Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: вірш дня (список заголовков)
23:24 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Томаш Деяк

виходячи на берег озирнись
сліди розчинить місячна стежина
у смужці молока. зберуться тіні
навколо тебе й падатимуть вниз

і ти впадеш у платину трави
такий великий і такий незграбний
вологий від роси, а звук заслабне
і ти його благатимеш: “живи!”

і ніч впаде, безмежна та лунка
накриє передмістя й передсердя
вода в ріці зупиниться, затвердне
і каменем тремтітиме в руках

@темы: вірш дня, центр української культури

23:02 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

знаєш
все що було – це лише магнетизм залишковий
все що буде – це тільки питання інерції
нам про це не казали нічого ні в яких школах
або ж ми прогуляли якісь потаємні лекції
хоч насправді ні шкіл і ні лекцій жодних не було
тільки думки розгін і димок перегрітих рецепторів
це механіка тіл про яку ми успішно забули
і жевріння нейронів у богом забутому секторі
стоїмо на краю бо крім краю нічого немає
ти послухай: ну просто нічого нічого нічого
це не ми вибираємо – пам’ять у нас відбирає
кожен шанс самостійно обрати якусь дорогу
стоїмо біжимо летимо – і усе це на місці
а місця собі мостяться місяться ліпляться в зграї..
забуваю про них ненавмисно а може й навмисно
я люблю тебе тут і тепер
і це все що я нібито
знаю

@темы: улюблене, вірш дня, центр української культури

16:58 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Мар'яна Савка

Кожен шукає щастя,
тільки ж не всі уміють
чути його присутність,
подих його легкий.
Над бастіоном серця
світить сонце надії,
сонце простої суті –
просто тепло руки.
Вітер такий пекучий,
простір такий незнаний.
Скільки іти в пустелі,
скільки суворих днів?
На горизонті кручі,
мов кам’яні боввани,
а обабіч не скелі –
тільки стовпи соляні.
Вечір спадає скоро,
щемно голосять звірі.
Як же, як же нам буде? –
ночі не видно дна…
Буде просто й суворо –
буде тобі по вірі.
Серце твоє у грудях –
правда твоя одна.

@темы: вірш дня, центр української культури

23:26 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Серпень – місяць, в якому помреш,
ставши вночі над повільним річищем.
Світ лишається теплим, уривчастим,
з духом гірким торф’яних пожеж.

В серпні не буде провини й страху,
буде так, як буває в серпні –
в повітрі просторо, ніби в майстерні,
тьма, як звір, добирає вагу.

Буде так: вода річкова –
чорна, наче мокре вугілля,
прокачує тишу, й найменші зусилля
твої перетворюються на слова.

І говориш, і стережеш,
борониш слів темне звучання.
Місяць невидимого втручання.
Місяць відваги й перейдених меж.

Місяць, коли постають дими,
поєднуючи небеса і води
духом стиглості і свободи,
духом перших ознак зими.

Коли слова з серпневих багать,
з рік, що прорізають поверхню
торкають тебе – натруджено, зверхньо,
разом із тобою горять, горять.

Місяць, коли виростають вогні.
Місяць, коли нагріваються стебла.
Рука її – ще по-літньому тепла.
Пісок збивається на мілині.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:36 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

стежки небесні – земним не міра
зірки горішні – як скло тóвчене
виходять із гри любов і довіра
входять у гру фігури замовчування

вони наче тлін – силуети і тіні
їх наче нема – та давно помічено:
це ми тут насправді минущі і тлінні
а все що промовчане житиме вічно

бо все що не назване – те не існує
а все що не сказане – того немає
слова відживають промовлені всує
а паузи множаться і не вмирають

і входять у гру безмовні фантоми
живуть замість нас там де ми не насмілились
і бігають мовчки в яскравих бантиках
по битому склу і тихо посміюються

а виросте ще із мовчання дерево
і буде родити птахами й рибами
життя – на жаль – воно безперервне
і смерть – на жаль – це не справа вибору

а жаль – на жаль – це все що залишиться
бо доля слова – вона печальна
хлібними крихтами з неба зорі кришаться
і котиться сонця срібна медалька

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:04 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Галина Крук

зачитані до чорних дір листи
і вже з рядка в рядок не доповзти,
не пронести підбите тіло змісту
повз розділових знаків блокпости.
у цих листів засніжених полях,
де навіть галочка від твого нігтя – птах
реліктовий, у кров стирати лікті –
повзти nach Osten, або просто нах…
у цій давно не азбучній війні,
де окликів надривні позивні
обламуються в мертвому ефірі,
морзянку серця не вловить мені
є простір, але часу – на нулі,
щоб всі крапки розставити над «і»
суцільна терра коґніта розлуки –
її всі на світі мапи замалі.
а там, де починаються рядки,
там над письмом від ніжності крихким
сидиш таким самотнім чоловіком,
що й літери тікають з-під руки

@темы: центр української культури, вірш дня

23:37 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Махно

Господи – знаю що час Твій у Тебе краду
брами усі зачинено – яку ж Ти відкрив?
як пережити ніч в Гетсиманськім саду?
шелест тривожить горлицю молоду
яку Ти тримаєш ніжно за двійко її крил

час який Ти призначив даруєш в борг
навіть оце каміння – слова і дірявий стих
і якщо Ти повсюди – і якщо із сімох
днів – створив ці пагорби і любов
яку так важко містом Твоїм нести

то чому сповзає з каміння Твого тінь?
і чому міняйли знову ввійшли у храм?
і чому мій ангел змінив свій дім?
і трава поруділа а Ти кажеш: ходім
я покажу тобі камінь що схожий на лик Петра

знаю що навіть пилу із твоїх шнурівок
не можу торкатися – наче синього пір’я горлиць-
не можу знати русел підземних річок
часу який торкнеться мене мов смичок
зимою що надійде колись у ці гори

і якщо дозволяєш написати оцей псалом
і питати про те що за печатями і ключами
я хотів би бути сторожовим псом
при рудій траві що стирчить за селом
перед заходом сонця за Твоїми плечами

або навіть Твоїм цвіркуном де печуть хліб
жити в пекарні поблизу Єрусалима
халою що в Суботу лежить на столі
порядковим числівником в малому числі
рядком у вірші що знайшов свою риму

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:31 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Анна Малігон

Боже, стань потойбіч води, розгорни фрактал,
Аби вона брала узори і думала, що своє.
І довіряла тільки міцним хребтам,
І перестала вірити в те, що не настає.

Поверни її серцем до себе, лицем – туди
Де здіймається сонце рожеве, як немовля.
Зупини її входження в сиве нутро води,
Благослови всі виходи за поля…

Хай би вона слова знаходила поміж тих
Приозерних птахів, що зривають ранковий сон.
Там, де сині дерева з чернеток її нічних
Укладаються тінями на пісок.

І такими дрібними тобі здаються її сліди,
Боже, як тонко, боже, утримуй цю хвилю, бо
Вона вже стоїть і думає, як би втретє зайти
В олов'яну ріку, в безхребетну свою любов.

@темы: центр української культури, вірш дня

23:28 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

що я насправді любив
це хмари над своїм будинком
в середині травня
як сонце вже майже на заході впало
і світлом виблискують рейки трамвайні
тополя кружляє як сніг перед очі
і ночі ростуть до найдовшої ночі
де діти ростимуть до розмірів долі
і трави заквітнуть і ляжуть поволі
на стежки з боків щоб ішовши на ранок
штанами збирати росу й забаганок
ні власних ані вже чужих не питати
і літо попереду довге й строкате
неначе цукерки в коробці закриті
їх ніби багато та скінчаться миттю
бо все вивільняється з нас мимоволі
дитина зростає до розмірів долі
і дружба зростає і хилиться потім
як сонце в дорозі мандрує капотом
і коли сідає засліплює очі
і ночі ростуть до найдовшої ночі

@темы: вірш дня, центр української культури

23:59 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ірина Саковець

Насичено-синє повітря вечірнього спліну
Рікою вливається в небо, темніше на тон.
Ця музика вогкого листя услід за авто,
Неначе весняне прощання, бринить без упину.

Не ставши почутими, тихо-розмірено тонуть
Слова, як монети, в медово-солодкій імлі.
А літо собі нашиває блаженну теплінь
На білих акацій розкішні пахучі хітони.

@темы: вірш дня, центр української культури

22:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

майже немає такого у людях що не побачити чи не відчути
серце що раптом забилося в грудях вени як містом чужі маршрути
лихо в очах щастя там само листя в волоссі до осені ближче
схильність до бійки близькість до сану певне тяжіння схилитися нижче
і говорити просто у вухо щось надбентежне щось надважливе
бачу що хочеш бачу що духу тобі не стане й добре можливо

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

16:56 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Маріанна Кияновська

Липень зрубано, лишився голий пень,
Без кори, без шелесту, без тіні,
Без очей, без вух і без легень -
Суєта суєт у зніщотінні.
Голе місце - в часі на землі,
Гола порожнеча - гостролиста.
Але ген далеко, десь в імлі -
Липа, вся в цвіту, жива і чиста.

@темы: вірш дня, центр української культури

23:45 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ян Твардовський

(переклад з польської - Дзвінка Матіяш)

Я не ходжу в білому халаті
не кажу: покажи язика,
я не розтинав мертвих у формалині
та знаю яка в тебе хвороба
знаю що тобі болить
а коли ти так дрижиш
як перед танками мереживо готичних соборів
щоб як порох із галасливої сурми
обтрусити тебе від болю

знаю
це просто перевернулась твоїх бажань бричка -
луснула велика булька власних ілюзій
ти став тим, хто хотів із чайної ложечки
напоїти верблюда

але Бог що земну кулю тримає
І найбільший супутник крутить як маленького каштана
також має свою думку
свої бажання

@темы: вірш дня

23:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я.

Добре було б знати, звідки вона прийшла й куди поверталась вночі,
Хто живе за тими дверима, до яких підходять її ключі,
Чому вона нічого не може згадати й звідки в неї всі ці знання.
Якби наряд перевірив її кишені – хтось би точно отримав нове звання.

Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
Її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран,
Чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
І палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.

Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин.
Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим.
Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє.
З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є.

Але вона прокидалась і все починалося саме тоді.
Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах.

Стережіть її, янголи, беріть під крило легке.
Скажіть їй хай зберігає спокій, коли входить в чергове піке,
Хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне,
До речі, спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене.

@темы: вірш дня, улюблене, центр української культури

23:01 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Леона Вишневська

І погляд її вартий мільйона слів,
в ньому стільки відвертості, спокою,
солодкого серпневого літа.
Поряд з нею усі мої дні, наче з аплікацій,
яскраві, казкові.
Між нами щось більше, ніж просто синхронний набір
карамельних літер,
ми з нею у дотиках спілкуємось на одній мові.

Це сонячне павутиння у її волоссі,
ці вуста такі до болю налиті, ягідні.
І ця сукня з метеликом на комірці,
що робить її невагомою, вона, мов пелюстка, яку
в будь-яку мить може зірвати вітер.
І її посмішка…Там ховається сум та ніжність,
що гострим вістрям раптових стріл потрапляють у моє серце -
в таку раніше байдужу, а тепер до божевілля залежну ціль.

Наші мрії, мов чорнильні птахи,
відлетять у скуйовджений вирій.
Вся моя гордість від їх присутності відтята
під самісінький корінь.
Так важко вірити,
коли на душі хтось залишив непосильні гирі,
так нестерпно сподіватись, знаючи вирок.
Коли в усіх цих безжальних “за що” і “чому” винні зорі.

@темы: вірш дня, центр української культури

23:41 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

ходити по воду
в замерзлу криницю відро опускати
дивитись на хату
на комин що з нього ідуть білі хмари
надіятись марно але необхідно
бо навченим хибно
вже час відкривати невидючі очі

ось вітер він хоче в промерзлий будинок
що став ненадовго оселею знову
де все випадкове крім тріщин у льоді
і майже все марне
окрім нелюбові що схована в грудях

іти межи люди
вітатися чемно прощатися щемко
тепло з кожним видихом небу віддати
ущент замерзати вертатись до хати
і воду холодну поклавши на грубу
долонею змочиш потріскані губи
вітаючи зиму у місяці повнім

лягаєш на північ і чуєш як ззовні
зима заколисує ліс із рікою
у стані спокою підперши рукою
важку свою скроню
що сивіє раптом
від надлишку досвіду
надлишку часу

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

00:10 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Сонце сходить над морем, як апельсин.
Місяць викочується над гори, ніби гранат.
Хтось у човні на обрії – не знати, що за один,
Чого він завмер на веслах, кому чоловік чи брат,
Не знати навіть, чи колись припливе назад.
Сіль землі проступає на обідках криниць,
Тепле каміння, дерево, висушена трава,
Діти сміються на березі, качаються горілиць,
Дикий плющ, затемнені вітрини малих крамниць,
Полудень наплива, ніби повінь, і знов сплива,
Ховається за іржавими брамами, де принишклі сади.
Жовтень у дрібних помідорах, в риб’ячих головах,
Жовтень – і тріскають в міхах перестиглі плоди.
Мушлі на піску, жінки на пристані, кошики в них в руках,
І баклажани світяться в сутінках, лискучі, сині, тверді.

@темы: вірш дня, центр української культури

23:26 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юр Іздрик

ніжність не плаче і не голосить
голосом тихим говорить ніжність
ніжність живе у твоєму волоссі
повівом вітру подихом свіжим
днесь проростаючи з тіла поволі
майже невидимо майже нечутно
пальці мов паростки кволі і голі
не афішують своєї присутності
і не займають чужих територій
і не ламають негласних конвенцій
тіло у тілі – давня апорія:
все що минуще – те не минеться
все що нечутне – буде почуто
на противагу тліну й смерті
ніжність зійде як окрема сутність
тиха мов лист у пустому конверті

@темы: центр української культури, улюблене, вірш дня

00:11 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Є тільки дикої яблуні квіт, вельон біло-рожевий,
впала вона вже давно, але все ще триває життя –
лежачи квітне, ніким не помічена, в хащах,
квітне для себе, а бджоли спивають нектар
і таїну бережуть, повертаючись після причастя.

О, зроби нам гніздо, заховай і його в пелюстках,
крізь усі палімпсести призахідних хмар незліченних
научи нас читати найперше, єдине мовчання,
що записане в небі притомності рунами.

@темы: вірш дня, центр української культури

11:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Андрухович

вітер то птах опівнічний змах
що там за вікнами в сонних домах
тьмяні жарівки свічковий сад
тихі водойми рожевих кімнат
риби на стінах безгучно шепочуть
з кранів іржаві потоки хлюпочуть
отже прийшла кристалічна тверда
з чорних лісів запізніла вода
промінь метелика в люстро влетів
місячно вигнуті спини котів
чаші чарки на серветі
сервант
погруддя мислителя (певно кант)
іноді з піни фіранки лице
виплине
ніби чекав я на це

@темы: вірш дня, центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная