• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: улюблене (список заголовков)
16:59 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Bandura & Button accordion | B&B project | FULL MP3 ALBUM 2017 | Ukrainian instrumental cover music


@темы: Музыка, улюблене, центр української культури

23:52 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Дмитро Добраніч

Рішення, які ми приймаємо, часто грунтуючись на неповних даних,
На випадкових обставинах і алкогольних зривах,
Роблять нас схожими на кораблі, що блукають в густих туманах,
Регулярно наражаючись одне на одного і псуючи картину
Міжнародному бюро пароплавства та страховим компаніям,
Змушуючи їх до виплат, позбавляючи агентів премій та службових надбавок,
Розмазуючи плями мазуту по водній гладі,
Що витікає з наших сердець зазвичай під ранок,
Коли ми нарешті засинаємо, відставивши спорожнілі пляшки,
Сказавши всі зайві слова і зробивши те, про що пожалкуємо згодом.
І може бачимо уві сні бога, який розсіює ці тумани і світить кожній душі,
Не даючи нам остаточно піти під воду.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Голобородько

Ти живеш у далекому білому місті,
на високому поверсі,
твій будинок примітний:
там неоновий напис холодним світлом
видніється вдень чіткими літерами з газети,
вночі — криштальниками солі з Чумацького Шляху.

Чи ти бачиш мене?
Я хоч і живу у низенькій хаті
— притисненій небом
і вічністю до землі —
та є ж і у ній віконце,
що світиться вдень і вночі
невигасаючим світлом.

Коли ми одночасно звертаємо погляди
одне на одного,
то птахи, що сидять на дереві
між нами — павичі:
з лівого боку — пава,
з правого боку — павич.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Дмитро Лазуткін

ось і все – осінньо і безбожно
бити дзеркала – моя стихія…
падає на воду пил дорожній
холод пробігається по шиї

сонце десь у ранку на порозі
з ароматом свіжої отрути…
я зустріти янгола невзмозі
надто не стикуються маршрути

але біль наскрізний і судомний
але шал – тваринний і гарячий
я залишу кілька повідомлень…
оленятко, я також незрячий

б’юся головою головою
ти мене не чуєш бо…не чуєш
майбуття росте в мені травою
я кохаєш я телефонуєш

будь в мені назавжди будь як-небудь
як твій кіт що ластиться зміїно…
всі шляхи впинаються у небо
й рвуть мене на рівні половини

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Я танцюю, - говорить вона, - доки падає сніг.
Доки танцюю, - вона говорить, - доти тримаюсь усіх.
Доти небом нічним перекочується луна.
Доки вистачить снігу – я танцюю, - говорить вона.

І коли приходить зима і заживають грунти,
і небо стає сухим, ніби гортань,
торкайся поверхні світу, торкайся його висоти,
огортай його хворе горло найніжнішим із огортань.

Ти розмовляєш з вуличним снігом, мов із псом,
пояснюєш йому, як вибратися з безсонь,
радиш снігові, як не загубитися у снігах,
як стишити гнів і як побороти страх.

А сніг говорить – доки вона танцює, буду іти,
торкатимусь обережно пташиних крил,
падатиму їй під ноги із засніженої висоти,
лишатимусь поруч із нею, доки вистачить сил.

І заважає летіти птахам, і заважає текти ріці.
Торкається її ліктів, лишає синці.
І тепер кожне слово її – перець на язиці.
Найгірше позаду.
Найголовніше в кінці.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

00:20 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець


Я часто думаю, чому ти так самотня, —
одна з найкрасивіших доль у світі;
ці сірі очі, пильні, сумовиті, —
чому ви не знаходите нікого, крім дзеркал,
а в дзеркалах — себе і суть свою подвійну,
ледь-ледь прикриту флером абсолюту,
росою часу,
інеєм чекання,
терпінням дзвону — як іще,
о, як іще мені тебе назвати?

А може, так і треба? Може, ти
загинеш як сніжинка на долоні,
коли чиєсь тепло зруйнує цю самотність?

І, може, ця самотність — лише форма
твоєї ідентичності п’янкої?

І та любов, яка тебе знайде —
тебе ж і знищить?

Я люблю тебе.

@темы: улюблене, вірш дня, центр української культури

23:34 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юлія Мусаковська

Усе, що з нами трапляється, має причину:
скасовані авіарейси, дощі різдвяні,
міста, в які приїжджаєш на відпочинок,
а вони проростають під ребрами і не в’януть;
загублені спогади, біль, що клює на споді,
важливих послань переплутані адресати,
режим, що асфальтним катком по тобі проходить,
а ти підіймаєшся, зміцнений у стократ.
Обірвані фрази, дроти й сусіди-задроти,
сигнал, що дірявить тишу тонку, як ширму,
цеглина, що падає з даху будинку навпроти –
прямісінько на чиюсь дорогу машину.
І поки ранок дрімає в лунких алеях,
бажання причину знайти підповзає вище.
І ти, переходячи вулицю на зелене,
однаково стережешся і крок пришвидшуєш,
як шило на мило, вимінюєш гнів на милість;
тріщать декорації, змінюються личини.
І спершись на промені світла, немов на милиці,
хтось інший натомість піде шукати причину.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

00:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Стус

Так і живи: шукай утрачене,
наздоганяй давноминуле,
оте нечуте і небачене,
оте, що вічним сном поснуло.
Дорога долі неперейдена,
вилискуючи синім жалем,
ховалася за ожередами,
де за Господньою скрижаллю
життя від тебе відвернулося –
і задаремні нарікання.
Те все привиділось, причулося,
неначе зустріч і прощання.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Море дихає чорним теплом,
Розгортається, мов полотно.
І три комерсанти сидять за столом
І порівну ділять тепле вино.

Туману встояне молоко
Затікає до піджаків.
І перший збиває своїм кулаком
Хрустких метеликів і жуків.

Бо в серці в нього пекучі вогні
Палають невідомо чому,
І темна хвороба останні дні
Роз'їдає легені йому.

Він уже знає, які дива
Є в цьому мороці і молоці,
Що значать насправді зелені слова,
Наколоті на його кулаці.

Все, що він бачив, – нічні міста,
Портові крани і вантажі,
Тривога, яка вночі вироста
І топчеться тобі по душі.

Все, що він чув, – старі кораблі,
Друзі, розстріляні впритул,
Жінка, яка в готельній імлі
Розповідає щось про Стамбул.

Тепер він у цьому тумані сидить
І знає все, і йому все одно.
І другий завжди йому дасть кредит,
А третій запропонує вино.

І я хотів би в кінці життя
Купитись на цей солодкий обман,
Перш ніж відчалити без вороття,
Перш ніж пірнути в чортів туман.

Сидіти й пити своє вино.
Дивитися смерті в просте лице
З друзями, котрі все знають давно,
Знають, але не говорять про це.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Дмитро Лазуткін

пробито легені цього дня
і сонце котиться згори – вниз
тонуть квартали в холодних вогнях
кидайте хмиз кидайте хмиз

ми проміняли простір на час
й буру породу – ділили на всіх…
східна природа у наших причасть -
ллється у спирт березовий сік

і пальці губляться посеред струн
і пісня тримається на голосних
це вдалий час щоб очолити бунт
палити мости і не брати живих

так і чекаєш що саме в цю мить
хтось має сказати про головне
що все заспокоїться переболить
але нікого не омине

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:23 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

не вітаймося тут серед вулиць дивних пустельних
повних вітру дощу і криків наляканих птахів
тут де попіл — наче попіл листів
наче літо минулого року
із собаками та дієсловами в усіх на світі дієвідмінах
із вишнями блискавицями дзвонами та апельсинами
із усім що було і чого більше ніколи-ніколи не буде
отак я кажу тобі тут серед вулиць пустельних
засипаних попелом —
не вітаймося тут зробімо вигляд що ми незнайомі


@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:33 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ольга Ковалевська

Внутрішній голос підказує...

Що такі почуття до людей, яких любимо-терпимо,
Видаються достатньо тонкими, щоб їх не боятися.
Що проміння тремке, і незвичність, і поглядів вектори
Здатні серце розкраяти і карбувати там написи.
Що за лінію видимих меж не втекло твоє радісне,
Невимовне і світле, і трохи пов’язане з соромом,
А чекатиме в серці, бо в ньому навіки зосталося
І, мов компас, тебе обертає у правильні сторони.
Що поява в потрібному місці і часі все вирішить,
Надихне, наштовхне, піднесе і поверне у витоки.
Бо від зустрічей з дивними ми постаємо світлішими —
Із любов’ю чудною і без тривіальної містики.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:58 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Осені ще немає,
але він її розпізнає
за нитками туману в серпневій ріці.
На світанку, напружуючи кругле око своє,
він бачить сонце, схоже на мед в молоці.

І думає: час залишати басейн цієї ріки
й вибиратися з насиджених очеретів
на Південь, де тьмяніють сухі часники,
і пахне зібраною пшеницею від портів.

Ще кілька ночей на плесах, кілька днів,
і рушати на Південь за вигинами русла,
за спинами неповоротких линів,
за річкою, якою б довгою вона не була.

Зранку він упізнає вітряний потік,
ловить його своїм качиним крилом,
і повітря несе його над найріднішою з рік,
над чужим обійстям, над чиїмось житлом.

І внизу під ним лежать степові міста,
і мости під ним поєднують пустоту,
і йому так щемко, що коли в нього й була мета,
він уже встиг забути свою мету.

Внизу під ним лежать станції та хутори,
до нього підіймають голови пастухи,
і дух стиглих полів здіймається догори,
щоби ним дихали перелітні птахи.

І вгорі над ним росте південний циклон,
і шум дощу йому видається заголосним.
І по ліве його крило виокремлюється кордон,
і теж тягнеться на Південь, слідом за ним.

Він знає, що повернеться сюди аж навесні,
а до весни тут буде лежати сніг,
знає, що морози будуть люті, а дощі – рясні,
і що вже тепер слід думати про нічліг,

знає, що не він обирав собі цей маршрут,
вздовж якого палять багаття на берегах,
і найбільше йому б хотілось лишитись на зиму тут,
в цих зазимках, в цих сутінках і снігах,

при цій ріці, де незабаром стане зима,
в цій країні, якій не вистачає тепла,
яка не може зігріти себе сама,
в якої на повіках лежить ранкова імла.

Але знає, що коли залишиться біля цієї води,
навряд чи добуде тут до наступних жнив,
скоріше за все не переживе холоди,
і вб’є його саме те, що він найбільше любив.

Вб’є повітря своїм грудневим свинцем,
вб’є землі вистуджена мерзлота,
і тепер ось перед його пташиним лицем
стоїть його дорога,
себто, його мета.

І тому, що він мусить летіти звідсіль,
тому, що він любить усе, що лишає тут,
він тримається за свій простір з останніх сил,
і з останніх сил тримається за свій маршрут.

Тримається серцем за повітря густе,
осіннє повітря щедрот і повітря втрат.

Серця його і вистачає саме на те,
Щоби любити.
Себто, щоби вернутись назад.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:34 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

вгору простягаючи долоні
пісню я нанизую на пісню
так кружляє дервіш-кататонік
уявляючи себе земною віссю
я вінків сонетів не сплітаю
в цім намисті – камінці і мушлі
мушлі й камінці – усе що маю
навіть шліфувати їх не мушу
а прийде вода велика знову
і усе на дно поверне чесно
колообіг давньої любові
обіцяє всім що всі воскреснуть
і пірнуть в едем глибоководний
всі напівпрозорі риби-душі
віднайду тебе у цій безодні
за намистом з камінців і мушель

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

00:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Стус

Так явно свiт тобi належать став,
Що, вражений дарованим багатством
Оцього дня, вiдчув як святотатство:
Блукати лiсом, йти межи отав,
Топтати ряст, аби спiзнати в зорi
Наближення своїх грiховних прав.
Рушай вперед. I добротою хворий,
Розтань росою димною мiж трав.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:40 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ростислав Мельників

поїзди моєї республіки
не завжди приходять вчасно
поїзди моєї республіки
не завжди знають своєї наступної станції
інколи вони їдуть безвісти і не повертаються взагалі
тоді розпачливий крик проймає залізницю
подейкують
то голосить привид першого паровоза
рейки для котрого пропалили цей жилавий степ
поїзди моєї республіки
ніколи не зважають на подібні дрібниці
їхні колеса щоразу вибивають нові ритми старих легенд
і це дає підстави не зважати на подібні дрібниці
навіть коли рейки вкриваються іржею і трухнуть шпали
навіть коли вимкнені усі семафори й сигнальні вогні
навіть коли пожовклі від часу мапи сполучень
не передбачають жодного руху
і всі колії ведуть у тупик
поїзди моєї республіки
розрізають тишу
вони їдуть
адже
у них
як і в моєї республіки
немає вибору

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

16:24 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Грицько Чубай

уривок з "П'ятикнижжя"

насниться Тобі чиста вода
повертайся
лети в літаку
щоб повторити шлях зозулі
від первоспіву аж до оніміння
гляди згори в порожні гнізда
повернися раніше світла
раніше вирію і раніше свого голосу
увійди до хати мовчки

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:02 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

знаєш
все що було – це лише магнетизм залишковий
все що буде – це тільки питання інерції
нам про це не казали нічого ні в яких школах
або ж ми прогуляли якісь потаємні лекції
хоч насправді ні шкіл і ні лекцій жодних не було
тільки думки розгін і димок перегрітих рецепторів
це механіка тіл про яку ми успішно забули
і жевріння нейронів у богом забутому секторі
стоїмо на краю бо крім краю нічого немає
ти послухай: ну просто нічого нічого нічого
це не ми вибираємо – пам’ять у нас відбирає
кожен шанс самостійно обрати якусь дорогу
стоїмо біжимо летимо – і усе це на місці
а місця собі мостяться місяться ліпляться в зграї..
забуваю про них ненавмисно а може й навмисно
я люблю тебе тут і тепер
і це все що я нібито
знаю

@темы: улюблене, вірш дня, центр української культури

23:26 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Серпень – місяць, в якому помреш,
ставши вночі над повільним річищем.
Світ лишається теплим, уривчастим,
з духом гірким торф’яних пожеж.

В серпні не буде провини й страху,
буде так, як буває в серпні –
в повітрі просторо, ніби в майстерні,
тьма, як звір, добирає вагу.

Буде так: вода річкова –
чорна, наче мокре вугілля,
прокачує тишу, й найменші зусилля
твої перетворюються на слова.

І говориш, і стережеш,
борониш слів темне звучання.
Місяць невидимого втручання.
Місяць відваги й перейдених меж.

Місяць, коли постають дими,
поєднуючи небеса і води
духом стиглості і свободи,
духом перших ознак зими.

Коли слова з серпневих багать,
з рік, що прорізають поверхню
торкають тебе – натруджено, зверхньо,
разом із тобою горять, горять.

Місяць, коли виростають вогні.
Місяць, коли нагріваються стебла.
Рука її – ще по-літньому тепла.
Пісок збивається на мілині.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

стежки небесні – земним не міра
зірки горішні – як скло тóвчене
виходять із гри любов і довіра
входять у гру фігури замовчування

вони наче тлін – силуети і тіні
їх наче нема – та давно помічено:
це ми тут насправді минущі і тлінні
а все що промовчане житиме вічно

бо все що не назване – те не існує
а все що не сказане – того немає
слова відживають промовлені всує
а паузи множаться і не вмирають

і входять у гру безмовні фантоми
живуть замість нас там де ми не насмілились
і бігають мовчки в яскравих бантиках
по битому склу і тихо посміюються

а виросте ще із мовчання дерево
і буде родити птахами й рибами
життя – на жаль – воно безперервне
і смерть – на жаль – це не справа вибору

а жаль – на жаль – це все що залишиться
бо доля слова – вона печальна
хлібними крихтами з неба зорі кришаться
і котиться сонця срібна медалька

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная