• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: вірш дня (список заголовков)
03:29 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Тут так тихо
Що крім осені нічого не чути
І я бачу дорогу
Якою вона приходить

Покинуту
місячну стежку

І от
Важкими краплями піднімаються дерева
Струшують літні сни
І завмирають серед власного листопаду

І собі хочеться завмерти
Чи бодай стишити ходу
Поспішаючи крізь осінь

Ніхто й ніде не чекає тебе
Тому зупинись
Стань іще одним деревом
Чи краплею
Чи місячною стежкою

Осінь щедра


(c) joan72

@темы: Стихи, вірш дня, Центр української культури

02:11 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Четверта ранку тихий рок і теплий плед
Я випросив у тебе трохи рому
Лишилося півпачки сигарет

а решта невідома

Гравці твоє волосся розплетуть
І Дюрер у старій пінакотеці
Розкаже щό лишається на серці

а що з собою на Вкраїну не беруть

Усе таке пречисте і пусте
Побачимось у снах або у віршах
І може все складеться щасливіше

тоді коли п’ять років перейде

@темы: вірш дня, Центр української культури

01:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Мене зима замурувала.
Мене забула королева.
Льодами вкрилися дзеркала,
Органи, вітражі, дерева.
Стоять на вежах командори –
Сумні скульптури і не більше.
За мурами – замерзле море,
Найхолодніше, найбіліше.
У ньому тонуть каравели,
Перебігають перламутри.
Усіх коханців королеви
Притягують тяжкі бермуди,
Потвори дна, слизькі і сині…
Що бачить це холодне око,
Світило металеве?.. Тіні,
Що проросли крізь дно глибоке.
Воно з пітьми їх піднімає,
І обростає ними стеля…

Ніде коханої немає –
Нні в небі, ні на дні. Пустеля.

(с) Віктор Неборак. Перша частина елегії про Дон-Жуана

@темы: вірш дня, Центр української культури

21:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Дмитро Фальківський (1898-1934)

Одшуміло літо... Одспівало жито.
Тільки вітер креше іскри по стерні
І, як тінь докори, наступа копитом
Сухоребра осінь на поля сумні.

Там, де грали роси у вишневих ранках,
Не сміються дзвінко ніжні васильки,
Не шелеснуть листям над самотнім ганком
В тишині вечірній ясени стрункі...

Не озветься поле у задумі сонній...
У задумі сонній синьоока даль.
І прядеться тихо в мене під віконням
Біле павутиння й золота печаль...

А з печаллю разом і думки про осінь...
(Це ж із нею роки так підручки йдуть!)
Розгублю в дорозі дні золотокосі,
Як розгубить вітер листя у саду.

І прийду розбитий... І прийду порожній.
А куди — не знаю... Чи ж не все одно?
Мрійником родився, здохну подорожнім,
Як приблудна сука під чужим вікном.

І не прийде батько... І не стане мати,
Руки заломивши в ревному плачі,—
Тільки пес голодний, тільки пес кудлатий
Лапами облапить труп мій уночі.

І, задравши морду на янтарні зорі,
Проскавчить голодним і сумним виттям,
Скаржучись, оближе губи мої хворі
І до вітру сходить на моє шмаття...

Ах, ця осінь, о-сінь... Ця проклята осінь!..
Білим павутинням заплітає дні...
А пожовкле листя мчить кудись у просинь
І безсило пада на стежки сумні...

Все таке байдуже... Чи тому, що хворий?
Чи тому, що роки в золотім огні?
І на буйні очі вже лягла покора
Днів моїх роздертих, розіп'ятих днів...

Ах, ця осінь, о-сінь у задумі сонній...
У задумі сонній синьоока даль...
І прядеться тихо в мене під віконням
Біле павутиння й золота печаль...

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

00:35 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

холодний падолист вологі пасма диму
сурма над водами проклятими і міст
далеко в небі сяє аметист
розкішного утраченого риму

далеко рідний край стрункі його собори
і сніг далеко - чистий золотий
і триєдине втілення мети
і вічні голоси дітей знадвору

ти знов поквапився воскреснути - і от
заранні пошуки добірного народу
не принесли сподіваного плоду
побільшивши число земних марнот

що ж виплекай безсоння і святкуй
сяку-таку нікомуненалежність
і збережи невитрачену ніжність
очікуючи смерть свою гірку

@темы: вірш дня, Центр української культури

13:10 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

В серпні тепло витікає з кварталів
і мулом одсвічує дно ріки,
і в темряві безпритульні з вокзалів
зривають яблук терпкі зірки.

І в чорних нічліжках вони таємниче,
знаходячи в цьому умовний знак,
вивчають печальні дівочі обличчя
і курять справжній дорослий табак.

І в їхній чіпкій повільній розмові,
в їхніх жорстоких дитячих серцях
стільки злості й стільки любові,
ніби спокою у мерцях.

Можливо, колись твердий, ніби гравій,
час, що між ними зараз трива,
і з їхніх ламаних біографій
буде складати нові слова.

Можливо, невидимі і примарні,
в тумані, який пливе догори,
солдатами щойно сформованих армій
вони ще ставатимуть під прапори,

і злість, із якою весь час виростали,
будуть, мов зброю, в руках нести,
рвучись на карпатські глухі перевали
й займаючи сірі балканські хребти.

І найхоробріші в їхніх загонах,
ті, що похмуро мовчать, ідучи,
ще будуть вішати на балконах
ворожок, шулерів і циркачів.

Ще буде рватися під катеринку
роз’ятрена дезертирська душа,
і можна буде купити на ринку
хліб і набої до калаша.

І в ночі витишені і серпневі
зростатимуть часу ламкі хребці,
і ластівки́ літатимуть в небі,
і риби плаватимуть у ріці.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

15:19 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Грицько Чубай

І знов нестерпно тихо настає
якась чужа зухвала веремія,
де тінь моя мене не впізнає,
де голос мій — і той мені чужіє.

Я там мовчу. Задихано мовчу.
Я там слова навшпиньки обминаю.
Мов хрест важкенний, душу волочу,
і сам себе на ньому розпинаю.

Я там мовчу. Приречено мовчу
під тихим криллям втомленого дому
і знов свічу мовчання, як свічу,
за упокій собі ж таки самому.

...Дощу предовгі пальці на шибках
заграють щось достоту, як музики,
що й звідкілясь прийде до мене страх
поглянути, чи став на грані крику.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

15:35 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Євген Маланюк

Весняний вітер віє листям ржавим.
Снує туман. Земля стопила сніг.
Чому ж Ви там, за брамою Варшави,
Чий брук співа під кроком ніжних ніг?

Чому ж Ви там? І тут хвилясті хмари,
Весну крізь ніч ворожать зорі й тут,
Вартують мій весняний сум примари,
Весняні сни сріблясту млу прядуть.

Вже скоро. Ось — вже вітер пружить крила,
До сонця п’яна попливе земля.
Невже ж отут, де знов життя пригріло,—
Не розцвітем навіки — Ви і я?

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

02:39 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрiй Iздрик

ти знаєш багато слів ти чуєш багато мов
прокляття твої як спів мовчання твоє як скло
ти бачив багато стін і маєш своє вікно
в епоху зміїних змін відчиниться і воно
глухий проламаєш кут коли вже забракне сил
та в тебе є парашут до пари калічних крил
і маєш запас води і навіть напас про запас
аби догребти туди де вже починається джаз
на світі достатньо тем і темних магічних нот
і кожної свій тотем і свій потаємний код
а в тебе нема таємниць ні леза нема ні меча
ти можеш упасти ниць від доторку до плеча
а день — океан без дна а світло — море без риб
тож просто пірнай з вікна аби полетіти вглиб

@темы: вірш дня, Центр української культури

00:48 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Іван Малкович

…бо все мине, як сад, що на очах пошерх:
нам буде тільки ніч; ніч, як псалтир — постійна;
а те, що звали «сад» — лиш, як луна, по стінах
осяде сумно й не

прошурхотить уже;

а те, що саду суть — те, що не знає меж —
воно зимує там, де наше осягання,
а де були плоди — лиш отворів волання:
крізь них князі садів відлинуть, певно, теж.

@темы: вірш дня, Центр української культури

23:44 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Андрій Любка

Ми всі залишимось серед цієї зими,
Серед снігу потонемо, безпорадні й поснулі,
Як дзенькіт напнутої тятиви – реви не реви,
А все ж ми розтанемо, як у тьмі трасуючі кулі.

Тобто не в темряві, а в сліпучій німій білизні,
Вибравши, як назло, з сотень мільярдів безодень
Цю: снігову, смертоносну, чужу, і вві сні
Попрощавшись з життям, відійдемо, як в матері води.

Ми зіткані з інею, ми вишиті із біди,
Як зліпок, як фотографія, як гербарій:
У пам’яті лишаться тільки відбитки, сліди, а ми
Наче і не існували, наче й не були в парі.

Заплющуй очі і тихо мені повтори:
Прощай, моє серце, між криги, снігів і морозу
Я буду ранковим серпанком, відтінком імли,
Я буду землею, в яку ти розтанеш невдовзі.

@темы: вірш дня, Центр української культури

02:10 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)


Пауль Целан

(у перекладі Олега Заячківського)

Як пригорща часу - так прийшла ти до мене, і я проказав:
Волосся твоє не каштанове.
Ти легко поклала його на страждань терези, і воно
Було важчим, ніж я...
На кораблях прибувають до тебе вони, вантажать волосся твоє
І збувають його на ринках утіх.
Ти мені усміхаєшся із глибини, а я плачу тобі
Зі спорожнілої шальки.
Я плачу: Волосся твоє не каштанове; вони пропонують воду морську,
І кучері їм віддаєш ти...
Ти шепочеш: Світ вже наповнюють мною вони, та для серця твого
Я ущелиною залишилась.
Ти кажеш: Забери собі листя років, бо тобі уже час
Прийти і мене цілувати...
Листя років рудувате, а не волосся твоє.

@темы: Стихи, вірш дня

01:13 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

Миколі Воробйову

Чуєш? – сіно шемрає в траві,
Жовте у зеленім крекче тихо,
Кряче ніж у мокрім рукаві,
В’юн пищить, казан туманом диха, -

Знов, Миколо, серпень і вогонь,
А мовчиш... Не клюнуло на голос?
Таж на денці плетених долонь
Роздуває жабра мегаполіс!

Не змигне бездумним ліхтарем
І спливе в безмов’я білим воском...
Не за молодим календарем
Серпень – за апокрифом і Босхом,

І тому говориш – а мовчиш,
Відтинаєш час, але не муку
Словом, що розкладене, як ніж,
На колодку смислу й лезо звуку.

...Юшка збігла. Вогнище згаса.
Йдем по хмиз – можливо, розігрієм
Сургучеві темні небеса
Над серпневим темним чорториєм,

Щоб колись дотошний вік зламав,
Як печаті на старім сувої,
Лиця риболовів, ребра трав
І хребет рибини воскової.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

04:01 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Василь Герасим'юк

Осінні пси Карпат

Іду — немов траву чиюсь толочу —
Отак мені. Не погляд і не зойк
З гущавини. Та озирнутись хочу,
Поглянути на слід бодай разок.

Не видно сліду. Не крадуться тіні.
Ніхто не скочить і — по рукоять!..
Але я знаю: є ще пси осінні —
Вони мене почули і не сплять.

Не виють. Не печуть небесні схили.
Отари не женуть — то відійшло.
Верхи їх відпустили й побіліли —
Вже був мороз. Вже вкуталось село.

Вже все забуто!
Згризено в гонитві!
А що насподі — чорне і круте,
Аж крутить листям буковим на вітрі,
Аж менша псота кумельгом іде!

Їх спини жовті, їх зіниці білі.
Їх лапи відігріті у золі.
Їх ґазди мокрі в тихому похміллі.
Їх зорі вічні, їх ґаздині злі…

А ти ідеш — печаль чиюсь толочиш.
В ногах чиїхось часом, як щеня,
Заскімлиш…

Часом озирнутись хочеш,
Немовби хтось тебе наздоганя.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

23:53 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Микола Хвильовий

Та невже ніколи не забуду
Ці шляхи, цю тирсу, широчінь,
Не заб'ю в собі зміюку люту,
Що хитренько про степи сичить?

Як орган в костьолі, на молитві,
Ці уперті спогади з села
Знову кажуть: «Ти послухай, рід твій
Нас до тебе, зраднику, послав».
Що ти робиш? Де ти забарився?
Чи забув, як явори шумлять
На тому хихлатому узліссі,
Відкіля розходяться поля?
Ми прийшли до тебе із оселі,
Де весною присмерк, мов мара,
Де за клунею в синяві невеселій
Молодик химерний умирав.
За весною — червень, липень, серпень
На озерах, на пустелі чорногуз.

...Пам'ятаєш, як дзвонили верби
Про хрусталь надуманих медуз?
А цю осінь, в злоті, оксамиті...
Та невже ти враз її забув?
Що ти краще десь найшов на світі
За осінню далечінь в степу?
За вітрами падають сніжинки,
І на стріхах білий сніг лежить.
Всюди тиша. Лиш собаки дзвінко
На церковній заливаються межі.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

01:46 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан–Ігор Антонич

Мов птах, співає телефонна трубка,
мов чорний птах в ліщині срібній дроту.
Коли покине друг і зрадить любка,
що вибереш: зненависть чи скорботу?

О квітко звуків в чорнім шовку сяєв!
Музика б’є в обличчя, мов зле птаство.
Життя нам юний захват відбирає,
мов скнара, заздрий на своє багатство.

Вже вмієш зорі на слова міняти,
вже висловиш вогонь душі страдальний —
наприкінці на досвід став багатий:
життя трудне мистецтво ненавчальне.

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

01:05 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Iгор Римарук

Тарасові Федюку

Здається, так було одвіку:
Глухий паркан... руда трава...
І знову, мов земля об віко,
Об душу стукотять слова.

Скрегочуть заступи - допоки
Заходить сонце, - а вночі
Циганитимуть сни на спокій,
Як на півлітру копачі.

Вітри в далечині порожній
Шкребуть кущем, немов ключем,
А випадковий подорожній
Ворота підпира плечем.

Блукає іскорка в цигарці,
Над очі вечір нависа...
Сухим окрайчиком на чарці
Лежать на водах небеса.

@темы: вірш дня, Центр української культури

02:01 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ігор Римарук

Чорна чаша наповнена вщерть,
І воістину нас небагато, —
Що ж сорочку, пошиту на смерть,
Одягаєш на свято?

Перевідано друзів і рід…
Сатаніють в кишені дукати —
Ти виходиш у світ із воріт
Воріженька свойого шукати,

Щоби ніч празникову оцю
З ним удвох протинятись шинками
Й наостанок шматками свинцю
Обмінятись, немов крашанками…

@темы: улюблене, вірш дня, Центр української культури

18:43 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Переживи цей четвер,
Перетрави, наче їжу,
Цю зрадливу ніч – найдовшу, найгіршу,
Що важко ломиться в двері.
Переживи це небо,
Коли синя водойма душі
промерзає до самого споду,
Коли риба думок,
задихаючись без повітря,
бурштином вмерзає у воду,
Коли хвора свідомість
черговим загиджена НЕПом.
Переживи ці дні, проміжками між снів,
Дірявлячи компостером язика
талончики тертих шаблонів
І зафіксовуючи в долоні
Мокрий сніг...
...Підвечір, коли попускає
і погляди ніби освідчення,
Ти сідаєш до вагона, мов до в'язниці.
І над тобою в холодному небі
яскраво засвічується
Сузір'я
Південної
Залізниці.

@темы: Центр української культури, улюблене, вірш дня

16:27 

"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Петро Мідянка

Відкриєш давній крицевий замок
І ще давніші смерекові двері.
Та стіл з книжками зранку… Без вечері.
І вчишся ґаздувати без жінок.
Розговориться в коминку вогонь,
Радіовісті чутимеш з кімнати
І розіб’єш на вікнах льоду грати
Гарячкою натруджених долонь,
Щоб в надвечір’ї роздивитись сад…
На тлі гори – щось схоже на офорти…
Хай віднесе буденщина марноти,
Бо з садом, з домом ти уже не сам.

@темы: вірш дня, улюблене, Центр української культури

Дневник. Просто дневник.

главная