• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: вірш дня (список заголовков)
23:26 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Осока

Стояв чи дим, чи вітер, чи юга –
було не видно. Очі червоніли.
Душа, як аркуш, чорна і блага,
і віхола – розпатлана Сивіла
хитала світ. Вогні чи не вогні?
Ти тут? Ти там? То постріли, то згуки.
Чия то смерть влітала на коні?
Чия душа заламувала руки?
Було не видно. Вітер, заметіль.
Було не чутно – ні душі, нікого.
Лише рука, чиясь рука звідтіль
лице твоє показувала Богу.

@темы: центр української культури, вірш дня

23:52 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Дмитро Добраніч

Рішення, які ми приймаємо, часто грунтуючись на неповних даних,
На випадкових обставинах і алкогольних зривах,
Роблять нас схожими на кораблі, що блукають в густих туманах,
Регулярно наражаючись одне на одного і псуючи картину
Міжнародному бюро пароплавства та страховим компаніям,
Змушуючи їх до виплат, позбавляючи агентів премій та службових надбавок,
Розмазуючи плями мазуту по водній гладі,
Що витікає з наших сердець зазвичай під ранок,
Коли ми нарешті засинаємо, відставивши спорожнілі пляшки,
Сказавши всі зайві слова і зробивши те, про що пожалкуємо згодом.
І може бачимо уві сні бога, який розсіює ці тумани і світить кожній душі,
Не даючи нам остаточно піти під воду.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

00:25 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Оксана Куценко

Листопад як позаминулий час,
Можна сказати — позаминуле століття.
Вранці запнулась новою шаллю й пішла
У ніч, голодну і жадібну підворітню.
У ніч, якій немає правил і меж,
Ліхтарів, зупинок і поворотів.
Листопад як ріка, якою пливеш,
Як гіркота, яку мусиш носити у роті.
Як дорога, чорна і самітна,
Вовча ягода, хліба черствий окраєць.
Як далека і зовсім близька війна.
Як вода, якою усе змивається.

@темы: центр української культури, вірш дня

23:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Голобородько

Ти живеш у далекому білому місті,
на високому поверсі,
твій будинок примітний:
там неоновий напис холодним світлом
видніється вдень чіткими літерами з газети,
вночі — криштальниками солі з Чумацького Шляху.

Чи ти бачиш мене?
Я хоч і живу у низенькій хаті
— притисненій небом
і вічністю до землі —
та є ж і у ній віконце,
що світиться вдень і вночі
невигасаючим світлом.

Коли ми одночасно звертаємо погляди
одне на одного,
то птахи, що сидять на дереві
між нами — павичі:
з лівого боку — пава,
з правого боку — павич.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Дмитро Лазуткін

ось і все – осінньо і безбожно
бити дзеркала – моя стихія…
падає на воду пил дорожній
холод пробігається по шиї

сонце десь у ранку на порозі
з ароматом свіжої отрути…
я зустріти янгола невзмозі
надто не стикуються маршрути

але біль наскрізний і судомний
але шал – тваринний і гарячий
я залишу кілька повідомлень…
оленятко, я також незрячий

б’юся головою головою
ти мене не чуєш бо…не чуєш
майбуття росте в мені травою
я кохаєш я телефонуєш

будь в мені назавжди будь як-небудь
як твій кіт що ластиться зміїно…
всі шляхи впинаються у небо
й рвуть мене на рівні половини

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Я танцюю, - говорить вона, - доки падає сніг.
Доки танцюю, - вона говорить, - доти тримаюсь усіх.
Доти небом нічним перекочується луна.
Доки вистачить снігу – я танцюю, - говорить вона.

І коли приходить зима і заживають грунти,
і небо стає сухим, ніби гортань,
торкайся поверхні світу, торкайся його висоти,
огортай його хворе горло найніжнішим із огортань.

Ти розмовляєш з вуличним снігом, мов із псом,
пояснюєш йому, як вибратися з безсонь,
радиш снігові, як не загубитися у снігах,
як стишити гнів і як побороти страх.

А сніг говорить – доки вона танцює, буду іти,
торкатимусь обережно пташиних крил,
падатиму їй під ноги із засніженої висоти,
лишатимусь поруч із нею, доки вистачить сил.

І заважає летіти птахам, і заважає текти ріці.
Торкається її ліктів, лишає синці.
І тепер кожне слово її – перець на язиці.
Найгірше позаду.
Найголовніше в кінці.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

00:06 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик


зони сезону
бабине літо
дідове літо
ані зігрітися ані зігріти
ані припасти ані пропасти
класика просто ну просто класика
як з хрестоматії падають опади
стомлено зморено знічено зопалу
і хіроманти курсують долонями
зломлені скорені мічені зоною
і хачапурі печеться в братрурі
солене перчене гірчене буре
і хрестоносці й христопродавці
всі у полоні в осені-бабці
в осені-старця в осені-осені
вже не підемо по воду босими
вже не зійдемо на берег голими
осінь плекає похмурих големів
осінь плаксива плеще і свище
поли плаща задирає все вище
піхви меча набирають вологи
ми вже по кісточки в пересторогах
чи по коліна чи навіть і далі
до хачапурі берем цинандалі
рвучко зриваєм печаті печалі
решта – пусте решта – деталі
дві сигарети пара сходинок
один силует
поміж двох павутинок

@темы: вірш дня, центр української культури

00:20 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець


Я часто думаю, чому ти так самотня, —
одна з найкрасивіших доль у світі;
ці сірі очі, пильні, сумовиті, —
чому ви не знаходите нікого, крім дзеркал,
а в дзеркалах — себе і суть свою подвійну,
ледь-ледь прикриту флером абсолюту,
росою часу,
інеєм чекання,
терпінням дзвону — як іще,
о, як іще мені тебе назвати?

А може, так і треба? Може, ти
загинеш як сніжинка на долоні,
коли чиєсь тепло зруйнує цю самотність?

І, може, ця самотність — лише форма
твоєї ідентичності п’янкої?

І та любов, яка тебе знайде —
тебе ж і знищить?

Я люблю тебе.

@темы: улюблене, вірш дня, центр української культури

23:34 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юлія Мусаковська

Усе, що з нами трапляється, має причину:
скасовані авіарейси, дощі різдвяні,
міста, в які приїжджаєш на відпочинок,
а вони проростають під ребрами і не в’януть;
загублені спогади, біль, що клює на споді,
важливих послань переплутані адресати,
режим, що асфальтним катком по тобі проходить,
а ти підіймаєшся, зміцнений у стократ.
Обірвані фрази, дроти й сусіди-задроти,
сигнал, що дірявить тишу тонку, як ширму,
цеглина, що падає з даху будинку навпроти –
прямісінько на чиюсь дорогу машину.
І поки ранок дрімає в лунких алеях,
бажання причину знайти підповзає вище.
І ти, переходячи вулицю на зелене,
однаково стережешся і крок пришвидшуєш,
як шило на мило, вимінюєш гнів на милість;
тріщать декорації, змінюються личини.
І спершись на промені світла, немов на милиці,
хтось інший натомість піде шукати причину.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

00:40 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Міхаліцина


перейди мені лютий тонкими слідами граків
перепость мене в квітень
а хочеш – відразу у травень
як улюблене фото

там тепло
і можна домів
із гіллячкою в дзьобі летіти
щебечучи аве
пустотливе солодке легке
наче згублений пух
горобця чи вільшанки малинівки зяблика плиски
і у шибці вікна
мовби в рамці
ловити невидимий рух
то фіранки
то пальців
які подадуть мені їсти
і у клітку посадять створивши химеру гнізда
і в гніздо покладуть
два зручні бутафорні яєчка

перепость мене в квітень
чи в травень

кульгава грачина хода
залишилась на фото
як чорна мережка скраєчку

@темы: центр української культури, вірш дня

00:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Стус

Так і живи: шукай утрачене,
наздоганяй давноминуле,
оте нечуте і небачене,
оте, що вічним сном поснуло.
Дорога долі неперейдена,
вилискуючи синім жалем,
ховалася за ожередами,
де за Господньою скрижаллю
життя від тебе відвернулося –
і задаремні нарікання.
Те все привиділось, причулося,
неначе зустріч і прощання.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

00:09 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Томаш Деяк

уже минуло усе минуле, мій хоробрий кораблику
усе, що текло, вже висохло, стало попелом
ти плаватимеш пустелею, намагаючись навчено
встромляти гудки у повітря, без тіні подиву

видираючись на карки хвиль піщаних, розхристаних
котрі роздмухує вітер куряву підіймаючи
усе, що текло, вже висохло… висохло… висохло...
усе, що текло, вже випарувалось, бо гаряче

уже минуло усе майбутнє, а ти все вештаєшся
летючий засланцю, приблудо без дому-роду
топчешся по пустелі своїми чавунними мештами
марно сподіваючись вичавити з піску воду

@темы: вірш дня, центр української культури

23:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Осока

але не знати як тебе шукає рух
і ти шукаєш рух ідеш сама крізь себе
дзвони в свої гілки зривай свою кору
хай врешті пустять сік твої черлені стебла
вони не знати як а знову зацвітуть
вони не знати де народяться й погаснуть
і я прийду в твою тінисту висоту
і я пройду крізь тінь поміж тобою й часом
і вже не знати як нас роз’єднає рух
він наші дні клює між хвилями й камінням
він інеєм тече по срібному перу
і водить холоди в твої свічада сині
розсип свої жалі хай бризнуть як роса
хай краплі золоті розгубляться по світу
натомляться слова у наших голосах
і бризнуть у верхи там де весна і вітер

@темы: вірш дня, центр української культури

23:40 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ольга Ковалевська

Мій погляд стане помітним
В будинку із чистими вікнами,
В якому над клумбами квітнули
Обійми чиїсь тендітні.
І крила фіранок вирвуться
У простори синьо-ментолові,
Обернуться з подивом голови
Туди, де хмари у куряві.
І стане так смішно і холодно,
Що вікна здригнуться напругою,
Карнизи вигнуться дугами,
Тільки б не жити коротко.
А ще звучатиме Моцарт
Як музика преображення,
І хтось нарешті наважиться
Витримати мій погляд.

@темы: вірш дня, центр української культури

23:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Море дихає чорним теплом,
Розгортається, мов полотно.
І три комерсанти сидять за столом
І порівну ділять тепле вино.

Туману встояне молоко
Затікає до піджаків.
І перший збиває своїм кулаком
Хрустких метеликів і жуків.

Бо в серці в нього пекучі вогні
Палають невідомо чому,
І темна хвороба останні дні
Роз'їдає легені йому.

Він уже знає, які дива
Є в цьому мороці і молоці,
Що значать насправді зелені слова,
Наколоті на його кулаці.

Все, що він бачив, – нічні міста,
Портові крани і вантажі,
Тривога, яка вночі вироста
І топчеться тобі по душі.

Все, що він чув, – старі кораблі,
Друзі, розстріляні впритул,
Жінка, яка в готельній імлі
Розповідає щось про Стамбул.

Тепер він у цьому тумані сидить
І знає все, і йому все одно.
І другий завжди йому дасть кредит,
А третій запропонує вино.

І я хотів би в кінці життя
Купитись на цей солодкий обман,
Перш ніж відчалити без вороття,
Перш ніж пірнути в чортів туман.

Сидіти й пити своє вино.
Дивитися смерті в просте лице
З друзями, котрі все знають давно,
Знають, але не говорять про це.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Дмитро Лазуткін

пробито легені цього дня
і сонце котиться згори – вниз
тонуть квартали в холодних вогнях
кидайте хмиз кидайте хмиз

ми проміняли простір на час
й буру породу – ділили на всіх…
східна природа у наших причасть -
ллється у спирт березовий сік

і пальці губляться посеред струн
і пісня тримається на голосних
це вдалий час щоб очолити бунт
палити мости і не брати живих

так і чекаєш що саме в цю мить
хтось має сказати про головне
що все заспокоїться переболить
але нікого не омине

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:23 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

не вітаймося тут серед вулиць дивних пустельних
повних вітру дощу і криків наляканих птахів
тут де попіл — наче попіл листів
наче літо минулого року
із собаками та дієсловами в усіх на світі дієвідмінах
із вишнями блискавицями дзвонами та апельсинами
із усім що було і чого більше ніколи-ніколи не буде
отак я кажу тобі тут серед вулиць пустельних
засипаних попелом —
не вітаймося тут зробімо вигляд що ми незнайомі


@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

22:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Маріанна Кіяновська

Люби мене, приймаючи, як воду,
З гладінню, що як неба тінь і грань.
Люби за безнастанну прохолоду,
А за тепло любити перестань,
Бо я — зведу із розуму. Стихію
Приборкує лиш час, і часом — Бог.
Люби мене. А я тебе зрадію,
Допоки простір нам не пересох.

@темы: вірш дня, центр української культури

00:18 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

можна відчути більше аніж сказати
можна сказати більше ніж зрозуміти
можна зламати всі дев'ять печатей
і залишатися далі майже як діти

можна подумати так аби тіло хотіло
можна зробити все так ніби тіла немає
можна самому собі молитися сміло
можна послухати господа того що скраю

можна сховати себе у западинах ока
можна сховати тебе в найлюднішому місці
можна читати щоденники мертвих пророків
можна майбутнє собі майструвати щомісяця

можна нам майже усе і практично задарма
дев'ять печатей за нами лежать непридатні
ми вибираємо те що напевно не марне:
ми мовчимо й посміхаємось – цього достатньо

@темы: вірш дня, центр української культури

00:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Олексій Чупа

Осінь нас застібає, начебто малюків – на всі ґудзики,
вірш визріває в горлянці, а вже за хвилину – стих.
Ми довіримось тим, хто відкриє нам гігабайти нової музики,
ми покохаємо тих, хто нас витерпить до вихідних.

Осінь нас розбирає й збирає, як пазл,
засинає смішним кошеням на дитячих колінах.
Стрімко міняються звички: якщо ночівлі – на репетиційних базах,
якщо вже кава, то в жодному випадку не розчинна.

Погода втягає в тенета зимового часу,
замикає у колі, в очах все раніше темнішає, і раніше,
і підсумком наших мовчань – важливе, промовлене наспіх,
і підсумком наших розмов – тиша.

Наша осінь – тісне переплетення пальців, і мов,
одноразове щастя, пущене нами недбало під кальку,
щороку слабшим стає, і видихається, мов
в незакрученій пляшці залишена мінералка.

@темы: вірш дня, центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная