:00 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Завжди повертатись на ці пагорби й ріки,
Де при брамах стоять митарі й охоронці.
Євангелісти в церквах тут мають такі темні лики,
Ніби цілими днями збирають виноград на сонці.

Чоловіки тут носять на собі стільки золота,
Що смерті незручно забирати їх із собою.
А жінок уночі торкає чорна гризота,
І вони малюють очі фарбою голубою.

Діти тут змалку вивчають такі небезпечні ремесла,
Що, виростаючи, так і лишаються безробітними.
Кожна війна для них, як манна небесна,
І загиблих героїв завжди прикрашають квітами.

Фури з Півдня ввозять до міста заразу.
Опівночі жебраки підраховують втрати.
І все, що мені випадає кожного разу –
Всіх пам’ятати й завжди сюди повертатись.

Говорити собі:
Ось осінь - ще не помітна.
Ось вечірні дерева, мов полкові знамена.
Ось її темний будинок, ось її вікна.

Можливо, вона чекає.
Можливо, навіть на мене.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

01:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Прийдуть, як віщий сон, іриси сині,
Торкнуться там, де риси навісні,
Де ліній долі ніжне павутиння
Заплуталось безбожно навесні.

І галактичний пил над головою,
І лон глибоких золотий пилок
Відіб’ються солоною луною
Закушених, мов губи, пелюсток,

І заполонять сад священні гами
Роси, нанизаної на твоє ім’я,
Так звабливо гойднеться під ногами
Не в той бік заокруглена земля.

Але ти вже не раз цю чула притчу.
Іриси в’януть, вичахають сни,
І навскоси відходить електричка
В останній день безпутньої весни.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная