Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: улюблене (список заголовков)
01:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Євген Плужник (1898-1936)

В пивниці

Ось тут цей же вірш, покладений на музику: Баніта Байда - В пивниці

Дикий сон мені щоночі сниться:
Я – скрипаль в пивниці «Mоn аmі»,
Награю гостям такого Гриця,
Що ніхто й ніколи не умів...

А вони, вигукуючи хрипко,
П’яно плачуть, всіх і все клянуть...
...Голосніше вий, ледача скрипко,
Розливай гарячу каламуть!..

Але тихші все й журніші звуки...
Все щиріші рухи і слова...
Голови не слухаються руки,
Нижче й нижче никне голова...

І тоді п’яним потворним дивом
Вибухає істина на мить, –
На руках, що держать кухлі з пивом,
Кров чиясь парує і кипить!

І все ширше шириться пивниця...
І пливуть в кривавім тумані
Посинілі передсмертні лиця,
Плач і зойки – дикі і п’яні!

І в гурті, між вбивників і трупів,
Я, скрипаль з пивниці «Mоn аmі»,
Вию так в обличчя ночі глупій,
Як ніхто й ніколи не умів.

@темы: улюблене, Центр української культури

15:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан-Ігор Антонич

Не думай! Спи! Думки — отрута щастю.
Цвітуть дві тіні — дві лілеї чорні.
Не думай! Спи! До всіх скорбот причасний
І так усього в думці не обгорнеш.

Прощаючись із спомином останнім,
що тінню вихиливсь з-за яви краю,
в солодкім марнотратстві почуваннів
кохання вицвіле знов прикликаеш.

Це справді зле, що покохав занадто,
Заміцно, зарозтратно. Захват ясний
В екстазу чорну ночі не міняти!

Засни! Чи це життя, чи лампа гасне?

@темы: улюблене, Центр української культури

01:03 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Зараз гортаєш чорнетки, в яких
Тісно й строкато – сходи, вітальні
Двері будівель, бруківки в’язких
Вулиць. Помірно-континентальний
Клімат країни. Солодка ментальність
Перших поселень. Світлі мазки.

Прудко заповнюють грубе сукно
Рештками фарби. Густа поволока
Зсохлась під сонцем. Губиться дно.
В мокрому просторі виснуть волокна
Осені. Післяобідня волога.
Так і рости, відчинивши вікно,

Дбаючи спадок – залишки вір,
Зжовкле письмо – цю данину свободі,
З тим, щоб колись, наче сік у траві,
Вперше відчути на самому споді
Горла той протяг – чорний, Господній,
З котрого, власне, і родиться вірш.

Все, що миналось, і все, що всотав, -
Мапи держав, ворожіння на слові,
Стоси листів, повітові міста,
Зібраний епос, важка промисловість,
Вся анатомія, чесність і совість,
Вся переповненість, вся висота.

@темы: улюблене, Центр української культури

18:07 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан-Ігор Антонич ("Книга Лева")

Від спеки місто важко дише
Й чоло його шорстке й червоне
Під віялом нічної тиші
Поволі стигне і холоне.

Тремке натхнення віддзвеніло
Застигло в мудрій вірша брилі
Твоє чи не твоє це діло,
Збагнути ти уже не в силі.

Крізь гамір дня незмінне «завжди»
Заснеш, заснеш без зір, поете
Життя на звуки розмінявши.
Мов золото в дрібні монети.

@темы: улюблене, Центр української культури

03:25 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Вінграновский

Вас так ніхто не любить. Я один.
Я вас люблю, як проклятий. До смерті.
Земля на небі, вечір, щастя, дим,
Роки і рік, сніги, водою стерті,
Вони мені одне лиш: ви і ви…
Димлять століття, води і народи…
Моя ви пам'ять степу-ковили,
Зорі червоний голос і свободи.
Дивіться, гляньте: мій — то голос ваш:
Як світиться він тепло на світанні…
Я вас люблю, як сіль свою Сиваш,
Як ліс у грудні свій листок останній.

@темы: улюблене, Центр української культури

15:09 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Наталя Лівицька–Холодна

Дощ мав прийти коло восьмої,
А прийшов о десятій,
Тонкими пасмами дрібноросяно
Впав коло хати.
А жінка чекала напружено,
Виглядаючи кожну краплю.
І стогнали сосни так тужно,
Що жінка заплакала.

@темы: улюблене, Центр української культури

14:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Оксана Пахльовська

Осіннє небо дивиться на Львів,
шляхетних мурів профіль старовинний,
четверту б"є наратуші годинник,
на три безсоння хтось його завів

тут вічність щедра на камінні лаври,
сумні фонтани заросли плющем,
худенькі німфи і старі кентаври -
невже і вам не спиться під дощем?

дрімає лев, блукають серед площ
бездомних статуй душі незігріті.
душа і дощ, дуа і дощ -
сьогодні, вчора, в іншому столітті?

тут незатишно, хоч трохи пожалій
своїх кентаврів, Греціє далека.
вже котру ніч самотній водолій
усе ллє воду із сухого глека

машини мружать невидющі фари,
четверта ночі - і дрімає лев,
ніде нікого, лиш маленькі фавни
про дощ говорять з душами дерев...

@темы: улюблене, Центр української культури

21:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Дмитро Фальківський (1898-1934)

Одшуміло літо... Одспівало жито.
Тільки вітер креше іскри по стерні
І, як тінь докори, наступа копитом
Сухоребра осінь на поля сумні.

Там, де грали роси у вишневих ранках,
Не сміються дзвінко ніжні васильки,
Не шелеснуть листям над самотнім ганком
В тишині вечірній ясени стрункі...

Не озветься поле у задумі сонній...
У задумі сонній синьоока даль.
І прядеться тихо в мене під віконням
Біле павутиння й золота печаль...

А з печаллю разом і думки про осінь...
(Це ж із нею роки так підручки йдуть!)
Розгублю в дорозі дні золотокосі,
Як розгубить вітер листя у саду.

І прийду розбитий... І прийду порожній.
А куди — не знаю... Чи ж не все одно?
Мрійником родився, здохну подорожнім,
Як приблудна сука під чужим вікном.

І не прийде батько... І не стане мати,
Руки заломивши в ревному плачі,—
Тільки пес голодний, тільки пес кудлатий
Лапами облапить труп мій уночі.

І, задравши морду на янтарні зорі,
Проскавчить голодним і сумним виттям,
Скаржучись, оближе губи мої хворі
І до вітру сходить на моє шмаття...

Ах, ця осінь, о-сінь... Ця проклята осінь!..
Білим павутинням заплітає дні...
А пожовкле листя мчить кудись у просинь
І безсило пада на стежки сумні...

Все таке байдуже... Чи тому, що хворий?
Чи тому, що роки в золотім огні?
І на буйні очі вже лягла покора
Днів моїх роздертих, розіп'ятих днів...

Ах, ця осінь, о-сінь у задумі сонній...
У задумі сонній синьоока даль...
І прядеться тихо в мене під віконням
Біле павутиння й золота печаль...

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

17:16 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Володимир Кашка (1954 - 2006)

Аби це снігу – вище димарів,
Стихії дикої і милосердної стихійно.
Найвище дерево покриє у дворі -
Хіба що будуть в Києві горіть
Над білим-білищем хрести Софії.

Засипле все: знамена і герби,
І всіх вождів на постаментах -
З печатями нелюдської журби
Сократівські й наполеонівські лоби…
І п’єдестал – для Президента.

І стало б тихо, як в могилі,
І так тривало б сорок діб.
Ми б стільки переговорили:
Хто – з дітьми, хто – з жоною, хто – в собі.
Аби не змерзнуть, меблі попалили б,
І одяг – теж, і посвідки рабів,
І книжечки рябі.

А далі сніг почне спадать
І талі води бруд нестимуть з міста.
Крізь шиби чисті перше листя
Узрять дві жертви – кат і тать.
І мовчки Бог одну зернину житню
На всіх подасть.

@темы: улюблене, Центр української культури

13:10 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

В серпні тепло витікає з кварталів
і мулом одсвічує дно ріки,
і в темряві безпритульні з вокзалів
зривають яблук терпкі зірки.

І в чорних нічліжках вони таємниче,
знаходячи в цьому умовний знак,
вивчають печальні дівочі обличчя
і курять справжній дорослий табак.

І в їхній чіпкій повільній розмові,
в їхніх жорстоких дитячих серцях
стільки злості й стільки любові,
ніби спокою у мерцях.

Можливо, колись твердий, ніби гравій,
час, що між ними зараз трива,
і з їхніх ламаних біографій
буде складати нові слова.

Можливо, невидимі і примарні,
в тумані, який пливе догори,
солдатами щойно сформованих армій
вони ще ставатимуть під прапори,

і злість, із якою весь час виростали,
будуть, мов зброю, в руках нести,
рвучись на карпатські глухі перевали
й займаючи сірі балканські хребти.

І найхоробріші в їхніх загонах,
ті, що похмуро мовчать, ідучи,
ще будуть вішати на балконах
ворожок, шулерів і циркачів.

Ще буде рватися під катеринку
роз’ятрена дезертирська душа,
і можна буде купити на ринку
хліб і набої до калаша.

І в ночі витишені і серпневі
зростатимуть часу ламкі хребці,
і ластівки́ літатимуть в небі,
і риби плаватимуть у ріці.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

00:38 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

Так дихають ліси, і майже нелеґально
В них дихає луна, так свіжа і лляна
Сорочка кожен рух і мускул облягає, -
Так до води біжить лукаве оленя...
Півкроку від юрми - і ми в високій брамі,
Нас кличе висота, і, певно, неспроста
Літає пломінець в отій віконній рамі,
Хоч ніч, як стадіон опівночі, пуста.
І з містом, що внизу, говоримо на рівних,
Прогонозів і погроз я знову недочув, -
А, власне, чи спроста прокашлюється в ринвах
Важкий вологий ритм майбутнього дощу?
Він вже густий, як звук, він вже гряде - явити
Розбурханість грудей крізь мокрі сорочки,
Явити голу суть: дерева й алфавіти,
Створіння і стежки, творіння і роки...
Він змиє всі рядки, він не залишить броду
Й колишньому мені, що в лісі слово пас,
Ікрикне нам - глухим од літа і свободи:
Напийтеся дощу! напийтесь про запас!..
Так дивляться ліси в німі провалля просік
І на бар'єрах брам лама крило луна,
Так - знов, і знов, і знов - води напитись просить
З моїх пустельних рук лукаве оленя.

@темы: улюблене, Центр української культури

03:58 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Олег Ольжич (1907-1944)

Мабуть, судилось мені так до смерті самої
Йти все за вами лісами, повитими в мряку,
Класти вогонь свій по другому боці долини.

Вранці - зриватись і бігти над ваше кострище,
Видом тулитись до вільх, тихих свідків обіймів.

Мабуть, і там, у понурих країнах мовчання,
Йтиму за вами лісами, повитими в мряку,
Вранці - шукатиму слід ваш у росяних травах.

@темы: улюблене, Центр української культури

14:51 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Євген Маланюк

Не трубадур, а вічний яничар,
Невільником в солодкому полоні
Нічних очей, – я п’ю їх синій чар,
Закоханий в розквітлії долоні.

Хоч і знайшов я бога в Аполлоні,
Та тільки Вам – душі моєї жар,
Сузір’я зорь моїх, Волосожар,
Захований у серця темнім лоні.

Ви ж королевою, лише на мить,
Дасте устам тонку лілею-руку...
В ту ж мить життя, життя віддам – візьміть!

За усміх Ваш, за казки запоруку,
Щоб випити до дна солодку муку
І шалом кос – минуле спопелить.

@темы: улюблене, Центр української культури

15:14 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Петро Мідянка

Церковних книг червоний сафіян,
Солодка яблуня, замшіла та крислата,
За річкою чорніє чеська хата,
З гори безлісої повзе у діл туман.
Понуре шемрання предвічних сизих млак,
Ізраїльтянський цвинтар та каміння,
Дроздів переспіви, потоку плюскотіння,
В родючій нивці дощовий черв`як...
Ти пережив ті золоті часи:
Блаженний вік. Періклове правління.
І перетворення трави в пахуче сіно,
Дмухни на пломінь свічки. Погаси,
Її поклав ти на зелений гріб,
На мох квітневий цвинтаря сумного,
Де хрест дубовий виглядає вбого,
А відьма втиснута у чорний розколіп.
Земля чорніє навесні, як жаль,
І ясени вихлюпуються в небо,
І панотець страсні читає треби.
Блищить блакитна віденська емаль...

@темы: улюблене, Центр української культури

14:18 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Зеров

Емаль Дніпра, сліпучо-синій сплав.
Газон алей і голе жовтоглиння,
І в поводі прозорого каміння
Зелені луки — як розлогий став.

Ніколи так жадібно не вбирав
Я красоти весняного одіння,
Пісок обмілин, жовтобоке ріння,
Брунатні лози і смарагди травю

Крізь цеглу й брук пульсує кров зелена
Земних ростин, і листя чорноклена
Кривавиться у світлі ліхтарів.

І між камінних мурів за штахетом
Округлих яблунь темний кущ процвів
Таким живим розпадистим букетом.

@темы: улюблене, Центр української культури

14:02 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдана Матіяш

Мені подобається звучання наших імен –
вони пересипаються в долонях,
як цитринові зернятка,
а після дощу важчають і тяжать на долоні,
як кісточки персиків або достиглі сливи.

Мені подобається, що вони розквітають навесні,
як квітки сакури, котрої я ніколи не бачила,
а осипаються від чийогось необачного поруху
звичайнісіньким цвітом вишні, і тоді стає прикро,
що весна така коротка…

Мені подобається дивовижний гербарій,
що його так поволеньки складають
неслухняні старечі, дитячі, а може,
й твої вправні пальці.
Для наших імен не вистачає картону
або хоча б маленького листочка,
на якому ми залишили б бодай пелюстку,
одну на двох…

Мені бо так подобається звучання наших імен,
але хіба ти про це колись дізнаєшся?..

@темы: улюблене, Центр української культури

23:23 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Андрусяк

вічними не будемо ніколи
мертвими не станемо навіки
осінь як останню непокору
збережуть поети і каліки

дощ як перестояне мовчання
вкриють до зажмуреної жмені
тільки голоси немов прочани
сухо обійматимуть легені

тільки до корозії дозрілі
кашлем вириваючись понурим
будуть як мурахи жити в тілі
створюючи мову крізь фістули

мова кара — їй потрібен отвір
страх і бог оскома і спокуса
золотих дощів нічні полотна
усмішки держава світло-руса

осені наврочена крамола
сонця перестояного ліки
і вона залишиться ніколи
і вона просочиться — навіки

*******

прощання смислу — вирок і пророцтво
словам не доторкнутися до слів
допоки губи вимочивши оцтом
не заговориш: істина — в землі

її прозорих крил тонка рослина
ще проростає зрошена в собі
а ти живеш допоки біль нахлине
прокинешся — на те вона і біль

і погляду розтуленим огромом
зриваєш листя кроплених дощів
не знаючи що справжній шлях додому
розрубаний дрімає на мечі

і крила що спираються на крила
і люди що волають до людей
і де на світі є остання сила
яка веде куди вона веде…

@темы: улюблене, Центр української культури

21:40 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
19:13 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрій Андрухович

На Різдво в Україні діються речі
Потаємні й вічні. Скажімо, місяць
Виявляється зайвим, тому Святвечір
Переходить не в ніч, над якою висять
Херувими сонні, а в ніч — як море,
По якій навряд чи спроможні трії
Мандрівні царі, подолавши гори,
Своєчасно встигнути до Марії.
Це, однак, не значить, що все даремно,
Всі прогнози, прикмети цілком опуклі.
Попри те, що зимно і те, що темно,
Неминучим є чудо, скажімо, в Дуклі,
Чи де-небудь. Це, як і з'ява комети,
Як сама зоря, що провадила, пасла
Пастушків, ягнят, як і всі предмети, —
Все збувається: Йосиф, яскиня, ясла,
Коляда збувається, сіно, свічка.
А проте — лишень у вертепній скрині,
До якої доступ і вхід крізь вічка,
Бо насправді нема яскині, нині
Я, здається, готовий прийти з дарами,
Хоч діряво в кишенях, а в небі сіро.
Тут мене ловили вітрини, брами.
Треба їхати. Може, сконає Ірод.

@темы: Центр української культури, улюблене

03:20 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Мойсей Фішбейн

Ми житимемо там, де ми жили –
Де сон метелика, де спомини бджоли,
Де повна плоді піднебесна таця,
Де в пáзолоті павітри й жнива,
Де в горнім горлі крапелька жива, –
Нам жити там і знов туди вертаться,
Блукавши поміж гонів і годин,
Коли на нас подивиться Один,
Коли на нас пресвітле сяйво лику
Сяйне з-поза всегорньої габи,
Надовкруги оглянемось, аби
Знайти величину рівновелику.

@темы: улюблене, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная