Записи с темой: центр української культури (список заголовков)
17:55 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
KOZAK SYSTEM feat. Megitza — Lemkowska


@темы: Музыка, центр української культури

00:14 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Григорій Чубай

Чоловік
замислений стоїть на сходах чоловік
і спостерігає як обіймаються в небі
дві помаранчеві хмари
потім він починає лаштуватися в
дорогу і лаштуючись прозорішає
дві помаранчеві хмари розминаються
в небі за годину як чужі і
незнайомі
а вже зовсім прозорий чоловік раптом
пригадує що в нього немає ніякої
дороги

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

не вітаймося тут серед вулиць дивних пустельних
повних вітру дощу і криків наляканих птахів
тут де попіл — наче попіл листів
наче літо минулого року
із собаками та дієсловами в усіх на світі дієвідмінах
із вишнями блискавицями дзвонами та апельсинами
із усім що було і чого більше ніколи-ніколи не буде

отак я кажу тобі тут серед вулиць пустельних
засипаних попелом —
не вітаймося тут зробімо вигляд що ми незнайомі

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:45 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Cергій Жадан

І що залишиться по всьому,
по наших голосах невчасних?
Це перший рейс о пів на сьому
вивозить з міста всіх нещасних.

Усіх відважних і шалених,
неназваних і непокірних,
уздовж долин – іще зелених,
і рік – надламаних, пунктирних.

Усіх, кому немає місця
під сонцем мертвих і невтішних,
усіх, кому тепер не спиться –
довірливих, чужих і ніжних.

Я хочу в цьому падолисті,
в цю листопадову навалу,
щоб хтось тебе в твоєму місті
провів на ранок до вокзалу.

Нехай тобі не буде темно,
не буде чорно й невиразно,
нехай все буде недаремно,
невипадково, своєчасно.

Хай буде шлях, мов нагорода,
нехай чекають добрі вісті,
хай робиться важка робота
провідників і машиністів.

Хай буде сенс у довгій праці,
хай час приймають, як спокуту,
хай жоден потяг нині вранці
не зійде зі свого маршруту.

Нехай чекають на кінцевій
усіх, кого зривав неспокій.

Вогню твоїй пітьмі серцевій.
Тепла твоїй зимі глибокій.

@темы: вірш дня, центр української культури, улюблене

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

змиритись з зимою як з віком чи з тілом
набрати контрастності і білизни
лишитися з тими що не відлетіли –
лишитися з ними..
лишитися в них..
тримати в заначці вогонь і приправи
пухові перини і грубі светри
мов скнара дивитись на чай і на каву
і дозу на двох
ділити на три
зима – затяжна катаракта на вікнах
зима – летаргія нейронних мереж
та тіло під снігом живе непомітно
і сніг оживає
і дихає теж
і білим по білому пишуться вірші
і чорним по білому креслиться шлях –
це все що по собі ми лишимо іншим
в промерзлих наскрізь понятійних полях

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

За шклом старенькі привиди і сніг
нічна година борзо втíче з ними
ще можна грати в шахи consordino
із відображенням у темному вікні

і вірний пес пантрує карим оком
як дзиґар вибирає цілу ніч
між гніздами що високо у горах
і тими що є глибоко в мені

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Татчин

а новини такі: холоднеча, дощить, тринадцяте, понеділок.
але я почуваюся на сьомому небі – і душею, і тілом.
мрії мріються, рукописи пишуться, я розмінюю житло. і останнє –
якщо вірити у глобальне потепління, то холод між нами тане.

та й врешті, скільки там того холоду, скільки там того льоду.
приблизно тиждень пішки, півдоби потягом, година льоту.
але щось нас тримає – напевно, ще не пора, ще не на часі.
вірніше не так – просто наш спільний відлік іще не почався.

та годинник заведено, бо я відчуваю, як вібрує пружина.
але той, хто над нами, німує – агов! ну хоч щось розкажи нам.
приміром, про сонце – навіщо воно із білого стає червоним?
чи про церкву, яку я не бачу, але щоночі молюся на її дзвони.

розкажи про наратив і його недоліки, про пусту риторику.
про самогубця сусіда чи двірника-п'яничку з нашого дворика.
розкажи щось таке, в що я не вслухатимусь, як у дощ чи вітер,
і нехай нас не зачепить цей еклектичний словесний витвір.

це віддалено схоже на те, як Господь сотворив Адама.
і от він байдикує, безтурботно вештається якимись містами.
замовляє каву, впівока вивчає інших Адамів з їхніми Євами,
передчуваючи власну, і якщо треба ребер – то в нього є вони.

і відсутність ребра його не лякає – ти ж чуєш? ти ж віриш!?
це ніби затятого атеїста тягне до церкви, чи сонце – до шкіри.
це схоже на те, як дерева навесні прокидаються назустріч соку,
чи як посеред шторму зо дна океану здіймається спокій.

врешті-решт, це – тринадцяте. і воно улюблене, воно – любиме.
а глобальне потепління починається з кожного, і от – якби ми
рушили назустріч, то… – може, оця причина нас і тримає.
бо іншої немає – іншої немає – іншої немає.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:42 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

Блукати порожнім дачним містечком
Їсти холодний виноград з чиїхось парканів
нарешті солодкий
як ніколи до цього чи після
і чорноплідну горобину терпку
просто з кущів понад вулицю
і вогники обліпихи кислосолдкі
на смак як життя
розкусити й тримати на язиці
дорогою до крамниці за цигарками
і може чимось іще
купити цеглину білого хлібу що ранком з пекарні
смачна запашна і свіжа
і вийти під дощ
а дощ до обіду і після аж хмари такі густі
що не визначиш котра година за сонцем
весь день ніби вечір

трава стелитемиться дорогою до взуття
важка від води
готова вже зникнути під снігом до березня
але здається до запаху снігу у скронях
ще не так близько

повернешся мокрий щасливий і тихий
підкинеш березову гілку у грубу
і щось до каміну що згасне напевне
та ще може жеврітиме десь глибоко усередині
сядеш читати Лишегу
Великий Міст
вона теж про дещо таке
про якихось таких людей і місця пору року і стан
що дає відчуття наповненості і порожнечі
так ніби блукаєш в тумані
де всього забагато та не видно нічого
у пошуках того що поруч
а бачити зась

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:50 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Махно

і можна на isla negra а можна — на білій яхті
жити — повітря проламується — яма на ямі
і та що мене любила і та що тепер не любить
і та що спільне майно від мене відсудить
і та що любила музику і та що вдавала музу
і та у якої погляд зеленої кукурудзи

і та що мене хотіла і та що мене дурила
і та що вночі вставала і цілу ніч курила
і та що казала: не знаю і та що уникла шлюбу
і та що носила кітель а потім лисячу шубу
і та що мені годила і та що мене тримала
і та що тепер поїде восьмим швидким трамваєм

і та на губі якої ще молоко не обсохло
і та яку бачив на Ґрінич та яку бачив на Сохо
і та що казала приїде і не була у Белґраді
і та яку як монетку я залишив в Ґранаді
і та котра мала квартиру але не мала щастя
казала що сповідається але казала нечасто

і та що писала вірші і та що співала в барі
і та що мені ніколи не пасувала до пари
і та що слухала Коена а інша любила кіна
і та що кричала: ще приповзеш на колінах
і та що мене забула і та що уже померла
і та що була медом і потім зчорніла як мерва

і можна в старечому домі — а можна у віршах
яма над головою і під ногами ширшає
і тій що колись любила і тій що садила квіти
і тій що дивилась на тебе: які в неї будуть діти
і тій що тебе просила і тій що тебе прогнала
і тій що на колінах книжку твою тримала

і ти що любив — а тій ось морочив голову
і ти що комусь говорив що помираєш з голоду
і ти що дощем чи звуками в снігах у бузкових запахах
коли твоє тіло любов’ю глюкози прокапали
подумав: кінець ну дійшов ти до дна
хто стане тобі в головах і хто вона та одна?

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:26 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Осока

Стояв чи дим, чи вітер, чи юга –
було не видно. Очі червоніли.
Душа, як аркуш, чорна і блага,
і віхола – розпатлана Сивіла
хитала світ. Вогні чи не вогні?
Ти тут? Ти там? То постріли, то згуки.
Чия то смерть влітала на коні?
Чия душа заламувала руки?
Було не видно. Вітер, заметіль.
Було не чутно – ні душі, нікого.
Лише рука, чиясь рука звідтіль
лице твоє показувала Богу.

@темы: центр української культури, вірш дня

16:59 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Bandura & Button accordion | B&B project | FULL MP3 ALBUM 2017 | Ukrainian instrumental cover music


@темы: Музыка, улюблене, центр української культури

23:52 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Дмитро Добраніч

Рішення, які ми приймаємо, часто грунтуючись на неповних даних,
На випадкових обставинах і алкогольних зривах,
Роблять нас схожими на кораблі, що блукають в густих туманах,
Регулярно наражаючись одне на одного і псуючи картину
Міжнародному бюро пароплавства та страховим компаніям,
Змушуючи їх до виплат, позбавляючи агентів премій та службових надбавок,
Розмазуючи плями мазуту по водній гладі,
Що витікає з наших сердець зазвичай під ранок,
Коли ми нарешті засинаємо, відставивши спорожнілі пляшки,
Сказавши всі зайві слова і зробивши те, про що пожалкуємо згодом.
І може бачимо уві сні бога, який розсіює ці тумани і світить кожній душі,
Не даючи нам остаточно піти під воду.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

00:25 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Оксана Куценко

Листопад як позаминулий час,
Можна сказати — позаминуле століття.
Вранці запнулась новою шаллю й пішла
У ніч, голодну і жадібну підворітню.
У ніч, якій немає правил і меж,
Ліхтарів, зупинок і поворотів.
Листопад як ріка, якою пливеш,
Як гіркота, яку мусиш носити у роті.
Як дорога, чорна і самітна,
Вовча ягода, хліба черствий окраєць.
Як далека і зовсім близька війна.
Як вода, якою усе змивається.

@темы: центр української культури, вірш дня

23:49 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Голобородько

Ти живеш у далекому білому місті,
на високому поверсі,
твій будинок примітний:
там неоновий напис холодним світлом
видніється вдень чіткими літерами з газети,
вночі — криштальниками солі з Чумацького Шляху.

Чи ти бачиш мене?
Я хоч і живу у низенькій хаті
— притисненій небом
і вічністю до землі —
та є ж і у ній віконце,
що світиться вдень і вночі
невигасаючим світлом.

Коли ми одночасно звертаємо погляди
одне на одного,
то птахи, що сидять на дереві
між нами — павичі:
з лівого боку — пава,
з правого боку — павич.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Дмитро Лазуткін

ось і все – осінньо і безбожно
бити дзеркала – моя стихія…
падає на воду пил дорожній
холод пробігається по шиї

сонце десь у ранку на порозі
з ароматом свіжої отрути…
я зустріти янгола невзмозі
надто не стикуються маршрути

але біль наскрізний і судомний
але шал – тваринний і гарячий
я залишу кілька повідомлень…
оленятко, я також незрячий

б’юся головою головою
ти мене не чуєш бо…не чуєш
майбуття росте в мені травою
я кохаєш я телефонуєш

будь в мені назавжди будь як-небудь
як твій кіт що ластиться зміїно…
всі шляхи впинаються у небо
й рвуть мене на рівні половини

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

23:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Я танцюю, - говорить вона, - доки падає сніг.
Доки танцюю, - вона говорить, - доти тримаюсь усіх.
Доти небом нічним перекочується луна.
Доки вистачить снігу – я танцюю, - говорить вона.

І коли приходить зима і заживають грунти,
і небо стає сухим, ніби гортань,
торкайся поверхні світу, торкайся його висоти,
огортай його хворе горло найніжнішим із огортань.

Ти розмовляєш з вуличним снігом, мов із псом,
пояснюєш йому, як вибратися з безсонь,
радиш снігові, як не загубитися у снігах,
як стишити гнів і як побороти страх.

А сніг говорить – доки вона танцює, буду іти,
торкатимусь обережно пташиних крил,
падатиму їй під ноги із засніженої висоти,
лишатимусь поруч із нею, доки вистачить сил.

І заважає летіти птахам, і заважає текти ріці.
Торкається її ліктів, лишає синці.
І тепер кожне слово її – перець на язиці.
Найгірше позаду.
Найголовніше в кінці.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

00:06 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик


зони сезону
бабине літо
дідове літо
ані зігрітися ані зігріти
ані припасти ані пропасти
класика просто ну просто класика
як з хрестоматії падають опади
стомлено зморено знічено зопалу
і хіроманти курсують долонями
зломлені скорені мічені зоною
і хачапурі печеться в братрурі
солене перчене гірчене буре
і хрестоносці й христопродавці
всі у полоні в осені-бабці
в осені-старця в осені-осені
вже не підемо по воду босими
вже не зійдемо на берег голими
осінь плекає похмурих големів
осінь плаксива плеще і свище
поли плаща задирає все вище
піхви меча набирають вологи
ми вже по кісточки в пересторогах
чи по коліна чи навіть і далі
до хачапурі берем цинандалі
рвучко зриваєм печаті печалі
решта – пусте решта – деталі
дві сигарети пара сходинок
один силует
поміж двох павутинок

@темы: вірш дня, центр української культури

00:20 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець


Я часто думаю, чому ти так самотня, —
одна з найкрасивіших доль у світі;
ці сірі очі, пильні, сумовиті, —
чому ви не знаходите нікого, крім дзеркал,
а в дзеркалах — себе і суть свою подвійну,
ледь-ледь прикриту флером абсолюту,
росою часу,
інеєм чекання,
терпінням дзвону — як іще,
о, як іще мені тебе назвати?

А може, так і треба? Може, ти
загинеш як сніжинка на долоні,
коли чиєсь тепло зруйнує цю самотність?

І, може, ця самотність — лише форма
твоєї ідентичності п’янкої?

І та любов, яка тебе знайде —
тебе ж і знищить?

Я люблю тебе.

@темы: улюблене, вірш дня, центр української культури

23:34 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юлія Мусаковська

Усе, що з нами трапляється, має причину:
скасовані авіарейси, дощі різдвяні,
міста, в які приїжджаєш на відпочинок,
а вони проростають під ребрами і не в’януть;
загублені спогади, біль, що клює на споді,
важливих послань переплутані адресати,
режим, що асфальтним катком по тобі проходить,
а ти підіймаєшся, зміцнений у стократ.
Обірвані фрази, дроти й сусіди-задроти,
сигнал, що дірявить тишу тонку, як ширму,
цеглина, що падає з даху будинку навпроти –
прямісінько на чиюсь дорогу машину.
І поки ранок дрімає в лунких алеях,
бажання причину знайти підповзає вище.
І ти, переходячи вулицю на зелене,
однаково стережешся і крок пришвидшуєш,
як шило на мило, вимінюєш гнів на милість;
тріщать декорації, змінюються личини.
І спершись на промені світла, немов на милиці,
хтось інший натомість піде шукати причину.

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

00:40 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Міхаліцина


перейди мені лютий тонкими слідами граків
перепость мене в квітень
а хочеш – відразу у травень
як улюблене фото

там тепло
і можна домів
із гіллячкою в дзьобі летіти
щебечучи аве
пустотливе солодке легке
наче згублений пух
горобця чи вільшанки малинівки зяблика плиски
і у шибці вікна
мовби в рамці
ловити невидимий рух
то фіранки
то пальців
які подадуть мені їсти
і у клітку посадять створивши химеру гнізда
і в гніздо покладуть
два зручні бутафорні яєчка

перепость мене в квітень
чи в травень

кульгава грачина хода
залишилась на фото
як чорна мережка скраєчку

@темы: центр української культури, вірш дня

Дневник. Просто дневник.

главная